Постановка проблеми. 
Розвиток професійного мислення майбутніх психологів у процесі фахової підготовки

Соціальні, економічні, політичні та культурні перетворення, що відбуваються в Україні на сучасному етапі цивілізаційного розвитку висувають нові вимоги до особистості, яка в складних життєвих ситуаціях має характеризуватися стійкою системою цінностей, розвиненою ідентичністю, самоорганізацією, рефлексивністю та критичністю мислення. Це, у свою чергу, актуалізує суспільну потребу в психологічній науці та практиці, зростанні вимог до професійної компетентності психологів, їх фахової підготовки, що має бути спрямована не тільки на формування в них знань і вмінь, вузьку професійну підготовленість, але й на розвиток екстрафункціональних, понадситуативних, метакогнітивних властивостей.

Системоутворюючим компонентом професійної компетентності психологів, розвиток якого має забезпечуватися в процесі їх фахової підготовки, стає професійне мислення — надскладний феномен, що в сучасній психологічній науці визначають як вищий пізнавальний процес пошуку, виявлення та зняття проблемності (М.М. Кашапов), практичне мислення людини в процесі вирішення професійних завдань (Ю.К. Корнілов), опосередковане та узагальнене відображення фахівцем професійної реальності (О.К. Тихомиров). У контексті дослідження мисленнєвих властивостей фахівців сучасна психологія акцентує увагу на тому, що професійне мислення є особливим видом мисленнєвих процесів, які забезпечують вирішення особистістю проблем її професійної діяльності, та характеризується таким: специфічними узагальненнями (Д.Н. Завалішина, Є.В. Конєва), творчим характером (Ю.М. Кулюткін, О. М. Матюшкін), складно структурованою системою знань, що його визначає (А. В. Карпов), оперативністю, гнучкістю, критичністю (І.Д. Пасічник), понадситуативністю (В.О. Мазілов, Р.В. Павелків), усвідомленістю, рефлексивністю (О.С. Анісімов, С.Ю. Степанов). Проте, незважаючи на значний досвід дослідження психологічною наукою проблеми мислення людини взагалі та професійного мислення зокрема, вона до цього часу залишається однією з найбільш складних, таких, у яких значно більше невирішеностей, ніж досягнень. У ній найяскравіше виявляються не тільки теоретичні позиції різних психологічних шкіл і концепцій, але й положення різноманітних філософських, педагогічних, медичних, соціологічних, кібернетичних, логістичних, лінгвістичних та інших напрямів, що набувають особливої гостроти в суперечках щодо її вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню окремих механізмів і властивостей професійного мислення психологів присвячені праці Г. С. Абрамової, М. М. Кашапова, Н.П. Локалової, В. А. Семиченко, М.О. Холодної, Л. Б. Шнейдер та ін., проте, незважаючи на значні досягнення вчених, можна стверджувати про його недостатнє вивчення, особливо в контексті цілісного бачення як змістовопроцесуального феномена, «особливої субстанції, що має власні закони розвитку та життя» (Г. П. Щедровицький) [2; 6]. Невирішеність проблеми сутності професійного мислення зумовлює й недостатню спрямованість фахової підготовки майбутніх психологів на його цілеспрямований розвиток, що стає одним з найактуальніших завдань сучасної педагогічної та вікової психології. Віддаючи належне наявним дослідженням зарубіжних (Ж. Бартон, М. Стефен, Р. Стратфорд, Х. Уелман та ін.) і вітчизняних науковців (Н. І. Пов’якель, М. Л. Смульсон, Ю. М. Швалб, Н. Ф. Шевченко, Л. Ф. Щербина та ін.), присвяченим особливостям розвитку інтелектуальних функцій, мисленнєвих компетенцій студентів психологічних напрямів підготовки, слід зазначити, що на сьогодні залишаються недослідженими психологічні закономірності розвитку професійного мислення у майбутніх фахівців у процесі навчання у вищій школі [1].

Формулювання цілей статті. Метою даної статті є теоретично та емпірично обґрунтувати психологічні закономірності розвитку професійного мислення у майбутніх психологів у процесі навчання у вищому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зупинимося докладніше на викладі результатів аналізу психологічних закономірностей розвитку професійного мислення в майбутніх психологів у процесі фахової підготовки. Попри наявність значної кількості праць, присвячених вивченню професійного мислення психолога, воно залишається одним із найменш досліджених та найбільш суперечливих явищ. Це зумовлено як невизначеністю сутності його родової ознаки, так і відносною «молодістю» самої професії психолога, її новітнім характером, незначним досвідом професійної підготовки майбутніх фахівців в Україні, а також специфічними ознаками її складного предмета — психічного. В одних дослідженнях професійне мислення визначається як процес вирішення професійних завдань у тій чи іншій галузі діяльності, в інших — як певний тип орієнтування фахівця у предметі своєї діяльності. Перший підхід пов’язаний з концепціє В.Л. Рубінштейна про детермінації мислення «зовнішніми умовами через внутрішні». У ролі зовнішніх умов, згідно з цією концепцією, виступає завдання, яке задає розумовому процесу об'єктивний зміст і напрямок. Тому в процесі дослідження професійного мислення основна увага приділяється аналізу специфічних особливостей професійних завдань [3].

