Педагогічні засади сербської баянно-акордеонної школи народної музики

Аннотация

Устименко-Косорич Е. А. Педагогические основы сербской баянно-аккордеонной школы народной музыки. В статье рассматриваются педагогические принципы сербской баянно-акордеонной школы народной музыки, которая презентует новый тип музыкального образования. В контексте указанной проблематики определены социальный, художественный и аксиологический контексты баянно-аккордеонного феномена. Доказано, что функциональный принцип школы заключается в активизации и подъеме народных музыкальных традиций, которые отвечают художественным и этносоциальным потребностям сербского общества-нации.

Ключевые слова: баянно-аккордеонная школа, народная музыка, образование, общество, нация, педагогические принципы.

Annotation

Ustymenko-Kosorich O. A. Pedagogical bases Serbian accordion-school of folk music. The article deals with the pedagogical principles of the Serbian accordion school of folk music, which presents a new type of musical education. In the context of this perspective defined social, artistic and axiological context accordion phenomenon. Proved that the functional principle of the school is to activate and rise of folk musical traditions that meet the needs of the artistic and ethno-nation of Serbian society.

Key words: accordion school, folk music, education, society, nation, and pedagogical principles.

Постановка проблеми. Історія сербської музичної баянно-акордеонної освіти презентує два напрямки фахової підготовки (народної та академічної), що складає своєрідний культурно-освітній феномен в межах локально зазначеної країни. Зазначимо, що коло наукових інтересів зосереджено на діяльності спеціалізованих музичних установ, які мають, перш за все, академічну спрямованість у підготовці баяністів-акордеоністів, але школи народної музики Сербії з розгалуженою інфраструктурою, знаковою у національно-атрибутивному контексті країни залишаються за межами дослідницьких горизонтів. Музично-педагогічна думка сербських науковців (З. Ракіч, Д. Мілановіч, Б. Йованчіч, Л. Лукіч, Р. Рістіч, Р. Томіч), яка сконцентрована на вивченні відповідності музичних шкіл загально-педагогічним та дидактичним вимогам не достатньо розкривала педагогічний зміст народно-освітніх закладів, залишаючи науковий простір для визначення змісту та сутності надпрофесійної підготовки сербських баяністів-акордеоністів.

У визначенні педагогічних засад сербської баянно-акордеонної школи народної музики стають концептуальні положення вітчизняних та зарубіжних науковців у галузі музичної педагогіки та виховання (А. Алексєєв, Б. Асаф'єв, Б. Яворський, Д Варламов, Т. Барбузюк); дослідження у галузі виконавського музикознавства (Б. Йованчіч, Н. Фіндейзен); історичні праці у галузі музичного мистецтва та освіти (С. Мокраняц, Ю. Барабаш, Г. Ципін); роботи у галузі соціології музики та освіти (А. Сохор, В. Гутор, Ю. Кремлев, Б. Смірнов).

Мета роботи — визначити педагогічні засади сербської баянно-акордеонної школи народної музики як освітньо-національного феномена.

Освітні засади сербської баянно-акордеонної школи народної музики розглядаємо за наступними принципами: культуровідповідність, реалістичність, усність традиції, духовність, соціалізація творчої діяльності, що визначає її музично-освітній статус, ступінь її унікальності.

Виховання компетентного виконавця народної музики уможливлюється завдяки наявності певної мотивації у особистості; музично-педагогічній досконалості й техніки, яка спирається на принципи спадкоємності, що відбивається у формах творчо-виконавського діалогу педагога та учня засобами віртуально-візуальної передачі музичного матеріалу; індивідуальним інтуїтивно-чуттєвим здібностей учня у можливості відчувати та втілювати мовно-інтонаційну сферу сербської народної музики; художньо-творчим компонентам музично-педагогічної діяльності і відповідного до них комплексу психологічних та особистісних якостей, практичних вмінь і навичок (інтерпретаторських, імпровізаційно-конструкторських, артистично-театральних, специфічно-виконавських).

Принцип культуровідповідності музично-практичної діяльності має відповідати соціокультурним настановам певної нації; мистецька діяльність діалогового порядку стає своєрідною проекцією на національно-суспільну програму певної країни. На діяльність педагога впливають певні національно-культурні домінанти, на основі яких він сам постійно кваліфікується як фахівець. Належність особистості до відповідної творчої діяльності є умовою для адекватності педагогічних дій (принципи баянно-акордеонних шкіл за шкалою народне/професійне суттєво відрізняються). Відмінність вбачаємо у цілях діяльності та презентації цієї діяльності, методах виховання, стилі подання музичного матеріалу, критеріях та вимірах оцінки.

Принцип реалістичності сербської баянно-акордеонної школи народної музики вбачаємо у соціальній, професійній, культуротворчій, колективній або особистісній відповідності педагогічної діяльності, що спрямована на її збереження в межах духовно-етичних горизонтів нації. Мова йде про систему взаємовідносин між музично-виховними установами та соціальною спільнотою, музично-освітньою елітою та художньо-музичними запитами суспільства. Принцип спрацьовує на основі регламентовано-системних просвітницьких дій музичних шкіл, які здійснюються за індивідуальним або творчо-колективним планом педагога, музичного закладу відповідно до суспільних музично-естетичних потреб, вподобань, інтересів нації.

У цьому сенсі педагогічно-практичний компонент базується на принципах варіативності самого викладача-виконавця, який постійно збагачує систему дидактичних прийомів в межах власної творчої діяльності, яка спирається на індивідуально-особистий виконавський досвід. Саме власні технологічні прийоми стають основою у розвитку музично-виконавських здібностей учнів, послідовників його творчо-практичних постулатів. Ефективність їх впровадження в педагогічну практику залежить від творчої співпраці викладача і учня з урахуванням індивідуальних здібностей останнього, мобільності педагогічних дій у процесі викладання з метою швидкого засвоювання учнем музичного матеріалу, який одночасно є дидактичним, концертним та народним.

Творчий діалог педагога і студента, як принциповий компонент — є організованою системою комунікації, що здійснюється на високому музично-професійному рівні. Результатом цього творчо-практичного спілкування є пізнання, оволодіння та створення суспільно значущого культуровідповідного мистецького досвіду [3]. Отже варіативність можемо охарактеризувати як принцип швидкого досягнення результату на основі впровадження стихійних технологічних прийомів у систему музично-виконавського навчання.

До характерних принципів сербської баянно-акордеонної освіти народної музики можемо віднести: доступність музичного навчання, що вбачається у скасуванні вікового цензу; гуманізм, що сповідає взаємообумовленість мистецької діяльності та суспільно-духовних цінностей; спирання на національні атрибути, піднесення народних традицій у свідомості особистості та суспільному просторі; демократичність — відсутність меж у виборі технологічних прийомів музичного виховання і навчання; спадкоємність — передача народної традиції, виконавського та педагогічного досвіду від майстра до послідовника формами творчого діалогу на «народно-виконавській моделі», що забезпечує неперервність народно-музичної школи; творчий клімат — як умова для музичної реалізації.

Сучасна сербська баянно-акордеонна народна освіта — це відкрита виховна системою, яка не має певних правил у навчальній звітності на відміну від академічної, вікової обмеженості, тобто, навчатися у народній школі може людина без відповідної музичної підготовки та кваліфікований фахівець академічного ґатунку. Відсутність вступних та випускних іспитів, скасування термінів навчання, тобто освітні установи мають масовий характер та стають «школою для всіх» [5, с. 5]. У теорію навчання сербської школи народної музики покладено усвідомлений багатовіковий творчо-педагогічний досвід, сформовані відповідні положення для виховання духовно-творчої молоді на «народно-виконавській моделі», розбудована система активізації суспільної зацікавленості баянно-акордеонним виконавством, адекватної до національних духовно-естетичних настанов локально зазначеної країни.

Колективний принцип баянно-акордеонної школи народної музики займає провідну позицію. Він покликаний сприяти розвитку творчих індивідуальних здібностей в межах колективної співпраці на змагально-спортивному рівні. Колективний принцип ефективно спрацьовує у розвитку психологічної стабільності виконавця у процесі публічних виступів; швидкому оволодінню музичним матеріалом; розвитку музично-слухових якостей; аналітичного мислення та виховання самоконтролю; стимулюванні виконавських дій з метою підвищення якості. Виконавський процес контролюється викладачем, який вибудовує динаміку розвитку оволодіння технологіями виконання з урахуванням індивідуальних здібностей особистості.

