Наркоконтрабанда як транскордонний злочин: економіко-кримінологічний вимір

НАРКОКОНТРАБАНДА ЯК ТРАНСКОРДОННИЙ ЗЛОЧИН: ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

Постановка проблеми у загальному вигляді. Транскордонні кримінальні прояви є окремим різновидом транснаціональних злочинів, що пов’язаний із перетинанням державного кордону, залученням широких верств населення прикордонних територій у злочинну активність шляхом формування стійких антисуспільних зв’язків між громадянами різних країн, утворенням корупційних схем за участю представників влади суміжних держав. До сфери транскордонної злочинності традиційно відносяться злочини, пов’язані з тероризмом, організованою злочинністю, а також торгівля людьми та сексуальна експлуатація жінок і дітей, незаконна торгівля наркотиками, незаконна торгівля зброєю, відмивання доходів, підробка платіжних засобів, комп’ютерні та корупційні злочини. Зокрема, таке бачення надало фахівцям змоги запропонувати класифікацію транскордонних злочинів залежно від родового об'єкту, адаптувавши їх перелік до вітчизняного кримінального права [1, с. 72].

Але дослідження кримінально-правової характеристики злочинів недостатньо для організації запобіжної діяльності, більш широкі можливості для цього надає економіко-кримінологічний вимір зазначених кримінально протиправних діянь.

Це пов’язано із тим, що транскордонна злочинність є економічною за своєю сутністю, це бізнес — суто кримінальний або пов’язаний із ухиленням від сплати податків та інших обов’язкових платежів. Зрозуміло, це не виключає вчинення транскордонних злочинів політичної спрямованості на кшталт терористичних, але навіть їх мотивація включає корисливу складову (зокрема, при налагодженні каналів постачання зброї, залучення до терористичної діяльності окремих виконавців тощо) [2, с. 162−163].

У свою чергу, кримінологічна складова передбачає аналіз кримінальної ситуації - показників та тенденцій транскордонної злочинності, особливостей видів та форм організованої злочинної діяльності тощо.

Криміналізація певних діянь лише виражає сприйняття законодавцем суспільної шкідливості відповідних поведінкових проявів, «перетворюючи» бізнесову активність на злочинність. Відповідно, економічні складові проблеми транскордонних злочинів є визначальними щодо кримінально-правових аспектів. При цьому кримінологічний аналіз надає можливості зорієнтувати законодавця в процесі криміналізації діянь, зокрема, що стосується її доцільності/недоцільності, дієвості заходів кримінально-правового впливу та ін.

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (далі - наркоконтрабанда) є одним із класичних транскордонних злочинів, на прикладі якого можна з’ясувати зміст та прикладне значення економіко-кримінологічного виміру для організації запобігання транскордонній злочинності в цілому та напрямів транскордонного співробітництва України і суміжних держав. Зокрема, запобігання наркоконтрабанді є одним із напрямів державної політики щодо наркотиків, про що зазначено в Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року, яка визначає напрями і механізми скорочення незаконної пропозиції наркотиків та попиту на них [3]; серед основних завдань державної регіональної політики, визначених Програмою державного розвитку транскордонного співробітництва на 2016;2020 роки, є боротьба з контрабандою (у тому числі, й наркоконтрабандою) [4] тощо.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми наркоконтрабанди і як самостійного злочину, і у контексті транснаціональної Утранскордонної, економічної, організованої злочинності плідно досліджувалися вітчизняними фахівцями. Зокрема, можна згадати роботи таких вчених як Боголюбова Т. А., Бойко О. І., Козаченко О. В., Кочубей М. А., Міньковський Г. М., Миколаєва Л. П., Музика А. А., Омігов В. І., Побігайло Е. Ф., Притула А. М., Ревін В. П., Рогатих Л. Ф., Смітієнко В. М., Стрельцов Є. Л. та ін. Багато уваги приділяється зазначеній проблематиці з боку світової спільноти, науковцями та співробітниками численних міжнародних організацій (Управління ООН по наркотикам та злочинності, Комісії по наркотичних засобах, Міжнародного комітету по контролю над наркотиками, Інтерполу та ін.).

Однак, з огляду на дослідницьку призму даної статті, необхідно визначити принципові аспекти аналізу наркоконтрабанди в економікокримінологічному вимірі та його значення для організації запобіжної діяльності, що виступає важливою теоретико-прикладною задачею.

