Психолого-вікові особливості школярів початкової школи

За свідченням психологів, навчальна діяльність у початковій школі набуває специфічного змісту, що зумовлено особливостями формування та розвитку пізнавальних інтересів дітей цього віку, їхньої поведінки, емоційно-вольової та мотиваційної сфер, своєрідним характером діяльності та мовлення.

На цьому віковому етапі становлення особистості молодшого школяра навчальна діяльність стає домінуючою. Вона відповідним чином зумовлює трансформації у психіці дитини, що охоплюють усі психофізіологічні особливості її розвитку і об'єктивно потребують урахування їх під час визначення змісту навчання. Пріоритетними є такі:

• — підвищена емоційність, важлива роль образів у сприйманні та запам’ятовуванні нової інформації під впливом емоційних вражень і афективних переживань, що зумовлює забезпечення освітнього процесу яскравими та чіткими малюнками/фотографіями, які сприяють ефективнішому засвоєнню навчального матеріалу;
• — незначна кількість у досвіді учнів раціональних прийомів виконання навчальної діяльності, що зумовлює широке використання навчальних мовних і мовленнєвих опор для формування комунікативних умінь і навичок;
• — мимовільність уваги, низький рівень її концентрації та орієнтація на сильний подразник, яким можуть бути цікаві та доступні ілюстрації та інші дидактичні засоби, що доцільно використовувати під час навчання;
• — імпульсивність, реактивність, перевага збуджувальних процесів над гальмівними, що зумовлює раціональний добір для процесу навчання дидактично доцільних видів діяльності, котрі узгоджуються з віковими особливостями школярів та їхніми інтересами, не викликають труднощів у навчанні та вмотивовують його;
• — здатність до запам’ятовування поки ще не усвідомлюваної інформації, що дає можливість презентувати окремі граматичні явища, які доцільно засвоювати на рівні лексичних одиниць, не аналізуючи їхню структуру (це буде зроблено на подальших етапах навчання);
• — визначальна роль навчальної гри у процесі пізнавальної діяльності, що дозволяє активно використовувати дидактично доцільні ігрові види роботи, що характерні віковим особливостям учнів;
• — схильність до копіювання, здатність до наслідування у діях, що дає можливість учням заучувати нескладні автентичні зразки мовлення, котрі не містять кальок із рідної мови або спрощених моделей спілкування;
• — незбалансованість аналітико-синтетичної діяльності, превалювання конкретного наочно-образного мислення, що зумовлює не використовувати вправи та завдання, котрі вимагають виконання складних аналітичних дій, ще не характерних учням молодшого шкільного віку;
• — недостатній рівень розвитку операцій планування, узагальнення, систематизації, порівняння, усвідомленого творчого ставлення до виконання навчальної роботи, що спонукає до використання зразків як опор для успішного її здійснення.

Зазначені найтиповіші характеристики психологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку слугують науково-теоретичними засадами для добору та організації змісту навчання іноземної мови у початковій школі.

В учнів молодшої школи розвинуте переважно конкретне (образне і дійове) мислення. Аналітико-синтетична діяльність перебуває на етапі становлення, через це дітям важко помічати спільне та відмінне у граматиці, лексиці рідної та іноземної мов, узагальнювати, мислити поняттями. Тому комунікативно спрямована навчальна діяльність учнів має ґрунтуватися на інструктивному, описовому, розповідному, пояснювальному та аргументованому мовленні учасників процесу навчання.

Загалом, цілеспрямована робота над вивченням іноземної мови у молодшій школі сприяє успішному опануванню її в наступні роки навчання, уможливлює розширення світогляду молодших школярів, забезпечує розуміння ними власної культури та рідної мови.

Так, вчені дослідили, що розквіт людських здібностей до засвоєння другої мови припадає на період від 4-ох до 10-ти років, за даними інших учених — від 5-ти до 9-ти років. Дитина вже засвоїла рідну мову. Але мозок її ще досить пластичний для вироблення нових зв’язків. Така оптимальність нейронної бази забезпечує високу сензитивність молодших школярів: сенсорну чутливість до явищ мовного характеру взагалі й артикуляційну гнучкість зокрема. Це забезпечує можливість точного наслідування, легкого вироблення моторних навичок. Точність наслідування цілком захоплює дитину, приносить їй насолоду, викликає приємні емоції, чого не можна вже сказати про підлітків. Виходячи з цього ми бачимо, що сенсорну чутливість до явищ мовного характеру й артикуляційна гнучкість є запорукою формування в учнів молодшої школи техніки читання, яка базується на знанні лексичного матеріалу, опрацьованого усно.

Перевагою молодших школярів є також потенційно великі можливості довготривалої пам’яті. Так, спостереження показують: за умови стимулювання властивої для цього віку ігрової або пізнавальної мотивації діти досить легко і міцно запам’ятовують не тільки окремі слова, словосполучення, мовні кліше, фрази, мікро-діалоги, малюнки, віршики, пісеньки але й правила читання іншомовних слів.

Підвищена емоційність, важлива роль образів у сприйманні та запам’ятовуванні нової інформації в учнів молодшого шкільного віку вимагає використання вербально-зображальної наочності на уроках англійської мови для формування в учнів техніки читання іншомовних текстів.

Отже, психолого-вікові особливості молодших школярів при навчанні техніки читання сприяють:

• — швидкому встановленню звуко-буквених відповідностей;
• — правильному озвучуванню графічного образу слова і співвіднесенню його зі значенням, тобто, розумінню/осмисленню читання;
• — читанню за синтагмам, поєднуючи слова в певні смислові групи;
• — читанню в природному темпі текстів, побудованих на знайомому мовному матеріалі;
• — виразному читанню текстів в слух, з правильним наголосом та інтонацією.