Навчально-методичний комплекс з навчання грамоти та його характеристика

Навчально-методичний комплекс з навчання грамоти складається з наступних елементів:

• 1. Буквар, якому характерно:
  • — наявність принципу розгортки (діти на уроках працюють за двома сторінками);
  • — текстовий матеріал (речення, зв’язні тексти, слова в колонках);
  • — ілюстративний матеріал: предметні та сюжетні малюнки (предметні служать для добору слів, проведення лексичних і логічних вправ, звуко-буквеного аналізу, збагачення словникового запасу;
  • — сюжетні - усвідомлення змісту прочитаного, складання речень, текстів, зв’язного висловлення);
  • — позатекстові елементи (схеми слів, речень, складові таблиці, стрічка літер);
  • — цікавий матеріал пізнавального характеру (скоромовки, ребуси, анаграми, слова-розсипучки, загадки).
• 2. Дидактичний матеріал:
  • — азбука в малюнках;
  • — предметно-тематичні малюнки (наприклад, шкільне приладдя);
  • — сюжетно-тематичні малюнки;
  • — серія сюжетних малюнків;
  • — таблиці письмових і друкованих літер;
  • — складові таблиці;
  • — розрізна азбука, пересувна азбука;
  • — кубики в малюнках;
  • — схеми-моделі (складові, звуко-складові);
  • — роздавальний матеріал.

Основними мовними одиницями, якими дитина оперує на етапі навчання грамоти, є звуки мовлення і букви, слова, речення, текст.

Відомо, що українське письмо є буквено-звуковим. А тому засвоєння початкових навичок читання й письма (викладання слів із букв розрізної азбуки) полягає в умінні перекодовувати букви у позначувані ними звуки і, навпаки, перекодовувати звуки мовлення І їх комплекси — склади і слова — в умовні графічні знаки — букви, друковані або рукописні.

Обидва ці процеси протікають успішніше, якщо вони взаємопов'язані. Тому оволодіння першокласниками читанням і письмом здійснюються не роздільно, а паралельно. Це не означає, однак, що засвоєння друкованих і рукописних літер відбувається синхронно.

Навичка читання формується у шестирічних учнів значно динамічніше, ніж навичка письма, тому написання рукописних літер дещо відстає від читання. Проте різноманітні операції дітей з буквами розрізної азбуки на уроках читання треба розглядати як специфічну форму «письма» — позначення почутих або прочитаних слів друкованими літерами.

Вчитель має пам’ятати, що навіть елементарні навички читання й письма не можуть бути вироблені без багаторазового повторення одних і тих самих навчальних дій. Тому він усілякими засобами має вносити певні варіації у постановку тих чи інших навчальних завдань з метою запобігання психічному І фізичному перевантаженню дітей, підтриманню їхнього загального Інтересу до виконуваних вправ. Велику роль у цьому відіграють також ігрові ситуації, коли дитина бере на себе роль того чи іншого звука, складу в слові, слова в реченні. Такі безпосередні дії учнів, виконувані з одиницями живого мовлення, сприяють тому, що навчання стає для них цікавішим і доступнішим.

Практичне засвоєння учнями фонетичної і графічної систем української літературної мови, усвідомлення ними існуючих взаємозв'язків між звуками і буквами становить. лінгвістичну основу методики навчання грамоти. Сучасна методика навчання грамоти ґрунтується на тому, що первинні уявлення про фонетичні і графічні одиниці учні одержують з опорою на їх істотні ознаки: звуки ми чуємо, вимовляємо, їх можна розрізняти на слух, за способом вимовляння, за відчуттями, які одержуємо від роботи мовленнєвих органів, а букви пишемо, «друкуємо», знаходимо в касі розрізної азбуки, зіставляємо між собою за формою, розміром, наявними в них графічними елементами.

грамота буквар читання.