Аналіз факторів оточуючого середовища при проведенні оцінки адаптаційного потенціалу машинобудівного підприємства

На сьогодні підприємства машинобудівної галузі України функціонують у динамічному середовищі, що має високий ступінь невизначеності, зумовлений дією значної кількості різноманітних факторів. Через це вони постають перед необхідністю оцінювати, враховувати, передбачати майбутні зміни оточуючого середовища, формувати довгострокові цілі та розробляти стратегії, адекватні реаліям, що склалися.

Беручи до уваги те, що машинобудування є переважно експортоорієнтованою галуззю, актуалізується необхідність визначення факторів оточуючого середовища, що безпосередньо впливають на формування в цих умовах експортних стратегій машинобудівних (у т.ч. вагонобудівних) підприємств. Виходячи з цього, виникає необхідність систематизації та визначення факторів, що чинять вплив на формування експортної стратегії машинобудівного (вагонобудівного) підприємства.

Дослідженню оточуючого середовища та факторів, що впливають на діяльність підприємства, присвячено праці таких науковців, як О. Головень, С. Дзюба, В. Дорофєєва [8], М. Ібрагімова, С. Лепеха, К. Селезньова, А. Фатенок-Ткачук [4], О. Шведчиков та ін. [2, 5, 9]. Проте деякі питання щодо аналізу факторів, які безпосередньо впливають на формування експортної стратегії підприємства, потребують подальшого глибокого дослідження.

Мета статті полягає у проведенні аналізу факторів, що впливають на формування експортної стратегії вагонобудівного підприємства, і визначенні найбільш вагомих підгруп, що мають враховуватися у процесі оцінки його адаптаційного потенціалу.

Під факторами впливу на експортну стратегію пропонуємо розуміти комплекс умов або окремі явища і процеси, які впливають на зовнішньоекономічну діяльність підприємства як у країні походження, так і у країні перебування й характеризують його поведінку на зовнішніх ринках, визначаючи економічні результати такої діяльності. Ці фактори, у свою чергу, поділяються на фактори зовнішнього і внутрішнього мікрота макросередовища (рис. 1).

Відзначимо, що внутрішнє середовище підприємства представляє собою сукупність вбудованих елементів, які визначають здатність і ступінь його інтеграції в зовнішнє середовище. Воно має декілька площин, стан яких у сукупності визначає потенціал і можливості підприємства [1, 2]. Внутрішнє середовище можна розглядати як у статичному стані, виділяючи структуру, цілі, завдання підприємства, працівників, технології, що застосовуються у виробництві, а також фінансові, інформаційні ресурси й організаційну культуру, так і в динаміці, вивчаючи процеси, що протікають під дією низки факторів.

У свою чергу, зовнішнє середовище являє собою сукупність елементів, умов, факторів і сил, які ззовні впливають на підприємство, тим самим змінюючи його поведінку. У ринковій економіці зовнішнє середовище є достатньо динамічним, тому його вивчення дозволяє підприємству перебудовувати свою внутрішню структуру, адаптуватися до мінливих умов, що в цілому забезпечує конкурентоспроможність та ефективність функціонування [2, с. 12]. Зовнішнє середовище підприємства також є джерелом ресурсів, необхідних для підтримки його внутрішнього потенціалу на належному рівні. Підприємство знаходиться у стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи можливість виживання у складних або кризових умовах. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні, крім того, на них претендують багато інших підприємств, що знаходяться в цьому ж середовищі. Тому завжди існує вірогідність, що підприємство не зможе одержати потрібні ресурси із зовнішнього середовища, а це може послабити його потенціал і призвести до багатьох негативних наслідків [1], адже, на відміну від внутрішніх факторів, що виникають у процесі діяльності підприємства, зовнішні існують незалежно від неї, причому само підприємство не в змозі вливати на них, або його вплив дуже обмежений [3, с. 86].

