Розділ II. Сучасні тенденції впровадження й фінансування електронного навчання в Україні

Інтеграція України у всесвітню економічну спільноту обумовила необхідність зближення якості та рівня освіти нашої країни та провідних країн світу, які останнім часом модернізують свої системи освіти, а соціально-політичні зміни, що відбуваються у цих країнах, визначають нові цілі та завдання національних систем освіти. У даному контексті пріоритетного значення набуває пошук нових форм та методів професійної підготовки фахівців з урахуванням всесвітнього педагогічного досвіду.

Аналізуючи особливості і принципи побудови систем дистанційного навчання, екс-міністр освіти і науки України, президент АПН України, академік НАН України В. Г. Кремень зазначив, що дистанційне навчання — це інструмент розв’язання сучасних завдань модернізації освіти. 6, с.9] Наукове дослідження дидактичних особливостей дистанційної форми навчання набуває додаткової значущості з огляду на той чинник, що прогрес інформаційних технологій випереджає розробку дидактичних засад застосування означених технологій в освітній сфері. Таким чином, визначення і обґрунтування системи даних принципів дистанційного навчання дозволить привести дидактичну теорію у відповідність до освітніх реалій нового інформаційно-освітнього середовища із його технологічно обґрунтованим прагненням створити майбутньому фахівцеві умови, які сприяють доступу людини до професійно значущої інформації в різні періоди життя, причому неодноразово і не тільки після завершення середнього навчального закладу.

Процес становлення «нової» освіти в Україні та її фінансування знаходяться на недостатньо розвиненому рівні, що викликає полеміку в наукових колах з приводу механізму впровадження електронного навчання, забезпечення інформаційно-матеріальною базою та підтримкою з боку державних структур.

дистанційний навчання електронний Як видно з рисунку загальні суми інвестицій припадають здебільшого на галузь мобільних додатків, веб-сервісів та онлайн-освіту, але вони, на жаль, є недостатніми для швидкого розвитку електронної освіти в нашій країні.

Наразі створення працездатної мережі дистанційного навчання відповідає довгостроковим державним планам. З метою якісної організації навчально-виховного процесу за дистанційною формою навчання створено Інститут дистанційного навчання (далі - ІДН), на який покладено виконання функцій головного та базового центру системи дистанційного навчання.

Для створення й підтримання електронного навчання, — по-перше, потрібно створити інфраструктуру в закладах. Це не лише комп’ютерна мережа, Інтернет, а й ліцензійне програмне забезпечення, сервер й фахівець з інформатизації. По-друге, необхідна бібліотека електронних об'єктів. Її створенням можуть займатися видавництва та їх автори. По-третє, процес інформатизації повинен бути підкріплений кваліфікацією викладачів.

Навіть більшість українських видавництв готові створювати електронні бібліотеки, оскільки рентабельність паперових книг зменшується, але для їх впровадження потрібні надійні механізми електронної системи захисту авторських прав.

У ВНЗ можливості використання технологій електронної освіти стосуються проведення віртуальних лекції, он-лайн-семінарів,індивідуальних консультацій, здійснення обміном інформацією тощо. Так, наприклад, студент може віртуально побувати на лекції чи консультації навіть з іншого міста маючи ноутбук, комунікатор або навіть мобільний телефон з доступом до Інтернету. Впровадження сучасних технологій особливо актуально для людей з обмеженими можливостями здоров’я, оскільки вони можуть дивитися відео-трансляцію занять й бути віртуально присутнім на лекціях.

Та, зазвичай, вищі учбові заклади не охоче діляться освітніми ресурсами в Internet з спільнотою, оскільки розглядають свої курси як специфічну інтелектуальну власність.

Існує ряд переконливих факторів, які виправдовують фінансування вузів електронного навчання. Серед головних можна відмітити:

• — фіксація, збереження унікальних знань і традицій наукової школи в електронному вигляді;
• — забезпечення захисту інвестицій вузу в освітній і науковий контент;
• — автоматизація процесів проміжного контролю знань;
• — покращення сприйняття матеріалу за допомогою медійних компонентів.

