Оцінка розвитку громадянського суспільства в Україні

ОЦІНКА РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Виявлено існуючі проблеми недостатньо ефективного розвитку громадянського суспільства в Україні та досліджено його особливості в сучасних умовах. Визначено напрями вдосконалення фінансового забезпечення подальшого функціонування громадянського суспільства.

У сучасних умовах формування та розвиток громадянського суспільства як системи відносин та інституцій може ефективно функціонувати тільки за умов правової держави. Разом з тим аналіз розвитку громадянського суспільства в Україні свідчить про наявність комплексу проблем, серед яких збереження тенденцій до непрозорості та закритості в діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; недостатнє налагодження ефективного діалогу з громадськістю; недосконалість чинного законодавства, яке створює бар'єри для утворення та діяльності інституцій громадянського суспільства; неефективна реалізація механізмів участі громадськості у формуванні та здійсненні державної політики; відсутність податкового стимулювання діяльності інституцій громадянського суспільства та доступу до державної фінансової та вітчизняної благодійної підтримки; невикористання потенціалу інституцій громадянського суспільства щодо надання соціальних послуг населенню; недостатній рівень інституційної, фінансової та кадрової спроможності розвитку громадянського суспільства.

Таким чином, пріоритетними напрямами державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні є такі: встановлення максимальної відкритості, прозорості та підзвітності суспільству органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; зростання соціального капіталу для підвищення рівня взаємодовіри та взаємодії у суспільстві; створення сприятливих умов для утворення та функціонування інституцій громадянського суспільства, а також забезпечення їх участі у формуванні та реалізації державної, регіональної політики шляхом створення умов для забезпечення широкого ефективного представництва інтересів громадян в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, проведення регулярних консультацій із громадськістю з найважливіших питань життя суспільства і держави; запровадження громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посилення впливу інститутів громадянського суспільства на прийняття управлінських рішень та їх реалізацію; сприяння благодійній, волонтерській діяльності, іншим формам громадської активності та громадянської культури тощо.

Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що зарубіжними та вітчизняними науковцями приділено значну увагу теоретичним основам та розробці науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні. Завдяки науковим розробкам учених можна стверджувати, що сьогодні наука державного управління має чимало досягнень, зокрема, щодо виявлення існуючих проблем недостатньо ефективного розвитку громадянського суспільства в Україні на основі здійснення аналізу та визначення напрямів удосконалення інституціонального забезпечення його функціонування в сучасних умовах.

Метою даного дослідження є розробка пропозицій щодо вдосконалення фінансового забезпечення подальшого розвитку громадянського суспільства в Україні.

Європейські стандарти та критерії невід'ємних прав та свобод людини, громадянського суспільства формувалися в державах розвиненої демократії протягом багатьох десятиріч, вони відпрацьовані та зафіксовані в офіційних документах. Так, право на свободу зібрань та об'єднання задекларовано у ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була прийнята ще у 1950 р. [1]. Радою Європи у 2002 р. було прийнято «Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі», де вперше систематизовано основні європейські стандарти у цій сфері суспільного буття [2].

Найбільш повний перелік стандартів щодо розвитку громадянського суспільства, загальновизнаних європейськими державами, міститься у «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ / Rec (2007) 14» (далі - Рекомендація). Цей документ прийнято Комітетом Міністрів Ради Європи 10 жовтня 2007 р. на 1006-му засіданні заступників Міністрів. Його дієвість спирається на ст. 15 Статуту Ради Європи [3].

У Рекомендації визначено, що «термін „неурядові організації“ включає в себе добровільні самоврядні об'єднання або організації, створені для реалізації некомерційних завдань їхніх засновників або членів. До них не належать політичні партії» [4]. Рекомендовано також нормативно-правові параметри для функціонування неурядових організацій як одного із найважливіших інститутів громадянського суспільства. Державним органам держав-членів рекомендується керуватися вказаними стандартами при розробці національного законодавства, у державній політиці та практиці, враховувати при проведенні моніторингу взятих зобов’язань [5, с. 264].

Незважаючи на те, що адаптація українського законодавства до європейських стандартів є тривалим процесом, за останнє десятиріччя пройдено шлях від Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1035-р «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» [6] до Указу Президента України від 24.03.2012 р. № 212/2012 «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» [7].

