Демографічні передумови розвитку і розміщення внутрішньої торгівлі

На сьогоднішній день в умовах стрімкого розвитку ринкових процесів, а також при переході від централізованих методів управління господарським комплексом регіону до більш централізованого, в основному за рахунок сприяння розвитку приватного сектора, найбільшою проблемою для ефективного розвитку всього регіону є розміщення продуктивних сил. Сутність цієї проблеми полягає в тому, що з урахуванням мінливого середовища регіону має бути враховане й розміщення промисловості й розвиток інфраструктури, однак, через те що відбуваються остійні еволюційні процеси в соціумі регіону дуже важко витримувати встановлену ще за радянських часів пропорцію регіонального розміщення продуктивних сил.

Багато міст вмирають й спустошуються, наростає все більша диспропорція між розвитком міста й села, однак на фоні цього и малюється першооснова та першопричина цих зрушень, розуміння якої та правильний вплив на неї дасть змогу виправити ті негативні процеси, що відбуваються в регіонах. Цією проблемою є демографічні процеси. Саме так, бо на розвиток та розміщення внутрішньої торгівлі найважливіший вплив чинять демографічні показники. На сьогодні демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено складним соціально-економічним становищем у державі, зростанням урбанізації та пов’язаним із нею промисловим розвитком держави.

Україна — одна з найбільших країн Європи, яка за чисельністю посідає шосте місце на континенті. Її населення становило майже п’яту частину всіх жителів колишнього СРСР-51,7 млн. осіб. На сьогоднішній день населення України значно скоротилося.

Населення України різноманітне за своїм етнічним складом. Крім українців, значний відсоток становлять інші східнослов'янські народи (росіяни і білоруси), а також євреї, поляки, чехи, словаки. З інших етнічних груп найчисельніші романомовні народи (молдавани, румуни), греки, угорці, а також татари, гагаузи. За даними всесоюзного перепису населення 1989 р. в Україні налічувалося 72,7% українців, 21,9% росіян, 0,9% євреїв, 0,8%білорусів, 0,6 молдаван, по 0,4% поляків і болгар, 2,7% представників інших національностей.

Українці - основне населення держави, один з найбільших народів Європи, другий за чисельністю слов’янський народ. Із 44,2 млн. українців, які проживали у 1989р. на території колишнього СРСР, на Україну припадає основна маса — 37,4 млн., або 84,8%. За останні десятиліття чисельність українців у країні зросла на 930 тис., хоча їхня частка серед усіх жителів дещо знизилася, що пояснюється значною мірою, зниженням їх природного приросту.

Чисельне співвідношення між населенням основного етнічного масиву і їх діаспорних утворень постійно змінюється. Так, від 1719 до 1989 р. питома вага українців у сучасних межах країни зменшилась з 85,6% до 81,0%, а в країнах Зарубіжної Європи — з 6,6% до 1,1%. Нині, як і раніше, більшість українців мешкає в межах основного етнічного масиву.

Помітно зменшилося співвідношення між сільським та міським населенням, зокрема у зв’язку з перетворенням окремих сільських пунктів у селища міського типу або об'єднання їх з містами. На чисельність сільського населення особливо вплинуло падіння його природного приросту. Воно негативно вплинуло не лише на стан економічного і соціально-політичного розвитку України, а й на генофонд її народу, оскільки село було й залишається джерелом збереження і відтворення українського етносу.

За даними перепису 1989р. в Україні вільно володіє українською мовою 78% її жителів, для 32,8 млн. чол. вона є рідною; 7 млн. жителів республіки визначають українську другою мовою, якою вони вільно володіють. Таким чином, рівень мовної українізації становить 78%.

Друге місце за чисельністю в Україні займають росіяни-22,1%, або 11 356 тис. чол. У міських поселеннях жило 29,0% усього міського населення, в сільських населених пунктах-8,2% усього сільського населення. Чисельність росіян у 4,2 рази перевищує чисельність представників усіх більше ніж 100 національних меншин, які проживають в Україні. Українці перевищують чисельність росіян у 3,2 рази і цей розрив поступово скорочується. Фактично росіяни перетворюються у другу за чисельністю та соціально-політичним і національно-культурним значенням націю, роль якої упродовж радянських років неухильно зростала.

Говорячи про чисельність росіян в Україні, треба насамперед зазначити, що вона впродовж останнього століття тут неухильно зростала.

Високий приплив в Україну етнічних росіян не можна оцінювати позитивно насамперед з точки зору національних інтересів Росії, потреб її народу.

