Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Більш ніж шістдесят років європейські країни будують єдиний дім, назва якому «Європейський Союз». Фундамент був закладений 1951 року, коли відбулося підписання Паризького договору про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі. Знаковим був 1992, у якому Європейський Союз був юридично закріплений Маастрихтським договором на основі Європейського економічного співтовариства. Важливим інтеграційним досягненням стало створення єдиного європейського ринку праці, що дозволяє громадянам країн Єврозони безперешкодно влаштовуватися на роботу в будь-якій країні Європейського Союзу. Однак під час втілення в реальність настільки значущого рішення виникли труднощі, пов’язані з відмінностями в системах вищої професійної освіти європейських країн. Рішення було знайдене в русі, який отримав назву «Болонський процес», він передбачав зближення й гармонізацію систем вищої освіти з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Офіційною датою початку процесу прийнято вважати 19 червня 1999 року, коли представниками 29 країн була підписана Болонська декларація.

У травні 2005 року на конференції в норвезькому місті Берген Україна офіційно приєдналася до Болонського процесу. Минуло десять років з моменту приєднання України до Болонського процесу, що дозволяє зробити аналіз досягнутого на шляху інтеграції національної системи вищої освіти в єдиний європейський освітній простір.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблеми управління вищою освітою постійно знаходяться в полі зору багатьох дослідників та керівників освітньої галузі. Утвердження України як самостійної європейської держави усвідомлюється неможливим без здійснення важливих змін у сфері освіти. На необхідності реформування вищої освіти наголошують майже всі вітчизняні науковці та практики: Н. Балабанова, Л. Батченка, І. Вакарчука, Л. Гаєвська, Я. Гречка, Д. Дзвінчук, В. Журавський, М. Згуровський, К. Корсак, О. Кратт, В. Луговий, С. Ніколаєнко та ін. Значна кількість праць і публікацій висвітлюють принципово нове становище вищої школи, пов’язане з орієнтацією освітньої системи на європейську інтеграцію.

Цілі статті — встановити, наскільки продуктивним було реформування асортиментної політики послуг вищої освіти, що дозволяє адекватно реагувати на потреби особистості, суспільства й роботодавця, з одного боку, і створювати умови для мобільності студентів, з іншого.