Характеристика основних видів нетрадиційних уроків

Урок-аукціон.

На дошці написано список запитань, які повинні бути «продані» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення «аукціону» обирається експертна група, керівник цієї групи — ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які оголошуватимуть запитання, яке буде «продаватися». Ведучий називає першого учня, той — номер запитання. Всі очима знаходять текст запитання на дошці. Ведучий запитує: «Хто хоче купити це запитання?» (треба розуміти це звертання як таке: «Хто знає відповідь на нього?»). Чекає піднятих рук. Рахує: «Раз», — знову читає запитання і оголошує: «Два»… Якщо піднялась рука «покупця», дає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також отримати бал.

Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця, і далі все повторюється, аж поки не будуть з’ясовані всі питання.

Як приклад подаємо опис уроку-аукціону з фізики.

Він полягає в публічному «продажу з молотка» простих предметів побуту. Продаж здійснюють за знання-відповіді з фізики (а не за гроші), і покупцем предмета вважається той, хто останнім дасть відповідь. Урок привертає увагу учнів своєю незвичайною формою. Він вчить бачити фізичне явище і закономірності в оточуючому житті.

Це урок повторення з акцентом на показ практичного значення вивчених питань. Готують і ведуть його учасники фізичного гуртка. Саме вони організовують збір предметів для розпродажу, придумують костюми для ведучих, записують музику, підбирають необхідний реквізит: гонг (металічний піднос), дерев’яний молоток, дитячу дзигу з прикріпленим до неї покажчиком-стрілкою, призи тощо.

При проведенні уроку-аукціону, присвяченого, наприклад, тепловим явищам і теплопровідності, предметами, які розпродавались, були: зубна щітка, зубна паста, пластилін, цукерки-льодяники, зошит з промокальним папером, пластмасова лінійка, простий олівець, фарби, дитячі повітряні кульки, іграшка для одержання мильних бульбашок, сірники, булочка в поліетиленовому пакеті.

План уроку: 1) вступне слово вчителя, представлення ведучих; 2) пояснення правил аукціону; 3) повторення основних питань того матеріалу курсу фізики, який виноситься на аукціон; 4) розпродаж перших восьми речей; 5) музична пауза; 6) продовження розпродажу; 7) музична пауза; 8) підбиття підсумків.

За демонстраційним столом сидять двоє ведучих у костюмах, які вони самі пошили. На другому столі, який стоїть поряд з першим, навколо дзиги розкладені предмети, за які відповідає ведучий.

Перед початком уроку звучить легка музика. Вона замовкає і учитель проводить фронтальне повторення.

Далі пояснює правила аукціону. Для того, щоб «купити» річ необхідно знайти зв’язок між нею і фізикою. Він підкреслює, що учні (охочі) за чергою дають відповідь: називають фізичну властивість, особливості тіла, явища, які використовуються при його створенні, а ведучий після кожної відповіді буде рахувати до трьох. Якщо до рахунку «три» і удару гонга відповіді не надійшло, річ вважається проданою, і її одержує той, хто відповідав останнім. Якщо ніякого зв’язку предмета з фізикою не було знайдено, то приз залишається у ведучих. Послідовність продажу предметів визначають за допомогою стрілки на дзизі. Ведучі можуть робити доповнення, називаючи ті властивості, на які не вказали учні. Дамо короткий опис процесу розпродажу.

Продається мило. Відповіді: 1) це аморфне тіло; 2) при розчиненні мила у воді зменшується коефіцієнт поверхневого натягу води; 3) мильний розчин змочує брудні поверхні.

Продається зубна паста і зубна щітка.

Відповіді: 1) ворс щітки повинен мати пружні властивості, так як при постійному використанні щітки, він постійно піддається деформації згину; 2) ручка щітки — тверде тіло; 3) завдяки силам поверхневого натягу і змочуванню, паста тримається на щітці.

Продається булочка в поліетиленовому пакеті.

Відповіді: 1) булочка — тверде пористе тіло; 2) володіє пружними властивостями; 3) при випаровуванні із неї води — черствіє; 4) щоб уникнути випаровування і черствіння — вміщена в поліетиленовий пакет і ін. (18, с. 92−93).

Із наведеного вище опису уроку зрозуміла його методика проведення, яка може бути використана для підготовки і проведення уроку-аукціону з інших предметів.

Урок-гра «Чи знаєш ти підручник???». Для проведення уроку необхідно мати планшет, на якому нанесене ігрове поле з 24 клітинок (5×4 см). У кожній такій клітинці розміщено малюнок із підручника. Із нього вчитель вибирає фрази, текст, формули, правила, які пояснюють малюнок, записуються на окремих картках. (Розміри цих картонних карток збігаються з клітинками ігрового поля). Планшет з ігровим полем можна закріпити вертикально, а картки прикріплюють до нього з допомогою керамічних магнітів. Картонні картки до планшета можна прикріпити і іншим способом. Гра проводиться так. Одна половина картонних карток доручається одній команді, інша половина — другій. Гра полягає в тому, щоб якомога швидше правильно розкласти на ігровому полі картки, тобто знайти малюнок і коментарі на картці, які за змістом відповідають одне одному.

Урок-гра «Телеміст». Для цієї гри виготовляють два комплекти жетонів. Перший визначає ті країни, які зустрічаються на телемості. Інший призначений для уточнення представників, які прибули на зустріч. Так, на жетонах англійської серії можуть бути надписи: «Ведучий», «Кембридж», «Оксфорд», «Лондон», «Глазго», а на жетонах української: «Ведучий», «Київ», «Львів», «Харків», «Дніпропетровськ», «Одеса».

