Психологічні основи дидактичної системи К.Д. Ушинського

К.Д. Ушинський розробив цільну дидактичну систему. В цій системі найважливіше місце відводилося положенню про те, що психічні якості людини формуються в єдності з їх нейрофізіологічною основою. В ній розкриті принципові питання відбору змісту освіти, його пристосування до особливостей дитячого віку. Спираючись на матеріалістичну гносеологію, досягнення психології і фізіології, К. Д. Ушинський розкрив особливості розумового розвитку дитини. Він досліджував психофізичну природу навчання, дав аналіз психологічних механізмів уваги, інтересу, пам’яті, уяви, емоцій, волі, мислення, обгрунтував необхідність їх обліку і розвитку в процесі навчання.

Педагогіка, рахував К. Д. Ушинський, не наука, але мистецтво, причому «вище з мистецтв», тому що вона покликана удосконалити найскладніше: природу людини, «його душу і тіло». Людина — частина природи і, як всякий живий організм розвивається. Необхідно вивчити причини розвитку людини. Необхідне вивчення природи і єства людини у всіх її складних аспектах. Таку можливість дають науки про людину, «в яких вивчається тілесна і душевна природа людини».

В своїй системі К. Д. Ушинський відштовхувався від психологічного трактування вікових періодів розвитку дитини. Ушинський характеризував окремі вікові періоди у зв’язку з розглядом «історії різних душевних процесів», в яких виявляється свідомість.

Основний закон дитячої природи К. Д. Ушинський бачив в тому, що «…дитя вимагає діяльності безупинно і стомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю», і робив висновок: «…чим молодше вік, тим більше вимагає він різноманітності діяльності…» .

Спираючись на психологічні дослідження К. Д. Ушинський вважав важливою своєчасність початку навчання. На його думку, передчасне навчання, так само як і запізнювання в навчанні, має свої погані сторони. Передчасне навчання перевтомлює мозок дітей, вселяє в них невпевненість в свої сили, відохочує до навчання; запізнювання ж в навчання обумовлює відставання в розвитку дітей, придбання ними таких звичок і схильностей, з якими вчителям доводиться напружено боротися. К. Д. Ушинський розрізняв, по-перше методичне, систематичне навчання, що починається з семирічного віку, і, по-друге, підготовче навчання, здійснюване в дошкільному віці. Він вважав за необхідне розробити: учбові заняття дітей, «передуючі книжковому навчанню», і правила навчання і розвитку до придбання дітьми письменності; неучбові заняття, які примикають до дитячої гри (шиття платтів лялькам, плетення, посадка кольорів). Всякий органічний розвиток, писав він, скоюється в певний період часу, і наша справа — не прискорювати і не уповільнювати цього розвитку. Оптимальним для початку шкільного навчання К. Д. Ушинський вважав вік 7 років. На сьомому році життя Ушинський радить займатися з дитиною малюванням, учити його слухати те, що йому говорять, виказувати свої думки.

В працях К. Д. Ушинського отримали подальший розвиток ідеї Песталоцці про побудову процесу навчання відповідно до особливостей психіки дитини і закономірності його розвитку, навчання, орієнтованого на те, щоб «…розвинути здібності дітей … розкрити в них розумний погляд на оточуючу їх природу і суспільні відносини і робити їх здібними до самостійного розумного життя і діяльності» .

В книзі «Людина як предмет виховання» К. Д. Ушинський розглядає процес уваги, асоціацію уявлень, пам’ять, уяву, почування, волю.

К.Д. Ушинський відзначав, що функціональні особливості нервової системи індивідуальні, а від цього залежить працездатність людини, його стомлюваність і потреба у відпочинку. Властивості нервової системи, писав він, мають спадкову природу і можуть відображатися на характері людини.

Пам’ять, відзначає Ушинський, — процес психофізичний, матеріалом для її розвитку виступає зміст, тобто «пам'ять розвивається в тому, що вона містить». Розвитку пам’яті, на думку педагога, сприятиме вправа в довільному «спомині». Необхідно примусити себе пригадати те або інше. К. Д. Ушинський писав, що «весь психічний розвиток живої істоти є, власне, розвиток пам’яті». Розвиток процесів пам’яті К. Д. Ушинський бачив в єдності з розвитком розсудливої діяльності.

К.Д. Ушинський дав вказівки, як треба в процесі навчання шляхом вправи розвивати і виховувати свідому пам’ять, закріплювати в пам’яті вчаться учбовий матеріал шляхом повторення, яке є органічною частиною процесу навчання. Повторення, вважав К. Д. Ушинський, потрібно не для того, щоб «відновити забуте (це ж погано, якщо що-небудь забуто), але для того, щоб попередити можливість забуття»; всякий крок вперед в справі навчання повинен спиратися на знання пройденого. Він пише: «Пам'ять не може ухитрятися, як сталеве лезо, на якому б домі ми його не точили, але що пам’ять міцніє саме тими фактами, які ми в неї вкладаємо, і ухитряється до ухвалення подібного ж роду фактів, наскільки ці нові факти можуть скласти міцні асоціації з фактами, придбаними раніше. Тепер, навпаки, ми бачимо ясно, що передаючи пам’яті факти даремні, не ведучі до засвоєння інших корисних фактів, ми завдаємо їй шкоди, тому що, в усякому разі, сила пам’яті, залежна так багато від нервової системи, обмежена» .