За оцінками експертів, в останні роки в Україні спостерігаються позитивні тенденції щодо розвитку громадянського суспільства. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) опублікувало 15-те видання «Індексу сталості розвитку громадянського суспільства» (CSOSI). Ця публікація охоплює діяльність громадянського суспільства впродовж 1997;2011 рр. Аналіз було підготовлено Агентством США з міжнародного розвитку в партнерстві з місцевими організаціями в кожній країні.

Індекс сталості розвитку громадянського суспільства (CSOSI) — це ключовий аналітичний інструмент, що вимірює прогрес розвитку громадянського суспільства в Центральній та Східній Європі. Протягом п’ятнадцяти років Індекс відстежує стан громадянського суспільства в двадцяти дев’яти країнах. Індекс визначає загальні сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства, приділяючи особливу увагу правовому середовищу, організаційній спроможності, фінансовій життєздатності, адвокасі, наданню послуг, інфраструктурі та ставленню з боку громадськості. Кожен показник вимірюється за семибальною шкалою, де 1 показує дуже розвинутий рівень та 7 означає низький рівень розвитку.

Показники Індексу CSOSI для оцінки неурядових організацій України в 2011 р. надано на рис. 1.

Рис. 1. Показники індексу CSOSI для оцінки неурядових організацій України в 2011 р.

З 2009 р. Індекс сталості розвитку громадянського суспільства (CSOSI) для України стабільно складає 3,5 бали, що є недостатньо високим результатом серед європейських країн, але найкращим на пострадянському просторі. Україна суттєво випереджає Росію та Білорусь і навіть потенційного члена Європейського Союзу — Словенію (табл. 1).

Таблиця 1 — Ранжування країн за Індексом сталості організацій громадянського суспільства в 2011 р. [8]

Примітки: 1 — правове середовище; 2 — організаційна спроможність;

• 3 — фінансова стійкість; 4 — адвокасі; 5 — надання послуг;
• 6 — інфраструктура; 7 — публічний імідж; 8 — стійкість ОГС.

Громадськість стала більш поінформованою про діяльність неурядових організацій. Не дивлячись на це, лише 5% респондентів опитування, проведеного Фондом демократичних ініціатив, підтвердили свою участь у діяльності неурядових організацій у 2011 р. Головною причиною низької участі громадян у діяльності неурядових організацій є відчуття людьми своєї неправомочності у здійсненні змін [8].

Зростає рівень поінформованості громадськості про діяльність неурядових організацій (рис. 2). Згідно з дослідженнями IFES у 2011 р., 58% населення було обізнано про заходи неурядових організацій (у 2010 р. — 40%, у 2009 р. — 28%). Тому громадськість бажає надавати підтримку та брати участь у діяльності неурядових організацій, незважаючи на низьку спроможність останніх співпрацювати із громадянами.

Рис. 2. Показник індексу CSOSI «Ставлення з боку громадськості в Україні» для оцінки неурядових організацій у 2011 р.

Близько 76% респондентів дослідження вказало на необхідність існування неурядових організацій та важливість їхньої діяльності (у 2010 р. — 62%). Дехто пов’язує дане поліпшення іміджу із загальним розчаруванням у владі та головних опозиційних силах [8].

Ключовим показником CSOSI, за яким Україна випереджає інші країни, є громадське представництво (рис. 3). У 2011 р. неурядові організації зайняли активну позицію з громадського лобіювання, орієнтовану на створення коаліцій для підготовки та лобіювання прийняття нових законів та актів. Наприклад, неурядові організації лобіювали прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації», поправки до Податкового кодексу України. 9 тис. неурядових організацій брали участь у створенні громадських рад різного рівня.

Рис. 3. Показник індексу CSOSI «Громадське представництво в Україні» для оцінки неурядових організацій у 2011 р.

Недостатній стан розвитку громадянського суспільства обумовлено, в першу чергу, ускладненою процедурою реєстрації громадських та благодійних організацій. Органи легалізації мають можливість надто широко тлумачити підстави для відмов. За офіційними даними, оприлюдненими Міністерством юстиції України, у 2009 р. міністерством відмовлено у легалізації 79 громадським формуванням, головними управліннями юстиції впродовж звітного періоду відмовлено в легалізації понад 800 громадським формуванням (у 2008 р. — 800), територіальними управліннями юстиції відмовлено засновникам близько 250 громадських формувань (у 2008 р. — 400) [9].