Після звичайного представлення учасників гри групи тягнуть жетони, спочатку з першого комплекту, а потім із другого. В кожній групі є референт, який допомагає формулювати відповідь, а також ведучий і члени команди (групи). Ведучий першої команди називає учня, який має поставити питання другій команді. Він також оцінює запитання і на дошці ставить бал за запитання. Ведучий другої команди називає учня, який має відповідати на це запитання. Він і оцінює відповідь і ставить бал на дошці. У випадку ускладнень референти допомагають своїм ведучим.

Урок-обмін інформацією. Підготовка до уроку зводиться до того, що за 1−2 тижні перед його проведенням учні отримують завдання попрацювати в бібліотеці: підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вивчення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Охочі можуть підготувати дослід, схеми, малюнки, таблиці і т.ін. Виступаючих спеціально не призначають. Для охочих проводяться консультації. Дається також інформація про те, які матеріали, чи яка наочність з даної теми є в навчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше.

Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, — добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні при роботі зі «своїми» книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтровувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну.

Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із принесеними книгами, складання їх списку і написання цього списку на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підсумовування, домашнє завдання.

Узагальнюючий урок з теми (розділу). Підготовка розпочинається за два тижні до нього. Кожен учень вибирає собі справу за бажанням: повідомлення, виготовлення моделі, розповідь про наукові відкриття, історична довідка, цікава задача, цікаві досліди. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Учні приходять схвильовані і в піднесеному настрої. Вони переконуються, що урок — їх творіння. Як відзначають учителі, учні починають осмислювати, що процес пошуку приносить істинну насолоду людині.

У класі створюється декілька груп по 4−5 учнів у кожній, їм запропоновано скласти контрольну роботу з даної теми. На уроці учні мають захистити свій варіант контрольної роботи, тобто пояснити, чому саме вони вибрали кожну конкретну задачу, які знання перевіряють цією задачею, чи типові ці задачі, який рівень складності. Після обговорених варіантів учні допомагають розв’язати складені ними задачі. Остаточний варіант контрольної роботи складається з врахуванням проведеної раніше роботи самим учителем.

Урок-огляд знань. Цей урок має ту особливість, що перевірка організовується з метою ознайомлення громадськості - учнівських організацій, батьків, шефів, класних керівників, учителів інших предметів, ради школи з тим, чого досягли школярі.

Для огляду підбирається цікава і важлива тема, різноманітні форми роботи. Він триває 60 хв., вимагає багато видів роботи: фронтальне опитування з теорії, розв’язування задач, задач-дослідів, диктант. За два тижні до огляду на стенді вивішуються питання і типові задачі чи завдання. Клас поділяють на групи по 4−5 чоловік у кожній. У складі групи є сильні, середні, слабкі учні. Очолюють ці групи учні старших класів, або кращі учні з цього ж класу. Вони займаються з учнями групи індивідуально. Переконавшись, що всі підопічні добре засвоїли матеріал, навчилися розв’язувати задачі, консультанти приймають в учнів залік з кожного виду робіт.

Для проведення огляду створюється журі. Голова журі і веде урок-огляд. За півтори години членам журі треба вислухати учня і оцінити його з усіх видів роботи, тому члени журі самі мають дуже добре володіти матеріалом.

Перед кожним членом журі на столі лежить лист контролю, в якому є графа для прізвища, імені, по батькові, графа для кожного виду роботи, ще одна графа для підсумкової оцінки.

Гості, які присутні в класі, сидять за задніми партами. Учитель, розпочинаючи огляд, оголошує тему, представляє журі та гостей, а також голову журі (ведучого). Йому він надає слово для оголошення порядку проведення огляду. Після цього він викликає 8 чоловік до двох дошок, роздає картки із завданнями різних видів. Ці картки з завданнями роздаються 10 учням, які сидять на шести передніх партах. Поки йде підготовка 20 учнів, — проходить фронтальне опитування з теорії всіх учнів, які залишилися. Через 15 хв. учні, які відповідають, письмові роботи здають і їх опитують фронтально, а другій частині класу роздають картки з письмовими завданнями. Потім клас пише диктант (математичний, фізичний чи хімічний). Інший час можна відвести на розв’язування задач, чи на якісь інші завдання. Члени журі перевіряють ті роботи, які здали учні. Після обговорення (в іншій кімнаті) оцінки оголошуються, заносяться у велику відомість, яка вивішується на стенді, підсумкові оцінки виставляються в журналі. В кінці роботи гості вітають учнів з успішним оглядом, нагороджують кращих.

Деякі учителі підготовку до громадського огляду знань розпочинають за місяць. Визначається тема, розробляються картки-завдання. В огляді беруть участь батьки учнів, з урахуванням їх професії, інтелектуальної підготовки, життєвого досвіду.

Урок-диспут. Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні думки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уроку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають залучити учнів у живе, емоційне спілкування і цим сприяють уникнути формалізму в знаннях учнів. Вони також вчать висловлювати свою думку, обґрунтувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, виявляти в них слабкі місця.

Щоб брати участь у діалозі необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту змушує учнів ще й опрацьовувати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань.

У процесі підготовки до диспуту, клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. В кожному таборі мають бути різні «спеціалісти». Вони ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти щоб захистити свою точку зору. Кожна група готує таке питання, на яке довелося б шукати нові докази в захист своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, в діалог вступають спеціалісти з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються, або не погоджуються, приходять до спільної думки.

На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргументи, котрі записуються в зошит.

Може бути такий варіант проведення диспуту. Клас поділяють на групи по 4−5 чоловік. Кожній із них, крім останньої, дають завдання підібрати літературу, розібратися в проблемі, причому з різних точок зору, тобто виділити «за» і «проти». «Журналісти» повинні підготувати по одному «каверзному» питанню кожній групі, щоб виявити важливі проблеми.

