Теоретичні основи навчальної проектної діяльності учнів

У статті представлено використовувані категорії для позначення навчальної проектної діяльності в умовах загальноосвітнього навчального закладу, розкрито сутність, визначальні ознаки навчання такого виду, з’ясовано мету, принципи, завдання та функції упровадження навчального проектування, вимоги до його організації.

Ключові слова: проектна навчальна діяльність, проект, індивідуальний досвід проектної діяльності учня, основний зміст навчального проектування, технологія навчальних проектів.

Постановка проблеми. Завдання сучасної школи — це виховання компетентної особистості, яка не лише володіє знаннями, високими моральними якостями, а здатна самостійно, нестандартно, креативно діяти в різноманітних життєвих ситуаціях, застосовуючи свої знання, досвід і беручи на себе відповідальність за власну діяльність. Великі можливості у вирішенні цих завдань забезпечує застосування методу навчальних проектів. Зрештою, уміти створювати, реалізувати чи брати участь у проектах — вагома життєва компетентність особистості, основи якої можливо оптимально сформувати й розвинути в умовах навчання особистості в загальноосвітньому навчальному закладі. навчальний проектування загальноосвітній.

Мета представленої публікації — розкрити сутність, визначальні ознаки, мету, принципи, завдання та функції навчальної проектної діяльності учнів, вимоги до організації такого навчання.

Виклад основного матеріалу. У загальному розумінні проектування (від лат. projectus — кинутий уперед) означає «тісно пов’язану з наукою та інженерією діяльність зі створення проекту, розроблення образу майбутнього уявного продукту» [5, с .20]. Як відомо, більшість продуктів людської праці виготовляється на основі їх попереднього проектування. У такому контексті поняття «проектування» — це процес створення проекту, тобто прототипу, прообразу спрогнозованого об'єкта, стану, що передують втіленню задуманого в реальний продукт [5].

Варто зазначити, що в сучасних наукових педагогічних джерелах — розробках, довідниковій літературі - наявні різні терміни — категорії і поняття — для позначення навчальної проектної діяльності: " метод навчальних проектів", «учнівський проект», «метод проектів», «проектна технологія», «проектна діяльність», «проектна навчальна діяльність», «проектна освіта», «проектне навчання», «проектне виховання», «проектування» , які формують науковий контекст теорії зазначеного навчання. Так, в «Українському педагогічному словнику» використовується поняття «метод проектів», який визначено як «організацію навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань — проектів» [3, с. 205]. В іншому довідковому педагогічному виданні - словнику із професійної освіти — подано тлумачення понять «проект» («3) План, задум» [9, с. 270]), «проектування» («створення проекту — прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта (стану) [9, с. 270]) та «метод проектів» («заснована на прагматичній педагогіці форма організації навчання, яка полягає в тому, що учні самі намічають собі певні практичні завдання (проекти) і в процесі їх виконання здобувають знання і набувають навичок» [9, с. 2180]).

Науковці О. Пєхота, А. Кіктенко, О. Любарська [6] використовують поняття «навчальне проектування», «проектна технологія», «метод проектів». На думку дидактів, у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу має вияв технологія проектування, що «передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості» [6, с. 150]. Автори наголошують, що результати виконання проектів повинні бути «відчутними»: якщо розв’язувалася теоретична проблема, то має бути знайдене її конкретне вирішення, якщо практична — певний результат, готовий до впровадження. Окрім цього, зазначають дослідники, «навчальне проектування орієнтоване, перш за все, на самостійну — індивідуальну, парну або групову — роботу, яку учні виконують упродовж визначеного часу» [6, с. 150]. Тому сутність проектної технології вчені вбачають у стимулюванні учнів до вирішення певних проблем, що передбачає володіння необхідними знаннями (здобуття їх за необхідності), та на основі проектної діяльності розв’язання однієї або низки проблем, а також демонстрації практичного застосування здобутих знань і набутих умінь, а мету навчального проектування — у створенні педагогом таких умов освітнього простору, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Важливими, на думку науковців, є завдання впровадження проектної технології, а саме:

не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;

сприяти учневі у набутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі;

розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему;

сформувати у школярів уміння користуватися дослідницькими прийомам: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки [6].

Є. Полат [8] як провідний розробник теорії проектного навчання використовує поняття " метод проектів" , сутність якого трактує як спосіб досягнення дидактичної мети на основі детальної розробки проблеми (технології), яка мусить завершитись цілком реальним, відчутним практичним результатом.