Отже, зовнішнє середовище підприємства складається з великої кількості факторів, врахувати які у повному обсязі практично неможливо. Крім того, не всі фактори зовнішнього середовища впливають на формування експортної стратегії підприємства. Тому виникає необхідність обмеження поняття зовнішнього середовища тільки тими факторами, які суттєво впливають на її успіх. Однак такий вплив характеризується [1]:

• 1) складністю, тобто кількістю і різноманіттям факторів впливу: чим більше число змінних, тим більше складність і неоднозначність впливу зовнішнього середовища на експортну стратегію підприємства;
• 2) взаємозалежністю або ступенем пов’язаності факторів, які взаємодіють (наприклад, у підприємств, що працюють з використанням комплектувальних деталей, одержуваних від зовнішніх партнерів, ступінь залежності від зовнішніх факторів буде вищою, ніж при виробництві цих деталей на власному підприємстві);
• 3) невизначеністю, яка характеризується непередбачуваним, випадковим характером багатьох процесів, які супроводжують бізнес і менеджмент, і динамічністю, яка характеризується швидкістю зміни факторів зовнішнього середовища підприємства.

Одним із раціональних методів виявлення факторів, які мають суттєвий вплив і повинні враховуватися при формуванні експортної стратегії машинобудівних підприємств України, є метод експертних оцінок, суть якого полягає у проведенні інтуїтивно-логічного аналізу в поєднанні з кількісними методами оцінки й обробки. Особливістю методу експертних оцінок є те, що він проводиться на науковій основі й обробка результатів опитування експертів здійснюється за допомогою методів математичної статистики [4].

Визначення факторів, що найбільше впливають на експортну стратегію машинобудівних підприємств України, за допомогою експертних оцінок здійснюється за такими етапами [4]: формування мети експертного опитування; підготовка анкети; визначення чисельності та складу експертів; опитування експертів; обробка й аналіз результатів експертного опитування. А саме: визначення факторів, що найбільше впливають на експортну стратегію машинобудівних підприємств України та порівняння визначених факторів із факторами, що впливають на експортну стратегію машинобудівних підприємств Росії, які спеціалізуються на випуску аналогічної продукції.

Мета опитування експертів полягала у визначенні серед факторів основних, тобто тих, які на думку експертів більшою мірою впливають на формування експортної стратегії кожного обраного машинобудівного (вагонобудівного) підприємства України та Росії.

Для отримання експертних оцінок використовується анкетне опитування. В якості експертів обрано працівників досліджуваних підприємств, яким було запропоновано дати відповіді на запитання щодо оцінки впливу різних видів факторів на експортну стратегію машинобудівних підприємств України та Росії. Анкети надсилали у відповідні підрозділи підприємств із проханням до компетентних працівників відповісти на поставлені запитання.

Усього у вагонобудівній галузі України працюють 18 великих і середніх підприємств. Найбільшими виробниками вагонів в Україні є чотири, які виробляють до 90% всієї продукції [5, с. 149]: ПАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ПАТ «Дніпровагонмаш», ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод». Названі підприємства посідають провідні місця у рейтингу вагонобудівних підприємств СНД (табл. 1).

Таблиця 1. Рейтинг вагонобудівних підприємств СНД [6].

Примітка. Дані за 2012 р.

Спираючись на дані табл. 1, було визначено основних конкурентів як на внутрішньому ринку, так і на ринку СНД. Слід відзначити, що ПАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» та ПАТ «Дніпровагонмаш» займають близько 40% загального виробництва вагонів у СНД. Крім того, згідно з дослідженням видання «Інвестгазета» [7], два підприємства, що здійснюють виробництво вагонів, — ПАТ «Азовзагальмаш», обсяг експорту якого складає 9,2 млрд грн (займає перше місце в рейтингу за обсягом експорту) і ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» із обсягом експорту 6,5 млрд грн (посідає третє місце названого рейтингу), входять до п’ятірки найбільш великих несировинних експортерів України.

Згідно з наведеними даними, основними конкурентами українських вагонобудівних підприємств на ринку вагонів СНД виступають такі російські компанії: ВАТ «НПК «Уралвагонзавод», ВАТ «Алтайвагон», ВАТ «Рузхіммаш». Ці підприємства займають також близько 40% загальної ємності ринку СНД.

Для визначення основних факторів впливу на експортну стратегію машинобудівних (вагонобудівних) підприємств, під час відповіді на питання анкети експертам було запропоновано використовувати шкалу (рис. 2), числове значення балів якої відповідає наступним висловам: «3» — «фактор чинить сильний позитивний вплив на експортну стратегію», «2» — «фактор чинить середній позитивний вплив», «1» — «фактор чинить незначний позитивний вплив», «0» — «фактор не впливає на експортну стратегію», «—1» — «фактор чинить незначний негативний вплив», «—2» — «фактор чинить середній негативний вплив», «—3» — «фактор чинить сильний негативний вплив».