Диспут розпочинається зі виступу представника певної спеціальності однієї з груп. Свою точку зору висвітлюють у виступах представники цієї ж спеціальності, «спеціалісти» із інших груп. Далі «журналісти» представникам груп цієї «спеціальності» задають деякі питання (учитель входить у групу журналістів, диспут же веде хтось з учнів). Потім у дискусію вступають представники груп інших спеціальностей. Додому учням дається завдання написати твір (своєрідний письмовий звіт з диспуту) і зробити висновок.

Урок-рольова гра. Вони подобаються учням тим, що ставлять їх в умови, коли потрібно розв’язати виробничу задачу, дають можливість відчути себе дорослими.

У школах практикуються уроки-ролеві ігри «Захист дисертації», «Квартальний звіт у науково-дослідному інституті», «Патент», «Зліт спеціалістів», «Ранок у селі», «Робота конструкторського бюро», «Рятівники», «Інформаційний пошук» та ін. Наприклад, остання виглядає так: бібліографи бібліотеки одержали завдання — підібрати літературу з теми (дається її назва) і скласти інформаційні картки, які мають бути анотаціями до книг і статей. «Бібліографи» розділені на групи, які спеціалізуються в своїх вузьких галузях (областях). У кожній групі є старший бібліограф. Всі групи одержують декілька книг і журналів, переглядають їх. Співробітники групи розповідають коротко один одному про що їх книги, обмінюються думками з приводу того, чи відповідає ця книга груповій темі. Інформатор групи записує на листку назви відібраних книг і статей. Потім учні складають анотації і записують їх на картки. Головна частина уроку — виступи старших «бібліографів» із оглядовими повідомленнями, які підсумовують роботу співробітників групи. Після цього йде коротке обговорення.

Під час гри учні переконуються, що можна багато дізнатися цікавого, якщо матеріал вивчати не тільки з підручника, а й користуватися додатковою літературою.

Урок-прес-конференція. Такий урок проводять декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється в представників преси — співробітників різних газет, інша — в спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи.

До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, придумані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представники преси задають запитання виступаючому, далі проводиться оформлення газет у групах, оглядконкурс газет і підсумки прес-конференції.

Деякі вчителі уроки-прес-конференції проводять з метою повторення і узагальнення матеріалу після вивчення теми. За декілька днів до такого уроку клас поділяється на 5−6 груп «журналістів», більш-менш однакового рівня підготовки, вибираються «спеціалісти» (4−5 чоловік). Кожна група «журналістів» готує запитання окремо. При цьому самостійно може бути використана як навчальна, так і додаткова література. Щоб не було дублювання, відразу визначається область інтересів кожній групі. Кабінет, клас, де проводиться прес-конференція, відповідно оформляється: столи переставляються так, щоб кожна група «журналістів» могла працювати, не заважаючи іншій, встановлюється підставка на столах з назвами газет і прізвищами «журналістів», які представляє ця група. За столом пресцентру сидять учні, які виконують роль «спеціалістів». На початку прес-конференції - привітання на адресу її учасників, далі повідомляється тема і загальне коло питань, які ставитимуться на конференції, представлення «спеціалістів».

Групи задають запитання, як правило, починаючи його так: «Читачів нашого журналу (газети) цікавить таке питання…» «Читачі нашого журналу просять пояснити таке явище…». Відповідь дають «спеціалісти», а «журналісти» занотовують її. Потім ці відповіді будуть використані ними для написання замітки, статті, які зачитуються всьому класові, їх оцінює журі. Замітки і статті, які журі оцінило як кращі, прикріплюються до листка ватману. Так одержується експрес-випуск газети.

Не менш цікавими є прес-конференції, що підготовлені учителями багатьох предметів, і які мають міжпредметний характер.

Урок-змагання. Це уроки, на яких навчання стає цікавим і захоплюючим процесом, який поглинає думки і почуття всіх. Вони цінні, як засіб для формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї значимості.

Клас поділяється на дві групи, приблизно однакових за рівнем знань. У кожній вибирається капітан і консультант. Консультант займається зі слабшими учнями команди.

Урок складається із декількох конкурсів. Учнів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому.

Складаються відомості, у них журі вноситиме оцінки кожному учневі за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.

Наприклад, на уроці з математики чи фізики можуть бути такі конкурси:

• 1. «Чи знаєш ти формули?»
• 2. «Конкурс кмітливих».
• 3. «Змагання любителів кросвордів».
• 4. «Чи розумієш ти графіки?»
• 5. «Знайди помилку».
• 6. «Пошук» та ін.

Перший конкурс може бути проведений так. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написані формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст, потім задають запитання, які стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді і виставляє оцінку у відомість.

Другий конкурс, в якому кожен може проявити свою кмітливість, присвячено розв’язуванню якісних задач. Задачі з малюнками записуються на картках. Представники команд витягують картки-завдання і відповідають на поставлене там запитання. Якщо вони не можуть відповісти, то просять допомоги у команди, якщо й вона не може, то просять допомоги в команди-суперниці, але перша команда бали втрачає, а друга — при правильній відповіді - ці бали набирає.

Третій конкурс. Сітка-кросворд намальована на картках, які роздаються учням обох команд. Під картку підкладають копірку і чистий листок паперу. Розв’язуючи кросворд, відповіді вписують у картку і картку здають журі. Кросворд складається учителем.

Четвертий конкурс. У ньому, яків третьому конкурсі, представники команд витягують картки, на яких накреслені графіки. Тут же — запитання, на які потрібно відповісти. На виконання завдання дається певний час. Картки здаються журі.

