Егоїстична мотивація як перешкода у розвитку просоціальної поведінки підлітка

Егоїстична мотивація як перешкода у розвитку просоціальної поведінки підлітка

Висвітлюється ставлення підлітків до цінностей егоїстичної групи, простежується їх вплив на характер просоціальної активності. На підставі аналізу позицій 616 підлітків 7-ми вікових підгруп висвітлюється вікова динаміка особистісних позицій щодо мотиву «егоїзм-альтруїзм». Вказується на присутність вікової детермінації егоїстичних установок. Обговорюється вплив процесів розгортання власної ідентичності та прийняття часової перспективи на рівень прийняття егоїстичної мотивації. Зазначається, що егоїзм як базова потреба людини, за умови розгортання гедоністичної мотивації, послаблює просоціальні тенденції особистості.

Англійська народна мудрість стверджує: «The intention to engage in good acts often fails». Це прислів'я вказує на існування певних розбіжностей між просоціальними намірами людини і її реальною поведінкою. Мрії про добрі справи у повсякденному житті не завжди отримують практичну реалізацію. Частина із них може назавжди залишатися лише примарними ідеями, що породжують байдужість і розчарування у душі потенційного суб'єкта допомоги і її реципієнтів. Що ж може перешкоджати особистості у прийнятті дієвого рішення про надання допомоги партнерам? Такою гальмівною силою є егоїзм — схильність людини турбуватися лише про власне благополуччя, ставити свої інтереси вище усіх інших цінностей і нормативів. Егоїзм — типова характеристика людини, невід'ємний елемент її внутрішнього світу, один із базових мотивів, що визначає планування і реалізацію індивідуальних життєвих програм. Як і альтруїстичні тенденції, егоїзм має природну і соціальну детермінацію. Здійснюючи важливі функції щодо життєдіяльності людини, егоїстичне начало може виконувати деструктивно-гальмівну функцію при виборі стратегій соціальної поведінки, завуальовуючи сприйняття життєвих утруднень партнерів переживаннями власного буття. Його основна сутність — турбота про власне благополуччя, свої переваги, без врахування почуттів та інтересів інших людей, ігнорування гуманістичних правил співжиття.

Питання співіснування альтруїстичної та егоїстичної мотивації аналізується у роботах філософського (Лаверичева І. Г., 2010 [2]; Петров Є. Ф.; Шопенгауер А.) та психологічного спрямування (Багмет І. М., 2003 [1]; Муздибаєв К. 2000 [6]; Левіт Л.З., 2016 [5]; 2013[4]; Левіт Л. З., Шевалдишева О. З. 2014 [3]; Г. Салліван, 2007 [8]; Maner J. K., 2007 [7]). У сучасних філософських роботах обговорюється дуалістична сутність людини, вплив культурно-моральної кризи суспільства на особистісний розвиток індивіда. Особлива увага зосереджується на вивченні індивідуальних відмінностей у егоїстично-альтруїстичній мотивації. Так, у роботі Лаверичевої І. К., на основі об'єднання соціобіологічних, психогенетичних та філософських підходів висловлюється припущення про існування цілісної психогенної властивості «егоїзм — альтруїзм», що об'єднує дві протилежні тенденції, засновані на одних і тих же задатках [2]. Егоїзм — успадкована домінантна форма поведінки, яка переважає у людській популяції у пропорції до альтруїзму 15:1 і коригується через систему соціально-виховних впливів. Характер вчинку зумовлюється гостротою чутливості та готовністю людини до альтруїстичної асоціації, розуміння потреб партнера і емоційної оцінки його станів. Простежуючи онтогенетичний ракурс проблеми, Лаверичева І. К. зазначає, що в епоху підлітковості чітко простежуються 5 типів індивідуальної спрямованості особистості. Одна із них належить до альтруїстичної групи і чотири — до егоїстичної (надмірно жорсткий егоїзм, жорсткий егоїзм, помірний і м' який). У роботі Багмет І. М крім діаметрально протилежних типів спрямованості - альтруїзм і егоїзм, обговорюються також проміжні установочні конструкти — альтруїстичний егоїзм і егоїстичний альтруїзм [1].