За даними Державної служби статистики України, спостерігається зростання кількості легалізованих об'єднань громадян. За 2000;2012 рр. кількість громадських організацій в Україні зросла в 3,1 рази, в тому числі всеукраїнських у 2,9 рази, а маючих міжнародний статус — у 4,2 рази (табл. 2).

Таблиця 2 — Кількість легалізованих об'єднань громадян в Україні

Складено за даними: [10, с. 27; 11, с. 24; 12, с. 22; 13, с. 22; 14, с. 22; 15, с. 18; 16, с. 22].

За даними Державної реєстраційної служби України, кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні складає 40 768, у тому числі 1110 жіночих громадських організацій, або 2,72% загальної кількості (табл. 3) [17].

Таблиця 3 -Загальна кількість громадських організацій в Україні

Разом з тим, згідно з міжнародними оцінками, громадянське суспільство в Україні залишається неконсолідованим та значно відстає від громадянського суспільства європейських країн у цілому та постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи зокрема. В Україні на 10 тис. населення зареєстровано лише 14 громадських організацій. Водночас в Угорщині на 10 тис. населення діє 46 організацій, у Хорватії - 85, а в Естонії - 201. Частка громадських організацій у ВВП України становить 0,24%, у той час як у Росії цей показник дорівнює 0,5%, у Бельгії - 5%, у Канаді - 7,9% [7, с. 4].

Аналіз наукової літератури та власні дослідження показали, що актуальною залишається проблема фінансового забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні [18−22]. Головним показником CSOSI є фінансова життєдіяльність неурядових організацій (рис. 4).

Рис. 4. Показник індексу CSOSI «Фінансова життєдіяльність» для оцінки неурядових організацій у 2011 р.

У 2011 р. неурядові організації в Україні мали менший доступ до фінансових ресурсів в результаті фінансової кризи та податкової реформи. Новий Податковий кодекс став причиною масового закриття малого бізнесу та суттєвого зменшення прибутків середнього та великого бізнесу, тим самим зменшуючи можливість залучення коштів НУО з місцевих ресурсів.

У деяких регіонах НУО отримало на 60% менше пожертвувань від бізнесу у порівняні із попереднім роком. Умови отримання кредиту в банку стали також менш сприятливими.

Міжнародні донори продовжують бути основним джерелом фінансування для українських НУО, особливо для тих НУО, хто займається адвокасі та дослідженнями. Тим не менш, багато з цих організацій протягом цього року витратили всі заощадження, частково тому, що донори не покривають непрямі витрати чи конкурентні заробітні платні для персоналу НУО, змушуючи НУО ще більше використовувати свої фінансові резерви.

У 2011 р. більше НУО залучили кошти з місцевих ресурсів, включно з коштами органів влади, бізнесу, індивідуальних осіб та доходи від власної діяльності. Багато національних і місцевих ініціатив, включно з Рухом «Стоп цензура!», залучали місцеву підтримку та зменшили залежність від фінансування донорських організацій. Деякі студентські рухи діють виключно за громадської підтримки. У той же самий час, доходи від членських внесків зросли.

Декілька обласних державних адміністрацій почали виділяти кошти на розвиток громадянського суспільства. Вінницька обласна державна адміністрація започаткувала Програму підтримки розвитку громадянського суспільства, виділивши 3 млн грн (близько 373, 500 дол. США); Київська, Полтавська, Сумська, Херсонська та Одеськa області затвердили схожі програми. Тим не менш, в деяких регіонах створено комунальні підприємства, що отримують кошти з державного бюджету, які мали піти на фінансування НУО. У Донецькій та Луганській областях органи влади створюють комунальні підприємства, для реалізації ідей, зібраних у НУО.

Фінансовий менеджмент НУО певним чином покращився. Зросла кількість організацій, що проходили аудит та декілька великих організацій готуються до проходження міжнародного аудиту.