Уроки-змагання можуть бути проведені у формі фізичної, хімічної, математичної, біологічної, географічної спартакіад. Складається положення про спартакіаду. Беруть участь два класи. Кожен має право задавати будь-яке запитання паралельному класові (але в межах матеріалу, викладеному в підручнику). Відповідь — не більше 1 хв. Хто має відповідати — визначається простим жеребкуванням. Індивідуальних оцінок немає, все йде в залік команд.

Під час підготовки учні зайняті розробкою запитань своїм суперникам і відповідей на них. Одночасно готуються до того, щоб грамотно і правильно відповісти на запитання своїх суперників.

Оцінює спартакіаду авторитетна комісія, журі. Заміна індивідуальної оцінки колективною сприяє піднесенню активності учнів, їх загальної зацікавленості.

Застосування уроків-змагань має за мету реалізацію різних цілей. Гра-змагання присвячується певній темі. Пропонується для домашнього завдання придумати запитання і завдання з теми. Клас розбивається на дві групи, команди. Кожна команда свою роботу тримає в секреті. Після підготовчої роботи пропонується кожній команді протягом 10 хв. обговорити і сформулювати п’ять запитань або завдань команді-суперниці і при цьому знати відповіді на них. Журі оцінює якість запитань і якість відповідей.

Бліц-турніри на уроках проводяться з метою розвитку усної мови, осмисленого повторення матеріалу, накопичення оцінок.

Уроки-КВК, як правило, дуже схожі на телевізійну гру КВК і можуть бути проведені за схемою: «Розминка», «Домашнє завдання», «Індивідуальна робота», «Конкурс „Вгадай“, ''Конкурс майстрів мистецтва», «Конкурс розповідачів», «Конкурс капітанів».

Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання має як репродуктивний, так і продуктивний характер, але форма висунутих завдань гумористична, просто цікава. Для проведення такого уроку серед учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, в т. ч. і від ряду парт може бути сформована команда. Вибирається журі теж із числа учнів класу.

Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб у ній брали участь всі команди.

Інсценізація домашнього завдання може охоплювати будь-який один параграф підручника або весь матеріал цієї теми.

Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. Його виконання оцінюється за правильністю, повнотою і естетичністю пояснення. Конкурс «Вгадай» включає загадки, тести, просто завдання.

Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирається по 3−4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом має розкривати тему КВК.

Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, картинка, за якою потрібно скласти розповідь.

Конкурс капітанів включає і розв’язування задачі, і аналіз картини.

Урок-КВК учні дуже люблять, так як він проходить у теплій, довірливій обстановці. Музичні, поетичні вставки допомагають підтримати ці обставини.

Урок-спектакль у формі судового засідання. Дуже поширені уроки-спектаклі у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже така форма проведення заняття сприяє з’ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують. Наприклад, у театралізованому спектаклі з фізики «Хвильові і квантові властивості світла» такими дійовими особами є: пані Хвильова Теорія Світлівна і пані Корпускулярна Теорія Світлівна, батько пані Теорії Світлівни — пан Гюйгенс, батько пані Теорії Корпускулярної, судді, два адвокати, два вартові.

Кожен із учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися хто він є, в захист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими і обґрунтованими.

Урок-літературний концерт «Година спогадів», або «Зустріч з минулим». Із назви уроку видно, що він має яскраво виражену історичну спрямованість. Діючими особами такого уроку є ведучий, учений, його сучасники, архіваріус. Оформлення приміщення (класу, кабінету) має нагадувати минуле, ту епоху, про яку йде мова.

Урок розпочинає ведучий. Він називає тему літературного концерту, трошки глибше торкається її і надає слово архіваріусу.

Виступаючи, архіваріус розповідає, коли і де народився вчений, хто були його батьки, про інтереси, захоплення, успіхи, невдачі, тобто розповідає про те, як складалася його доля. Практикують заслуховування розповіді самого вченого, використовуючи магнітофон. Для цього знаходять, якщо можна, статтю чи виступ цього вченого, а потім доручають комусь з учнів, або навіть дорослим, з добре поставленим голосом, прочитати її, і записують текст на магнітофон.

Наступний номер «Мемуари». Учні (сучасники вченого) діляться спогадами про вченого. Матеріал для таких виступів знаходять у науково-історичних виданнях, в енциклопедії.

Ведучий обов’язково перед кожним виступом представляє того, хто має виступати, даючи характеристику його науковим заслугам.

Музичні вставки створюють атмосферу затишку. Використовуються уроки-посвяти у фізику, хімію, біологію тощо. Як правило, на таких уроках перед молодшими учнями виступають старшокласники, які добре знають цей предмет і люблять його. Вони грають роль відомих вчених (Менделєєва, Ньютона, Дарвіна…), які ведуть «діалог» між собою, розповідають про застосування цієї науки в практиці, перевіряють знання учнів класу, нагороджують їх, приймають у члени товариства і т.д.

Використання уроків «Хімія в казці», «Фізика в казці», «Біологія в казці», «Історія в казці» і т.д. можливе тоді, коли учні вже володіють цією темою. їм пропонується зіграти відомих персонажів казкового світу, але з використанням певних предметних знань для пояснення явищ, фактів.

Урок-твір. Час уроку повністю використовується для літературного, художнього оформлення розповіді з будь-якої конкретної теми (з біології, історії, фізики, математики тощо). План твору складається напередодні уроку-твору, отже учні мають час на підготовку. В плані передбачена і творча частина, яка може бути представлена в будь-якій формі. Твір учні пишуть у зошитах для контрольних робіт. Дуже цікаво проходить на наступному занятті читання вголос всього твору або цікавих фрагментів. Роботи оцінюються. Для їх перевірки залучається учитель літератури чи мови.

Комплексно-творчий урок. Уроки цього типу мають таку структуру: вступне слово вчителя (5 хв.), творча робота груп (10 хв.), обговорення діяльності груп і філософські висновки (25 хв.), підбиття підсумків (5 хв.).