Ученою обґрунтовано вимоги до застосування методу проектів:

наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що передбачає застосування інтегрованого знання, здійснення дослідницького пошуку для її вирішення;

практична, теоретична значущість очікуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, чинники, що впливають на цей стан, тенденції, які простежуються в розвитку проблеми; спільний випуск газети, альманаху тощо);

обов’язковість самостійної (індивідуальної, у парах, групової) діяльності учнів на заняттях або в позаурочний час;

структурування змістовної частини проекту (із визначенням поетапних результатів і розподілом ролей);

застосування дослідницьких методів, що передбачає визначення проблеми і завдань дослідження, формулювання гіпотези, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, укладання висновків [8].

А. Пуліна [10] вважає роботу учнів над розробленням проектів методом навчання, який заснований на постановці соціально вагомої мети та її практичному досягненні. «На відміну від проектування, проект як метод не пов’язаний із конкретним змістом і може бути використаний у вивченні будь-якого предмета, а також міжпредметного курсу» [10, с. 140].

Науковець А. Цимбалару [7] наголошує, що в педагогічній науці виокремлюють три напрями тлумачення терміна «проект». «По-перше, як попередній, приблизний текст повного документа (проект програми тощо). Так, Л. Гур'є визначає проект як змістовно обґрунтовану і документально оформлену ініціативу, спрямовану на досягнення освітніх цілей у межах певного часу. По-друге, під проектом розуміють певну акцію, сукупність заходів, що мають спільну програму, передбачають цілеспрямовану діяльність, організаційну форму тощо (видавничий проект, телевізійний проект). По-третє, проект визначають як завершений цикл продуктивної діяльності (колективної, групової, індивідуальної тощо), як форму побудови спільної цілеспрямованої діяльності людей» [7, с. 6]. Таке розуміння проекту, зазначає дослідниця, спричинило виокремлення певних етапів його розвитку: фазу проектування, технологічну фазу (здійснення) і рефлексивну фазу (підбиття підсумків — оцінювання результату, укладання висновків). Тому науковець доходить висновку, що сутність поняття «проект» трактують у двох важливих аспектах: по-перше, як результат діяльності - отриманий продукт (продуктивний аспект), по-друге, як інноваційну форму організації спільної діяльності, спрямованої на досягнення певного результату (діяльнісний аспект) — та визначає категорію «проект» як «систему реалізації спланованих послідовних дій, спрямованих на досягнення певного передбаченого результату» [7, с. 7]. Поняття «проектування» автор тлумачить як «організовану систему взаємопов'язаних видів діяльності, що має на меті отримання кінцевого продукту» [7, с. 9]; як «особливий тип інтелектуальної діяльності, суттєвою рисою якої є перспективне орієнтування, практична спрямованість дослідження, процес створення проекту — прототипу, прообразу передбаченого або можливого об'єкта, спеціальна, концептуально обґрунтована і технологічно забезпечена діяльність зі створення образу бажаної майбутньої системи» [7, с. 8−9].

Аналізуючи питання компетентнісного потенціалу навчальної проектної діяльності, І. Єрмаков [4] використовує поняття «проектний підхід до освіти», «проектне навчання», «проектна діяльність», «проектний метод у компетентнісно спрямованій освіті», останнє з яких трактує як «інструмент, який створює унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій (соціальних, полікультурних, інформаційних, комунікативних тощо) і самостійності учня в осягненні нового, стимулюючи його природну допитливість і творчий потенціал» [4, с. 13]. Науковець зазначає, що у визначенні поняттєвого апарату проектної діяльності наявний широкий різнобій. Так, метод проектів трактується таким чином:

" метод планування доцільної діяльності у зв’язку з розв’язанням якогось навчально-шкільного завдання в реальній життєвій обстановці (В.Кільпатрик);

система навчання, за якої учні здобувають знання у процесі планування і виконання практичних завдань — проектів, які поступово ускладнюються («Педагогічна енциклопедія»);

узагальнена модель визначення способу досягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальної діяльності (Є. Полат);

творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І. Зимня) тощо" [4, с. 15−16].

Приєднуємося до думки І. Єрмакова, який вважає, що важливим сутнісним показником в умовах проектної навчальної діяльності є докорінна зміна у відносинах «учитель — учень», а саме:

учень визначає мету діяльності - учитель допомагає йому в цьому;

учень відкриває нові знання — учитель рекомендує джерела знань;

учень експериментує - учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавально-практичну продуктивну діяльність;

учень обирає - учитель сприяє прогнозуванню результату вибору;

учень активний — учитель створює умови для розвитку активності;

учень — суб'єкт навчання, учитель — партнер;

учень відповідає за результати своєї діяльності - учитель допомагає оцінити отримані результати і виявити способи вдосконалення діяльності [4].