Для нашого дослідження досить важливими є ідеї про вікову сенситивність до розвитку альтруїстичної мотивації. Згідно дослідження Лаворичевої І. К., найвищий рівень моральної чутливості та альтруїстичності спостерігається на початку підліткового періоду (11−12 років). У середньому підлітковому віці ці тенденції послаблюються і зберігають певну стабільність до кінця юнацького віку. За результатами дослідження Багмет І. М., підвищення альтруїстичних тенденцій відбувається вже за межами юнацького віку. Порівнюючи присутність альтруїстично-егоїстичної мотивації у представників трьох вікових підгруп (19 — 23р.; 40 — 45р. і 60 — 65р.), автор вказує на те, що відсоток альтруїстично спрямованих особистостей збільшується у кожній наступній віковій підгрупі. При цьому зазначається, що альтруїстично-егоїстична ціннісно-смислова позиція з віком може змінюватися, оскільки вона не є статичною. В останній період з’явилися досить цікаві психологічні ідеї про єдність егоїстично-альтруїстичної мотивації у повсякденному житті людини. Як показали дослідження, егоїзм і альтруїзм не лише сумісні, але й практично нерозривно пов’язані у більшості ситуацій повсякденної активності. Між шкалами егоїзм і альтруїзм простежується позитивна кореляція (Л. З. Левіт, О. З. Шевалдишева 2014, с. 68 [3]). Тому при розробці авторської особистісно-орієнтованій концепції щастя Л. З. Левіт розглядає егоїзм як багаторівневу систему, вищі рівні якої (зрілий індивідуалізм) сприяють реалізації особистісного потенціалу людини (Л. З. Левіт, 2013, с. 22 [4]). При розробці концепції первинної та інструментальної мотивації саме егоїзм розглядається як мотивація первинного рівня (ultimate motives). Вона породжує величезну кількість інструментальних (проміжних) мотивів, кінцевою метою яких може бути як власне благополуччя, так і благо інших (Л. З. Левіт, 2016, с. 54 [5]). При цьому автор зазначає, що вісь егоїзму, особливо у молодому віці, може коливатися, сприяючи розвитку особистісної унікальності, чи навпаки — гедоністичного задоволення. Саме за другої умови егоїзм породжуючи лінь, безцільність існування, перешкоджає розвитку просоціальних тенденцій особистості [5, с.33]. Як зазначає К. Муздибаєв, егоїзм виявляється перш за все у сфері цілеспрямованої поведінки, тому закономірно, що питання співіснування просоціальних і егоїстичних тенденцій заслуговує на особливу увагу у періоди інтенсивного становлення особистісних структур.

Підлітковий вік — період інтенсивного пошуку власного «Я», реалізації програм посилення Я — концепції, усвідомлення нових можливостей. Все це здійснюється на фоні загостреної уваги до себе, балансування на межі егоїстичних і соціальних устремлінь. Якщо у попередній віковий період домінуючі позиції у мотивації просоціальної поведінки належали розумінню моральних приписів і емоційній чутливості дитини, то у підлітковому віці основну роль починає виконувати ціннісно-смислова сфера особистості, сформовані установочні конструкти щодо стратегій поведінки у соціумі. Одним із важливих напрямків самовизначення є вибір позицій на континуумі «альтруїзм-егоїзм», чи у більш широкому контексті «просоціальна спрямованість — егоїстична спрямованість». Враховуючи існування цих тенденцій, ми спробували простежити характер співіснування просоціальної та егоїстичної мотивації, особливості егоїстичних установок та їх вікову динаміку протягом підліткового періоду.

Таблиця 1. Середні показники визнання підлітками егоїстичних цінностей

Мета статті - представити результати емпіричного дослідження установок підлітків у сфері егоїстичної мотивації, їх ставлення до цінностей егоїстичної групи. Дослідження проводилося на базі загальноосвітніх шкіл м. Рівне. В обстеженні взяли участь 616 учнів семи вікових підгруп (Мс від 10,2 до 16,1 років).

У роботі було використано прийом взаємооцінювання та опитувальник «Шкала диспозиційного егоїзму» (авт. К. Муздибаєв). Методика включала 10 тверджень, які оцінювалися за шкальною технологію. У оригінальній методиці використовується 7-бальна шкала. Враховуючи вікові особливості респондентів, ми скористалися 5-бальною шкалою оцінки. У методиці використовувалися твердження, які оцінювалися як за прямим, так і зворотним ключем.

Перш за все поглянемо на рівень егоїстичних установок підлітків, які були задекларовані у процесі опитування. Із 50 можливих балів, середній показник по вибірці склав 29,3, що вказує на помірний рівень визнання підлітками егоїстичних цінностей (див табл.1).