Клас поділяється на п’ять груп. Кожна група одержує завдання. Перша група — скласти кросворд за темою уроку, друга і третя групи — готують аукціони, четверта і п’ята — пишуть план кіносценарію навчального фільму з цієї теми. Кожній групі видаються картки з завданнями для роботи.

Для оцінки роботи кожної групи на початку уроку обирається журі з 3 чоловік. Поки групи готують завдання, члени журі разом із учителем можуть обдумати питання оцінювання виконаних завдань кожною групою. Після закінчення роботи, представники груп у межах 5 хв. доповідають про результати і демонструють їх. Журі оцінює і підбиває підсумки.

Урок-творчий звіт. На такому уроці учні показують і захищають перед спеціальною комісією свої творчі роботи. В комісію входять члени батьківського комітету, шкільного наукового товариства, учні паралельних класів.

За 2−3 місяці до проведення цього уроку учням пропонується створити творчі групи за інтересами і вибрати проблему для розробки. У групу можуть входити консультанти з числа дорослих, базовиків. Звіт включає аргументацію теми, суть роботи, пояснення одержаних результатів, ілюстрацію практичного застосування одержаних результатів.

Усі роботи оцінюються. Критерії оцінювання оголошуються ще до початку уроку.

Цей урок може бути проведений за схемою:

• 1. Вступне слово учителя.
• 2. Проведення звіту (розповідь про проведену роботу, відповіді на запитання опонентів — членів комісії, оголошення результатів роботи).
• 3. Вільний обмін думками.
• 4. Підсумок звіту.

Можуть проводитися конкурси.

Конкурс «Знайди помилку». На магнітну стрічку записано невелику розповідь із помилками (математичними, фізичними, історичними, біологічними та ін.). Включають запис, учні слухають і відмічають на аркуші паперу неточності або помилки. Перемагає та команда, яка знаходить більше неточностей і помилок.

Конкурс «Пошук». Перед конкурсом групи одержують доручення знайти в журналах, газетах, книгах матеріал, який стосується конкурсної теми, але в плані застосування, чи історії питання, чи якогось іншого аспекту.

Урок-турнір. Його мета — повторення і узагальнення вивченого. За два тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. У класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роблять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв’язують задачі (їх перелік дається).

Готуються також картки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи. Тривалість — 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного питання.

Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні обох класів відповідають почергово). Аналітики розв’язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв’язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап — мінідиктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Всі останні - журі. Якщо це урок фізики — то ставляться досліди і побачене пояснюється, за що кожному класові виставляється відповідна оцінка.

На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються і оцінюються підготовлені повідомлення (по одному від класу). Далі - розв’язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запропоновані в картках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.

Урок-телепередача. Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фрагментів із найбільш популярних телепрограм минулого і сьогодення: «Поле чудес», «Закон є закон», «Погода», «Пісня — 97», «Служу народу України», «Літературна студія», «Свічадо», «Вечірня казка», «П'ятий кут» тощо, побудованих на предметному навчальному матеріалі. Матеріал розробляється аспектно, відповідно до тієї чи іншої передачі, її спрямування. Очевидно, вибір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визначається можливостями навчальної теми уроку.

Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого телепередачі. Спільно з вчителем ця група з’ясовує, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в «ефір», свою частину всієї «телепрограми».

Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі «телепередачі».

Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляє час уроку, виділяючи кожній «телепрограмі» свій «жорсткий» час, встановлює послідовність цих програм.

У сценарій уроку органічно вплітаються кінопрограма (показ навчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламна пауза, пісня, музична вставка.

Під час уроку учні в своїх робочих зошитах роблять записи, малюють схеми, малюнки, пишуть формули тощо.

На таких уроках простежуються міжпредметні зв’язки, тому один із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок з участю 2−3 вчителів споріднених предметів.

Урок може бути розпочатий із музичної заставки цієї телепередачі. Два диктори оголошують тему, мету і побудову. Наступний етап — демонстрування фрагмента фільму, після цього — виступи.

Інтегровані та бінарні уроки. Інтегровані уроки мають ту особливість, що на них максимально можна реалізувати міжпредметні зв’язки. Найбільші труднощі в їх проведенні - організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспектами є світоглядний, історичний, фактологічний, кібернетичний, психологічний, соціальний і т.д. Беруть участь спеціалісти (вчителі) різного фаху, які в той чи інший момент включаються в роботу з класом.

Форми роботи на уроці різноманітні. Це можуть бути конференції, семінари, «симпозіуми», лекції і бесіди чи звичайні комбіновані уроки.

Завдання інтегрування — створити цілісне уявлення про об'єкт вивчення, отже, сформувати систему знань в учнів.

Проводяться не так часто, один-два рази на чверть, 2−3 рази на півріччя в одному класі. Його проведенню передує серйозна підготовка учнів.

Бінарні уроки — це спарені, здвоєні уроки з одного і того ж предмета і теми.

Які позитивні риси цих уроків: учні краще сприймають учителів, які упродовж дня спілкуються з ними; менше часу забирає підготовка домашніх завдань; менше підручників потрібно носити до школи; є можливість для глибшого вникнення, заглиблення, занурення в окремі моменти змісту матеріалу; більше можливостей для забезпечення рівневої підготовки; кращі можливості для впровадження ідеї модульності.

Проте є і негативні моменти: зменшується кількість повторення, підкріплення, а отже і закріплення в пам’яті. Тому здвоєння уроків можливе тільки з тих навчальних предметів, на які навчальним планом передбачено 4 і більше уроків і дуже рідко коли — 3 уроки. Структура «пари» дуже вільна.