Другий підхід пов’язаний з концепцією поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна, згідно з якою специфічні особливості мислення, зміст і структура розумового образу не можуть бути обумовлені характером, особливостями та змістом завдань. Мислення розглядається як той чи інший тип орієнтування суб'єкта у предметі діяльності та її умовах, що в свою чергу і визначає характер вирішуваних завдань. При всій привабливості цього підходу до дослідження професійного мислення, він не позбавлений недоліків. В якості одного з них ми вбачаємо відсутність логічно точної характеристики понять «орієнтування» і «узагальненість», а також недооцінку специфіки, своєрідності професійних завдань, що вирішуються фахівцями різного профілю [4]. Професійне мислення — це, перш за все, рефлексивна розумова діяльність з вирішення професійних завдань. Якщо специфіка професійного мислення залежить від своєрідності завдань, розв’язуваних різними фахівцями, то якість професійної діяльності або рівень професіоналізму залежать від типу мислення. Високий рівень пов’язаний з теоретичним типом мислення.

Основна проблема нашого дослідження полягала в тому, щоб вивчити особливості розвитку професійного мислення у майбутніх психологів. В психології мислення розглядається як процес пізнавальної діяльності, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Соціологічний аспект дослідження мислення характеризується аналізом процесу його історичного розвитку в залежності від соціальної структури суспільства. Фізіологічний аспект мислення характеризується вивченням мозкових механізмів, за допомогою яких реалізуються акти мислення. Психологічний аспект вивчення мислення характеризується пізнавальною діяльністю, диференціацією її на види в залежності від рівнів узагальнення і характеру використаних засобів, їх новизни для суб'єкта, ступені їх активності, адекватності мислення дійсності. Відомо, що мислення часто розвертається як процес вирішення задачі, проблеми, які повинні бути зрозумілі суб'єктом і прийняті ним, тобто співвіднесені з потребнісно-мотиваційною сферою особистості. Як показують дослідження Кулюткіна Ю.Н., Маркової А.К., Подгорецької Н.А., Кельбуганова А. Ж. та інших, що мислительна діяльність спонукається мотивами, які являються не тільки умовами її розвертання, але й факторами, що впливають на її продуктивність. Здатність до мислення являє собою цілісну систему інтелектуальних здібностей, розсуду і розуму, здатності до суджень, продуктивного відображення, уяви. Так визначають культуру мислення Касимжанов А. Х. та Кельбуганов А. Ж. [2,3,5]. У підготовці психолога велике значення має розвиток професійного мислення в професійному становленні фахівця. В словнику професіонал розглядається як фахівець, що виконує професійну діяльність майстерно. Майстерність розглядається як властивість особистості, що набувається з досвідом, як вищий рівень професійних вмінь, досягнутий на основі гнучких навичок і творчого мислення. Як бачимо, що мислення і зокрема творче мислення і уявлення є важливими чинниками професійного становлення психолога як фахівця. Оскільки мислення є опосередкованим відображенням дійсності у її зв’язках та відношеннях, наявність проблемної ситуації свідчить про існування неадекватного бачення проблеми в неіснуючих зв' язках, а розв' язання її передбачає визначення її адекватного стану. Процесуально розв’язання протиріччя в мисленні суб'єкта можна представити як модель послідовних операцій: проблемна ситуація — образ проблемної ситуації - співвідношення образу з вимогами задачі - модель проблемної ситуації (гіпотеза) — дослідження моделі - розв’язання [4, с. 58]. Найбільш таємничим та творчим по суті етапом у схемі розв’язання проблемної ситуації є акт побудови моделі і висунення гіпотези [3, с. 73]. Мислення при розв' язанні проблемної ситуації має наступну динаміку:

• 1. За типової ситуації розв’язання знаходиться на понятійному рівні. За неможливості розв’язати задачу в поняттях відбувається перехід на нижчий рівень — вербальний.
• 2. У цей момент у суб' єкта з' являється підвищена мовно-рухова активність, він проговорює ситуацію, формуючи її образ [1, с. 49]. Суб'єкт відчуває пізнавальні труднощі, які супроводжуються емоційними переживаннями невизначеності (здивування). Зазвичай на цьому етапі з’являється значна емоційна напруженість, емоційний вибух, який, з одного боку, зумовлений трудністю подолання психологічної інерції, стереотипів, а з іншого — дає енергію для запуску наступного процесу пошуку розв' язання (на нижчих рівнях).
• 3. Ведеться пошук розв' язання шляхом маніпулювання образами, як еластичнішим, багатшим та менш узагальненим матеріалом — працює уява. Більшість дослідників відзначають провідну роль уяви в процесі творчості [5, с. 48].
• 4. Наступний рівень — предметно-чуттєвий для роботи з інформацією на образному рівні.

