Управління обліково-фінансовою діяльністю підприємства

Оформлення відкриття рахунків у банку. Для зберігання коштів підприємство, організація має право відкрити лише один розрахунковий рахунок (в установах Держбанку або в комерційних банках), з якого здійснюються розрахункові операції, пов’язані з поточною господарською діяльністю. Операції з розрахункового (поточного) рахунка виконуються установами банку за документами спеціально затвердженої форми, які виписують працівники фінансового відділу або бухгалтерії підприємства. Для оформлення відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків надаються такі документи: заява про відкриття рахунків, копія про створення підприємства, копія затвердженого статуту (положення), картка із зразками підписів і печаткою. Заява про відкриття рахунка має таку форму:

• 1) назва документа;
• 2) назва банку;
• 3) назва підприємства, організації (повна і точна);
• 4) текст;
• 5) підписи керівника (посада), головного бухгалтера;
• 6) дата;
• 7) гриф «Дозволяю» ;
• 8) підпис управителя;
• 9) гриф «Документи на оформлення відкриття рахунка і здійснення операцій за рахунком ПЕРЕВІРИВ» ;
• 10) підпис головного бухгалтера;
• 11) зазначення номера банківського рахунка, номера особового рахунка.

АКТ — документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує встановлені факти або події. Акти складаються при прийманні-здаванні справ, після ревізій, при проведенні випробувань нових виробів і зразків, після прийому закінчених об'єктів і т. ін.

До формуляра акта входять такі реквізити: автор документа (назва організації); дата, номер і місце складання; гриф затвердження; заголовок; підстава (наказ керівника організації); склад комісії; присутні; текст (має бути дві частини: вступна й констатуюча). У вступній частині вказують підстави для складання акта, перераховують осіб, котрі його складали, а також присутніх при його складанні.

У констатуючій частині викладають мету й завдання акта, зміст і характер проведеної роботи, встановлені факти, а також висновки; відомості про кількість примірників акта, місце зберігання їх; перелік додатків до акта; підписи членів комісії і присутніх (у разі необхідності).

ТРУДОВІ УГОДИ укладаються між організаціями і працівниками, які не входять до складу цієї організації. Залучення працівників для виконання певних видів робіт відбувається тоді, коли в організації бракує фахівців з певної галузі і коли ці роботи не можна виконати на договірних засадах з відповідними установами і підприємствами. Трудова угода має такі обов’язкові реквізити:

• 1) назва документа;
• 2) дата і місце його складання;
• 3) перелік сторін, що уклали угоду;
• 4) зміст угоди із зазначенням обов’язків виконавця і замовника;
• 5) терміни виконання і оплати роботи;
• 6) юридичні адреси сторін;
• 7) підписи сторін;
• 8) печатка підприємства або організації.

Трудова угода складається в кількох примірниках, один з яких передається виконавцеві, а інші зберігаються у справах організації-замовника.

КВИТАНЦІЇ видають і одержують, коли сплачують установі гроші за певні цінності, матеріали, устаткування або за виконану роботу; коли пересилають гроші приватній особі та ін.

Квитанції видають контори, установи, ради та ін. У квитанції обов’язково вказують:

• 1) ким видано документ (назва організації);
• 2) нижче пишуть слово КВИТАНЦІЯ, номер і дату ордера;
• 3) від кого прийнято (назва установи або приватної особи);
• 4) за що прийнято;
• 5) величину суми;
• 6) на підставі якого документа видано (назва, дата, номер);
• 7) коли прийнято (число, місяць, рік);
• 8) штамп касира про одержання грошей;
• 9) підпис касира.

НАКЛАДНА — документ, який дає право на одержання чогось. У накладній мають бути такі реквізити:

• 1) назва: зверху посередині великими літерами слово «НАКЛАДНА» № від. (дата);
• 2) найменування установи або приватної особи (прізвище, ім'я, по батькові), якій видано накладну;
• 3) найменування установи (або штамп установи з найменуванням, адресою, телефоном, поточним рахунком), яка видала накладну;
• 4) підстава видачі накладної;
• 5) позначення кожної графи (назви предметів обладнання, кількість цих предметів, вартість, сума вартості, підсумковий запис);
• 6) підпис керівника установи й бухгалтера (або рахівника);
• 7) особа, котра видала накладну;
• 8) особа, котра одержала накладну;
• 9) печатка.

А також щомісяця головний бухгалтер здає звіт «РРО» (кассовий апарат), збір виноградарства та хмелярства. Декларація про майновий стан і доходи підприємства раз на рік. (з цього нарахування утримуються відрахування до Пенсійного фонду та прибутковий податок. Так як реалізація алкогольних напоїв у ресторані проводиться тільки через касовий апарат. Вся реалізація фіксується.

Нормативна документація кафе. Для виробництва в кафе є наступні документи. Збірник рецептур страв і кулінарних виробів поряд з діючими в галузі стандартами та технічними умовами є основними нормативно-технологічними документам. У збірнику наводиться рецептури, технологія приготування страв, а також норми витрат сировини, виходу п ф і готової продукції, рекомендації по взаємозамінності продуктів. У рецептурах вказано: найменування продуктів входять в блюдо, норми вкладення продуктів масою Брутто та Нетто, вихід окремих готових продуктів і блюда в цілому.

У кожному збірнику у веденні вказані кондиції всіх видів сировини і продуктів. Збірником рецептур страв керуються при складанні калькуляційних карт.

Технологічні карти Ці карти складаються на кожну страву, кулінарне або кондитерський виріб на підставі збірника рецептур страв застосовуваного на даному підприємстві.

У технологічних картах вказується: найменування страви, номер і варіант рецептури, норми вкладення сировини масою нетто на 1 порцію, а також дається розрахунок на певну кількість порцій або виробів, вказується вихід страви. У картах також проводиться короткий опис технологічного процесу приготування страви та його оформлення, вимоги до якості страви, коефіцієнти трудомісткості блюда. Технологічні карти встановлюються за встановленою формою, підписуються директором, завідувачем виробництвом і калькулятором, зберігаються в картотеці зав. виробництвом. У громадському харчуванні використовується принцип нормативної калькуляції, тобто витрата сировини на певну страву строго нормований.

Калькуляція складається в калькуляційних картах встановленої форми. Калькуляцію можна скласти на 1 блюдо або 100 страв. У калькуляційній картці передбачено кілька граф, в яких записують продажну ціну кожного разу, коли відбувається зміна сировинного складу і цін на сировину і продукти. Правильність обчисленої в калькуляційній картці продажної ціни підтверджуються підписами завідувача виробництвом, особи що склав калькуляційну картку, і затверджується керівником організації.