Нижчеописані уроки вчителів відображають низку тенденцій розвитку сучасного уроку, а саме: посилення філософського звучання і наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства; підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього; зростання ролі учня як суб'єкта навчання та ін.

Пролунав дзвінок, у класі запала тиша. І полилася ніжно-журлива пісня «Ой журавко, журавко…» Так розпочався урок української літератури в 7-му класі, урок-туга за віршем Богдана Лепкого «Видиш, брате мій…» І вже в уяві школярів, присутніх вчителів, гостей виринає з сірої мряки журавлиний ключ, чується тужливе журавлине «кру-кру». Зримо постають перед очима знедолені галичани, що від'їжджають у чужі краї шукати щастя, відчуваєш безмежну тугу земляків-емігрантів за батьківщиною. Проникливі слова вчительки переплітаються з піснею, а її своєрідний голос робить урок справді чарівним. Н. Сосюк, викладач Рівненської державної гуманітарної гімназії, розробила низку уроків, цікавих за своєю формою і дала їм своєрідне змістове і організаційне наповнення. Нижче ми коротко описуємо її урок філософського дослідження «Не зневажай душі своєї цвіту», урок духовної причетності до рідної землі, урок-туга.

Урок духовної причетності до рідної землі. Це уроки, яких, при всій різноманітності їх форми, об'єднує ідейно-національна спрямованість. Слова Олександра Довженка: «Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком» та Миколи Вороного «А хто є ти для своєї землі, народу?», звернуті до совісті кожного з нас, можуть бути епіграфом до таких уроків.

Один із них, за поемою Миколи Вороного «Євшан-зілля», розроблений Наталією Володимирівною, має таку будову:

I. Постановка проблеми уроку: що є для кожного з нас тим євшан-зіллям, що визначає нас як націю і народ?

II. Читання поезії.

III. Робота над змістом твору навколо таких питань:

• 1. Джерела написання поеми М. Вороним (учні з’ясовують на основі своїх літературних розвідок, зокрема посилаються на Іпатіївський літопис).
• 2. Чи можна назвати ханського сина зрадником? (Роздуми учнів, дискусія, посилання на текст).
• 3. Чому хан вирішує вернути сина? (Продовження роду, зміцнення державності).
• 4. Яку ідею автор вкладає в пісні гудця? (Засудження будь-яких війн, бо вони несуть смерть, розривають родинні зв’язки тощо).
• 5. Як у нас кажуть на євшан-зілля? (Полин. Учні зачитують свої літературні дослідження про полин).
• 6. Чому наш полин гіркий? Які рослини чи дерево є символом України? (Розповіді учнів).

IV. Підсумок. Учні, формуючи підсумок уроку, головну свою увагу зосереджують на питанні: «З чого починається духовна причетність до рідної землі у кожного з нас?

V. Домашнє завдання передбачає вивчення уривка напам’ять та письмову відповідь на питання: Що для мене, як українця, є євшан-зілля?

Аналогічним є і урок-туга за віршем Богдана Лепкого «Видиш, брате мій, на якому вчителька через художню палітру авторського слова, філософські роздуми та психологічний аналіз проблематики твору намагається донести до свідомості і серця учнів тугу Лепкого за Батьківщиною, разом з тим допомогти самостійно осмислити духовну цінність поезії і художню майстерність творця, виховати в учнів почуття вірності, любові до рідного краю.

Структура уроку:

• 1. У виконанні вчителя учні слухають українську народну пісню «Хвиля в морі грає, береги минає. Спілкування учителя з учнями за змістом вірша.
• 2. Завдання учням: дослідити за допомогою яких відчуттів вони сприймають цей твір (робота в зошитах): (перша строфа — зорове сприйняття; друга строфа — слухове сприйняття; третя строфа — емоційно-внутрішнє сприйняття і т.д.).
• 3. Розгорнутий підсумок уроку навколо питань:
  • — Чому образ туги за рідним краєм є центральним у вірші?
  • — Що ми повинні найбільше цінити, берегти, поважати, щоб не бути викинутими з життя?
  • — Домашнє завдання передбачає вивчити твір напам’ять, навчитися співати, написати твір-роздум: «Образ туги у вірші Богдана Лепкого «Видиш, брате мій…»

Урок філософського дослідження психології людських почуттів допомагає учням шляхом філософського аналізу розкрити глибину і красу людських почуттів, перемогу добра над злом, сприяють духовному збагаченню, розкривають гармонію людської душі з природою. Через глибокий психологічний аналіз героїв, форму і зміст твору, авторську позицію вони підкреслюють причетність кожного з нас до народження краси і и руйнування.

Одним з таких є урок за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»: «…Не зневажай душі своєї цвіту…» В ньому органічно переплетені пісня, роздуми учителя і учнів, робота з текстом, монолог і діалог, розгляд ілюстрацій, диспут.

Епіграф уроку «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!» (Леся Українка).

Урок розпочинається зі слів учителя: «Ніколи, юнаки та дівчата, не розкривайте перед дверима любові дорогу ненависті, бо якщо ваша душа її не прагне, то ненависть туди ніколи не ввійде. Ніколи не лякайте вірність зрадою, бо якщо ви не хочете, зрада не постукає у ваше серце. Ніколи не зичте добру зла, бо доля обернеться злом до вас… Тоді будуть понівечені душі не одного покоління. Адже дуже легко зірвати квітку, а от зберегти її цвіт…».

У виконанні вчительки звучить пісня на слова О. Олеся «Сміються, плачуть солов'ї…».

На основі тексту учні шукають і обґрунтовують відповіді на питання: Чому Леся Українка створила не поему, не пісню, а драму-феєрію? Можливі відповіді:

• а) передати любов до рідного краю, його красу;
• б) вилити своє кохання до Сергія Мержинського;
• в) показати перемогу добра над злом;
• г) щоб довести, що людські почуття добра, кохання вічні, як і мистецтво;
• д) лише на лоні природи можливе очищення душі.