Це свідчить про те, що процес здійснюється від повністю усвідомленого рівня до неусвідомленого (інтуїтивного). Розв’язання одержується на інтуїтивному рівні, і тому суб'єкти творчості не можуть відрефлексувати сам момент знаходження розв' язання, оскільки він знаходиться поза свідомістю. Після цього одержане розв' язання послідовно виводиться в план свідомості, воно вербалізується і усвідомлюється, тобто процес проходження рівнів повторюється, тільки у зворотному порядку. Суб' єкт не може зрозуміти, чому він так розв’язав задачу і намагається знайти вже готовому рішенню логічне пояснення, тобто творчість обов’язково передбачає перехід на нижчий структурний рівень мислення. Аналізуючи теоретичні засади професійного мислення нами була розроблена соціально-психологічна модель розвитку професійного мислення майбутніх психологів у студентів психолого-природничого факультету Рівненського державного гуманітарного університету.

Ця модель грунтувалась на взаємодії викладачів і студентів в навчальній діяльності, в якій, з одного боку викладачі, здійснюючи зовнішній вплив на особистість студента, його пізнавальну діяльність, зокрема на мислительну діяльність, здійснюють розвиток зовнішніх способів мислительної діяльності. Студенти, з іншого боку, в результаті саморозвитку особистості сприяють розвитку внутрішніх форм, операцій мислення. Такий діалектичний шлях розвитку професійного мислення майбутнього психолога.

Таким чином, важливим в становленні професійного мислення, на нашу думку, є зв' язок зовнішнього і внутрішнього, перетворення зовнішніх вимог у внутрішню мету, мотив і потребу виконання мислительної дії, розуміння психологічної проблеми, її аналіз, формування уявлення про варіанти її психологічного вирішення.

Так, мислення включене в структуру варіантів вирішення психологічної проблеми, узагальнення, їх диференціація. Також в дослідженні були виділені наступні особливості професійного мислення майбутніх психологів, такі як розуміння психологічної проблеми, аналіз, пошук ефективних шляхів вирішення проблеми, творчість, інтелектуальна активність, здатність до моделювання в процесі мислення, вміння виділення системи ознаків властивостей психологічної проблеми для її ефективного вирішення.

Дослідження показало, що у студентів-психологів 1−2 курсів слабо розвинуті наступні особливості професійного мислення: аналіз, творчий підхід, моделювання. Так, лише 20% студентів-психологів першого курсу виявили високі рівні розвитку цих особливостей, 50% студентів-психологів виявили середні рівні і 30% виявили низькі рівні.

Серед студентів-психологів 3 курсу вказані професійні особливості мислення виявили високі рівні 30%, 60% - середні рівні і 10% студентів-психологів низькі рівні. На 4−5 курсі високі рівні розвитку професійного мислення виявили 40% студентів-психологів, середні рівні - 50% і низькі рівні - 10% студентів-психологів. Особливо складною професійною властивістю мислення виявилась здатність до моделювання психологічної ситуації. професійна компетентність психолог мислення Хоча створення спрощених моделей ситуації - дієвий засіб перевірки істинності і повноти теоретичних професійних уявлень фахівця, але навіть створити чи змоделювати таку ситуацію виявилось складним навіть для студентів-психологіві 4−5 курсу.

Так, високі рівні вміння моделювати психологічну ситуацію в професійному становленні психолога-фахівця виявили лише 20% студентів 4 курсу і 30% студентів 5 курсу, середні рівні відповідно 20% і 35%, низькі рівні 60% і 35% відповідно.

Так, на 1 курсі виявлено високі рівні прояву механічного засвоєння професійних знань, на 2−3 курсі високі рівні виявлено індуктивного розуміння і засвоєння професійних знань.

На 4 і 5 курсах виявлено більш високі рівні прояву осмисленого розуміння психологічних професійних знань, їх внутрішнього розуміння, зростає інтелектуальний рівень мислительної діяльності, що пов’язано з професійним становленням психолога.

Таким чином, в дослідженні в результаті проведення експерименту були виявлені наступні особливості професійного мислення у майбутніх психологів: розуміння психологічної проблеми, її аналіз, ефективний пошук варіантів вирішення, творчий підхід, інтелектуальна активність, здатність до моделювання психологічної ситуаці, створення системного підходу.