Особливості мотиваційної складової сензитивності практичних психологів системи освіти

Особливості мотиваційної складової сензитивності практичних психологів системи освіти

Л.В. Пастух Постановка проблеми. Необхідність забезпечення ефективності діяльності практичних психологів системи освіти зумовила нагальність вивчення їх професійно важливих якостей. У цьому контексті особливої ваги набуває дослідження сензитивності особистості фахівців психологічної служби системи освіти в силу специфіки їх функціональних обов’язків, основних напрямів, видів та форм роботи. Адже сензитивність, як свідчать результати теоретичного аналізу літератури [ та ін.] є складною інтегративною якістю особистості; особливою, такою, що має емоційну природу, чутливістю до психічних станів інших, їх намірів, цінностей та цілей, здібністю сприймати оточуючий і внутрішній світ, яка дозволяє професіоналам різних рівнів легко орієнтуватись у людських взаємовідносинах, гармонізувати свою поведінку та емоції.

Відповідно до розробленої нами моделі сензитивності практичних психологів системи освіти, йдеться про важливе значення її мотиваційної складової, яка визначається значущістю даної якості для фахівців у поєднанні з орієнтацією на спілкування з клієнтом у гуманістично-екзистенційному річищі [14].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Констатуючи наявність широкого переліку публікацій з проблематики фахової діяльності практичних психологів (Г. С. Абрамова [1], М. О. Амінов [2], О. Ф. Бондаренко [3], І. В. Вачков [4], І. Б. Гриншпун [4], І. В. Дубровіна [8], С. Д. Максименко [10], С. А. Медведєва [11], В. Г. Панок [13], Н. І. Пов’якель [16], В. Е. Пахальян [15], Н. В. Пророк [17], В. А. Семіченко [19], Н. В. Чепелєва [20], Т. С. Яценко [21] та ін.), зазначимо, що сьогодні існують різні погляди на проблему професійно важливих якостей практикуючого психолога; вчені подають різні за обсягом та змістом переліки таких якостей. При цьому багато науковців відзначають сензитивність як професійно важливу якість практичних психологів закладів освіти (М. A. Aмінов[2], О. О. Грейліх [5], І. В. Дубровіна [8], Ю. М. Ємельянов [9], М. B. Молоканов [12], Л. П. Смашна [5], Н. В. Чепелєва [20] та ін.).

Однак питання проблеми дослідження особливостей розвитку сензитивності особистості практичних психологів закладів освіти розглядалось науковцями-психологами епізодично, фрагментарно. Сьогодні в доступній сучасній психологічній літературі практично немає спеціальних методик як для діагностики сензитивності особистості в цілому, так і, зокрема, для діагностики її мотиваційної складової.

Саме тому мета статті — емпірично дослідити особливості мотиваційної складової сензитивності практичних психологів системи освіти.

Виклад основного матеріалу. За узагальненням результатів теоретичних досліджень з проблеми сензитивності як професійно-важливої якості практичних психологів та її складових обґрунтовано добір методик для визначення рівня розвитку мотиваційної складової сензитивності [14]. При доборі діагностичного інструментарію ми керувалися необхідністю дотримання основних психометричних вимог, а також можливістю застосування методик для групової форми проведення.

Також було враховано, що відповідно до розробленої нами моделі сензитивності[14], показниками мотиваційної складової є стійке прагнення адресно надавати психологічну допомогу із урахуванням індивідуальних особливостей та актуального стану клієнтів, а також значущість сензитивності як професійно важливої якості для практичного психолога.

Тому дослідження мотиваційної складової сензитивності здійснювалося за такими емпіричними референтами, як значущість сензитивності для практичних психологів і рівень їх орієнтації на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом Рівень орієнтації практичних психологів на гуманістичноекзистенційний тип стосунків з клієнтом визначався за опитувальником Т. М. Данилової «Тип спрямованості особистості практичних психологів» [6], а значущість сензитивності для практичних психологів за модифікованою нами методикою К. Замфір А. Реана «Мотивація професійної діяльності» [18]. Сутність модифікації полягала у включенні до переліку мотивів професійної діяльності мотиву «Бажання надавати психологічну допомогу з урахуванням почуттів та станів клієнтів».