Білоруси разом з росіянами і українцями належать до східних слов’ян. Загальна чисельність білорусів Україні становить 440 тис. чол. (1989р.), 0,9% населення республіки. Причому кількість білорусів поступово зростає. В довоєнний час на сучасній території їх нараховувалося 143 тис., в 1959р.-191 тис., 1970р.-386 тис., 1979р.-406 тис. У 1989р. в міських поселеннях України проживало 349 тис. білорусів, у сільських 91тис. Частка білорусів серед республіки дорівнювала 1,0%, серед сільського-0,5%.

За кількістю білоруси посідають зараз трете місце серед етнічних спільнот України. За показниками рівня освіти білоруська етнічна група на сьогодні займає четверте місце серед інших національностей.

За кількістю зайнятих розумовою працею білоруси поступаються лише євреям та росіянам. Ця кількість становить 31,6%. Пропорції керівників та управлінців у білорусів є дещо нижчими, ніж в українців, а також у росіян, і, особливо, у євреїв [5].

Згідно соціологічних досліджень, білоруська етнічна група за основними соціально-демографічними параметрами адекватно репрезентувала населення України.

Серед інших національностей, які мешкають на території України, найчисельнішу групу представляють євреї. Згідно перепису 1989р. в Україні налічується 486,3 тис. чол. Становлять переважно міське населення. В Україні жило (1989р.) 35,3% усіх євреїв колишнього СРСР. За наведеним показником республіці належить друге місце після Росії. Вага євреїв у загальній чисельності населення України скоротилася за 1959;1989 роки з 2,0% до 0,9%. У1989р. їх число порівняно з 1979р. зменшилося на 76,9%.

Загальна чисельність єврейського населення в світі - понад 14 млн. чол. Таким чином, в Україні проживало в 1989р. близько 3,5% євреїв світу.

У межах колишнього СРСР, за даними перепису 1989 року, проживали більш як 2 млн. радянських німців (так їх названо в його матеріалах). З цієї кількості лише 39 тис. чоловік у 1989р. мешкало в Україні. Зараз цілком реально припустити, що враховуючи досить масову еміграцію до Німеччини, кількість німців в Україні зменшується.

Серед інших національностей в Україні проживає 324,5 тис. молдаван, 134,8 тис. румун, 98,6 тис. греків, 86,9 тис. татар (головним чином поволжські), 32 тис. гагаузів, 163,1 тис. угорців.

Україна належить до тих країн світу, котра має чи не найстрокатішу в етнічному плані палітру населеннясьогодні на її території мешкають представники понад 127 етносів.

Сучасний розвиток економіки України характеризується тим, що в Україні отримали розвиток більшість галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. За окремими видами продукції область вносить деякий внесок у загальносвітове виробництво. Взагалі, Україна спеціалізується на лісовій і деревообробній, легкій, харчовій промисловості, машинобудуванні, на виробництві цукрових буряків, зернових культур, картоплі, м’ясо-молочному тваринництві.

Аналіз виконання завдань Програми економічного і соціального розвитку на 2008 рік свідчить про те, що промисловий комплекс держави продовжує динамічно розвиватись. Протягом січня-червня минулого року обсяги промислового виробництва зросли на 14,2% і перевищили 21 801 млн. гривень. Понад 54% промислових підприємств збільшили обсяги промислового виробництва.

Внаслідок вжиття заходів по підвищенню ефективності роботи діючих шахт та торфобрикетних підприємств, приріст обсягів виробництва у добувній промисловості у першому півріччі 2011 року становив 18,9%. Особливо динамічно розвиваються пріоритетні галузі промислового комплексу. Зокрема, у хімічній промисловості приріст виробництва за січень-червень 2011 року становив 34,3%, у машинобудуванні - 24,3%, у виробництві будматеріалів — 8,2% [6].

В області набули подальшого розвитку позитивні зрушення у вдосконаленні структури промислового виробництва, розвитку соціально-орієнтованих галузей, які спеціалізуються на випуску товарів народного споживання. На 7,6% зросли обсяги виробництва у харчовій та переробній промисловості, на 2,7%- у легкій промисловості. Внаслідок цього виробництво товарів народного споживання в цілому по області збільшилось на 7,2%. Основним завданням агропромислового комплексу в 2011 році залишається стабільне нарощування виробництва продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості, створення ефективного конкурентного середовища, розвиток інфраструктури аграрного ринку.

У минулому році вдалось стабілізувати виробництво у харчовій та переробній промисловості. З початку року у порівнянні з відповідним минулорічним періодом обсяги виробництва зросли на 7,6%, у тому числі виробництво товарів народного споживання — на 3,2%. У червні приріст виробництва підприємствами молокопереробної промисловості зріс на 21%.

Разом з тим продовжується спад у м’ясопереробній галузі. Виробництво ковбасних виробів, м’яса та субпродуктів І категорії зменшилось на 20,5%.