Отже, специфіка навчальної проектної діяльності, доходить висновку науковець, полягає насамперед у в активній діяльності та розвитку учня та у зміні суб'єктно-об'єктних відносин у процесі навчання і виховання.

А. Самохіна [11] як суттєві ознаки проектної навчальної діяльності визначає такі її характеристики:

проект — це цілісна діяльність, вона не може бути незавершеною, оскільки оцінюється кінцевий результат;

проект — складна та різноманітна діяльність;

обов’язковою у проектній діяльності є її реальна практична складова, а практика є системоутворювальним компонентом розвитку життєвої компетентності учнів;

проектна діяльність ґрунтується на активній соціальній дії у вирішенні життєво значимої проблеми [11].

І. Колєсникова, М. Горчакова-Сибірська в розробленнях методологічних і теоретичних основ проектування в освітній галузі також послуговуються поняттями «проект», «навчальний проект», «проектування», «проектна діяльність» [4]. Важливим, на нашу думку, є визначення науковцями принципів проектної діяльності, які є такими:

принцип прогностичності, що зумовлений самою природою проектування, зорієнтованою на майбутній стан об'єкта;

принцип покроковості. Сутність проектної діяльності зумовлює поступовий перехід від проектного задуму до формування образу мети та образу діяльності, потім — до програми діяльності та її реалізації. При цьому кожна наступна дія залежить від результатів передньої;

принцип унормованості передбачає обов’язковість проходження всіх етапів створення проекту;

принцип зворотного зв’язку потребує одержання інформації про кожну проектну дію, визначення її результативності та коригування діяльності за потреби;

принцип продуктивності - в основі проектної діяльності - прагматичність, оскільки така діяльність зорієнтована на одержання результату, що має прикладне значення;

принцип культурної аналогії означає, що результати проектування повинні відповідати певним культурним зразкам;

принцип саморозвитку передбачає розвиток суб'єкта проектування (в нашому випадку — учня) в активній діяльності для досягнення спланованої мети.

Дослідниками визначено також основні функції проектної діяльності — дослідницька, аналітична, прогностична, перетворювальна, унормувальна, конструктивна.

Автори трактують сучасну навчальну проектну діяльність як організаційну форму роботи, що реалізується у спільній (навчально-пізнавальній, дослідницькій, ігровій) діяльності учнів, характеризується партнерськими відносинами, спрямованістю на вирішення проблем, значимих для учасників проекту, загальною метою та узгодженими способами діяльності.

Сучасний навчальний проект, вражають І. Колєсникова та М. Горчакова-Сибірська, поєднує в собі освітні можливості й дослідження, і експерименту. При цьому, для педагога основним змістом навчального проектування є зміни учня (нові знання, вміння, навички, ставлення) на основі проектної діяльності, а для школярів — самостійна реалізація проекту.

Варто зазначити, що в педагогічній практиці також використовуються поняття " проект" («план, замисел, в результаті якого автор повинен отримати щось нове» [1, с. 4]), " метод проектів", «проектна технологія» («одна з інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня» [2, с. 38]), " навчальне проектування" («комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Її розв’язання передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості» [2, с. 38−39]); розкривається сутність поняття «проект» як «прагматична спрямованість на результат, який можна отримати на основі розв’язання певної теоретично або практично значимої проблеми» [1, с. 3]), .

Науковцями [2] також визначено вимоги до організації навчальної проектної діяльності:

Наявність значущої в дослідницькому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку.

Самостійна діяльність учнів. Вона може бути груповою, парною чи індивідуальною.

Використання дослідницьких методів.

Структурування змістової частини проекту із зазначенням поетапних результатів.

Проектна діяльність завершується реальним практичним результатом. Матеріали дослідження оформляються у вигляді альбому, збірника, плану-карти, фільму, виставки, путівника тощо.

Обов’язковим є публічний захист проекту (презентація).

За підсумками роботи здійснюється ґрунтовний аналіз проектних дій та виготовленого продукту. Якщо потрібно, пропонуються корективи, дається оцінка, формуються пропозиції та рекомендації щодо можливого використання проектного продукту.

Висновки

Таким чином, на основі аналізу теорії проектної навчальної діяльності, доходимо низки висновків.