Впровадження електронного навчання вимагає використання багатьох ресурсів, наприклад таких, як створення єдиної університетської мережі, розвитку технологічної інфраструктури, оволодіння новими інструментами та технологіями тощо.

В цілому, введення електронного навчання у вищу освіту за міркуваннями наукової спільноти повинно розвиватися у двох паралельних напрямках, які взаємодіють між собою: з одного боку, безпосередньо в університетах, а з іншого — за допомогою державних програм.

В силу широкого спектру напрямів підготовки, спеціальностей та спеціалізацій, організаційно_правових і господарських особливостей діяльності у ВНЗ використовується дуже багато різних програмних продуктів системного і прикладного характеру як власної розробки, так і сторонніх розробників. Ці продукти в той чи інший спосіб задіяні у забезпеченні навчального процесу, наукової, проектно_технічної, організаційної, фінансової та іншої діяльності, а також забезпеченні мережевої взаємодії комп’ютерів і доступу до комунікаційних мереж.

У даному аналітичному огляді вирішено приділити увагу лише тим програмним продуктам, що стосуються забезпечення навчального процесу.

Їх умовно можна розділити на три основні групи:

Програмні засоби, що використовуються для організації і керування навчальним процесом (умовна назва — Система «Деканат»).

Програмні засоби, що використовуються для забезпечення навчального процесу дистанційної форми навчання або її елементів (умовна назва — Система ДН). Програмні засоби, що використовуються для контролю знань та оцінювання успішності навчання (умовна назва — Система тестування). На діаграмі 1 показано відносний склад ВНЗ (у розрізі регіонів), що використовують для організації і керування навчальним процесом програмні засоби. Результати вираховувалися як відношення кількості тих ВНЗ, що мають такі засоби, до загальної кількості ВНЗ, які взяли участь в анкетуванні.

На діаграмі 2 показано, що переважна кількість ВНЗ, які використовують системи керування навчальним процесом, мають власні програмні розробки (19%), решта ВНЗ використовують програми сторонніх виробників.

Діаграма 1.

Джерело: Державний служба статистики.

Діаграма 2.

Джерело: Державний служба статистики У той же час (див. діаграму 3), власну платформу дистанційного навчання використовують лише 9% ВНЗ, більшість з них використовують платформи ДН визнаних виробників, а саме:

• 35% ВНЗ використовують платформу з відкритими кодами Moodle,
• 6% ВНЗ — систему дистанційного навчання «ПРОМЕТЕЙ»,

решта використовує 20 програмних продуктів інших виробників.

Діаграма 3.

Джерело: Державний служба статистики Дещо більший розкид спостерігається при аналізі даних стосовно використання у ВНЗ програмного забезпечення для систем тестування (див. діаграму 4). Так, наявність таких систем зазначили 63% ВНЗ, із них 19% - власного розроблення, 22% ВНЗ використовують платформу Moodle, 4% - платформу «Прометей», решта ВНЗ використовує 26 програм інших виробників.

Зазначені результати свідчать про те, що програмне забезпечення, яке використовується у сфері дистанційного навчання, представлене досить широким спектром програмних продуктів, які, у більшості своїй, не є сумісними між собою як на технологічному, так і на інформаційному рівні. Тому, у разі їх подальшого використання, буде важко, забезпечити обмін між ВНЗ уже напрацьованими інформаційними ресурсами, а тим більше — створити спільний уніфікований доступ до цих ресурсів.

Діаграма 4.

Джерело: Державний служба статистики Що ж стосується Київського національно університету ім. Т. Шевченка, то це один із основних осередків впровадження сучасних інформаційних технологій у навчальний процес. Зокрема «Університет онлайн» — перший в Україні проект масових онлайн курсів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Нова ініціатива університету надасть вільний і абсолютно безкоштовний доступ до кращих навчальних можливостей всім бажаючим в Україні і закордоном.

Кожен курс проекту «Університет онлайн» складається з відеолекцій провідних викладачів КНУ ім. Тараса Шевченка, інтерактивних тестів, що дозволяють закріпити отримані знання, а також форуму, на якому студенти можуть задати питання викладачу та спілкуватися один з одним. Все, що знадобиться для участі в такому курсі, — комп’ютер та наявність доступу до мережі Інтернет.