Аналіз питання тендерної специфіки засвідчує, що у переважній більшості вікових підгруп підліткового віку егоїстична спрямованість яскравіше простежується у вибірці хлопців (середній бал 29,8, у дівчат — 29,0). Найчіткіше відмінність проявляється у період входження у вікову кризу (з 11 до 12,2 років) та на завершальному етапі підліткового періоду. У цьому контексті наші результати узгоджуються із висновками Лаворичевої І.К. Узгодженість простежується за трьома основними позиціями: по-перше, підтверджується ідея про найбільш низькі показники визнання егоїстичних цінностей на початку підліткового періоду; по-друге, підвищення показників егоїстичних тенденцій у період вікової кризи; по-третє, більш низькі показники егоїстичної мотивації у жіночій вибірці.

Диференціація вибірки за стеновим принципом вказує на наявність рівномірного розподілу показників. Зокрема, до трьох найнижчих стенових підгруп відійшло 18 відсотків показників. Середні стенові групи (4−7 стен) об'єднали 65 відсотків; обсяг найвищих стенових підгруп склав 17 відсотків. (див. табл. 2).

Таблиця 2. Розподіл показників егоїстичної спрямованості за стеновим принципом

Зупинимося на змістових аспектах егоїстичних установок, які були виявлені у процесі діагностування. Як показало обстеження, однією із найбільш прийнятих підлітками деструктивно-егоїстичних ідей є думка про недоречність відмови від задоволення власних бажань, лише тому, що вони ідуть у розріз із інтересами інших. Третина учасників опитування не підтримали ідею такої відмови навіть за умови деприваційного впливу особистісних інтересів на сферу потреб іншої людини та її благополуччя. Із урахуванням значної кількості невизначених позицій з цього питання, можна робити висновок, що для більшості підлітків (68,2 відсотки) ситуації конфронтації особистісних інтересів з інтересами партнерів є досить проблемними. У цьому контексті вони не продемонстрували належної готовності до просоціального вибору. До того ж ця тенденція протягом вікового періоду не послаблюється. Найвищий рівень егоїстичності спостерігається у підгрупах середнього і старшого підліткового віку.

Не спрацьовує просоціальна мотивація і при виборі стратегій пов’язаних із забезпеченням власного успіху. Близько 80 відсотків учасників опитування повністю прийняли ідею: «Кожна людина домагається свого щастя так, як вважає за потрібне». Оскільки проходження усіх попередніх завдань передбачало розмірковування у логіці двох мотиваційних начал — егоїстичного і альтруїстичного — визнання ідеї вказує на домінування власних інтересів без чутливого ставлення до соціального контексту реалізації життєвих програм. Даниною часу є і позиції школярів щодо поведінки у конкурентних ситуаціях. Лише невелика кількість учасників опитування (19,6 відсотків) не погодилася з ідеєю відсутності осуду людини, що скористалася можливістю забезпечити собі додаткові переваги у конкурентних ситуаціях. Решта підлітків зробили свій вибір у логіці визнання дієвості егоїстичного принципу.

Таблиця 3. Обсяг підгруп із різним рівнем визнання егоїстичних цінностей

У той же час необхідно визнати, що егоцентричні установки підлітків суттєво коригуються мірою втрат, чи обмежень, які виникають для партнера. Зокрема, визнаючи домінування власних бажань над інтересами іншого, більшість підлітків (59,6 відсотків) заперечують право людини будувати власне щастя, нехтуючи благополуччям чи щастям інших. Важливу роль у корекції егоїстичних прагнень відіграють моральні норми. Зокрема, більшість опитаних (75,2 відсотка) визнали ідею: «Будь яка людина має завжди діяти таким чином, щоб залишатися чесною». Досить цінною тенденцією є невизнання більшістю опитаних ідей домінування егоїстичного принципу у вихованні дітей.

Отримані результати засвідчують, що за результатами опитування переважну більшість підлітків (75 відсотків) можна віднести до середнього рівня визнання егоїстичних цінностей (див. табл. 3). Це характерно як для жіночої, так і чоловічої вибірки. Низький рівень визнання егоїстичних ідей було зафіксовано лише в окремих школярів молодшого підліткового віку (0,3 відсотки).

Високий рівень присутності егоїстичних тенденцій був діагностований у четвертої частини вибірки (25,5 відсотка). До цього рівня були віднесені підлітки, у яких середній бал визнання цінностей егоїстичної групи знаходився у межах 33 — 45 балів із 50 можливих. (Зазначимо, що максимально можливу кількість балів, яка б засвідчувала повне визнання егоїстичних цінностей, у жодного із респондентів зафіксована не була).

