Організаційні документи. 
Характеристика та визначення основних організаційних документів

Органи управління міністерств, відомств, об'єднань, комбінатів, кооперативів, установ, підприємств поряд з актами вищих органів влади та управління керується у своїй діяльності організаційно-правовими документами — положеннями, статутами, інструкціями, правилами. У них закріплюються функції, обов’язки і права органів на тривалі строки.

Так, у положеннях про підприємство, об'єднання передбачуються права в галузі планування, фінансів, капітального будівництва і т. д.

Серед різних форм виконавчо-розпорядчої діяльності організацій, установ і підприємств провідне місце займає видання правових актів розпорядчого характеру, що підлягають у обов’язковому виконанню. Через них реалізується норми права у процесі керівництва господарським і соціально-культурним будівництвам, нормалізується нормативно-правові відносини. Іншими словами, з допомогою цих документів розв’язуються важливі завдання управління.

До найбільш поширених документів цього виду належать постанови, рішення, розпорядження, вказівки, інструкції і статути.

Інструкція

Інструкція — правовий документ, яким визначаються правила створюваний органами управління, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші сторони діяльності установ, підприємств, їх структурних підрозділів, філій та служб, а також посадових осіб. Вона належить до категорії організаційних документів, що видаються міністерствами, установами, організаціями і є нормативним актом, що регламентує різні питання.

Існують посадові інструкції, інструкції з техніки безпеки, експлуатації різного устаткування та інші. Кожна з них набуває чинності з моменту затвердження її керівником установи або його ж наказом.

Інструкція оформляється на бланку або на чистих аркушах паперу й має такі реквізити:

• 10 — назва виду документа (ІНСТРУКЦІЯ, ПОСДОВА ІНСТРУКЦІЯ);
• 11 — дата (зазначають дату підписання);
• 12 — індекс;
• 14 — місце складання чи видання;
• 17 — гриф затвердження;
• 19 — заголовок до тексту (має чітко визначати коло питань, об'єктів та осіб, на які поширюються вимоги інструкції, й може входити в назву виду документа, наприклад, «ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ інспектору з обліку й реєстрації листів громадян», «ІНСТРУКЦІЯ з діловодства»;
• 21 — текст;
• 23 — підпис (підписує керівник підрозділу-розробника);
• 24 — гриф погодження (оформляється в разі потреби);
• 25 — візи (оформляється вразі потреби);
• 28 — позначка про виконання (оформляють в разі потреби).

Заголовок до тексту інструкції вказує на коло об'єктів, осіб чи питань, на які поширюється її вимоги. Текст інструкції починається словом «Загальні положення», у якому викладено мету її видання, вказано межі поширення та порядок використання. Текст викладають у логічній послідовності, групують за розділами, до яких іноді входять підзаголовки, а також розбивають на параграфи. Найзручніше застосовувати наскрізну нумерацію. В тексті інструкції послуговуються словами «необхідно», «повинен», «зобов'язаний», «слід», «забороняється». Розділи об'ємних інструкцій позначають римськими цифрами, а пункти — арабськими.

Текст цього документа повинен бути коротким, точним, зрозумілим, оскільки інструкція призначена для постійного користування. Його викладають від другої особи. Широкого застосування набули посадові інструкції, що розробляються на підприємстві, установі для нових осіб, інженерно-технічних працівників, службовців. Такі інструкції встановлюють права та обов’язки працівників, коло їх завдань, особисту відповідальність. Після затвердження керівником вони стають нормативними актами, обов’язковими для певного кола осіб.

Інструктивний характер мають також рекомендації, методичні рекомендації, методичні вказівки та інші подібні документи.

У комплексі організаційних підприємств (організацій, установ) особливу групу становлять посадові інструкції.

Посадова інструкція — це організаційно-правовий документ, що регламентує функції, обов’язки, права й відповідальність працівника під час діяльності на певній посаді. ЇЇ розробляють для кожної посади, передбаченої штатним розкладом. На підставі посадової інструкції розробляють трудовий договір (трудовий контракт) із працівником. І трудовий договір, і посадову інструкцію використовують у разі виникнення конфліктних ситуацій між роботодавцем та працівником.

Посадову інструкцію розробляє інспектор відділу кадрів чи інший спеціаліст, який відповідає за роботу з кадрами, обов`язково погоджує її з юристом консультантом і подає на затвердження керівникові підприємства (організації, установи). Всі зміни до посадової інструкції вносяться з відповідного наказу (розпорядження) по підприємству (організації, установі).

У посадовій інструкції обов`язково мають бути такі розділи :

• 1) Загальні положення, де зазначають сферу діяльності працівника, порядок його призначення на посаду та звільнення з неї, порядок заміщення працівника в разі його тимчасової відсутності, вимоги щодо кваліфікаційної підготовки, підлеглість працівника та коло посадових осіб, які підпорядковуються даному працівникові. Наводиться також перелік нормативних документів, якими працівник повинен керуватися в своїй роботі.
• 2) Функції.
• 3) Посадові обов`язки.
• 4) Права.
• 5) Відповідальність.

Як доповнення до основних розділів посадової інструкції може додаватись розділ, у якому регулюються трудові відносини між посадовими особами (визначається коло службових зв`язків, порядок подання звітної інформації, тощо).

Посадові інструкції зберігають протягом трьох років після заміни новими.