Згідно зі ст. 23 «Фінансова підтримка та звітність громадських об'єднань» Закону України «Про громадські об'єднання» передбачається можливість фінансової підтримки громадських об'єднань зі статусом юридичної особи за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів відповідно до закону.

Громадські об'єднання, які отримують фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, зобов’язані подавати та оприлюднювати звіти про цільове використання цих коштів відповідно до закону.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, створені ним юридичні особи (товариства, підприємства) зобов’язані вести бухгалтерський облік, фінансову та статистичну звітність, бути зареєстрованими в органах доходів і зборів та сплачувати до бюджету обов’язкові платежі відповідно до закону. Надання громадським об'єднанням, створеним ними юридичним особам (товариствам, підприємствам) пільг, у тому числі з оподаткування, здійснюється на підставах та в порядку, визначених законом.

За 2010;2012 рр. питома вага обсягів фінансування об'єднань громадян в Україні за рахунок державного бюджету зросла на 0,5%, членських внесків — на 10,99, коштів від господарської діяльності підприємств, установ, організацій, заснованих та створених об'єднаннями громадян для виконання статутних цілей — на 2,52, кредитів, отриманих від банків та інших фінансових установ, — на 5,06%. Питома вага обсягів фінансування громадських організацій за рахунок коштів від благодійності скоротилась на 19,07% (табл. 4).

Таблиця 4 — Джерела фінансування громадських організацій в Україні

Складено за даними: [23, с. 100−101; 24, с. 95−96; 25, с. 95−96].

Як свідчить аналіз, що найбільшу частку фінансування громадських організацій в Україні становлять кошти від благодійності, потім членські внески та кредити, отримані від банків та інших фінансових установ. Незначну частку становлять кошти державного бюджету (рис. 5).

Рис. 5. Питома вага обсягів фінансування об'єднань громадян в Україні в 2012 р.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити такий висновок. Якщо й надалі спостерігатиметься така тенденція, тоді можна припустити, що у 2014 р. питома вага обсягів фінансування об'єднань громадян в Україні за рахунок державного бюджету зросте порівняно з 2012 р. на 0,8%, членських внесків — на 19, коштів від господарської діяльності підприємств, установ, організацій, заснованих та створених об'єднаннями громадян для виконання статутних цілей — на 7,7, кредитів, отриманих від банків та інших фінансових установ, — на 7,2%. Питома вага обсягів фінансування громадських організацій за рахунок коштів від благодійності зменшуватиметься на 15,2%.

Як показали дослідження, в Україні залишаються не врегульованими питання фінансової підтримки діяльності громадських організацій [22, с. 32−33]. У Законі України «Про громадські об'єднання» не визначено порядок та умови залучення такої фінансової допомоги, критерії, на які вказувала Рада Європи, не розроблено, не передбачено жодної процедури подання заявок громадських об'єднань на отримання відповідної допомоги. Це створюватиме можливість для зловживань при прийнятті рішення про надання тієї чи іншої підтримки діяльності таких організацій з боку держави.

У зв’язку з цим для ефективного функціонування інституцій громадянського суспільства та зміцнення їх економічного потенціалу доцільним є: розробка та реалізація механізмів податкового стимулювання діяльності інститутів громадянського суспільства шляхом запровадження європейських стандартів у визначенні податкового режиму для них; удосконалення порядку залучення інституцій громадянського суспільства до надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; сприяння впровадженню механізмів соціального замовлення з урахуванням кращого вітчизняного та європейського досвіду; запровадження єдиної методики визначення пріоритетів державної фінансової підтримки інституцій громадянського суспільства, а також порядку розподілу коштів для державної фінансової підтримки програм та проектів інститутів громадянського суспільства на конкурсній основі; забезпечення державного моніторингу та оцінки проектів і заходів, здійснюваних інституціями громадянського суспільства за рахунок коштів державного бюджету України та місцевих бюджетів на основі публічного відпрацювання критеріїв такої оцінки; запровадження обов’язкового планування у державному бюджеті України видатків на державну фінансову підтримку інституцій громадянського суспільства тощо.

