Інноваційний розвиток транснаціональних корпорацій на основі регіональних кластерів

Інноваційний розвиток транснаціональних корпорацій на основі регіональних кластерів

Актуальність теми. Стан економіки світу на сьогодні свідчить про необхідність кардинальних змін. Питання прискорення зростання економіки як на національному, так і на регіональному рівні потребують нагального вирішення. Одним із новітніх підходів до вирішення існуючих проблем є застосування кластерного підходу, як сприятливого чинника для підвищення конкурентоспроможності регіону, збільшення його потенціалу та економічного зростання. Практика показує, що в основі цих взаємовідносин здебільшого лежать інтереси інноваційного розвитку.

Головним чинником інноваційної спроможності суб'єкта світового господарства є впровадження принципово нових прогресивних технологій та випуск високотехнологічної наукомісткої продукції, що відбувається на основі інтелектуалізації всієї виробничої діяльності. У зв’язку з цим транснаціональні корпорації (ТНК) виробили нову стратегію поведінки — виробничі мережі.

Аналіз публікацій. Питання інновацій як основного джерела розвитку в рамках мережевої економіки розробляються багатьма сучасними авторами. При цьому стратегія інноваційного забезпечення розглядається на макро та мікрорівні в контексті процесів глобалізації, інтеграції та регіонального розвитку. У працях М. Родова [5], Є. Маруняка, Л. Руденка [4], І. Сороки [6], простежується глобально-корпоративний підхід до проблеми розвитку інновацій. Ф. Губайдуліна [3] та М. Бобіна [1] дотримуються принципів загального інноваційного розвитку. На нашу думку, варто більш комплексно підійти до питання інноваційного забезпечення розвитку саме на корпоративному рівні.

Постановка завдання. Виступаючи головними гравцями на світовому ринку товарів, послуг, фінансів та технологій, ТНК є основними каналами розподілу новітньої техніки та технологій, надаючи можливість інноваційного розвитку окремим країнам та регіонам, розглядаючи при цьому останні як базові джерела ресурсів та умов розвитку, зокрема й у сфері інновацій. Тому метою роботи є дослідження ролі ТНК у розвитку світової економіки на основі регіональних кластерів [3].

Виклад основного матеріалу. Загальні тенденції розвитку сучасної світової економіки переконливо свідчать про перехід найбільш розвинутих країн у стан так званих інфраструктурних суспільств, а власне феномен глобалізації господарських структур різних рівнів та регіонів світу є лише новітнім проявом об'єктивних властивостей та закономірностей функціонування інформаційних ресурсів у соціальних та загальноцивілізаційних процесах. У центрі глобального інноваційно-технологічного процесу стоять ТНК, які й задають темп та напрями цього розвитку. Адже інноваційна діяльність значною мірою обумовлює конкурентоспроможність ТНК у боротьбі за глобальні ринки. ТНК засновують дослідницькі центри в багатьох країнах, де для цього є кваліфіковані кадри та інші необхідні умови. Загалом створено понад 100 таких центрів, у тому числі компаніями Microsoft, Motorola, GM, GE, JVC, Samsung, IBM, Intel, P&G, Ericsson, Nokia, Panasonic, Mitsubishi, Siemens. При цьому ТНК можуть суттєво змінювати чи планувати різні стратегії свого розвитку, створюючи геостратегічні альянси та регіональні кластери.

Найважливіші особливості стратегічних альянсів окреслюються галузевою належністю їхніх учасників. Міжгалузеві ж альянси є досить різноманітними і являють собою як вертикально інтегровані господарські структури, так і об'єднання зусиль фірм для здійснення проектів в інших галузях або створення нових галузей, а також спільну розробку нових технологій на галузевому перетині. Останнім часом на перше місце фахівці виносять здебільшого регіональну або локальну стратегію розвитку компаній. При цьому слід мати на увазі поступове розгортання локально зародженої та попередньо розробленої інноваційної ідеї до глобального рівня.

Кластер (англ. cluster — концентрація, угруповання) являє собою систему взаємопов'язаних фірм та організацій, значимість яких як цілого перевищує просту суму складових частин. Інакше кажучи, специфіка виробничих мережевих структур-кластерів за участю ТНК полягає в тому, що ці корпорації можуть ефективно працювати лише разом з іншими частинами мережі, до яких часто входять не лише великі провідні організації, а й об'єднання малих і середніх компаній регіону. Така форма організації бізнесу одночасно надає і необхідні умови та засоби науково-технічного розвитку, і таку економічну автономію, яка дозволяє регіону спиратися на власну стратегію економічного розвитку, тобто виступає своєрідною «золотою серединою» між інноваційним розвитком та підконтрольною діяльністю в системі ТНК [6]. Прикладами взаємодії таких транснаціональних мереж є індійські, ізраїльські, тайванські та інші комп’ютерні мережі, які тісно пов’язані з Силіконовою долиною в Каліфорнії. Подібні об'єднання мереж також сформувалися в автомобільному виробництві, світовому аерокосмічному комплексі, сфері біотехнологій та інших секторах глобальної економіки. Сьогодні поширене перетворення самих ТНК у децентралізовані мережі з напівавтономними структурними підрозділами, що функціонують відповідно до умов країн та регіонів, ринків, виробничих процесів і продукції, що випускається. Особливо це виявляється в діяльності світових фармацевтичних гігантів. Кожна з таких напівавтономних структур прагне поєднатися з подібними одиницями інших ТНК у формі тимчасових союзів.

