7-й Хрестовий похід

Раніше інших хрест прийняв Людовик IX Французький: під час небезпечної хвороби він дав обітницю йти у Св. Землю. З ним пішли його брати Роберт, Альфонс і Карл, герцог Гуго Бургундський, граф Вільгельм Фландрський, граф Петро Бретанський, сенешаль шампанський Жан Жуанвіль (відомий історик цього походу) і багато хто інших. Улітку 1249 король висадився в Єгипті. Християни зайняли Дамієтту, а в грудні досягли Мансури. У лютому наступного року Роберт, необачно ввірвавшись у це місто, загинув; кілька днів через мусульмани ледь не взяли християнський табір. Коли в Мавсуру прибув новий султан (Айюб помер наприкінці 1249), єгиптяни відрізали хрестоносцям відступ; у християнському таборі почався голод і морова виразка. У квітні мусульмани нанесли хрестоносцям повну поразку; сам король був взятий в полон і купив волю поверненням Дамієтти й сплатою величезної суми (убивство мамелюками, під начальством Бибареа, султана Туранши не змінило положення справ). Більша частина хрестоносців повернулася на батьківщину; Людовик пробув у Св. Землі ще чотири роки, але не міг домогтися ніяких серйозних результатів. У середовищі християн, незважаючи на вкрай небезпечне положення, тривали нескінченні звади: тамплієри ворогували з іоаннітами, генуезці - з венеціанцями й пизанцями (через торговельне суперництво). Деяку вигоду хрестоносці витягли лише з боротьби між монголами, що з’явилися в Передній Азії, і мусульманами; але в 1260 султан Зейфедцин Котус наніс монголам нищівної поразки при Айн Джалуті й заволодів Дамаском і Галебом. Коли, після вбивства Котуса, султаном став проводир мамелюків Бибарс, положення християн стало безнадійним. Насамперед Бибарс звернувся проти Боемунда Антиохійського; в 1265 він взяв Цезарею, Арзуф, Сафед, розбив вірменів. В 1268 у його руки потрапила Антіохія, якою християни володіли 170 років.