За узагальненням результатів двох вищезазначених емпіричних референтів сензитивності (рівнем значущості сензитивності та рівнем орієнтації практичних психологів на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом) встановлено рівні мотиваційної складової сензитивності: високий, середній, низький. Високий рівень мотиваційної складової констатувався за умови високих рівнів значущості сензитивності для практичних психологів і орієнтації на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом, низький у разі їх низьких рівнів. Усі інші співвідношення зазначених показників було віднесено до середнього рівня мотиваційної складової сензитивності.

На першому етапі емпіричного дослідження визначено рівні значущості сензитивності для практичних психологів за модифікованою нами методикою К. Замфір А. Реана «Мотивація професійної діяльності».

Відповідно до інструкції респондентам необхідно було проранжувати вісім мотивів професійної діяльності в послідовності від найбільш значущих до найменш значущих. Залежно від того, на яке рангове місце досліджувані ставили мотив «бажання надавати психологічну допомогу з урахуванням почуттів та станів клієнтів», ми визначали рівень значущості сензитивності для практичних психологів: високий (1−2 рангове місце), середній (3−5 рангове місце), низький (6−8 рангове місце) (табл. 1).

Таблиця Рівні значущості сензитивності для досліджуваних практичних психологів системи освіти.

З таблиці 1 випливає, що у практичних психологів переважає високий рівень значущості сензитивності (52, 5%); середній рівень сензитивності виявлений у 42, 4%, а низький у 5, 2% досліджуваних.

Одержано досить високі результати, що, на нашу думку, є закономірним явищем, зумовленим специфікою змісту роботи практичних психологів, ефективність і результативність якої напряму залежать від усвідомлення необхідності надавати психологічну допомогу з урахуванням почуттів і станів клієнтів, іншими словами, від сензитивності. На нашу думку, ці результати також можуть слугувати свідченням того, що сьогодні, в значній мірі, професію практичного психолога обирають особи, для яких надання допомоги іншим людям є покликанням.

Щодо респондентів із низьким рівнем значущості сензитивності, необхідно зазначити, що не зважаючи на те, що на перший погляд їх не дуже багато, разом з тим, недостатнє бажання ураховувати почуття та стани клієнтів суперечить етичним та іншим вимогам фахової діяльності працівників психологічної служби. Тому уявляється доцільним звернути особливу увагу вирішенню цієї проблеми під час проведення формувального експерименту.

На другому етапі емпіричного дослідження за допомогою опитувальника Т. М. Данилової «Тип спрямованості особистості практичного психолога» визначено рівні орієнтації практичних психологів на гуманістично-екзистенційний тип стосунків із клієнтом (табл. 2).

При цьому ми керувалися таким ключем: високий рівень встановлювався у випадку значного переважання гуманістичного та екзистенційного типу спрямованості особистості досліджуваних практичних психологів, порівняно з егоїстичним та прагматичним. Низький рівень констатувався в разі переваги егоїстичного та прагматичного типів спрямованості. Усі інші співвідношення були віднесені до середнього рівня орієнтації на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом.

ТаблицяРівні орієнтації практичних психологів системи освіти на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом.

Дані, наведені у табл. 2, свідчать, що високий рівень орієнтації на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом наявний лише у 28, 1% респондентів, середній у 56, 2%, а низький у 15, 7% практичних психологів, що взяли участь у дослідженні.

Отже, одержані результати дозволяють зробити висновок про домінування серед практичних психологів закладів освіти середнього рівня орієнтації на гуманістично-екзистенціинии тип стосунків з клієнтом (більше половини респондентів), в той час, коли близько третини досліджуваних має високий рівень, а шоста частина досліджуваних низький.

За результатами узагальнення даних за двома вищезазначеними емпіричними референтами ми визначили рівні мотиваційної складової сензитивності (табл. 3).

ТаблицяРівні мотиваційної складової сензитивності практичних психологів системи освіти.

