Висновки. 
Роль іменникової фрази у заголовках художньої англомовної прози

У ході дослідження ми дійшли таких висновків:

Іменникова фраза є компонентом ієрархічної структури речення, що має синтаксичні властивості іменника, до складу якої входять декілька компонентів. Розглядаючи іменникову фразу як частину речення варто зазначити, що вона виконує синтаксичні функції підмета і додатка. Структуру іменникових фраз можна визначити проаналізувавши обсяг, морфологічний склад та аранжування елементів у іменниковій фразі. Залежно від обсягу іменникові фрази можуть бути бінарними та полікомпонентними. За місцем розташування компонентів іменникової фрази виділяють наступні типи іменникової фрази: прогресивна, регресивна і рамкова. Для наочного структурування використовують дистрибутивні моделі, що характеризують кожен компонент іменникової фрази і вказують його належність до певної частини мови. Одним із компонентів дистрибутивної моделі є детермінатив. Детермінативи є повноцінними компонентами іменникових фраз, котрі сполучаються з іменником для вираження кількісних та класифікаційних відношень і стоять перед ядром-іменником. Схему структури іменникової фрази зображають таким чином: головний елемент, премодифікатор, постмодифікатор. Саме тому знаходження лексико-семантичного ядра-іменника — один із головних етапів визначення структури іменникової фрази. Семантика іменникових фраз вивчається за такими групами: субстантивно-іменна, ад'єктивно-іменна, займенниково-іменна, дієприкметно-іменна, нумеративно-іменна.

Останнім часом сучасна лінгвістика демонструє зростаючий інтерес до заголовка, як однієї з компресованих форм мовлення, що несе суттєве смислове навантаження. Заголовок передає в концентрованій формі основну тему або ідею твору. Безперечно, заголовок у тексті виступає однією з найсуттєвіших ознак, він є авторським концептом і конденсатом усього змісту, що координується із семантикою тексту.

Існують різні класифікації функцій заголовка, до першої відносять конкретизуючу, узагальнюючу та прогнозуючу функції; до другої - називну та образно-асоціативну. Назва будь-якого твору декодує його зміст, саме тому заголовок співвідносять з цілісною одиницею мови — текстом. Групи заголовків виділяють на різних основах, зокрема, серед заголовків з іменниковою фразою виділяють наступні групи: заголовок-персонаж або заголовок-персоналія, заголовок-тема, заголовок-проблема, фабульні та кульмінаційні заголовки, заголовки-символи. Існує також більш детальна класифікація. Серед заголовків, що виконують називну функцію виділяють: 1) заголовок-ім'я героя; 2) заголовок-опис героя; 3) заголовок-тема твору; 4) заголовок-жанр твору. Серед образно-асоціативних заголовків виділяють: 1) заголовок-психологічний та емоційний фон художнього твору; 2) заголовок-ключове слово твору; 3) заголовок-макрометафора тексту; 4) заголовок-алюзія; 5) заголовок-іронія.

Дослідження іменникових фраз-заголовків творів англомовної художньої прози показало, що існує зв’язок між структурними й семантичними особливостями іменникових фраз, які впливають на їхнє вживання як заголовків. Відтак, можна впевнено стверджувати, що існує постійна і незаперечна залежність «заголовок — текст». Зв’язок «заголовок — читач» особливо важко піддається аналізу та потребує додаткового дослідження.