Починаючи з першим роком навчання К. Д. Ушинський рекомендував надавати особливу увагу розвитку логічного мислення у дітей. Він говорив не просто про розвиток мислення, а про розвиток розуму (свідомості) і розуму. «Розум без розуму — біда» , — приводив він народне прислів'я.

Кажучи про розвиток мислення, К. Д. Ушинський, разом з тим, підкреслював, що «формальний розвиток розуму є неіснуюча примара, що розум розвивається тільки в дійсних реальних знаннях, що самий розум є не що інше, як добре організоване знання». К. Д. Ушинський загострював особливу увагу на проблемі навчання, формування у дітей бажання і потреби вчитися вже в перші шкільні роки: «Дитя вивчається вчитися, а це в первинному навчанні важливіше за саме навчання. Від цього залежить успіх або невдача дитини в старших класах школи. Книга, навчання, повинні допомагати дитині осягати оточуючий його мир, розбиратися в ньому і в самому собі, будити потребу в пізнанні» .

В найтіснішому зв’язку з розсудливим процесом знаходиться воля. К. Д. Ушинський підкреслював, що взагалі весь процес навчання є вольовим процесом, не все в навчанні цікаво і багато що треба буде «узяти силою волі», а волю необхідно виховувати. К. Д. Ушинський указує на те, що «В дванадцять і тринадцять років сили дитяти розвиваються набагато швидше за його потреби. Цей надмір сил повинен іти на навчання» [10]. Волю К. Д. Ушинський розглядає як «влада душі над тілом», як бажання в процесі його формування, як протилежність неволі. В основі вольового процесу Ушинський бачить «бажання», «я бажаю». Але стати «волею душі, або її рішучістю» воно може тільки за певних умов. Необхідно подолати інші бажання, протилежні, здолати їх і зробитися «єдиним бажанням душі в даний момент часу» .

К.Д. Ушинський відзначав, що в психічному житті дитини дошкільного віку велику роль грає уява. Це пояснюється тим, що у неї(дитини) недостатній досвід і знання, не розвинуте логічне мислення. Але К. Д. Ушинський правильно вказував, що уява дитини і бідніше і слабіше, і одноманітніше, ніж у дорослої людини. Характерною межею дитинства є розірвана низка уявлень, швидкість переходу від однієї думки до іншої. «Рух дитячої уяви нагадує примхливе пурхання метелика, а вже ніяк не могутній політ орла».

В психологічній становлячій своєї системи К. Д. Ушинський вважав фундаментальною категорією «напіврефлекси», до яких відносилося все різноманіття навиків і звичок. Звернення до цієї категорії дозволяло розглядати активність свідомості (душі) як чинник, діючий відповідно можливостям перетворюваного під його впливом організму. До засвоєних рефлексів як результатів виховання Ушинський відносив звички. Завдяки ним дитина придбає здібності, яких вона не мала від природи. При цьому на передній план Ушинський висував етичне значення звичок, на відміну від простих навиків, що виникають шляхом вправи: «добрая звичка є етичний капітал, встановлений людиною в свою нервову систему». Тим самим етична детермінація, задана загальними засадами життя народу, виступала як найважливіший чинник побудови специфічно людського рівня нервово-психічної активності окремої особи, основа її повноцінного формування.

Велику увагу К. Д. Ушинський надавав розвитку психіки в різні вікові періоди, співвідносячи специфічні характеристики цього розвитку з рішенням проблем дидактики, побудови учбового процесу і організації виховних дій в єдності фізичних, етичних і розумових «параметрів» життєдіяльності дитини.

Так, період отроцтва К. Д. Ушинський називає учбовим періодом: «Період отроцтва дитини, починаючи від 6 або 7 років до 14 і 15, можна назвати періодом найсильнішої роботи механічної пам’яті. Пам’ять до цього часу придбаває вже дуже багато слідів і, користуючись могутньою підтримкою слова, може працювати швидко і міцно в засвоєнні нових слідів і асоціацій; а внутрішня робота душі, перестановка і переробка асоціацій, яка могла б перешкодити цьому засвоєнню, — ще слаба. От чому період отроцтва може бути названий учбовим періодом, і цим коротким періодом життя повинен скористатися педагог, щоб збагатити внутрішній світ дитяти тими уявленнями і асоціаціями уявлень, які знадобляться мислячій здатності для її роботи» [8].

При цьому юність К. Д. Ушинський називає основним періодом в історії уяви: «В історії уяви жоден період не має такої важливості, як період юності. В юності окремі, більш менш обширні низки уявлень сплітаються в одну сіть. В цей час саме йде найсильніша переробка цих низок, яких вже нагромадилося стільки, що душа, так би мовити, зайнята ними. Ми вважаємо період в житті людської від 16 до 22−23 років найрішучішим» [8].