Кластери виступають одним з найважливіших елементів конкурентної боротьби у світовому господарстві, напрями якої визначаються: по-перше, намаганням підвищити продуктивність усіх фірм та галузей, що входять до кластерів; по-друге, спрямованістю на підвищення здатності до розвитку інноваційної діяльності, а отже до підвищення продуктивності; по-третє, бажанням стимулювати нові види бізнесу, що підтримують інновації та розширюють межі кластерів. Більшість переваг кластерів ґрунтуються на зовнішній економіці або формуванні переваг поза межами різних фірм та галузей [7, 8].

Фірми, що входять у кластерну мережу, здебільшого можуть адекватніше і швидше реагувати на потреби покупців. Проте, ще більша перевага участі в кластері полягає в доступі до нових технологій, методів роботи та можливостей здійснення поставок. Фірми, що входять у кластер, швидко дізнаються про прогрес у технологіях, про доступність нових виробничих компонентів та обладнання, про нові концепції в обслуговуванні та маркетингу. Таке стеження полегшується завдяки постійній взаємодії з іншими членами кластеру, візитам та особистим контактам. Членство у кластері дає можливість безпосередньо спостерігати за діяльністю інших фірм. Таким чином ізольована фірма має значно гірший доступ до інформації та змушена при цьому більше платити, виділяти ресурси на досягнення знань у межах своєї власної структури. Більшість малих та середніх компаній, що діють у межах окремої мережі, досягли успіху на цілому ряді товарних ринків, таких як взуттєвий, швейний, виробництво верстатів, комп’ютерів тощо. Вони успішно конкурують на ринках експортних товарів, пропонуючи високу якість, дотримуючись обумовлених строків виконання замовлень, і більш гнучко, ніж великі компанії, реагують на ринкові зміни. Основою успіху компаній є висока кваліфікація кадрів і якісні методи організації, що дозволяють компаніям ефективно та безперервно перерозподіляти наявні ресурси.

З іншого боку, спостерігається значний розрив між розвитком великих компаній та дрібними фірмами. Малі компанії представляють більшість як за кількістю, так і за чисельністю зайнятості працівників. Вони забезпечені досить обмеженими ресурсами, що робить їх неконкурентоспроможними на міжнародних ринках і змушує стикатися з серйозними проблемами технічного, фінансового та адміністративного характеру. Малі компанії, що не є учасниками мережі, не можуть витримати високих, динамічних темпів виробництва товарів, призначених для експорту, які диктуються ТНК.

Незворотний та всеосяжний процес глобалізації змушує докорінно переглянути структуру та механізми функціонування світової економіки та її окремих суб'єктів. Між великими, дрібними та середніми підприємствами формується широкий спектр кластерів, які можуть виникнути в будь-якому місці з метою створення виробничих потужностей та мереж розповсюдження продукції [9]. тнк глобалізація регіон інновація Кластеризація як форма розвитку глобального виробництва виступає прийнятною формою бізнесу майже для всіх типів економіки, оскільки вона є генератором економічного зростання та інновацій. Це дозволяє розвиватися країні зсередини, розглядаючи окремі регіони як потенційний центр розвитку або джерело довгострокового економічного зростання, що в подальшому починають розростатися до державних, а то й міждержавних масштабів залежно від сфер діяльності та наявних внутрішніх і зовнішніх умов розвитку регіону. У країнах, що розвиваються, як і у країнах з перехідною економікою, утворення кластерів послаблюється низьким рівнем освіти, низькою кваліфікацією робочої сили, відсутністю власних потужних технологій, нестачею до ступного капіталу, слабким розвитком суспільних інституцій, а також протистоянням уряду щодо можливостей утворення кластерів. Сучасні експерти зазначають, що основна причина економічної слабкості низки країн полягає не в низькому рівні їхніх фінансових можливостей, а насамперед у відсутності внутрішнього середовища, сприятливого для відтворення капіталу — як фізичного, так і інтелектуального. Його формування завжди залишалося базовим завданням для всіх економічних систем за всіх часів, проте сьогодні вирішення такого питання є практично неможливим без залучення зовнішнього потенціалу, за умов дедалі більшого поширення концепції «глобальної локалізації», одним із проявів якого є кластеризація [4].

Висновки. Набуваючи дедалі більшого глобального значення, ТНК неодноразово доводили значущість інноваційного розвитку як основного елементу своєї конкурентоспроможності. Основою такого розвитку є кластеризація. При цьому особливого змісту набуває локальна стратегія розвитку як сприятлива умова для виникнення нових стратегічних, виробничих та інших ідей, їх розробок, упровадження, загального інноваційного розвитку корпорацій.

Література

• 1. Бобина М. Стратегические альянсы в глобальной экономике / М. Бобина // Международная экономика и международные отношения. — 2000. — № 7. — С. 40.
• 2. Гайдуцька І.П. Характеристика глобальної діяльності ТНК / І.П. Гайдуцька // Інвестиції: практика та досвід. — 2008. — № 9. — С. 29−32.
• 3. Губайдулина Ф. Прямые иностранные инвестиции, деятельность ТНК / Ф. Губайдулина // Международная экономика и международные отношения. — 2003. — № 2. — С. 43.
• 4. Маруняк Є.О. Суть і основні риси транснаціональних корпорацій та їх розвиток в Україні / Є.О. Маруняк, Л. Г. Руденко // Український географічний журнал. — 2007. — № 4. — С. 18−26.
• 5. Родова М. М. Корпорація в глобальній економіці: протиріччя та перспективи / М. М. Родова // Інвестиції. — 2009. — № 24. — С. 28−31.
• 6. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції / І.Б. Сорока // Актуальні проблем економіки. — 2009. — № 9 — С. 35−41.
• 7. Федулова Л.І. Трансформація корпоративних структур: теоретичний аспект / Л.І Федулова // Економічна теорія. — 2005. — № 3. — С. 45−59.
• 8. www.sme.ukraine-inform.org.ua
• 9. www.nbuv.gov.ua