Простеження змін у обсягах підгруп із різним рівнем визнання егоїстичних ідей, вказує на існування певної вікової специфіки у ціннісній сфері підлітків. На початку періоду можна говорити про стабільність показників. У середньому підлітковому віці простежується більш інтенсивне визнання егоїстичних цінностей, що веде до розширення обсягу підгруп високого рівня прийняття егоїстично спрямованих ідей (у межах від 27,3 до 31,8 відсотків). Різке підвищення декларуваня егоїстичних прагнень, яке спостерігається у 9 класі (М_с = 14, 2р.), фактично розкриває причини підвищення егоцентричних тенденцій. Гострота та розбалансованість процесів пошуку власної ідентичності у період вікової кризи у дев’ятикласників доповнюється програмами обмірковування часової перспективи. Питання стоїть уже не лише у контексті «хто я», але, перш за все, «у якому напрямку рухатися далі». Саме мотиви самовизначення найчастіше використовувалися підлітками для пояснення своїх позицій. «Щоб досягнути чогось у житті, не варто постійно на інших оглядатися» — зазначає Яна Д. «Дбати про інших — це добре, але кожний повинен турбуватися перш за все за самого себе» — говорить Ілля Р.

У старшому підлітковому віці показники егоїстичних тенденцій починають злегка знижуватися. Як показали подальші спостереження, цей процес яскравіше виявлятиметься у наступному віковому періоді. Показники егоїстичності студентської молоді нижчі, ніж у старшокласників. Таким чином, аналіз лінії вікової ґенези визнання підлітками егоїстичних принципів вказує на наявність зв’язку між змінними віку, статі та егоїстичною складовою особистості. Двофакторний дисперсійний аналіз підтверджує детермінуючий вплив цих змінних (див табл. 4).

Таблиця 4. Оцінка залежності егоїстичних установок від факторів віку та статі за результатами двофакторного дисперсійного аналізу

Відповідно до напрямку нашого дослідження, подальший аналіз був спрямований на вивчення зв’язку і співіснування егоїстичної та просоціальної мотивації підлітків. Як відомо, наявність егоїстичних установок, сама по собі, є закономірним явищем, тому може не викликати особливої стурбованості, за умови належного коригування зі сторони моральних та просоціальних тенденцій особистості. Поглянемо на співіснування просоціальної і егоїстичної спрямованості. У якості поведінкового корелята егоїстичних тенденцій ми обрали стратегію оцінювання підлітками своїх ровесників. Об'єктивне взаємооцінювання передбачає нівелювання егоїстичних установок зверхньості, визнання не лише слабких сторін партнера, але і його переваг. Тому ми спробували простежити наявність зв' язку між готовністю здійснювати об' єктивну оцінку партнерів і рівнем егоїстичних установок. Для оцінювання було запропоновано три центральні просоціальні тенденції особистості: готовність допомагати, співчувати і ділитися. Оцінювання ровесників здійснювалося підлітками за 10 — бальною шкалою.

Отримані результати засвідчують, що егоїстичні тенденції негативно впливають на характер сприйняття партнерів, що виявляється у більш прохолодному і критичному ставленні до особистісних і поведінкових стратегій однолітків. Вплив егоїстичної мотивації виявлявся як у процесі оцінювання, так і його результатах. Зокрема, незважаючи на те, що для оцінювання була запропонована шкала із досить широким діапазоном, частина егоїстично спрямованих підлітків додатково використала нульовий бал. Зазначимо, що питання про можливість його використання піднімалося майже у всіх обстежуваних підгрупах. Нульовий показник застосовувався не зважаючи на пояснення експериментатора щодо недоцільності доповнення шкали. У якості вербальних ознак егоїстичних тенденцій ми фіксували саркастичні репліки підлітків: «ну тримайтеся…», «я вам покажу…», «ага, попалися.». Частина із них була просто жартом і не мала продовження у оціночних стратегіях. Іншу групу висловлювань можна було розцінювати як підтвердження негативізму у сприйнятті однолітків. Саме у цих дітей ми спостерігали більш низьке оцінювання просоціальних характеристик однокласників, або ж наявність різких коливань балів відносно різних партнерів. Аналізуючи поведінкові прояви, зазначимо, що різноманітні стратегії втаємничення процесу оцінювання переважно використовували егоїстичні підлітки. Для досягнення анонімності вони відверталися від партнерів, пересідали за вільну парту, перегинали аркуш, передаючи його експериментатору, закривали відповіді рукою чи шкільними предметами.

