Вступ. 
Виконання розрахунково-графічних завдань

Розвиток електронної обчислювальної техніки, інформатики і застосування їх засобів і методів у народному господарстві, наукових дослідженнях, освіті й інших сферах людської діяльності є в даний час пріоритетним напрямом науково-технічного прогресу. Це призводить до необхідності широкої підготовки фахівців з електронних обчислювальних машин, мікроелектроніки та схемотехніки, автоматизованих систем обробки даних і управління й інших напрямів, пов’язаних з інтенсивним використанням цифрової обчислювальної техніки. Усім цим фахівцям необхідні досить глибокі знання принципів побудови і функціонування сучасної елементної бази мікроелектроніки та мікропроцесорних засобів, персональних комп’ютерів. Такі знання необхідні не тільки фахівцям різних галузей обчислювальної техніки, але й особам, пов’язаним зі створенням програмного забезпечення і застосуванням ЕОМ у різних галузях, що визначається тісною взаємодією апаратурних і програмних засобів в ЕОМ, тенденцією апаратурної реалізації системних і спеціалізованих програмних продуктів, що дозволяє досягти збільшення продуктивності, надійності, функціональної гнучкості, більшої пристосованості електронних засобів та обчислювальних машин і систем до експлуатаційного обслуговування.

Особливість аналізу цифрових сигналів і схем полягає у тому, що параметрами для їх описання є не конкретні значення струму та напруги, а абстрактні символи «0» та «1», через які записують як вхідні сигнали цифрових пристроїв, так і їх вихідні функції. Математичним апаратом для запису функцій є Булівська алгебра — алгебра логіки. Основна задача синтеза логічної схеми полягає у знаходженні її структури, яка б задовольняла вибраний критерій оцінювання якості, виходячи із заданого опису роботи. Найчастіше бажано отримати логічну схему, яка містить мінімальне число логічних елементів з мінімальною кількістю входів. Така задача реалізується за допомогою методів мінімізації логічних функцій, серед яких, завдяки своїй простоті, найбільшого розповсюдження отримали способи із використанням карти Карно або Вейча.

Логічні елементи — один з найбільш поширених типових цифрових пристроїв, які можуть застосовуватися самостійно, або входити до складу інших схем (регістрів, лічильників, суматорів, дешифраторів та ін.). Логічні інтегральні мікросхеми випускаються, як правило, у вигляді логічних елементів, які утворюють функціонально повну систему, і залежно від схемотехнічної реалізації поділяються на різні типи: ТТЛ, ДТЛ, РТЛ, МДН та інші.

У даних методичних вказівках передбачається закріплення знань щодо основних розрахункових формул і співвідношень для визначення параметрів та номіналів елементів електричних схем, схемотехніки та особливостей функціонування таких схем, електричних характеристик напівпровідникових елементів.

Слід зазначити, що завдання потребує відповідних знань студентів, уміння працювати з довідковою технічною літературою.