Її вирішення й обумовило мету даної статті - формування авторського бачення економіко-кримінологічного виміру наркоконтрабанди та засад формування запобіжного комплексу в цій сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження. За законодавством України термін «контрабанда» відноситься до сфери кримінального права, яке не передбачає відповідальності за переміщення товарів. Те, що раніше називалося «товарною або економічною контрабандою», сьогодні є правопорушенням, яке тягне адміністративну відповідальність — порушенням митних правил. Однак така правова регламентація не змінює сутності незаконного переміщення товарів та предметів, щодо яких встановлено різні правові режими — це самостійний вид тіньової економічної діяльності. Він включає як незаконні трансграничні операції із товарами, що дозволені у цивільному обігу, так і кримінальну бізнесову діяльність, до якої відноситься наркоконтрабанда. З огляду на це у даній статті термін «контрабанда» буде застосовано у широкому сенсі.

Формування авторського бачення економіко-кримінологічного виміру наркоконтрабанди доцільно почати із системоутворюючого контексту — економічної складової.

Економічна природа контрабанди товарів досить ретельно вивчалася у західній літературі. Так, класичною роботою щодо впливу контрабанди на добробут суспільства є дослідження Дж. Бхагвати и Б. Хансена, які першими представили теорію контрабанди як імпортозамінної економічної діяльності і показали, що контрабанда здатна поліпшити суспільний добробут, тому що вона може відволікати ресурси від державного до приватного сектору. Стосовно потенційних економічних втрат контрабандиста були вказані переважно логістичні [5].

Остання позиція була доповнена М. А. Шейх у роботі 1974 р. втратами «внаслідок ризику» — у вигляді конфіскованих товарів та штрафних стягнень [6]. При цьому автором було задіяно понятійний апарат оподаткування — конфіскація і штраф як своєрідні податки на контрабандні доходи. У цьому сенсі можна говорити о формулюванні підходу до розуміння контрабанди як податкового правопорушення.

Модель М. Питт (1981 р.) пояснювала контрабанду товарів через питання експортного мита: проблема контрабанди полягає переважно у перевищенні внутрішньої ціни над світовою за винятком мита, тобто за цих умов легальний експорт приносив би абсолютні збитки. Але все ж фірми змушені проводити легальний експорт виключно для того, щоб прикривати контрабандну діяльність та з метою зменшення втрат внаслідок контрабанди [7]. Ця модель була зорієнтована на пояснення незаконного ввезення товару. Але для пояснення вивезення потрібно лише поміняти місцями території з високими та низькими цінами на певний товар чи товарну групу.

У цілому з цим погодився Д. Нортон у своєму дослідженні «On the Economic Theory of Smuggling» (1988 р.), який розглядає контрабанду як злочин можливості, що стає можливим завдяки різним тарифами або цінових диспропорцій на різних ринках [8].

Розуміння контрабанди товарів стало основою для більш широкого визначення контрабанди вже незалежно від її предмету. Так, Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior визначає контрабанду як нелегальний імпорт товарів з однієї юрисдикції до іншої. Нелегальна операція може включати імпорт або експорт заборонених товарів (наприклад, наркотиків) або ухилення від сплати зовнішньоторгових податків, зокрема мита, на товари, експорт або імпорт яких передбачає сплату митних платежів. Цінові диспропорції і різний рівень ставок мита в різних юрисдикціях або в різні періоди часу визначають вірогідність контрабанди [9, с. 473].

Однак єдина сутність не нівелює специфіки видів контрабандної діяльності, які можна виокремити з огляду на особливості предметів, що незаконно переміщуються через кордон. Лише товарна (економічна) контрабанда може розглядатися в контексті ухилення від оподаткування та тиску на ринок держави-реціпієнта. У свою чергу, для переміщення через кордон предметів, щодо яких існують заборони/обмеження, такий підхід не є доречним. Так, за наявності заборони вільного обігу наркотиків ставити питання про ухилення від сплати митних та податкових платежів за переміщення їх через державний кордон взагалі неможливо. Але у яких поняттях визначати економічну шкоду від наркоконтрабанди? Вбачається, що тут доцільним буде звернення до ціни злочинності.

