Методи навчання у вищій школі

Одна з найважливіших проблем дидактики — проблема методів навчання — залишається актуальній як в теоретичному, так і безпосередньо в практичному плані. У залежності від її рішення знаходяться сам учбовий процес, діяльність викладача і студентів, а отже, і результат навчання у вищій школі в цілому.

Термін «метод» походить від грецького слова «methodos», що означає шлях, спосіб просування до істини.

У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо ролі і визначення поняття «метод навчання». Так, І. Ф. Харламов дає наступне визначення суті цього поняття: «Під методами навчання слід розуміти способи повчальній роботи вчителя і організації учбовий-пізнавальної діяльності що вчаться за рішенням різних дидактичних завдань, направлених на оволодіння матеріалом, що вивчається» .

Ю. К. Бабанській вважає, що «методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і навчених, направленій на рішення задач освіти». Т. А. Ільїна розуміє під методом навчання «спосіб організації пізнавальної діяльності учнів» .

Зупинимося ще на одній класифікації - класифікації методів по характеру діяльності навчених. Цю вельми продуктивну класифікацію ще в 1965 р. запропонували І. Я. Лернер і М. Н. Ськаткин. Вони справедливо відзначили, що багато колишніх підходів до методів навчання ґрунтувалися на відмінності їх зовнішніх структур або джерел. Оскільки ж успіх навчання у вирішальній ступені залежить від спрямованості і внутрішньої активності навчених, характеру їх діяльності, то саме характер діяльності, ступінь самостійності, прояв творчих здібностей і повинні служити важливим критерієм вибору методу. І. Я. Лернер і М. Н. Ськаткин запропонували виділити п’ять методів навчання, причому в кожному з подальших ступінь активності і самостійності в діяльності навчених наростає .

1. Пояснювально-ілюстративний метод. Що вчаться одержують знання на лекції, з учбової або методичної літератури, через екранну допомогу в «готовому» вигляді.

Сприймаючи і осмислюючи факти, оцінки, висновки, студенти залишаються в рамках репродуктивного (відтворюючого) мислення. У вузі даний метод знаходить найширше застосування для передачі великого масиву інформації.

• 2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі зразка або правила. Діяльність навчених носить алгоритмічний характер, тобто виконується по інструкціях, розпорядженням, правилам в аналогічних, схожих з показаним зразком ситуаціях.
• 3. Метод проблемного викладу. Використовуючи самі різні джерела і засоби, педагог, перш ніж висловлювати матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доказів, порівнюючи точки зору, різні підходи, показує спосіб рішення поставленої задачі.

Студенти як би стають свідками і співучасниками наукового пошуку. І в минулому, і в сьогоденні такий підхід широко використовується.

• 4. Частково-пошуковий, або евристичний, метод. Полягає в організації активного пошуку рішення висунутих в навчанні (або самостійно сформульованих) пізнавальних завдань або під керівництвом педагога, або на основі евристичних програм і вказівок. Процес мислення набуває продуктивний характер, але при цьому поетапно прямує і контролюється педагогом або що самими вчаться на основі роботи над програмами (у тому числі і комп’ютерними) і навчальними посібниками. Такий метод, один з різновидів якого — евристична бесіда, — перевірений спосіб активізації мислення збудження інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.
• 5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і завдань і короткого усного або письмового інструктажу навчанні самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостереження і вимірювання і виконують інші дії пошукового характеру. Ініціатива, самостійність, творчий пошук виявляються в дослідницькій діяльності якнайповніші. Методи учбовій роботи безпосередньо переростають в методи наукового дослідження.

Отже, в педагогічній літературі представлений широкий спектр методів навчання. Але які методи навчання використовувати? Які узяти за основу? Які з них містять оптимальні повчальні можливості?

Відомий підхід, в якому вдало узагальнений в алгоритмі «оптимальний вибір методу навчання» (Ю. До. Бабанській). Він складається з семи кроків:

1. Рішення про те, чи буде матеріал вивчатися самостійно або під.

керівництвом педагога; якщо студент може без зайвих зусиль і витрат часу достатньо глибоко вивчити матеріал самостійно, допомога педагога виявиться зайвою. Інакше в тій або іншій формі вона необхідна.

• 2. Визначення співвідношення репродуктивних і продуктивних методів. Якщо є умови, перевага повинна віддаватися продуктивним методам.
• 3. Визначення співвідношення індуктивної і дедуктивної логіки, аналітичного і синтетичного шляхів пізнання. Якщо емпірична база для дедукції і аналізу підготовлена, дедуктивні і синтетичні методи цілком під силу для дорослої людини. Вони, безперечно, переважно як строгіші, економні, близькі до наукового викладу.
• 4. Заходи і способи поєднання наочних, практичних методів.
• 5. Рішення про необхідність введення методів стимулювання діяльності

студентів.

• 6. Визначення «крапок», інтервалів, методів контролю і самоконтролю.
• 7. Продумування запасних варіантів на випадок відхилення реального процесу навчання від запланованого.