Вступ. 
Прийняття Болонської декларації

З часу підписання Болонської декларації (1999) європейське освітнє співтовариство живе під знаком Болонського процесу. Мета моєї роботи розглянути сутність, організаційно-освітні засади Болонського процесу в Європі. наука освіта болонський конкурентоспроможність Болонський процес — це процес розпізнання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Висока якість навчання — це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього покоління.

Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонічному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його працівника.

Головна мета цього процесу — консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для історичного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (наприклад, протягом останніх 15−20 років вона значно поступається американській системі), а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.

Болонський процес мав свою передісторію, що полягає в розробленні та підписанні представниками країн Європи Лісабонської конвенції (1997) про визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону та Сорбонської декларації щодо узгодження структури системи вищої освіти в Європі.