Формування свідомої дисципліни і культури поведінки у процесі виховання

Одне з центральних місць у системі морального виховання школярів займає виховання свідомої дисципліни і культури поведінки. Дисципліна передбачає організованість, порядок в тій чи іншій області, життєдіяльності людей. Дисципліна відображає відповідність поведінки і способу життя людини правилами і нормами, що склалися в суспільстві. Дисциплінованість як якість особистості характеризує її поведінка в різних сферах життя і діяльності і проявляється в витриманості, внутрішньої організованості, відповідальності, готовності підкорятися і особистим і громадським цілям, установкам, нормам і принципам.

Шкільна дисципліна — одна з форм прояву громадської дисципліни. Це прийнятий порядок в стінах навчального закладу, це дотримання учнями правил взаємин з учнями та вчителями, це обов’язковість виконання усіма членами колективу прийнятих правил і приписів. Будучи складовою частиною моральності, дисципліна учнів полягає в знанні правил поведінки, встановленого порядку та їх свідомого виконання. Закріпилися правила поведінки визначають дії і вчинки особистості.

Дотримання шкільної дисципліни передбачає підпорядкування вимогам колективу, більшості. Робота школи, вчителя по вихованню свідомої дисципліни і культури поведінки має бути спрямована на роз’яснення школярам необхідності дотримання дисципліни в інтересах самої особистості, колективу і суспільства. Але дисципліна особистості не може розглядатися тільки як підкорення, вона повинна розглядатися в контексті її свободи, як суб'єктивна здатність особистості до самоорганізації, досягнення власних цілей історично виробленим способом. Здатність особистості вибирати свою лінію поведінки в різних обставинах (самовизначення) є передумовою моральної відповідальності за свої вчинки (О.С. Газман). Володіючи самодисципліною, школяр захищає себе від випадкових зовнішніх обставин, збільшуючи тим самим ступінь власної волі.

Дисциплінованість як особистісне якість має різні рівні розвитку, що знаходить своє відображення в понятті культура поведінки. Воно включає в себе різні сторони моральної поведінки особистості; в ній органічно злиті культура спілкування, культура зовнішності, культура мови і побутова культура. Виховання культури спілкування у дітей вимагає формування довіри, доброти до людей, коли нормами спілкування стають ввічливість, уважність. Важливо навчити дітей поведінки з рідними, друзями, сусідами, сторонніми людьми, у транспорті, в громадських місцях. У сім'ї та школі необхідно подбати про знайомство дітей з ритуалами привітань, вручення подарунків, вислови співчуття, з правилами ведення ділових телефонних розмов і ін.

Культура зовнішності складається з уміння елегантно, зі смаком одягатися, обирати свій стиль; дотримання правил особистої гігієни, особливості жестикуляції, міміки, ходи, рухів.

Культура мовлення — це вміння школяра вести дискусію, розуміти гумор, використовувати виразні мовні засоби в різних умовах спілкування, володіти нормами усної і писемної літературної мови.

Екологічна культура учнів. Стрімко розвивається рух за охорону природи охопило весь світ. Питання про те, як повинен ставитися людей до навколишнього середовища, в рівній мірі постало перед кожним жителем планети. У сучасній науці поняття «екологія» характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей. На цій підставі правомірно виділення соціальної, технічної, медичної екології, розглядають поведінку людини в природі.