Розуміння ціни злочинності у правоохоронній та кримінологічній практиці дещо різниться. Так, аналітики, які виконують завдання ООН, під ціною злочинності розуміють сукупні активи злочинних організацій. У свою чергу, кримінологи, наприклад, Н. О. Лопашенко, вважають, що ціна злочинності (втрати від злочинності) — це монетизована оцінка негативного впливу злочинності на суспільство в цілому і конкретних суб'єктів суспільних відносин за певний проміжок часу.

З огляду на мету даної статті ілюстративними видаються наступні аспекти, які пов’язані з прямою та непрямою шкодою від кримінальних проявів:

обсяг грошей, які обертаються у сфері транснаціонального наркобізнесу, — 426−652 млрд. дол. США [10]. Це класичні «брудні гроші», відмивання та легалізація яких є не менш загрозливими для економіки, аніж використання у подальшій злочинній діяльності, бо це фактично ставить економіку під контроль наркосиндикатів;

значний попит на наркотики. Для України є показовими дані Українського моніторингового центру з наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров’я — лише на обліку у 2014;2015 рр. перебували близько 100 тис. наркозалежних українців [11]. У цілому в світі, за даними Управління ООН по наркотикам та злочинності, споживачами наркотиків є понад 246 млн. осіб [12]. Споживачі наркотиків вилучаються з виробничих відносин, суспільство витрачає значні кошти на їх лікування та реабілітацію, страждає демографія, спотворюються звичаї та традиції суспільного життя. Відповідно, наслідки наркобізнесу розтягнуті у часі і в більш-менш повному обсязі виявляються лише у майбутньому.

Наркоконтрабанда є важливою ланкою наркобізнесу, адже з огляду на країни походження наркотиків, та держави, де зосереджений найбільший попит на них [12], йдеться про споживання саме контрабандних наркотиків. Однак держави походження наркотиків не стають багатшими від того, що виробляють та торгують ними, бо організована транснаціональна/транскордонна злочинність ніколи не була фактором економічного зростання.

Загальна економічна логіка здійснення контрабандної діяльності щодо наркотиків не має винятків, тому не є принциповим, про яку країну йдеться — походження, транзиту чи споживання наркотиків. Україна на сьогодні є, переважно, транзитером, хоча контрабандні наркотики знаходять збут в нашій державі.

У кримінологічному плані аналізу підлягає кримінальна ситуація у сфері наркоконтрабанди. На підставі офіційних даних Державної прикордонної служби України [13] можна виявити динамічні коливання у рівні цього виду контрабанди та її географічні особливості.

Так, у 1993 р. було вилучено 7 210,2 кг наркотиків та психотропних речовин; у 1994 р. — 2765,5 кг; у 1995 р. — 1527,2 кг; у 1996 р. — 780,217 кг; у 1997 р. — 180,468 кг; у 1998 р. — 6248,711 кг; у 1999 р. — 183,284 кг; у 2000 р. — 431,931 кг; у 2001 р. — 3084,117 кг; у 2002 р. — 363,523 кг; у 2003 р. — 631, 723 кг; у 2004 р. — 480,284 кг; у 2005 р. — 658,971 кг; у 2006 р. — 849,863 кг; у 2007 р. — 718,313 кг; у 2008 р. — 434,339 кг; у 2009 р. — 137, 892 кг; у 2010 р. — 1 976, 148 кг; у 2011 р. — 168,420 кг; у 2012 р. — 193, 829 кг; у 2013 р. — 138,449 кг; у 2014 р. — 340,081 кг; у 2015 р. — 202,792 кг. При цьому в 2015 р. на макову соломку припадало 29% від загальної ваги наркотиків, гашиш — 28%, коноплі - 20%, марихуану — 10%.

Наведені дані демонструють досить суперечливий стан наркоконтрабанди, який не характеризується більш-менш зрозумілими тенденціями. На наш погляд, це цілком логічно, адже реальні обсяги наркотиків та психотропів, що переміщуються, залишаються нез’ясованими. Хоча останнім часом намітилася тенденція використання наркоконтрабандистами малих літальних апаратів, основна питома вага переміщень наркотиків здійснюється через пасажирські перевезення. А це означає латентність зазначеного переміщення, адже перевірити всі без винятку транспортні засоби неможливо.

