Вступ. ІК-компетентність учителів філологічних дисциплін: суть і структура

Постановка проблеми. Упродовж останніх десятиліть професійна діяльність учителя зазнала значних змін. Зважаючи на виклики сьогодення, школі потрібні фахівці, які добре знають наукові основи і методологію, тенденції в розвитку предмета, усвідомлюють актуальні проблеми його викладання в загальноосвітніх навчальних закладах, «володіють новими технологіями навчання, методами формування навичок самостійної роботи, розвитку інтересу і мотивації до навчання, творчих здібностей, логічного мислення учнів, створюють атмосферу продуктивно-пізнавального співробітництва; вміло проектують і проводять різноманітні уроки та виховні заняття, зокрема з елементами сучасних інформаційних технологій, володіють методикою проведення науково-педагогічного дослідження, використовують методи об'єктивної діагностики знань учнів» [6]. Підвищення професійного рівня вчителя, освоєння нових освітніх технологій, перехід від принципу «освіта на все життя» до принципу «освіта через все життя», як стверджує Р. Гатін [2], безпосередньо пов’язані з інформаційними та комунікаційними технологіями, тому вчитель повинен набути так званої «подвійної компетенції», тобто крім суто традиційних професійних знань мати сучасні знання та навички роботи з інформаційними технологіями.

Обгрунтуванню суті інформаційно-комунікаційної компетентності (ІК-компетентності) педагога присвятили свої дослідження Н. Абакумова. Адольф, В. Акуленко, О. Аніщенко, Н. Баловсяк, Л. Басурматорова, С. Белов, М Богачик, Л. Босова, Бурмакіна, А. Вітухновська, Н. Гендіна, Б. Гершунський. М. Головань. К. Голодюк, Л. Горбунова. П. Грабовський, Т. Гудкова, Р. Гуревич, Т. Дженет (Т. Jenert), О. Дирдіиа, Ю. Дорошенко, С. Дочкин, А. Єлізаров, Г. Єчмаєва, І. Жакуліна, М. Жалдак, А. Зав’ялов, О. Зайцева, В. Запорожко. А. Захаров, Г. Земскова, І. Зимня, О. Іонова, В. Імакаєв, М. Карпенко, Ю. Клецов, О. Керекеш, О. Кизик, Кірьякова, Н. Колкова, І. Колоярцева, В. Котенко, Коткова, О. Кравчина, Л. Крижко, А. Кузнецов, Б. Кухе (В. Kiihne), Т. Лавіна, М. Лапчик, Ю. Ларионова, С. Литвинова, І. Малкова, Т. Марченко, Н. Насирова, О. Науменко, О. Нікулочкина, О. Новікова, О. Овчарук, К. Осадча, О. Павленко, О. Падалка, Н. Пак, Т. Паніна, П. Пахотіна, Первутинський, Л. Петухова, І. Роберт, Д. Сабітова, С. Светлична, 3. Сейдаметова, О. Семенов, О. Семибратов, Л. Сітнікова, І. Скіпор, І. Склярова, Є. Смирнова-Трибульська, І. Степанова, Ю. Солдатова, Н. Сороко. О. Спірін, Т. Спор (Т. Sporer), Ю. Стрижаченко, Т. Суворова, С. Сурменко, К. Телятник, А. Темербекова, Т. Тихонова, Трішина, О. Тутова, О. Урсова, І. Фаліна, Є. Хеннер, Н. Хенц (N. Heinze), А. Хуторський, Л. Хуснутдинова, М. Холодна, М. Цветкова, Л. Чернікова, О. Чернобай, А. Шестаков, О. Юрченко, Н. Яциніна та ін.

Ретельний аналіз підходів вищепредставлених дослідників до визначення суті ІК-компетентності вчителя-предметника та власний погляд на означену проблему дозволили нам запропонувати своє визначення цього поняття.

На нашу думку, ІК-компетентність учителя-предметника — це важлива складова професійної компетентності, яка є:

складним динамічним цілісним інтегративним утворенням особистості, його багаторівневою професійно-особистісною характеристикою в галузі інформації, інформаційно-комунікаційних технологій і досвіду їх використання, що з’являється в результаті інформативної підготовки, спрямованої на ефективне здійснення професійної діяльності й постійний професійний саморозвиток;

синтезом предметно-спеціальних знань, умінь, павичок, котрі відбивають реально досягнутий рівень підготовки в галузі використання засобів ІКТ і роботи з різними джерелами інформації, що формується й удосконалюється в процесі навчання, самоі взаємонавчання та дозволяє розв’язувати нестандартні завдання на основі наявних знань у професійно-педагогічній діяльності;

сукупністю мотивів, що виражаються в прагненні постійного вдосконалення набутих ІКТ-компегенцій для підвищення якості професійної діяльності;

особливим типом організації предметно-спеціальних знань, котрий дозволяє правильно оцінювати інформацію та навчальні ситуації і приймати, використовуючи ІКТ, ефективні рішення в професійно-педагогічній діяльності, зокрема для активного розв’язання завдань опанування учнями предметом.

Структуру ІК-компетентності вчителя-предметника неоднозначно розкривали А. Адольф, Баловсяк, О. Бойцова, В. Брежнєва, А. Вітухновська, І. Воротнікова, М. Головань, Л. Голодюк, П. Грабовський, М. Євстигнєєв, А. Ішкова, О. Кизик, Кикоть, О. Крупський, В. Куликов, Т. Лавіна, С. Литвинова, Т. Лупиніс, Т. Марченко. М. Моїсеєва. Н. Насирова, Є. Патаракін, К. Петрова, І. Роберт, ІО. Стасюк, В. Степанов, І. Степанова, А. Темербекова, С. Трішина, Д. Тупіцин, О. Урсова, Хуторський, Л. Чернікова, В. Шарко, Н. Яциніна та ін., проте об'єднує ці дослідження те, що всі науковці наголошують на багатокомпонентності цього поняття. Крім того, слід звернути увагу на те, що специфіка кожного предмета може вносити корективи в структуру ІК-компетентності.

У своєму дослідженні ми зосередили увагу на визначенні суті та структури ІК-компетентності вчителя філологічних дисциплін, який є особою «з високими моральними якостями, має філологічну освіту, належний рівень професійної підготовки з філологічних дисциплін, викладає мову й літературу в школі; забезпечує результативність та якість своєї роботи; людина, яка є авторитетом у галузі філології, впливає на інших, передає свій досвід, знання учням, служить для них прикладом» [5, с. 58−59].

Мета статті — визначити суть і структуру ІК-компетентності вчителів філологічних дисциплін, висвітлити змістове наповнення компонентів цієї компетентності.