Ураховуючи трактування сутності роботи учнів над навчальними проектами, зміст визначень понять «метод навчання», «форми організації навчання», «педагогічна технологія», для позначення навчальної діяльності учнів зі створення проектів вважаємо більш умотивованими і прийнятними категорії «проектна технологія», «технологія навчальних проектів», «технологія проектного навчання», «навчальна проектна діяльність учнів», «навчальне проектування», «педагогічна технологія «метод проектів», оскільки такий вид навчальної діяльності, як і в умовах упровадження будь-якої педагогічної технології, передбачає спільну педагогічну діяльність із проектування, організації і проведення навчального процесу, застосування різних методів і прийомів навчання, видів навчально-пізнавальної діяльності та має виразне спрямування на одержання кінцевого результату — розвиток певних компетентностей учня у процесі навчальної діяльності та створення проекту як результату такої діяльності. Отже, технологію навчальних проектів визначаємо як модель навчально-пізнавальної самостійної діяльності учнів (репродуктивної, дослідницької, творчої або комбінованої) із планування, організації діяльності та створення певного виду проекту, що здійснюється під керуванням учителя (безпосереднім або опосередкованим) в умовах вивчення певного навчального предмета (навчальних предметів) та має спрямування на засвоєння навчального матеріалу і розвиток компетентності учнів.

Методологічною основою навчальної проектної діяльності є загальнодидактичні принципи та ті, що притаманні саме такому виду навчальної діяльності, — прогностичності, покроковості, унормованості, зворотного зв’язку, продуктивності, культурної аналогії, саморозвитку.

Провідними функціями упровадження проектної технології визначено дослідницьку, аналітичну, прогностичну, перетворювальну, унормувальну, конструктивну.

Ознаками проектної діяльності є такі показники: здобуття нових знань, набуття вмінь на основі самостійної діяльності; навчання в дії; застосування різноманітних методів навчання, способів і видів діяльності; використання різноманітних засобів; планування діяльності в реальних обставинах; вільний вибір та врахування інтересів; практична (репродуктивна, дослідницька, творча) діяльність.

Навчальна проектна діяльність передбачає створення продукту — навчального проекту, який трактуємо як самостійно розроблений чи виготовлений продукт навчальної діяльності учня (учнів), що визначається суб'єктивною чи об'єктивною новизною, виконаний в умовах керування й консультування вчителя.

Ролі вчителя у проектній діяльності визначаємо як такі: демократ, гуманіст, проектувальник, організатор, координатор, фасилітатор, консультант, партнер, наставник, «вічний двигун», вихователь.

Список використаних джерел

• 1. Брыкова О. В. Проектная деятельность в учебном процессе / О. В. Брыкова, Т. В. Громова. — М.: Чистые пруды, 2006. — 32 с.
• 2. Взаємодія учня і вчителя у площині проектної діяльності: матеріали роботи творчої групи педагогів Волинської області // Проектна діяльність у школі / упорядн. М. Голубенко. — К.: Шкільний світ. — С. 38−51.
• 3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. — К.: Либідь, 1997. — 376 с.
• 4. Єрмаков І. Компетентнісний потенціал проектної діяльності / І. Г. Єрмаков // Проектна діяльність у школі / упорядн. Голубенко. — К.: Шкільний світ, 2006. — С. 5−18.
• 5. Колесникова И. А. Педагогическое проектирование: учебное пособие [для высших учебных заведений] / И. А. Колесникова, М.П.Горчакова-Сибирская; под. ред. В. А. Сластенина, И. А. Колесниковой. — 3-е изд., стер. — М.: Академия, 2008. — 288 с.
• 6. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / [Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О. М. та ін.]; за заг. ред. О. М. Пєхоти. — К.: АСК, 2002. — 255 с.
• 7. Педагогічне проектування / авт.-упорядн. А. Цимбалару. — К.: Шкільний світ, 2009. — 128 с.
• 8. Полат Е. С. Как рождается проект / Е. С. Полат. — М.: ИСО РАО, 1995. — 87 с.
• 9. Професійна освіта: словник: навчальний посібник / уклад. С. У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. — К.: Вища школа, 2000. — 380 с.
• 10. Пулина А. А. Метод проектов в практике современного учителя: монография / А. А. Пулина. — Симферополь: Ната, 2007. — 242 с.
• 11. Самохина А. Обучение через делание / А. Самохина // Учитель. — 2003. — № 4. — С.23−26.