Значну латентність цього виду контрабанди підкреслює і статистика зареєстрованих злочинів. Зокрема, у 2014 р. було обліковано 158 фактів наркоконтрабанди, вручено підозри у 80 провадженнях, ознаки групового злочину встановлено у 8 випадках. У 2015 р. дані показники були наступними: 207 зареєстрованих випадків, 119 проваджень із врученою підозрою, 14 фактів групової наркоконтрабанди; у 2016 р. — 309, 212, 51 відповідно [14].

Війна на Сході суттєво збільшила можливості переміщень наркотиків внаслідок неможливості контролю над державним кордоном і обвальної криміналізації тимчасово неконтрольованих територій Донецької та Луганської областей, яка впливає і на криміногенну обстановку на прилеглих до лінії зіткнення територіях. Відповідно, спостерігаємо зростання кількості облікованих фактів наркоконтрабанди на одну третину.

Щодо такого показника як географія наркоконтрабанди, то її можна розглядати у двох аспектах:

якщо брати ситуацію в Україні, то наркоконтрабанда виявлялася на кордоні з Білоруссю — 57%, Російською Федерацією — 16%, Молдовою — 7,5%, Румунією — 1,4%; на морському кордоні - 12% [13];

у світовому ж та регіональному розподілі кримінальної активності ще раз наголосимо, що через сприятливе географічне розташування України наркоконтрабандисти використовують її територію як транзитну. Але тенденція полягає у розвитку ринку контрабандних наркотиків у середині країни.

Особливу небезпеку становлять організовані форми наркоконтрабанди. У цьому плані остання є видом транскордонної організованої злочинності. Формами організованої злочинності у сфері наркоконтрабанди виступають різні за рівнем згуртованості та стійкості злочинні об'єднання — за визначенням КК України організовані групи та злочинні організації. Деякі з них мають власні служби розвідки і контррозвідки, мережу наркокур'єрів, сучасне технічне устаткування, фінансове забезпечення та озброєння, налагоджують корупційні зв’язки з правоохоронними органами, Деякі, навпаки, є мережевими утвореннями з аморфною структурою, організаційна діяльність яких зосереджена в Інтернеті. Однак і ті, й інші здійснюють на професійній основі контрабандну діяльність.

Ці міркування, на перший погляд, суперечать даним офіційної статистики, адже навіть групова наркоконтрабанда, не говорячи про організовану, виявляється дуже рідко — 5% у 2014 р., 6,7% у 2015 р. І лише у 2016 р. бачимо зростання по цьому показнику у 2,5 рази — до 16,5%. Однак стосовно злочину, що розглядається, це означає лише той факт, що у поле зору органів кримінальної юстиції потрапляють низові ланки, безпосередні перевізники наркотиків, які не мають інформації щодо інших співучасників. Почасти перевізників використовують «у темну», про що свідчить низка затримань громадян України, які влаштовувалися на роботу в кур'єрські компанії, на території РФ.

Економічна сутність наркоконтрабанди обумовлює її вбудованість у тіньові економічні процеси, включаючи відмивання доходів, одержаних внаслідок наркообігу, та використання корупційних схем. Зрозуміло, що це не може бути сферою діяльності окремих осіб чи звичайних груп правопорушників.

Економіко-кримінологічний вимір наркоконтрабанди надає можливості поглянути на неї не стільки як на самостійний злочин, скільки як на елемент тієї підсистеми злочинності, що на сьогодні визначає тренди розвитку кримінальності в Україні та світі - транснаціональної Утранскордонної економічної організованої злочинності. Увага при цьому акцентована саме на сутності, природі наркоконтрабанди як економічної діяльності. Це дає можливість не демонізувати злочинців, а підходити до розуміння причинності їх діяльності в суто економічних категоріях.

Для організації запобіжної діяльності це надає можливості визначення стратегічних напрямів та формування запобіжного комплексу, який включатиме економічні, правові, спеціальні організаційні та міжнародні аспекти. Наприклад:

необхідно зменшувати не лише пропозицію, а й попит на наркотики, зокрема, через дискредитацію престижності чи нормальності їх вживання. Зрозуміло, потрібно брати до уваги економічні закономірності у тому плані, що не лише попит породжує пропозицію, можливе й штучне формування попиту через агресивну рекламу, нав’язування думки про цікавість/нормальність/престижність споживання наркотиків тощо.