Як видно з даних, поданих у табл. 3, у досліджуваних переважає середній рівень розвитку мотиваційної складової сензитивності (69, 4% респондентів). Високий рівень мають 16, 9% досліджуваних, а 13, 7% низький рівень розвитку мотиваційної складової сензитивності. Отже, можна констатувати недостатній рівень розвитку мотиваційної складової сензитивності досліджуваних практичних психологів.

На наступному етапі емпіричного дослідження визначено гендерно-вікові особливості мотиваційної складової сензитивності практичних психологів системи освіти.

Так, зокрема, встановлено, що у практичних психологів, старших за віком, рівень мотиваційної складової сензитивності вищий (табл. 4).

Таблиця психологів залежно від віку.

Як видно з табл. 4, високий рівень мотиваційної складової сензитивності мають 25, 0% респондентів у групі практичних психологів, що представляють вікову категорію понад 45 років, і лише 8, 4% досліджуваних у віковій групі до 30 років. І, навпаки, кількість фахівців з низьким рівнем мотиваційної складової сензитивності у групі практичних психологів, яким понад 45 років, значно менше, порівняно з віковою групою до 30 років (8, 8, 0% проти 16, 8% респондентів, відповідно) (р < 0, 01).

Крім того, виявлено вищий рівень мотиваційної складової сензитивності у практичних психологів жіночої статі, ніж чоловічої (табл. 5).

Таблицяпсихологів залежно від статі.

Аналіз даних, поданих в табл. 5, показує, що високий рівень мотиваційної складової сензитивності мають вдвічі більше жінок-практичних психологів (17, 3% респондентів), порівняно з практичними психологами-чоловіками (9, 5%). І, відповідно, втричі менша кількість серед жінок-практичних психологів з низьким рівнем мотиваційної складової сензитивності (12, 7% респондентів), порівняно з практичними психологами-чоловіками (33, 3%) (р < 0, 05).

При цьому за результатами дисперсійного аналізу можна припустити, що відмінності у рівнях мотиваційної складової практичних психологів системи освіти проявляються за рахунок більш вираженої орієнтації жінок-практичних психологів на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом, порівняно із чоловіками (рис. 1).

Як видно з рис. 1, рівень орієнтації жінок-практичних психологів на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтому, порівняно з чоловіками-практичними психологами, є значно вищим і з віком цей розрив має тенденцію до збільшення (р < 0, 05).

Висновки та перспективи подальшого дослідження

Отже, у практичних психологів системи освіти переважає середній рівень розвитку мотиваційної складової сензитивності (понад дві третини респондентів). Високий рівень має кожний шостий досліджуваний практичний психолог. Близько десятої частини практичних психологів характеризується низьким рівнем розвитку мотиваційної складової сензитивності.

Рис.

При цьому констатовано наявність таких особливостей мотиваційної складової сензитивності практичних психологів системи освіти: 1) недостатню орієнтацію на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом; 2) високу значущість сензитивності лише для половини досліджуваних практичних психологів.

Визначено гендерно-вікові особливості мотиваційної складової сензитивності практичних психологів. Встановлено, що у практичних психологів, старших за віком, рівень мотиваційної складової сензитивності вищий. Виявлено, що вищий рівень мотиваційної складової сензитивності властивий практичним психологам жіночої статі, ніж чоловічої за рахунок більш вираженої орієнтації жінок-практичних психологів на гуманістично-екзистенційний тип стосунків з клієнтом порівняно з чоловіками.

У перспективі уявляється доцільним вивчення особливостей і чинників інших складових сензитивності особистості практичних психологів системи освіти (психофізіологічної, когнітивної, поведінкової, емоційної) відповідно до розробленої нами моделі, а також визначення інтегративного показника сензитивності та його взаємозв'язку із соціально-демографічними (вік, стать, місце проживання) та організаційно-професійними (тип навчального закладу, кваліфікаційна категорія) чинниками.

мотиваційний особистість психолог освіта.

Список використаних джерел

• 1. Абрамова Г. С.

  Введение

  в практическую психологию / Г. С. Абрамова. М.: Академия, 1996. 224 с.

