Виклад основного матеріалу дослідження

За даними Є.О. Клімова, діяльність практичного психолога включає в себе виконання таких професійних дій, як: психологічна діагностика, консультування, психологічне просвітництво, психологічна профілактика, психологічна корекція, психологічна реабілітація [3]. Кожна з них передбачає контакт між двома особистостями — практичним психологом та клієнтом, та обмін досвідом, ідеями. При цьому клієнт, починаючи такий контакт, намагається відкритися перед психологом задля вирішення своїх проблем. Психолог, в свою чергу, володіючи спеціальними знаннями про людську природу та вміннями здійснювати психологічний вплив, має величезну владу над клієнтом і може як спонукати його до розвитку, так і спрямувати на шлях самодеструкції.

В.Й. Бочелюк відмічає, що в професійній діяльності практичний психолог зіштовхується з цілим рядом моральних «спокус»:

• — «спокуса влади», що проявляється у формуванні у пацієнта синдрому залежності від психолога;
• — «спокуса псевдо самовираження», яка виражається в намаганнях психолога перетворити будь-який контакт з клієнтом в демонстрацію власних сильних сторін, тим самим часто принижуючи клієнта та сповільнюючи процес психологічного зцілення;
• — «спокуса професійної моди», що проявляється в постійних намаганнях використовувати клієнта для випробування новітніх інструментів психологічної роботи;
• — «спокуса відповідальності», що знаходить своє вираження в одержимій потребі психолога перекладати відповідальність з плечей клієнта на свої власні;
• — «спокуса спекуляції на відсутності критеріїв оцінювання ефективності психологічного консультування», що проявляється у недостатньо відповідальній роботі [1].

З названими спокусами зіштовхуються майже всі психологи. Гарантом їх уникнення може стати слідування етичним принципам професійного психолога, запропонованим К. Рудестамом, або М.С. Пряжніковим. Але знання етичних принципів не гарантує готовність до слідування ним. Таку готовність може забезпечити морально-етична зрілість та розвинена самосвідомість особистості.

Мораль являє систему загальних правил та принципів поведінки, що формуються в ході розвитку людства. Моральність же є відображенням та втіленням цих принципів у свідомості та суспільній поведінці людини [4]. На сьогодні в психології існує декілька підходів до діагностики морального розвитку людини.

Перший підхід до визначення моральної зрілості особистості можна вважати класичним. Він був запропонований Л. Колбергом та ґрунтується на таких принципах: 1) моральність особистості відображається в зрілості життєвих виборів в складних ситуаціях, а також у ставленні особистості до цінності людського життя; 2) розвиток моральності проходить через ряд стадій; 3) кожна людина «фіксується» на певній стадії морального розвитку; 4) діагностувати рівень моральної зрілості можна через аналіз результатів розв’язання моральних дилем [12]. Для реалізації своїх діагностичних ідей Л. Колберг створив психодіагностичну методику, яка складається з ряду моральних дилем та питань до них. Моральні дилеми відображають дуже неоднозначні життєві ситуації, які необхідно розв’язати досліджуваним. Аналіз відповідей досліджуваних дозволяє уточнити рівень зрілості моральних виборів особистості та визначити рівень її морального розвитку (преконвенціальний, конвенціальний, постконвенціальний). Надійність діагностичних висновків, на думку Л. Колберга, має забезпечуватися великою кількістю різноспрямованих моральних дилем. Недоліками цього діагностичного підходу є: 1) надмірна суб'єктивність оцінки результатів; 2) невідповідність «морального мислення» та «моральної поведінки»: особи, що обирають морально зрілі рішення під час психологічного опитування, можуть в реальному житті діяти зовсім іншим шляхом.

Другий підхід до визначення моральної зрілості дуже поширений у вітчизняній психології і спирається на аналіз базових моральних цінностей особистості. Залежно від рівня співвідношення значущості термінальних та інструментальних її цінностей робиться висновок щодо її моральної зрілості. В рамках цього підходу використовуються методика М. Рокича, методика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С. С. Бубнова, опитувальник термінальних цінностей І.Г. Сеніна, методика діагностики системи ціннісних орієнтацій О.Б. Фанталової, методика визначення сформованості ціннісних орієнтацій Б. С. Круглова, тощо. Недоліком даного підходу є те, що наявність сформованих цінностей не є гарантом моральної поведінки особистості.

Третій підхід до діагностики досліджуваного явища був запропонований американським психологом Дж. Хайдтом з колегами та ґрунтується на теорії моральних засад (Дж. Хайдт, К. Джозеф, Дж. Грехем, Р. Шведер). Моральні засади являють собою систему універсалій, що відтворюються фактично у всіх культурних спільнотах нашої планети. До базових моральних засад належать: турбота / нанесення шкоди, чесність / шахрайство, лояльність / зрадливість, влада / безвладдя, святість / деградація [10]. Переважання в моральному профілі особистості засад турботи про оточуючих та чесності свідчить про наявність ліберального типу моральності. Переважання засад лояльності, влади та святості вказує на консервативний тип досліджуваного поняття [11]. Поєднання засад з різних типів моральності у однієї особистості вказує, на думку авторів, на неузгодженість та незрілість моральності людини. Для діагностики моральних засад розробники теорії створили опитувальних MFQ-30 (Опитувальник моральних засад — 30), що наразі має офіційний переклад на 40 мов та був апробований на вибірці, що перевищує 200 тисяч респондентів, та включала групи дослідження з різних країн, в т. ч. і з України. На наш погляд, використання цього опитувальника є оптимальним для діагностики моральної зрілості майбутніх фахівців в сфері практичної психології.