Економічним важелем є й зменшення доходності наркобізнесу в цілому та наркоконтрабанди, зокрема, через запобігання відмиванню доходів, одержаних в результаті наркотрафіку;

при встановленні кримінальної відповідальності за наркоконтрабанду вітчизняному законодавцеві доречно зважати на досвід європейських держав для уніфікації заходів кримінально-правового впливу на правопорушників з метою недопущення використання останніми прогалин чи розбіжностей у правовому регулюванні в різних юрисдикціях. Це означає єдині підходи до криміналізації та пеналізації наркоконтрабанди. Наприклад, можна ставити питання про включення у санкції ч.3 ст. 305 КК довічного позбавлення волі, яке могло б призначатися організаторам відповідних злочинів, як це зроблено у кримінальному законодавстві низки європейських держав. Звернемо увагу, що суттєве посилення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, у складі організованих злочинних структур, — загальна тенденція кримінального законодавства країн Європи. Так, навіть Іспанія та Італія, які почасти запровадили так звану ліберальну політику (за прикладом Голландії), додержуються цього принципу;

доцільно здійснювати постійний моніторинг ситуації та реально оцінювати ризики для України. Це пов’язано із визначенням ступеня ризиків контрабанди наркотиків певного виду на певних ділянках кордону з урахуванням задіяння місцевого населення у кримінальні схеми. Це сфера оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України. Вона є одним із найдієвіших суб'єктів, що здатен безпосередньо вплинути на поліпшення ситуації з наркоконтрабандою у співпраці з прикордонними структурами суміжних держав.

Таким чином, можна дійти загального висновку про плідність застосування економіко-кримінологічного виміру до розуміння транснаціональної Утранскордонної злочинності в цілому та наркоконтрабанди, зокрема. Вивчення економічної сутності останньої та кримінологічних показників, які характеризують ситуацію з наркоконтрабандою в Україні, стає можливим окреслити загальні риси запобіжного комплексу в даній сфері.

Наркоконтрабанда вимагає постійного моніторингу її поточного стану та періодичної оцінки ступеня загроз національній безпеці у цій сфері, перегляду критеріїв ефективності запобіжної діяльності з огляду на застосування до її аналізу економіко-кримінологічного виміру. Проведення цих досліджень й опрацювання їх результатів складають перспективи подальших розвідок.

Список використаної літератури

• 1. Павленко А. В. Правове регулювання діяльності Європейського Союзу у сфері протидії транскордонним злочинам: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Павленко А. В.; КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2016. — 244 с.
• 2. Орловська Н. А. До питання про «відповідальність юридичних осіб» за транскордонні злочини / Н. А. Орловська // Вісник Південного регіонального центру НАПрН України: науковий журнал. — 2017. — № 10 — С. 162−169.
• 3. Про схвалення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/735−2013;р
• 4. Про затвердження Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2016;2020 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 554 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/554−2016;H
• 5. Bhagwati J., Hansen B. A Theoretical Analysis of Smuggling // The Quarterly Journal of Economics. — Vol.87. — № 2. (May, 1973). — P. 172−187.
• 6. Sheikh M. A. Smuggling, production and welfare // Journal of International Economics. — 1974. — № 4. — P. 355−364.
• 7. Pitt M. Smuggling and price disparity // Journal of International Economics. — 1981. — № 11. — P. 447−458.
• 8. Norton D.A. On the Economic Theory of Smuggling // Economica, New Series. — Vol. 55. — № 217. (Feb., 1988). — P.107−118.
• 9. Deflem M., Henry-Turner K. Smuggling / Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior / Clifton D. Bryant, Editor-in-Chief. — Vol. 2, Crime and Juvenile Delinquency, edited by D. Luckenbill and D.L. Peck. — Philadelphia, PA: BrunnerRoutledge, 2001. — Р. 473−475.
• 10. Transnational Crime and the Developing World: report from Global Financial Integrity, March 2017 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://qoo.by/21V1
• 11. Український моніторинговий центр: Рівень вживання наркотиків в Україні - загроза національній безпеці - експерти [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ummcda.org.ua/
• 12. Див., наприклад: Всемирный доклад о наркотиках за 2015 год / Управление ООН по наркотикам и преступности [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://qoo.by/224q
• 13. Статистичні показники основних результатів оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України за період 1991;2015 рр. // Протидія контрабандній діяльності та незаконному переміщенню через кордон товарів. — Адміністрація ДПСУ, 2016. — 31 с.
• 14. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення за 2014;2016 рр. // Офіційний сайт Генеральної прокуратури України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.gp.gov. ua/