Творчість. А. Кос-Анатольський, життя і творчий шлях

Творчість А. Кос — Анатольського відзначається глибокою народністю, яка засвідчує тісні зв’язки автора з сучасністю, його проникнення в сутність явищ, правдиве відтворення образів і подій. Кос — Анатольський став композитором уже зрілою людиною, яка добре знала життя. «Мені було ясно, що митець не може стояти осторонь подій які не щодня, а щогодини відбуваються на наших очах. І мій обов’язок — відображати ці події», — говорив А. Кос — Анатольський. Його слова знаменували глибокі зрушення у свідомості й творчості львівських композиторів.

Хорові пісні, кантати

Пісня А. Кос Анатольського формувалася у примноженні і розвитку традицій — насамперед вітчизняної класики. Неабиякий вплив на творчість композитора мали популярні в західноукраїнському регіоні пісні, що славили героїку, протест злу і несправедливості. Вони зіграли велику роль у розвитку прогресивної суспільної свідомості, активізації демократичної думки на Україні.

Пісні Кос — Анатольського одразу ж знайшли емоційний відгук у серцях слухачів. Композитор зумів просто і дохідливо відтворити в них наше життя. Його пісні хвилювали, вчили дружбі, вірності, любові. Жанрова палітра творчості композитора відсвічує найрізноманітнішими барвами. Тут і пісні громадянського звучання — про любов до рідної землі «Земле, Возз'єднана», про нашу славну історію («Гриміли бандури», на слова Р. Братуня, «Пісня про Буревісника», на слова М. Горького, «Малоземельці» на слова В. Володіна) і ліричні твори, в яких герой залишається наодинці з чарівною природою, чи спішить на зустріч із коханою, або згадує бойових побратимів («На горах Карпатах»), «Від Москви до Карпат», на слова П. Воронька), і пісні - гуморески, жартівливі, танцювальні («У сусіда у Гаврила» на слова С. Гриценка, «Коломия місто», на слова А. Кос — Анатольського, «На комаринім весіллі», на слова М. Танка).

Рубіж 40 — 50 -х років — важливий етап творчості Кос — Анатольського. Кульмінаційною точкою стали твори, за які композитор у 1952 році одержав Державну премію СРСР — хори «Нова Верховина» (слова А. Кос — Анатольського), «Зустріч на стерні», «Від Москви до Карпат», цей хор увійшов до виданої в 1944 році хорової збірки львівських композиторів «Співає оновлена земля». Хорові колективи потребували розширенню діючого репертуару, і це стало стимулом виходу у світ нової збірки. Два інших хори побачили світ у 1952 році в збірці «Хорові пісні», виданій у Москві.

Отже, ознайомившись із першими творами Кос — Анатольського в цьому жанрі, можна збагнути його хоровий стиль. Для Кос — Анатольського важливим э послідовне розкриття в хорових п" єса поетичного змісту, його пісням загалом властиві оповідальність, сюжетність. Дотримуючись переважно куплетної форми чи тричастинної концентраційної форми, композитор варіює початковий тематизм, щоразу припасовуючи його до поетичного змісту окремих строф. Таку будову спостерігаємо в хорах «Наша знатна ланкова» (Слова Т. Книша), «Зустріч на стерні» (слова П. Воронька), «У сусіда у Гаврила» та інших.

Полюбляє Кос — Анатольський також контрастні побудови. І насамперед, тоді, коли це диктується змістом, у якому лежить антитеза, смислове протиставлення, як, наприклад, у «Пісні про трембіту"(слова Т. Одудька), де змальовано картини окупованої фашистами і визволеного карпатського краю. Найчастіше він спів ставляє швидку танцювальну моторику і широку вокальну розповідність. Так, танцювальні і ліричні епізоди чергуються в хорі «Моя гуцулочка» (сл. І. Кутеня), «Коломия — місто», «Гей браття — опришки» (сл. М. Устияновича) та багатьох інших. Чимало його творів присвячено темі карпатського села, Пісні про працю і побут гуцулів, бойків, буковинців позначені своєрідною народністю, їх вирізняє широкий діапазон емоційних градацій і надзвичайна сюжетна різноманітність.

Яскравий колорит коломийкових наспівів, танцювальні ритми, своєрідність ладо вість гуцульських мелодій із загостреними ладовими тяжіннями, перемінністю окремих щаблів творять барвисті музичні образи. Їх доповнюють ліричні каріозні побудови, емоційно відкриті, що втілюють чи пейзажні замальовки, чи щирі юнацькі почуття Різноманітною є форма цих хорів. «Так, моя гуцулочка» має три частинну будову, коломийковому обрамленню тут протиставлено ліричний центральний епізод. Хор «Буковинки» (сл. І. Кутеня) має строго куплетну форму, а «Коломия — місто» — куплетно — варіаційну, в якій мелодія заспіву щоразу видозмінюється, відповідно до сюжетного розгортання поетичних строф. Окрему групу в хоровій творчості Кос — Анатольського складають скерцозні концертні п'єси, так звані жартівливі хори, або хори — гуморески: «У сусіда у Гаврила», «Зустріч на стерні», «Молодички — чарівники» та «Ксенька — підпенька» (сл. Кутеня), «Цимборики» (сл. Стельмаха), «На комаринім весіллі» та. ін Нерідко хори будуються як своєрідні сцени — мініатюри. У прямій мові героїв, діалогічних співставленнях партій соліста і хору або окремих хорових груп акцентується увага на індивідуальних рисах характеру героїв. Тематизм цих творів насичений стихією народно — пісенної інтонацій, танцювальними метро — ритмами, своєрідністю інструментальних награвань. Особлива роль тут належить коломийці. Із цього жанрового джерела композитор черпає і гармонічно — ладову мінливість, і своєрідну побудову та ритміку.