З метою перевірки рівня моральної зрілості та розвиненості моральних засад майбутніх практичних психологів було здійснено дослідження з залученням 117 студентів 2, 3 та 4курсів спеціальності «Психологія», що навчаються на кафедрі педагогіки та психології управління соціальними системами НТУ «ХПІ». Дослідження проводилося в два етапи.

Метою першого етапу було виділення із загальної групи респондентів тих студентів, що планують здійснювати професійну діяльність в сфері практичної психології. На цьому етапі в якості основного психодіагностичного інструменту використовувалася репертуарна решітка Келлі. Метою другого етапу було уточнення рівня розвитку окремих моральних засад майбутніх практичних психологів та їхньої загальної моральної зрілості. На цьому етапі в якості основного психодіагностичного інструменту використовувалася українська версія опитувальника MFQ-30.

В ході першого етапу було визначено, що 39 студентів (33,33% досліджуваних) планують пов’язати свою майбутню професійну діяльність з практичною психологією (рис.1). Найбільш чисельною виявилася група студентів, що не визначилися щодо сфери майбутньої діяльності (35,04%). 13,67% досліджуваних планують займатися викладацькою/науковою діяльністю, а 17,94% хотіли б займати управлінські посади. Отже, можемо констатувати, що група студентів, що ідентифікують себе з практичним психологом є однією з найбільш чисельних.

Рис. 1 Розподіл результатів опитування з використанням решітки Келлі

Проведення зі студентами методики MFQ-30 дозволило визначити основні тенденції розвитку моральних засад в групах дослідження (табл. 1).

Таблиця 1.

Результати дослідження моральних засад майбутніх психологів.

Усереднений моральний профіль майбутніх практичних психологів вказує на переважання ліберального типу моральності. Найбільш розвиненими виявилися засади: турбота / нанесення шкоди (турбота про інших, загострена здатність до емпатії, доброта, дбайливість, ніжність до інших), чесність / шахрайство (відображається в послідовному прагненні людини до рівності та чесності у відносинах з оточуючими). При цьому середній бал за шкалою лояльність / зрадливість також виявився досить високим. Орієнтація на турботу та чесність у відносинах, відкритість до нового досвіду, орієнтованість на інших — всі ці цінності є необхідними для забезпечення компетентності практичного психолога.

А.К. Маркова запропонувала виділяти три базові компетентності практичного психолога: соціально-психологічну, комунікативну, професійну [5]. Соціально-психологічна компетентність включає в себе здатність до ефективної взаємодії з іншими, готовність брати участь у системі міжособистісних відносин з колегами та клієнтами. В рамках цієї компетентності цінність турботи забезпечує сталу спрямованість особистості практичного психолога на міжособистісний контакт. Комунікативна компетентність являє собою сукупність взаємопов'язаних знань та вмінь, що забезпечують ефективність вербальної та невербальної взаємодії. Цінність чесності являє собою підґрунтя, на якому будується готовність практичного психолога до проявів альтруїзму та емпатії, та забезпечує якість міжособистісної взаємодії. Професійна компетентність відображає здатність до ефективного вирішення професійних завдань. Цінність лояльності, що проявляється у відданості своїй справі, може виступати потужним двигуном безперервного розвитку професійної компетентності.

Отже, можемо констатувати, що цінності, які найбільш поширені серед майбутніх практичних психологів (турбота, чесність, лояльність), є тими, що забезпечують правильний напрямок розвитку їх професійних компетентностей. В той же час, маємо відмітити, що хоч названі цінності є найбільш значущими в структурі морального профілю майбутніх практичних психологів, їх вираженість не є максимальною, що свідчить про їх нестійкість в цілому. Крім того, серед 39 студентів, що ідентифікують себе з практичним психологом, тільки у 8 осіб (20,51%) був визначений гармонійний моральний профіль, що свідчить про моральну зрілість. У 31 особи (79,49%) був констатований недостатній рівень моральної зрілості. Отримані результати вказують на необхідність послідовної роботи з розвитку моральності майбутніх психологів.

У цьому світлі найбільш оптимальним виходом щодо розвитку моральності майбутніх фахівців вбачається запровадження в програмі професійної підготовки майбутніх психологів дисципліни «Професійна етика психолога». В рамках цього курсу варто виділити три базові напрямки: 1) психологічна діагностика, рефлексія на усвідомлення власних моральних засад; 2) розв’язання професійних моральних дилем; 3) засвоєння принципів етичної діяльності професійного психолога. Вважаємо за необхідне підкреслити, що просте вивчення принципів «кодексу психолога» не може забезпечити моральності фахівця в професійній діяльності. Тільки моральна зрілість та глибоке розуміння власних моральних засад може стати тим підґрунтям, на якому буде розвиватися моральна та компетентна особистість.