Чим відрізняється сучасний менеджер від традиційного поняття керівника?

Еволюція ролі менеджерів протягом багатьох десятків років відбувалася в напрямку від типу всевладного і автократичного керівника, який був посередником між власником організації та працівниками-виконавцями, до посередника — учасника як системи менеджменту, так і групи виконавців не менеджерського рівня. Таким чином, менеджер перебуває в позиції, яка робить його приналежним до обох підсистем організації - управлінської та виконавчої.

В сьогоднішній ролі менеджер скоріше представляє систему менеджменту у її відносинах з підлеглими шляхом передачі рішень, вироблених на вищих рівнях управління, але має також право (і обов’язок) формувати рекомендації для цих рівнів менеджменту.

Ще раз підкреслимо, якщо раніше менеджер був «сам собі закон» і мав повну свободу дій в питаннях найму та звільнення робітників виключно на основі своїх власних симпатій та антипатій, міг визначати робоче навантаження, встановлювати стандарти якості, кількості, графік роботи і т.п., то сьогоднішній менеджер позбавлений таких «диктаторських» можливостей.

Частково його обов’язки були передані в інші структурні новоутворення (продовження процесу розподілу праці), такі як підрозділи по роботі з персоналом. Посади, які вимагали спеціальних фахових знань, займалися фахівцями, з’являлися закони, спрямовані на захист працівників і т. п.

Таким чином, менеджери опинилися в новій ситуації, для якої характерне скорочення владних повноважень та зміна наголосу на відповідальності. В сьогоднішній ситуації менеджер це скоріше опікун своїх підлеглих, який допомагає їм в плануванні, удосконаленні організації роботи, роз’ясненні її необхідності та переконанні в правильності.

Найбільш правдиво позицію сучасного менеджера можна розкрити через роз’яснення його взаємозв'язків з підлеглими, колегами та начальниками, з робочими групами всередині самої організації.

Існує три основних види взаємовідносин, які вимагають від менеджера використання різних поведінкових підходів, а саме:

• — особисті взаємовідносини;
• — внутрішньо-організаційні взаємовідносини;
• — зовнішньо-організаційні відносини.

Особисті взаємовідносини. Раніше вважали, що менеджери (так само, як і інші члени організації) залишають свої особисті проблеми перед порогом своєї організації. Однак зараз ця хибка думка відкинута. Люди приходять на свої робочі місця разом з своїми турботами та радощами. Тому внутрішній світ менеджера, його стосунки в сім'ї, стосунки з друзями та знайомими мають значний вплив на рівень виконання ним своїх обов’язків. Розвиваючи цю тему, можна прийти до висновку, що ці ж чинники будуть мати також значний вплив на формування його стосунків з іншими людьми як всередині організації, так і в її зовнішньому оточенні. Внутрішньо-організаційні взаємовідносини. В своїй організації менеджери постійно перебувають під постійним тиском різноманітного і дуже часто конфліктонебезпечного спілкування. Основні напрямки такого спілкування наступні:

• — від зверхника до підлеглого;
• — з рівними в правах та відповідальності менеджерами;
• — від підлеглого до зверхника.

Коротко розкриємо зміст цих видів спілкування.

Стосунки зверхник — підлеглий. Лінійні менеджери повинні спілкуватися з своїми власними підлеглими, а також з працівниками інших структурних одиниць, які виконують певні роботи для них (допоміжні служби, обслуговуючі підрозділи і т. п.) В цих випадках менеджер виступає як «бос» менеджерського персоналу.

Стосунки з менеджерами одного рівня. По суті в організаціях існують два види взаємостосунків на одному рівні піраміди менеджменту: стосунки з менеджерами інших структур того самого рівня і стосунки з представниками працюючих (профспілкові лідери). Менеджери потребують почуття групової підтримки, яке приходить від товаришування з менеджерами колегами. Слід однак пам’ятати, що рівноправні стосунки з часом можуть переростати в конкуренцію або навіть конфлікт у випадку, коли менеджери-колеги будуть претендувати на одну і ту ж саму посаду наступного рівня управлінської піраміди.

Слід також звернути увагу на те, що стосунки з профспілковими лідерами — представниками не менеджерського персоналу — також можуть придбати ознаки конкуренції або конфлікту, причини яких добре пояснюються українською народною приказкою: «На те і щука в річці, щоб карась не дрімав», що є блискучою ілюстрацією стосунків менеджера з менеджерами від профспілкових справ.

Стосунки підлеглий зверхник. Лінійці менеджери мають певні відносини з менеджерами вищих рівнів управління, тобто, знаходячись в позиції підлеглого, змушені виконувати накази і розпорядження зверху, повинні звітуватися перед своїм «босом». Отже менеджери з інших підрозділів (юридичного, фінансового і т. п.) можуть вказувати лінійному менеджеру як виконувати певні види робіт і вимагати такого виконання, менеджери функціональних служб (контролю якості або роботи з персоналом) вказують яким чином виконувати певні види діяльностей. У всіх цих випадках лінійний менеджер виступає в ролі підлеглого і змушений підтримувати нормальні робочі стосунки з своїми зверхниками.

Зовнішні стосунки. Лінійні менеджери змушені також підтримувати стосунки з людьми, які не належать до їх організації. Це можуть бути споживачі продукції чи послуг, постачальники, урядовці, аудитори, адвокати, лідери профспілкових об'єднань і т. п. Наголосимо на тому, що ці зв’язки і стосунки можуть бути достатньо важкими і навіть приймати деструктивний, стресовий характер для менеджерів, які представляють свої організації, не маючи для цього достатніх повноважень.