Таблиця 5. Показники кореляційного зв’язку егоїстичних установок і характеру оцінювання просоціальності однолітків

У цілому, простеження зв' язку між показниками егоїстичної мотивації і загальним оціночним балом показало наявність залежностей між цими змінними. Підвищення рівня егоїстичності веде до зниження гуманістичного сприйняття однолітків. І навпаки — високий рівень атрибуції одноліткам схильностей співчувати, виявляти щедрість, допомагати пов' язаний із низьким рівнем егоїстичних тенденцій. Найяскравіше зв’язок егоїзму із таким поведінковим корелятом як оцінювання партнерів простежується у підгрупах молодшого та середнього підліткового віку (коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона відповідно становив г_р = - 0,357 та г_р = -0,404 (р<0,01). Найвищий рівень кореляційного зв’язку між змінними був зафіксований у підгрупі шестикласників (М_с = 11,3 р.; г_р = - 0,522 (р<0,01) (див. табл. 5).

Наявність цієї закономірності свідчить про важливі зміни у процесах взаємооцінювання. Відбувається переорієнтація підлітків із оціночних шкал дорослих на побудову власних стратегій. Якщо у попередньому віковому періоді процеси взаємооцінювання значною мірою зумовлювалися впливом вчителя, то тепер відбувається нівелювання цієї залежності. У той же час, формування власної системи оцінювання відчуває значний вплив конкурентної, егоїстичної мотивації. Протягом вікового періоду відбувається послаблення цих тенденцій. Формується більш зрілий погляд на просоціальну сутність партнерів по спілкуванню, підвищується рівень об'єктивності їх сприйняття, але при цьому вплив егоїстичної мотивації певною мірою зберігається.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Отже, отримані матеріали засвідчують наявність у структурах індивідуальної психіки підлітків егоїстичних установок. Вони здатні здійснювати деструктивний вплив на поведінку школярів та процес прийняття рішень у ситуаціях із потенційним просоціальним контекстом. На прикладі аналізу взаємооцінювання можна простежити взаємозв'язок егоїстичних тенденцій і характеру соціальної перцепції та оцінювання просоціальних характеристик партнерів. Підвищення егоїстичної спрямованості веде до зростання суб'єктивності у сприйнятті однолітків, порушення об'єктивності у системі оцінювання.

Позитивними аспектами, які простежені у процесі дослідження, є те, що егоїстична мотивація не є домінуючою у період підліткового віку. Лише четверта частина учасників дослідження демонструє високий рівень прийняття егоїстичних цінностей. Пік егоїстичності припадає на період середнього та старшого підліткового віку. Ці процеси зумовлюються інтенсифікацією програм самовизначення та прогностичного простеження часової перспективи. Пошук шляхів самореалізації підвищує конкурентні та егоїстичні позиції. Починаючи із кінця підліткового періоду простежується поступове послаблення егоїстичних установок. Важливим також є той факт, що, незважаючи на наявність певних ускладнень у взаємодії із підлітками, вчителі досить одностайні у визнанні просоціальних налаштувань школярів. Вони висловлюють глибоку переконаність у тому, що під дією ситуативного фактору, поведінка дітей не завжди розгортається у логіці соціально бажаних стратегій, але її диспозиційні основи мають достатньо сформований просоціальний контекст.

Список використаних джерел

• 1. Багмет І. М. Індивідуальні та тендерні відмінності альтруїзму-егоїзму особистості: автореф. дис. … канд. психолог. наук: 19.00.01 / І. М. Багмет; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 2004. — 18 с. Лаверычева И. Г. Философские и естественнонаучные основания теории эгоизма и альтруизма: автореф. дис. … канд. философ. наук: 09.00.13 / И. Г. Лаверычева. — СПб., 2009. — 24 с.
• 2. Левит Л. З. Эгоизм и альтруизм «антогонисты» или «братья» / Л. З. Левит, Е. З. Шевалдышева // Вестн. Челябин. гос. ун-та. Образование и здравоохранение. — 2014. Вып. 3. — С. 62−78.
• 3. Левит Л. З. Эгоизм как системное понятие и его роль в достижении счастья / Л. З. Левит // Горизонты образования. — 2013. — № 1. — С. 22 -35.
• 4. Левит Л. З. Эгоистическая мотивация: експериментальне результаты и теоретический дискурс / Л. З. Левит // Вестн. КГУ им. Н. А. Некрасова. — 2016. — Т. 22. — С. 48−55.
• 5. Муздыбаев К. Эгоизм личности / К. Муздыбаев // Психолог. журн. — 2000. — № 2. — С. 27−39.
• 6. Салливан Г. Теория межличностных отношений и когнитивные теории личности / Г. Салливан, Д. Роттер, У. Мишел. — СПб.: Прайм-Еврознак, 2007. — 127 с.
• 7. Maner J. K. Altruism and egoism: Prosocial motivations for helping depend on relationship context / J. K. Maner, M. T. Gailliot // European Journal of Social Psychology. — 2007. -Vol. 37, Iss. 2. — P. 347−358.