Література

• 1. Концепція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://search.liga.kiev.ua/1_doc2.nsf/alldocact2/MU50K02U?OpenDocument. — Назва з екрану.
• 2. Фундаментальні принципи щодо статусу неурядових організацій в Європі: прийнято учасниками багатосторонньої зустрічі, організованою Радою Європи, Страсбург, 5 липня 2002 р. // Юридичний вісник України. — 2002. — № 50.
• 3. Статут Ради Європи, Лондон, 5 травня 1994 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994₀₀₁. — Назва з екрану.
• 4. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ / Rec (2007) 14: прийнято Комітетом Міністрів 10 жовтня 2007 р. на 1006-му засіданні заступників Міністрів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/monitor/juni08/11.htm. — Назва з екрану.
• 5. Коніщева Н. Й. Способи підвищення дієвості взаємодії органів державної влади з громадськістю з метою подолання ґендерної нерівності / Н.Й. Коніщева // Розвиток взаємодії держави і громадянського суспільства в контексті впровадження європейських принципів належного врядування: міжнар. наук.-практ. конф, Київ, 12 грудня 2012 р. — К.: Нац. ін-т стратегічних досліджень, 2013. — С. 264−276.
• 6. Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1035-р // Офіційний вісник України. — 2007. — № 89. — Ст. 3284. — С. 89.
• 7. Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: Указ Президента України від 24.03.2012 р. № 212/2012 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 212/2012. — Назва з екрану.
• 8. Індекс сталості НУО в Україні в 2011 році. — 15-те видання, червень 2012 р. — К.: Агентство США з міжнародного розвитку в Україні, Творчий центр ТЦК, 2012. — 10 с.
• 9. Інформаційно-аналітична довідка про результати діяльності Мініс-терства юстиції України та його територіальних органів з питань легалізації об'єднань громадян, інших громадських формувань впродовж 2009 р. порів-няно з 2008 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minjust.gov. ua/ 0/29 689. — Назва з екрану.
• 10. Статистичний щорічник України за 2000 рік. — К.: Держ. комітет статистики України, 2001. — 600 с.
• 11. Статистичний щорічник України за 2005 рік. — К.: Держ. комітет статистики України, 2006. — 610 с.
• 12. Статистичний щорічник України за 2007 рік. — К.: Держ. комітет статистики України, 2008. — 572 с.
• 13. Статистичний щорічник України за 2009 рік. — К.: Держ. комітет статистики України, 2010. — 570 с.
• 14. Статистичний щорічник України за 2010 рік. — К.: Держ. служба статистики України, 2011. — 560 с.
• 15. Статистичний щорічник України за 2011 рік. — К.: Держ. служба статистики України, 2012. — 572 с.
• 16. Статистичний щорічник України за 2012 рік. — К.: Держ. служба статистики України, 2013. — 552 с.
• 17. Підсумки діяльності Державної реєстраційної служби України за 2011 рік [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.drsu.gov.ua/ show/1625. — Назва з екрану.
• 18. Василенко Л.І. Фінансове забезпечення діяльності й розвитку громадських організацій / Л.І. Василенко, С.В. Зелінський // Фінанси України. — 2002. — № 8. — С. 33−39.
• 19. Кодацький В. П. Теоретичні основи фінансів громадських організацій / В. П. Кодацький, К. Г. Шарлай // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 4. — С. 130−132.
• 20. Андержанова З. А. Специфика волонтерской деятельности в США / З. А. Андержанова // Социальная политика и социология. — 2010. — № 9. — С. 38−55.
• 21. Исаева М. Некоммерческие организации в Японии: особенности финансирования / М. Исаева // Проблемы теории и практики управления. — 2012. — № 7−8. — С. 41−48.
• 22. Ковальчук В. Проблеми становлення правових основ інститутів громадянського суспільства в контексті прийняття Закону України «Про громадські об'єднання» / В. Ковальчук, С. Іщук // Вісник Академії правових наук України. — 2012. — № 3. — С. 24−33.
• 23. Громадські організації в Україні у 2010 році: стат. бюлетень. — К.: Держ. служба статистики України, 2011. — 152 с.
• 24. Громадські організації в Україні у 2011 році: стат. бюлетень. — К.: Держ. служба статистики України, 2012. — 157 с.
• 25. Громадські організації в Україні у 2012 році: стат. бюлетень. — К.: Держ. служба статистики України, 2013. — 152 с.