Рис. 2. Шкала оцінки факторів впливу на експортну стратегію машинобудівного підприємства

Результати опитування експертів, які наведено в узагальненому вигляді в табл. 2, дали змогу визначити основні фактори, що чинять вплив на формування експортної стратегії вагонобудівних підприємств.

Таблиця 2. Узагальнені результати опитування експертів.

Так, найбільший позитивний вплив на експортну стратегію вагонобудівних підприємств чинять фактори, віднесені до факторів внутрішнього середовища підприємства, а найбільш негативний — фактори зовнішнього макросередовища, на які наразі підприємство не здатне впливати, а здатне лише пристосовуватися. При цьому зовнішнє макросередовище визначає варіативність адаптивної поведінки підприємства, а саме здатність передбачати, аналізувати змі ни, пристосовуватися до його мінливих умов і за допомогою цього досягати поставлених цілей.

Крім того, узагальнення результатів експертного оцінювання факторів, що впливають на експортну стратегію вагонобудівного підприємства, слугує фактичною базою для проведення оцінки адаптаційного потенціалу підприємства і повинно враховуватися під час розробки методики його оцінювання. При цьому під адаптаційним потенціалом розуміємо ресурси (активи, можливості, організаційні процеси, інформацію, знання тощо), які контролюються підприємством і сприяють формуванню й реалізації стратегій, підвищують ефективність і результативність його виробничо-господарської діяльності, успішно протидіють негативним проявам оточуючого середовища і створюють стійку конкурентну позицію підприємства на обраному ринку або його сегменті. Адже, для збереження своєї стійкості в рухомому середовищі підприємства змушені адаптуватися до його збурень і завдяки цьому стабілізувати величини своїх параметрів у допустимих межах [8, с. 47].

Висновки. Отже, проблема оцінки адаптаційного потенціалу підприємства при формуванні експортної стратегії вагонобудівного підприємства важлива не тільки в теоретичному плані, як пошук закономірностей формування потенціалу для економічного зростання, але й для практичної діяльності під час оцінки майбутніх можливих результатів роботи підприємства на зовнішньому ринку [9, 10]. Врахування даних принципів дозволяє поєднати внутрішні адаптивні можливості організації з характером змін у внутрішньому середовищі, що є основою для повноцінного й ефективного функціонування машинобудівного (вагонобудівного) підприємства у нестабільному та динамічному середовищі, а також отримання ним бажаних (очікуваних) економічних результатів.

експортний стратегія вагонобудівний.

Список літератури

• 1. Внешняя среда организации. Факторы прямого и косвенного воздействия // Полный комплекс офисных услуг.
• 2. Тюрина А. Д. Теория организации: конспект лекций / А. Д. Тюрина. — М.: ЭКСМО, 2008. — 160 с.
• 3. Півень А.І. Фактори кризового стану підприємств машинобудівної галузі / А.І. Півень // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. — 2009. — № 4 (8). — С. 85—96.
• 4. Фатенок-Ткачук А.О. Аналізування факторів впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності машинобудівних підприємств / А.О. Фатенок-Ткачук // Наукові праці КНТУ Економічні науки. — 2010. — Вип. 17. — С. 93—100.
• 5. Ткачова Н. П. Машинобудування України: сучасний стан та перспективи розвитку конкурентних переваг / Н. П. Ткачова // Вісник національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». — Сер. Технічний прогрес і ефективність виробництва. — 2011. — № 25. — С. 138−150.
• 6. Годовой отчет Новокузнецкого вагоностроительного завода за 2012 год / Центр раскрытия корпоративной информации.
• 7. Названы крупнейшие несырьевые экспортеры Украины // Финансовая защита. Новости экономики и бизнеса.
• 8. Дорофеева В. Формирование системы адаптационного менеджмента предприятий обрабатывающей промышленности: дис. … д-ра экон. наук: 08.00.05 / В. Дорофеева. — Иркутск, 2014. — 330 с.
• 9. Болотов С. П. Оценка внешней среды и адаптация предприятия к рыночным условиям / С. П. Болотов // Корпоративное управление и инновационное развитие экономики Севера: Вестник Научно-исследовательского центра корпоративного права, управления и венчурного инвестирования Сыктывкарского государственного университета. — 2010. — № 4.
• 10. Смолін І.В. Принципи та форми адаптації організації до змін зовнішнього ринкового середовища / І.В. Смолін // Статистика України. — 2004. — № 1. — с. 87—90.