Принцип імпровізації - відбивається у розвитку гармонійного слуху учня, який здатний виконувати музичний твір в різних тональностях у спонтанному музикуванні, що характерно народній традиції. Значну роль у цьому сенсі відіграє розвиток «позиційного» виконання, відчуття тональності, і на останній позиції - володіння нотною грамотою. Це важливий момент, якій відрізняє професійну та народну сферу баянно-акордеонної творчості (усну та письмову практику). Розумова діяльність народника-виконавця побудована на принципах позиційно-ілюстрованого виконавства «з руки», що надовго залишає учня під опікою викладача [4, с. 26]. Але цей факт не зменшує значущості школи народної музики у розвитку музичних здібностей особистості, навпаки, стає навчальною лабораторією у розвитку «фактурного» мислення творчої особистості.

Принцип артистизму — має власні візуальні властивості: стояча манера виконання музичних творів у форсованій активності передачі емоційних вражень. Сутність цього принципу має народно-семантичний зміст, який вбачаємо у театралізації виконавського акту — баяніст стає учасником музично-ігрових дій.

Останній принцип — акустичний — в межах школи народної музики учень отримує відповідні технічно-акустичні знання у галузі використання додаткових приладів з метою їх застосування в самостійній творчій діяльності. Виконавець стає продюсером власної виконавської звуко-акустичної моделі, особливо це питання актуалізується з середини ХХ століття під впливом масових музичних тенденцій, що відбиваються у повсюдному використанні підсилювачів та електроапаратури.

Сучасній баянно-акордеонній школі народної музики характерна взаємообумовленість свідомого й форсовано емоційного, художнього і технічного. Принципи свідомого та форсовано емоційного спрацьовують відповідно до специфіки музичного мистецтва на чуттєвому рівні його сприйняття, динамічність емоційного тонусу обумовлюється усвідомленням змісту музичного мистецтва, інтонаційної сфери музики (мовної) [1]. Принцип художнього і технічного полягає у якості виконання музичних творів, що вимагає володіння технічними прийомами та навичками гри на інструменті. Вільне володіння засобами музичної виразності дає змогу виконавцю максимально розкрити художній зміст твору, висловити власне ставлення до виконуваної музики.

Висновки

На підставі наукового узагальнення розглянутих теоретичних позицій зазначимо, що розвиток теорії музичної педагогіки в межах сербської баянно-акордеонної школи народної музики забезпечується наступними принципами: педагогічної відповідності у реалізації поставлених завдань засобами доступності викладання, осягнення народного стилю та форми в процесі оволодіння характерними національними та регіональними творами; варіативності викладання, що передбачає внутрішні спонтанні зміни в характері, динаміці та змісту занять відповідно до індивідуальних здібностей учня; відсутність вікового цензу та академічної звітності з метою всебічного розвитку творчо-креативних здібностей учня; усність традиції - як характерний унікальний принцип оволодіння виконавською майстерністю, побудований на колективних формах виховання в індивідуальній проекції, що спрямована на отримання швидких результатів; організована концертна діяльність, що сприяє розвитку артистизму та адаптації учня на естраді. Результат та прогресивність теоретичних засад сербської баянно-акордеонної школи вбачаємо у взаємодії всіх зазначених принципів.

Розгляд баянно-акордеонної школи народної музики як феномена, що інтенсивно розвивається та поширюється в межах країни, дозволяють визначити його національну самобутність та унікальність у контексті історико-генетичної панорами Сербії. Феномен баянно-акордеонної школи народної музики розглядаємо на підставі її головної культуроосвітньої місії - збереження і трансляція народної музичної традиції, що відбивається у спадкоємності - від майстра до послідовника на «баянно-акордеонній виконавській моделі».

Список використаної літератури

• 1. Асафьев Б. Речевая интонация / Б. Асафьев. — М-Л.: Изд-во Музыка, 1965. — 136 с.
• 2. Михайличенко О. В. Основи загальної та музичної педагогіки: теорія та історія: навч. посіб. для студ. муз. спеціальностей / О. В. Михайличенко. — Суми: Наука, 2004. — 210 с.
• 3. Боговац Т. Школство у Србиjи на путу до реформе / Т. Боговац. -Београд, Стручна книга, 1980. — 358 с.
• 4. Василевич З.-М. Рат за српску музичку писменост / З.-М. Василевич. — Просвета. — Београд, Мидим принт, 2000. — 292 с.
• 5. Джурич-Клаjн С. Библиография о Стефану Мокраньцу / С. Джурич-Клаjн. -Београд, САНУ, 1971. -253 с.