Розділ іі організація навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми

Проблеми обдарованих дітей в освітньо-виховному процесі

Обдарована дитина — це дитина, яка виділяється з — поміж своїх ровесників (однолітків) яскравими успіхами в досягненні результатів на якісно високому рівні, що перевищує певний умовний «середній «рівень[13;c.9]. Таким неординарним дітям інколи доводиться дуже важко. Часто у них проявляються виняткові здібності до вивчення якогось предмета, тоді як інші даються важко.

Через нерівномірність розвитку в частини дітей з дуже високими інтелектуальними та художньо-естетичними можливостями часто виникають проблеми спілкування, відсутні достатньою мірою сформовані й ефективні навички соціальної поведінки. Це може виявлятися у зайвій конфліктності або своєрідній відчуженості обдарованої дитини від однолітків і призводить до того, що обдарована дитина починає шукати інших для спілкування, серед молодших чи, навпаки, значно старших дітей.

У багатьох обдарованих дітей помітні проблеми, пов’язані з їхнім фізичним розвитком. Деякі з них явно уникають усього, що вимагає фізичних зусиль, для них явно обтяжливі уроки фізкультури. Особливою, дуже складною, з погляду допомоги цим дітям, є проблема вольових навичок, або ширше — саморегуляції. Для надзвичайно обдарованих дітей ситуація розвитку складається так, що вони займаються тільки тим, що досить цікаво й легко для них.

Будь-якої іншої діяльності, що не входить до сфери їхніх схильностей, багато обдарованих дітей уникає, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Іншою серйозною проблемою значної частини обдарованих дітей є відсутність у них потреби, а іноді й здібностей до творчої діяльності. Як це не парадоксально, значна частина надзвичайно обдарованих дітей, виявляючи яскраві інтелектуальні й навчальні здібності, виявляються у крайній скруті, коли їм пропонують діяльність, що вимагає нестандартного підходу, виходу за межі усталеного досвіду — тобто творча діяльність.

З раннього дитинства вони одержують схвалення оточуючих за вражаючий усіх обсяг, глибину і міцність засвоєння знань, що й стає згодом провідною мотивацією їхньої розумової діяльності.

Ще одна проблема — труднощі професійної орієнтації. Нерідко буває, що навіть до закінчення підліткового віку обдаровані молоді люди утруднюються з вибором свого покликання, і їхні широкі розумові можливості тільки ускладнюють цю проблему.

Складають проблему також взаємини обдарованої дитини з однолітками і дорослими. Однолітки ставляться до обдарованих дітей по — різному. Це стосується дітей — лідерів. Виняткова обдарованість дуже часто супроводжується незвичайною поведінкою, що викликає в однокласників здивування чи глузування.

Саме тому розуміння особливостей обдарованої дитини, яка виявляє.

надзвичайні творчі можливості, є необхідною умовою успішної роботи.

вчителя з обдарованими дітьми.

Найбільшою помилкою педагога є, мабуть, те, що вони не вивчають індивідуальні особливості учнів, не акцентують уваги на причинах успіху чи невдач кожної дитини.

Гузенко О.А. виділяє такі основні проблеми обдарованих дітей. В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких:

• — Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їхньому розвитку. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи.
• — Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.
• — Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п
• — Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами. 1;c.25−26]

Дослідник Філіпчук Н.О. вивчаючи проблеми обдарованих дітей виокремлюють такі причини їх вразливості:

• — прагнення до досконалості (перфекціонізм) — не заспокоюється, доти доки, не досягнуть вищого рівня;
• — відчуття незадоволеності - критичні до себе, своїх досягнень, низька самооцінка;
• — нереалістичні цілі - ставлять завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;
• — надчутливість — сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей вважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;
• — потреба в увазі дорослих — оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;
• — нетерпимість — більш обдаровані діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Отже, актуальною проблемою загальноосвітньої школи є створення умов, за яких кожен учень міг би навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для особистого розвитку, самореалізації. Нині кожен старшокласник уміє працювати, шукаючи необхідну інформацію у всесвітній мережі Інтернет. Проте дуже важливим є вміння працювати з каталогами, енциклопедіями, словниками, довідниками. Тому необхідні бібліотечні уроки, які давали б можливість здобувати ці навички. [7;с.2−5]. Вчитися має бути не тільки цікаво, а й складно, дитина повинна відчувати розумову напругу, постійно тренувати м’язи волі - тільки в таких умовах розвиватимуться її здібності і характер. Така нелегка робота приноситиме врешті - решт, радість дитині, стане їй звичною і навіть необхідною. Радість подолання труднощів, радість перемоги над собою — це і є підготовка обдарованої дитини до життя.