З’ясовується, чому Леся Українка назвала свій твір «Лісова пісня» і робиться філософське узагальнення: кохання, як категорія, вічне. Воно є в кожному з нас. Як же не зірвати з нього квіти? Загляньмо у свої душі, відшукаймо там мавок та лукашів і спробуймо довести, що вічне, а що приречене.

Запитання вчительки (а може навіть і не запитання, а думки вголос) захоплюють не тільки свідомість учнів, а й почуття, волю, настроюють на філософські роздуми.

Коли б Мавчине кохання було приреченим, чи з’явилася б вона у зоряному вінку перед Лукашем? Що символізують зорі?

Ці та інші запитання є своєрідним нервом уроку, натискуючи на який учитель веде учнів уздовж твору до філософських узагальнень: Мавчине вічне, а приречені - наша бездуховність, заздрість, безпам’ятство, ненависть. Вічне воно і тому, що уособлює в собі Красу, Добро, Віру, а це — категорії безсмертні. Нашими почуттями керує наш внутрішній світ, наш рівень духовності. От і маємо те, на що заслуговуємо. Тому, не зневажай цвіту своєї душі!

Урок-спогад. Наведемо як приклад урок-спогад на тему: «Літературне життя древнього Острога». Цей і два наступні підготувала і провела Є. Кучеренко (м. Рівне, ЗОШ 24).

Уроку-спогаду передувала екскурсія до Острога. Тому на початку уроку відновлюються в пам’яті учнів деякі епізоди екскурсії, які зацікавили всіх, спогади про цю подію в житті класу. У такий спосіб забезпечується актуалізація знань, необхідних для подальшої роботи на уроці.

Другий етап — створення емоційно-почуттєвого настрою і забезпечення мотиваційної діяльності. Звучить пісня «Волинь моя», читається поезія В. Монаєнкова «Мій Остріг».

Учитель робить історично-літературний екскурс і після цього учні працюють за планом, написаним на дошці. Виступаючи, учні використовують інформацію, одержану з довідкової, історичної та художньої літератури, обмінюються своїми враженнями від екскурсії, міркують вголос. Висновки, які роблять учні, стосуються в основному двох питань:

• 1. Яку сторінку в історії українського народу, його письменства вписав літературний Острог?
• 2. Хто розвивав традиції Острозької Академії?

Відповіді оцінюються учителем, оцінки виставляються в журнал.

Як результат екскурсії та уроку-спогаду учні 9-Б класу склали вірш «Уклін вам, башти старовинні». Ось уривок із нього:

Уклін вам, башти старовинні.

Століть автографи камінні.

І вам, освіти меценати.

Що в спадок залишили ці трактати.

Не гоже нам їх не читати, Бо прагне люд ще більше знати, Як старовинний наш Острог.

Друкарську справу нам зберіг.

Узагальнюючий урок-КВК. Такий урок передбачає узагальнення навчальних знань, умінь і навичок учнів на основі форми роботи, яка б забезпечувала активність учнів, одержання узагальнюючих висновків шляхом самостійної колективної роботи — участі у КВК. Зміст КВК визначається темою узагальнення.

Як правило, уроки КВК проходять так, що майже весь час уроку присвячено формі КВК. Однак, деякі учителі намагаються цю форму використати в органічному поєднанні з іншими формами. В композицію узагальнення уроку на тему: «Значущі частини слова» учителька ввела перевірку домашнього завдання; самостійну роботу декількох учнів біля дошки; диктант із наступним граматичним завданням; мотивацію навчальної діяльності; фронтальну бесіду, в ході якої здійснювалась систематизація знань про основу і закінчення; вибірковий диктант; КВК. Для проведення КВК обирається дві команди, капітани команд, журі.

Зустріч розпочинають капітани команд, які читають привітання своїм суперникам. Дається завдання командам: прочитати слово, назвати вірш, у якому квіти співають і дзвонять, тінь лягає по полю, а жито усміхається («Хор лісових дзвіночків»). Запрошуються по два учасники від кожної команди, які виконують завдання: записати один рядок вірша. З класом учні записують слова, визначають корінь. Учителька називає слово, учні-члени команди беруть останній склад цього слова і продовжують називати слова. Яка команда зіб'ється, тій знімається бал. (мова — Валя — лящ — щука, або слово — воля — лялька-Катя).

Учні добирають спільнокореневі слова за такою схемою: квіт — онька — часте — кова — карка — чалась — ник і т.д.

Беруть участь у конкурсі «Хто швидше». Завдання цього конкурсу полягає в тому, щоб придумати 8−10 слів із префіксом ви-.

Команди змагаються у відгадуванні ребусів, загадокжартів, називають прислів'я про калину. Журі оцінює всі відповіді, підраховує бали, визначає переможців.

Підсумок за змістом теми і за формою узагальнення робить учителька, зупиняючись на суті девізу КВК «О, мово рідна, слово рідне, що без тебе я?» та розкриваючи значення у словотворенні закінчення, основи, кореня, суфікса і префікса.

Урок-композиція. Він дає цілісне і повне уявлення про тему вивчення, забезпечує широку участь учнів як у підготовці, так і в проведенні уроку, передбачає комплексне застосування різних засобів навчання: плакатів, схем, портретів, картин, музичного супроводу, художньої і довідникової літератури та ін. Такі уроки забезпечують потужний емоційно-почуттєвий вплив на учнів, вчать сприймати, пізнавати світ не тільки через раціональну сферу, сферу мислення, а й через почуття, емоції. Особливо сприятливий матеріал для таких уроків має українська література. Теми: «На Україну линуть журавлі», «Повернуті з забуття», «Література нашого краю», «Чорна сповідь твоя, Україно», вивчаються дуже успішно у формі уроків-композицій.

