Використання окремих практичних способів, прийомів з метою самовиховання та самоконтролю
Самоаналіз — другий спосіб пізнання себе. Цей процес — складніший, він потребує критичної оцінки фактів, віднесення їх до певних цінностей. Якщо самоспостереження — процес слідкування за тим, що відбувається, то самоаналіз — процес оцінки, чому саме відбувається, внаслідок яких якостей самої особистості, що потребує широти соціального погляду. На вищій стадії розвитку особистості мотивуючим… Читати ще >
Використання окремих практичних способів, прийомів з метою самовиховання та самоконтролю (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Професійне самовиховання майбутнього вчителя виникає як одна з умов задоволення потреби утвердити себе в ролі вчителя, зайняти достойне місце в суспільстві. Майбутня професійна діяльність — виступати у свідомості студента не лише як соціально важливе об'єктивне явище, але і як суб'єктивна, особистісна цінність. В основі мотивації самовиховання студента лежить ціла сукупність мотивів. Її становлення і перетворення самовиховної діяльності у звичну форму діяльності, у властивість особистості проходить певні етапи розвитку.
На початковій стадії цих явищ, яка припадає на молодший підлітковий вік, джерелами і мотивами активного ставлення до своєї поведінки є вимоги і контроль з боку дорослих.
На наступній стадії розвитку особистості змінюються джерела мотивів і характер самовиховання: безпосередні зовнішні вимоги як би змінюються реальною ситуацією, яка змушує особистість змінюватись.
На вищій стадії розвитку особистості мотивуючим фактором до самовдосконалення стає не пряма зовнішня вимога і навіть не потреба — стимул, в якому зберігається деякий мотив, що потребує вольових зусиль, деякого пересилення себе, своєї неготовності, а такі потреби особистості, які не потребують примусу в прямому значенні.
Самовиховання — категорія педагогічна. А. С. Макаренко вчив, що педагогічна справа — це виробництво і робити його треба за технологією, а не на серцевих муках. Ваша прекрасна душа при цьому, говорив А. С. Макаренко, не зникне, вона буде присутня незримо.
Розглянемо методи самовиховання.
1. Самопізнання і самооцінка. Перший найбільш відчутний результат виховання, як вважав В. А. Сухомлинський, виражається в тому, що людина починає думати про себе, оцінювати свої достоїнства і недоліки.
Самопізнання — процес складний і неодномоментний. Воно відбувається в умовах взаємодії з іншими людьми: в процесі спілкування, спільної діяльності на дозвіллі. Завершується воно визначеним оціночним відношенням до якостей своєї особистості. Щось в собі розглядається як хороше, достойне, а чимось — людина залишається незадоволеною. По суті, самопізнання відбувається в процесі самовипробування, пристрасного відношення до проявів своєї особистості.
Тому самовиховання варто почати, перш за все, з самоспостереження в процесі самовипробування, з аналізу фактів власного життя.
Самоаналіз — другий спосіб пізнання себе. Цей процес — складніший, він потребує критичної оцінки фактів, віднесення їх до певних цінностей. Якщо самоспостереження — процес слідкування за тим, що відбувається, то самоаналіз — процес оцінки, чому саме відбувається, внаслідок яких якостей самої особистості, що потребує широти соціального погляду.
2. Самостимулювання. Сильну стимулюючу дію чинить самокритика. Самокритичність є одним з базових якостей особистості, відсутність якої викликає самозадоволення і самозаспокоєння.