• 2. Аминов Н. А. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов / Н. А. Аминов, М. В. Молоканов // Психологический журнал. 1992. Т. 13, № 5. С.104−109.
• 3. Бондаренко О. Ф. Психологічні особливості сучасної молоді та проблеми професійної підготовки психологів-практиків /О.Ф. Бондаренко // Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 4. С. 8−11.
• 4. Вачков И. В.

  Введение

  в профессию «психолог» / И. В. Вачков, И. Б. Гриншпун, Н. С. Пряжников. Москва-Воронеж: Изд-во Моск. психол.-соц. ин-та, 2002. 255 с.

• 5. Грейліх О. О. Професійно важливі якості практичного психолога як предмет наукового дослідження / О. О. Грейліх, Л. П. Смашна // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Педагогіка. Психологія. Філософія. ПереяславХмельницький, 2012. Вип. 25. С. 287−288.
• 6. Данилова Т. Н. Опросник диагностики типа направленности личности практического психолога / Т. Н. Данилова // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 8. С.41−44.
• 7. Данилова Т. М Формування гуманістичної спрямованості особистості майбутнього практичного психолога: автореф. дис… канд. психол. наук: спец: 19.00.07педагогічна та вікова психологія / Т. М. Данилова; Ін-т психології імені Г. С. Костюка АПН України. К., 2004. 19 с.
• 8. Дубровина И. В. Школьная психологическая служба / И. В. Дубовина. М.: Педагогика, 1991. 232 с.
• 9. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. Л.: ЛГУ, 1985 166 c.
• 10. Максименко С. Д. До проблеми розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога / С. Д. Максименко, Т. Б. Ільїна // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів; за ред. С. Д. Максименка. К. Тернопіль: Ніка-Центр, 2002. С. 7−17.
• 11. Медведєва С. А. Розвиток асертивності майбутніх практичних психологів у процесі їх професійного становлення: дис. на здобуття канд. психол. наук: спец: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія / Світлана Анатоліївна Медведєва; Університет менеджменту освіти НАПН України. К., 2010. 246 с.
• 12. Молоканов М. В. Влияние личностных особенностей на профессиональный выбор в практической психологии / М. В. Молоканов // Психологический журнал. 1998. № 2. С. 79−97.
• 13. Панок В. Г. Психологічна служба: навч.-метод. посіб. для студ. і викладачів / В. Г. Панок. Кам’янець-Подільський: ТОВ Друкарня «Рута», 2012. 488 с.
• 14. Пастух Л. В. Модель сензитивності особистості практичних психологів закладів освіти / Л. В. Пастух // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. 2014. Вип. 2(34). С. 231−239.
• 15. Пахальян В. Э. Каким должен быть и каким может быть психолог, работающий в системе образования? / В. Э. Пахальян // Вопросы психологии. 2002. № 6. С. 103−112.
• 16. Пов’якель Н. І. Індивідуально-типологічні характеристики системи саморегуляції як умова регулятивної культури професійного мислення психолога-практика / Н. І. Пов’якель // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України. Т. I: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія / за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. К.: Міленіум, 2005. Ч. 15. С. 161−165.
• 17. Пророк Н. В. Практичний психолог: професійно важливі якості / Н. В. Пророк // Психологія. 2002. № 1(33). С.16−17.
• 18. Реан А. А. Психология и педагогика / А. А. Реан, Н. В. Бордовская, С. И. Розум. СПб.: Питер, 2002. 432 с.
• 19. Семиченко В. А. Теоретико-методологічні основи підготовки майбутніх психологів / В. А. Семиченко // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України. Т. I: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія / за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. К.: Міленіум, 2005. Ч. 15. С. 109−112.
• 20. Чепелєва Н. В. Особистісна підготовка психолога-практика / Н. В. Чепелєва // Персонал. 2000. № 5. С. 17−19.
• 21. Яценко Т. С. Активное социально-психологическое обучение: теория, процесс, практика: учеб. пособ. для студ., слушателей и препод. по специальности «Психология» /Т. С. Яценко. Хмельницкий: Изд-во НАПВУ, М.: Изд-во СИП РИА, 2002. 792 с.