Наприклад, на уроці «На Україну линуть журавлі» в комплексі використано загальне оформлення класу — журавель на тлі голубого неба і сонця, а на крилі немовля у сповитку, портрети письменників, програвач.

Музичний супровід слів учителя, учнів у поєднанні із оформленням класної кімнати, настроєм учнів створює сильний емоційний і розумовий вплив. діалектичний учбовий школяр диспут Урок-вікторина. Такі уроки присвячені узагальненню і підведенню підсумків вивчення теми. Наприклад, тема: «Казки О. Пушкіна».

Запитання до вікторини. З якої казки цей рядок: «Ветер по морю гуляет и кораблик подгоняет» і далі 4−5 рядків із різних казок.

Хто з казкових героїв О.С. Пушкіна: «…Зарыдал и пошол …», «С первого щелчка прыгнул …» і т.д.

Чий це портрет: «Белолица, черноброва, нраву кроткого такого».

Чиї це слова: «Ты волна моя, волна…».

Про кого з казкових героїв іде мова: «Дом… обошла, всё порядком убрала, засветила Богу свечку, затопила жарко печку» і Т.Д.

Хто там жив: «Видит город он большой …"і т.д.

Тема уроку, її змістове наповнення значною мірою визначають форму проведення уроку. Такими уроками є урок-подорож, урок-розслідування викладача гуманітарної гімназії м. Рівне В.Г. Ординської).

Урок-подорож. Урок-подорож на тему: «Пильне одне лише серце» («Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері).

Учителька поставила на уроці завдання: познайомити учнів з особистістю Антуана де Сент-Екзюпері, з його поглядами на життя, подорожуючи планетами разом із героєм казки «Маленький принц», підвести учнів до думки, що ми відповідаємо за тих, кого приручили, що сила людини — в дружбі, що щастя — в любові до ближнього, а обов’язок — служити батьківщині.

У ході уроку можна виділити дві лінії, дві «подорожі»: одна — особистість Антуана де Сент-Екзюпері, його життя, погляди; друга — спільна з життям і вчинками маленького принца. Урок закінчується думками вголос щодо змісту слів, винесених у назву уроку: «Пильне одне лише серце».

Інтегрований урок. У формі інтегрованого уроку реалізується, як правило, тема багатоаспектна, широка за змістом. Наприклад: «Відродження. Англійський театр доби Відродження. Вільям Шекспір: життя і творчість».

У проведенні уроку беруть участь учителі різного фаху, кожен з них аналізує свій аспект проблеми, намагаючись створити цілісну картину явища, процесу. Причому, кожен з учителів може або залучити до роботи учнів, або сам дає ту чи іншу інформацію і організовує її засвоєння.

Може бути інший варіант інтегрованого уроку. Заздалегідь вчитель визначає учнів, які будуть виконувати цілком конкретну роль: бути істориком, мистецтвознавцем, літературознавцем, фізиком, хіміком, біологом, географом і т.д. Організаторські функції, зрозуміло, бере на себе учитель.

Можливий інший варіант такого уроку. Роль представника тієї чи іншої науки, конкретної галузі знань може виконати відповідний діафільм, кінофрагмент, видеофрагмент.

Урок-розслідування. Назва уроку говорить сама за себе: хтось щось розслідує. Хтось — це учні під керівництвом учителя, щось — факт, процес, явище, яке є змістом засвоєння. Урок орієнтує на високу активність учнів.

У рок-розслідування: «І сказав Едгар По: «нехай буде детектив». (Найбільш відомі детективні твори Е. По «Вбивство на вулиці «Морг», «Таємниця Марі Роже», «Вкрадений лист»). Мета уроку передбачає ознайомлення учнів з історією виникнення детективної літератури, особливостей художніх творів цього жанру, формування переконання в тому, що людина завжди може знайти вихід зі скрутного становища, не стаючи на шлях злочину. Відповідно до цієї мети сформульовано цілі, а відповідно цілям — завдання уроку.

Запис на дошці: «Оригінальний і винахідливий розум По завжди відкривав нові шляхи, щоб інші змогли пройти ними до кінця. Де взагалі було детективне оповідання, поки По не вдихнув у нього життя». А. Конан Дойль.

Вступне слово вчителя. У ньому йдеться про ті проблеми, що хвилюють письменників усіх часів і народів. Завжди актуальною, на жаль, залишається проблема злочину та кари.

Практикуючи зі словниками літературознавчих термінів, учні знаходять і записують у зошити визначення детективної літератури і знаходять відповідь на запитання: що лежить в основі детективного твору? (Хроніка розслідування карної справи).

Учитель, звертаючись до учнів, говорить: «Спробуємо відкрити завісу історії, щоб дізнатися про виникнення детективного жанру. Слухаючи повідомлення однокласників, ви повинні проаналізувати їх, щоб відповісти на такі запитання: Яка країна є батьківщиною детективу? Коли починає розвиватися цей жанр? З чиїм іменем пов’язано становлення цього жанру? Кому зобов’язаний своїм народженням детективний жанр?».

Наступним етапом йдуть повідомлення учнів.

Наступна частина уроку присвячена творам Е. По. Розкривається зміст його творів. На фоні музики читається уривок з твору.

Аналізуючи названі в темі уроку твори Е. По, учні знаходять відповіді на запитання: 3 чого, як правило, починається детектив? Який початок творів Едгара По? У чому особливість творів Едгара По? Вважаєте ви детектив серйозним жанром художньої літератури чи розважальним?

Підсумок уроку.