Аналіз останніх досліджень і публікацій

На думку В. Гриньової, у формуванні моделі педагогічної культури вчителя потрібно враховувати такі умови: цілісність, безперервність та системність процесу розвитку педагогічної культури у процесі діяльності; побудова змісту та структури навчально-виховного процесу відповідно до завдань й основних компонентів педагогічної культури; орієнтація педагогічного процесу на суб'єктивну позицію студента як носія загальнолюдських і культурних цінностей; формування позитивної мотивації студентів до навчально-виховного процесу, педагогічної діяльності, педагогічної культури на основі максимальної інтенсифікації навчання студентів; залучення їх до діяльності, яка моделює майбутню професійну діяльність; створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату на заняттях, а також урахування емоційного самопочуття кожного студента; реалізація вимог: провідної ролі соціокультурного контексту, гуманізації, індивідуалізації, активності, спільної діяльності студентів і викладачів, варіативності видів навчальної діяльності на заняттях з предметів педагогічного циклу; виховання потреби у студентів до постійного самовдосконалення (самоосвіти, саморозвитку, самовиховання), формування «Я-концепції» [3, с. 35].

Модельна характеристика фахівців фізичної культури є прикладом побудови системи підготовки у ВНЗ фізкультурного профілю, яка може сформувати у фахівців знання, навички та вміння, необхідні їм у професійній діяльності. А прикладом моделі сучасного вчителя фізичної культури є модель, запропонована Я. Бельським, Е. Вільчковським. Вона охоплює результативність праці, фахову підготовленість, організацію педагогічної діяльності, педагогічні вміння, чинники, що зумовлюють ефективність педагогічної праці, стиль взаємостосунків з учнями, матеріальні та соціальні умови праці, суспільну діяльність та особистісні інтереси [2]. Важливе місце у моделі фахівця фізичного виховання, на думку авторів, посідає визначення змісту й структури його професійної діяльності, обсяг педагогічних функцій; рівень вимог до кожної з них, знань, умінь і навичок, необхідних для повноцінного виконання професійних обов’язків [2, с. 308].

Зауважимо також позицію А. Забори, модель фахівця за профілем — учитель фізичної культури, містить такі функції вчителя, а саме: освітню, інформативну, що реалізується через озброєння учнів теоретичними знаннями про предмет фізичної культури, уміннями і навичками виконання різноманітних фізичних вправ; розвивальну, яка полягає у тому, щоб розвивати розумові якості учнів; організаційну, пов’язану з організацією: уроку фізичної культури, секційних занять з видів спорту, які культивуються у школі, ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультхвилинок, рухливих ігор та розваг на майданчику, спортивних змагань, спортивних свят, колективу фізичної культури; господарську, функцію учителя фізичної культури, що реалізується у процесі обслуговування й підготовки до занять спортивних майданчиків, залів та спортивного обладнання; агітаційно-пропагандистську, яка визначається умінням вести пропаганду здорового способу життя, систематичних занять фізичною культурою і становить органічну частину діяльності учителя фізичної культури; дослідницьку, яка розглядається у порівнянні показників рівня фізичного розвитку учнів; конструктивну, що проявляється в умінні упорядковувати зміст уроку, оптимізувати навчання і розвиток рухових здібностей; комунікативну функцію, що полягає у взаємодії з учнями [5, с. 16].

Водночас, Г. Соловйов зазначає, що до моделі підготовки вчителя фізичної культури входять три основні складові: мотиваційно-ціннісні орієнтації; фізична досконалість особистості; фізкультурно-спортивна діяльність. Автор вказує, що усі три основні складові схематизованої моделі фізичної культури особистості, зі свого боку, містять у собі під структурні компоненти: мотиваційно-ціннісні орієнтації: знання, мотиви, інтереси, установки, переконання, потреби; фізичну досконалість: рухові вміння, рухові навички, фізичний розвиток, фізичну підготовленість; фізкультурно-спортивну діяльність: пізнавальну, інструктивно-педагогічну, суддівську, організаторську. [5, с. 11]. Усі змістові складові і їхні компоненти, або елементи фізичної культури особистості вчителя, збігаються у професійно-педагогічній діяльності.

Структурно-змістова модель формування комунікативно-професійної компетенції, за О. Павленко, містить мовні, культурно — і предметно-змістові, соціальні (соціально-психологічні та соціолінгвістичні) знання, а також навички і вміння користуватися ними для розв’язання завдань щодо спілкування у простих і комбінованих видах комунікативної діяльності [6, с. 18]. Автор виділяє основні компоненти комунікативної компетенції, такі, як:

• — лінгвістичні (говоріння, сприймання на слух, письмо, читання);
• — прагматичні (уміння кодувати і декодувати повідомлення за вербальними і невербальними каналами, знання і вміння вступити в мовленнєвий контакт у конкретних ситуаціях);
• — соціокультурні (правила ввічливого спілкування, соціальних умовностей, культурні умовності тощо) [6, с. 14−15].

За результатами дослідження виникає гостра необхідність підсилення процесу формування професійної культури майбутнього фахівця з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти. Недостатня розробленість проблеми спонукає до розробки моделі системи підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання.

Мета дослідження — розробити модель формування професійної культури майбутнього фахівця з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти.