Створення тривимірного простору адресанта засобами індексальних художніх порівнянь (на матеріалі англомовних канадських поетичних творів)

Анотації

Стаття присвячена визначенню ролі індексальних художніх порівнянь у створенні тривимірного простору адресанта поетичного тексту. Особлива увага приділяється вивченню знакової природи феномена простору та його індексальній експлікації в синтагматичній послідовності художнього порівняння на матеріалі англомовних канадських поетичних творів. Ключові слова: індексальне художнє порівняння, особистий простір, просторова локалізація.

Просянникова Я. Н. Создание трёхмерного пространства адресанта посредством индексальных художественных сравнений (на материале англоязычных канадских поэтических текстов). — Статья.

Статья посвящена определению роли индексальных художественных сравнений в создании трехмерного пространства адресанта поэтического текста. Особое внимание уделяется изучению знаковой природы феномена пространства и его индексальной экспликации в синтагматической последовательности художественного сравнения на материале англоязычных канадских поэтических текстов.

Ключевые слова: индексальное художественное сравнение, личное пространство, пространственная локализация.

Prosiannikova Ya M. A creation of a three-dimensional personal space of an addresser with indexical similes (based on Canadian English-language poetry). — Article. індексальний адресант синтагматичний

The article is aimed at studying the role of indexical similes in the creation of a three-dimensional personal space of an addresser in a poetic text. Particular attention is paid to the study of the sign nature of the phenomenon of space and its indexical explication in the syntagmatic sequence of a simile.

Key words: indexical simile, personal world, spatial localization.

Індексальність є універсальною ознакою мови людини [28, с. 1] і поетичного мовлення зокрема. За тріадою знаків «ікона — індекс — символ» індексальні знаки не є довільними за своєю сутністю, вони пов’язані зі своїми об'єктами дійсним зв’язком [17, с. 37]. Явище індексальності ґрунтується на принципі суміжності [24, с. 5], відсутності будь-якої подібності між об'єктом і словесним знаком, яким він вербалізується [17, с. 42]. Індекс відрізняється від ікони й символу вказівною функцією, фокусуючи увагу адресата й сприяючи встановленню зв’язку між розумом інтерпретатора та навколишнім світом [12, с. 207]. Індекс наповнює змістом пропозитивне висловлювання, яким є художнє порівняння, уможливлює й певним чином упорядковує його співвідношення з оточуючим світом [24, с. 2]. Іншими словами, за умови відсутності індексальних знаків у мовленні можливо було б лише висловлювати своє бачення світу шляхом репрезентації узагальнених, невизначених предметів або явищ без конкретної прив’язки до актуального стану речей і актуальних умов комунікації.

Слідом за Є. Бар-Хіллелом ми визначаємо індекс як таку словесну одиницю, референцію якої неможливо встановити без урахування контексту вживання [15, с. 363]. Виходячи з дефініції поняття «індекс», ми визначаємо індексальне художнє порівняння як художнє порівняння, у структурі якого безпосередньо функціонує словесний знак, який виконує індексальну функцію. Умовою успішного й адекватного декодування індексального художнього порівняння є вивчення симбіозу лінгвального й екстралінгвального контекстів його вживання.

Специфіка сприйняття людиною актуального світу, зокрема просторової локації, знаходить своєвідбиття в мові, а також у поетичному мовленні як в одній із реалізацій мови в цілому. Хоча поезія порівняно з іншими видами мистецтва не послуговується класичним досвідом використання таких просторових категорій, як, наприклад, закон перспективи, засадничий у галузі архітектури та живопису, проте відчуття простору вплетене в поетичний текст [11, с. 429]. При декодуванні художнього порівняння в канві поетичного тексту адресат конструює просторовий вимір твору, аналізуючи індексальні знаки, тобто словесні знаки з просторовою семантикою, просторові прийменники, прислівники місця.

Пізнання людиною просторової актуалізації світу здійснюється в три етапи. Оскільки простір виникає шляхом розгортання, поширення назовні відносно певного центру [13, с. 341], яким є людина, то на першому етапі актуалізація спрямована на візуальне чи аудіальне сприйняття об'єктів і предметів, що конструюють простір, наближений до людини.

Існування центру зумовлює існування периферії, яка пов’язана з центром. Цей зв’язок можна визначити як шлях [13, с. 341], рухаючись яким людина фізично переміщується в просторі, мандрує й уже на емпіричному рівні пізнає оточуючий світ. Завершальним етапом пізнання просторової локації є осмислення простору шляхом умовиводів [11, с. 433].

Індексальний знак демонструє існування або присутність тих предметів, об'єктів, явищ у ситуації спілкування, які він представляє [9, с. 30]. У його природі не закладено відповідності / невідповідності критерію істинності, він є лише інструментом «перетворення мови в мовлення» [2, с. 288], звідси значення індексальних художніх порівнянь модифікуєтьсязалежно від комунікативної ситуації [22, с. 123]. За умови актуалізації індексів у структурі індексального художнього порівняння вони набувають конкретного значення, але зі зміною одного з його компонентів не можна бути впевненими в незмінності значень усього індексального комплексу (чит. «індексального художнього порівняння» — Я. П.).

Розглянута тріада етапів процесу пізнання людиною оточуючого світу має відповідник у концептуальному ланцюгу ПРЕДМЕТ — МІСЦЕ — ПРОСТІР, запропонованому О. Кубряковою [8, с. 85]. Ми послуговуємося постулатом когнітивної лінгвістики про те, що ключем до вивчення мисленнєвих операцій людини й особливостей організації досвіду є вивчення мовних фактів, у яких відбивається все те, що було опрацьовано розумом людини [8, с. 85] у результаті концептуалізації та категоризації.

Під час вивчення переліку базових концептів РІЧ, ПОДІЯ, СТАН, МІСЦЕ, НАПРЯМОК, ОЗНАКА, ОБ'ЄМ, які були виділені когнітологом Р. Джекендоффом [21, с. 34], простежується первинність концепту ПРЕДМЕТ щодо концептів МІСЦЕ й ПРОСТІР, що відповідає першому етапу в процесі пізнання людиною світу.

Р. Ленакер і У. Найссер у своїх дослідженнях стверджують, що концепт ПРОСТІР є похідним від концептів ОБ'ЄКТ, ПРОЦЕС [29, с. 140] і ОБ'ЄКТ, ДІЯЛЬНІСТЬ відповідно [27, с. 238]. Визначення концептів МІСЦЕ й ПРОСТІР як базових корелює з примітивами А. Вежбицької, до яких належать: ДЕ, СТОРОНА, УСЕРЕДИНІ, ДАЛЕКО, БЛИЗЬКО, ВИЩЕ / НАД, НИЖЧЕ / ПІД [4, с. 21]. Автор не відокремлює в дослідженні концепти МІСЦЕ й ПРОСТІР, але залишається очевидним той факт, що визначення місця перебування предмета є пріоритетним завданням для свідомості людини. Концепти МІСЦЕ й ПРОСТІР вступають у гіпо-гіперонімічні відношення. Під місцем, слідом за О. Кубряковою, ми розуміємо точку, яку займає певний об'єкт на мапі простору [8, с. 87]. Так, відповідно до етапів пізнавального процесу людини, її просторового сприйняття дійсності концепт МІСЦЕ відповідає емпіричному пізнанню людини, тоді як концепт ПРОСТІР є продуктом абстрактного мислення.

Концепти МІСЦЕ й ПРОСТІР експлікуються в мовленні локативними та директивними висловлюваннями [16]. Різниця полягає в тому, що в локативах визначається місцезнаходження особи або предмета, тоді як директивне висловлювання інформує адресата про переміщення суб'єкта або об'єкта в просторі. Для нашого дослідження становить інтерес як вивчення місцезнаходження, так і напрямок руху об'єкта відповідно до центра координації. Зміна розташування об'єкта, спричинена його переміщенням від центра до периферії або в реверсивному напрямку, осмислюється через категорію просторової направленості.

Просторові індексальні одиниці експлікують можливість їх безпосереднього візуального сприйняття або відсутність цієї можливості, їх місце розташування або напрямок руху, ступінь наближеності або віддаленості певних предметів від розповідача [30]. Просторові індексальні знаки в структурі художнього порівняння вказують на ступінь віддаленості предметів від мовленнєвого простору з точки зору адресанта.

Прикладом може слугувати індексальне художнє порівняння з поетичного тексту М. ді Мішель «Poem beginning with a line by Roberto Juarroz»: " There are clothes that last longer than love / stored in a trunk, the dress he divorced / me in was white too but embroidered / in the bright colours of Easter / eggs. It was spring then, /1 was younger, there’s a photo / where I’m wearing this dress and smiling / the way we do for the camera and occasions. / Without sincerity. My skin /was better, was different" [31]. У зазначеному художньому порівнянні наводяться спогади дорослої жінки про своє «минуле» життя, життя з чоловіком, який пішов від неї, життя, коли вона була привабливішою й молодшою. Часова віддаленість «того» життя вербалізується в індексальному знаку «then» й інтенсифікується часовою формою дієслів (stored, divorced, embroidered, was), яка вказує на події, що відбулися в далекому минулому.

Лінгвісти вважають, що всі мови світу мають граматичні засоби, які індексально вказують на диференціацію між наближеними (проксимальними) або віддаленими (екстремальними) у просторі об'єктами, особами, подіями відносно адресанта. З метою ідентифікації місцезнаходження певного об'єкта використовуються також лексичні індексальні знаки, наприклад, here та there.

На думку Г. Кларка [18], словесні знаки типу here та there визначають місцезнаходження будь-якої особи або предмета відносно місцеперебування адресанта повідомлення, його особистого простору. Під особистим простором ми розуміємо простір, який людина асоціює зі своїм місцем перебування [19, с. 89]. Особистий простір людини може бути умовно обмеженим або ж мати конкретні фізичні обмеження, як-от простір власної домівки.

О. Кравченко вважає, що відношення, які існують між просторовими межами, що є референтами словесних одиниць here та there, мають диференційований характер [5, с. 26]. Просторова локація, референція до якої вербалізується знаком here в синтагматичній послідовності художнього порівняння, має лімітний характер, тобто here має значення «прагматично заданої межі простору, який включає місцезнаходження мовця в момент кодування» [25, с. 78]. Індекс here вказує на обмежену територію, яка починається тут, де знаходиться." - адресант, і закінчується там, де адресант відсутній. Визначення межі дії there є ускладненим, оскільки зона функціонування there починається в точці перетину з here, а встановити прикінцеву позицію не видається можливим [5, с. 27].

Сферу here можна класифікувати як ближнє коло адресанта. Складовими частинами цього кола є області фізичного та почуттєвого досвіду людини [6, с. Ближнє коло адресанта корелює з круговою організацією простору (за О. Кубряковою) [7, с. 7]. Межі ближнього кола адресанта рухливі, тому що до нього входять об'єкти, які фізично, морально, емоційно чи інтелектуально близькі людини, а кількість цих об'єктів залежно від життєвої ситуації може збільшуватися або зменшуватися [1, с. 293].

У передній частині ближнє коло мовця займає більшу площу, ніж за його спиною [19, с. 90]. Це пояснюється тим фактом, що органи візуального сприйняття людини розташовані попереду, а особистий простір людини багато в чому визначається розмірами поля зорового сприйняття. Передні межі особистого простору можуть зменшуватися, якщо людина з різних причин сприймає кодовану інформацію лише органами слуху [3, с. 29]. Слідом за О. Яковлевою визначаємо особистий простір як таку частину простору, яку людина здатна безпосередньо сприйняти, самостійно освоїти та впізнати [14, с. 64].

Окрім орієнтації в просторі за принципом наближеності або віддаленості від адресанта, існує ще один шлях визначення локації предмета в просторі, основою якого є принцип тривимірності. Більшість предметів оточуючого світу (зокрема й людина) мають три асиметричних вісі орієнтації: зверху / знизу, попереду / позаду, справа / зліва, серед яких вертикальна вісь є провідною [20, с. 13]. Стосовно горизонтальної вісі «справа / зліва» Г Кларк стверджує, що відносно людини зазначена вісь орієнтації є симетричною [18, с. 33].

Прикладом симетричної горизонтальної орієнтації може слугувати неканонічна комунікативна ситуація, представлена в такому індексальному художньому порівнянні: " Hack and Hew were the sons of God /In the earlier earth than now: / One at his right hand, one at his left, / To obey as he taught them how. « (B. Carman «Hack and Hew» [33]).

Згідно з концепцією Дж. Лайонза [9] тривимірність простору можна уявити так: вертикаль представлена відношенням up / down, горизонталь має два варіанти реалізації - front-back / left-right, третя вісь — in / out — указує на приналежність певного предмета (його вміщення) до певного обмеженого простору або його (предмета) вихід за межі цього простору. Третій вісі просторової орієнтації, на нашу думку, частково відповідає зазначена нами раніше опозиційна пара here / there.

Послуговуючись тривимірністю просторової шкали, людина ідентифікує себе з умістилищем і за аналогією переносить цю орієнтацію на предмети [23, с. 30], наприклад: " The stones out there in_ the / violet-black are part of a / slow-motion fountain? / / i.e. breathed in and out as in / cosmic lungs?" (M. Avison «Stone's secret») [31]. У цьому художньому порівнянні індексальні прийменникові знаки in і out локалізують місцезнаходження предметів у двох типах умістилищ. До першого ми відносимо субстанцію-вмістилище [23, с. 31] - темні води ріки (violet-black = black river-water — Я. П), що порівнюються з роботою дихального органу людини — легенями (за характером руху). Під час дихання людини повітря наповнює легені й перетворюється на їх уміст, а за мить виходить назовні, залишаючи вмістилище порожнім. При поступальному русі річкової води на берег камінці знаходяться в її середовищі, вони огортаються водою, коли ж хвиля полишає берег, то й галька перестає бути вмістом води, залишається за межами водяного вмістилища.

Другим вмістилищем ми називаємо особистий простір адресанта, який є фізично обмеженим простором, що зумовлено обмеженістю особистого простору людини. Послуговуючись концептуальною метафорою Дж. Лакоффа ПОЛЯ ЗОРУ — ЦЕ ВМІСТИЛИЩА [10, с. 55], ми визначаємо особистий простір адресанта як ВМІСТИЛИЩЕ, а все, що входить до нього, — як його ВМІСТ. Саме тому індексальна одиниця out у рядку " The stones out there" вказує на перебування предметів за межею ВМІСТИЛИЩА особистого простору адресанта.

На позначення присутності або відсутності певних об'єктів у межах поля зору адресанта індексально функціонують у лінгвістичному контексті вказівні займенники this /that/these /those. У художньому порівнянні з віршованого тексту С. Коцюби «For My Sister» індексальна одиниця this акумулює увагу читача на тих подіях, що відбуваються перед очима мовця: " The opening of her head / / big as a golf ball, the doctor said / making a circle of his finger and thumb / as big as this." [31].

На противагу полю зору, що визначається як візуальне явище, ми вважаємо за потрібне виділити поле ментального зору людини, до якого входять знання, спогади людини і яке водночас надає відомості, що уможливлюють прийняття рішень, а також слугують підґрунтям для роздумів людини. «Ментальний зір» розширює межі особистого простору адресанта, оскільки дозволяє людині бачити те, чого не бачать очі, як-от уві сні: " A dream like this: wild animals. Teeth. Tears. / It is the only dream now. « (K.I. Press «21 VENTOSE: MANDRAGORE») [32].

На перебування предметів або людей у межах чи поза межами особистого простору адресанта, на їх переміщення, напрямок руху індексально вказують не лише прийменники та прислівники місця, а й дієслова з індексальною потенцією. Під дієсловами з індексальною потенцією ми розуміємо такі дієслівні одиниці, які у своєму семантичному значенні мають сему, що вказує на напрямок руху об'єкта. Проілюструємо художнім порівнянням із віршованого тексту Г Паркера «Sonnets from „A Lover’s Diary.“ I. Love’s Outset»: " Her words came to me like a summer song, / Blown from the throat of some sweet nightingale" (come = move forward [26]) або з творчого доробку Б. Кармен «At Columbine’s Grave»: " Ah, Pierrot, / Thy loving tears in vain / Shall fall like quiet rain /For her" (fall = go down quickly from a high place or position [26]).

Отже, під час вивчення індексальних компонентів художнього порівняння ми отримуємо інформацію про адресанта поетичного повідомлення, адресата, об'єкт сприйняття, який здатний до переміщення, та про просторові відношення між цими складовими частинами неканонічної комунікативної ситуації. Предмет подальшої наукової розвідки вбачаємо у вивченні впливу іконічних художніх порівнянь на розгортання особистого простору адресанта в поетичному тексті.

Література

• 1. Апресян Ю. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира / Ю. Апресян. — С. 272−298. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: lpcs.math.msu.su/~uspensky/joumals/siio/35/35_12APRES.pdf.
• 2. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Бенвенист. — М.: Прогресс, 1974. — 448 с.
• 3. Богданова С. Индексальные конструкции с фразовыми глаголами речи в современном английском языке: дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / С. Богданова. — Иркутск, 1997. — 135 с.
• 4. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / А. Вежбицкая. — М.: Языки славянской культуры, 2001. — 272 с.
• 5. Кравченко А. Вопросы теории указательности: Эгоцентричность. Дейктичность. Индексальность / А. Кравченко. — Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1992. — 210 с.
• 6. Кравченко А. Когнитивные структуры пространства и времени в естественном языке / А. Кравченко // Известия АН. Серия литературы и языка. — 1996. — Т 55. — № 6. — С. 3−24.
• 7. Кубрякова Е. Категоризация мира: пространство и время (вступительное слово) / Е. Кубрякова // Категоризация мира: пространство и время: материалы науч. конференции. — М.: Диалог-МГУ, 1997(1). — С. 3−14.
• 8. Кубрякова Е. О понятиях места, предмета и пространства / Е. Кубрякова // Логический анализ языка. Языки пространств. — М.: Языки русской культуры, 2000. — С. 84−92.
• 9. Лайонз Дж. Лингвистическая семантика.

  Введение

  / Дж. Лайонз. — М.: Языки славянской культуры, 2003. — 400 с.

• 10. Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон; пер. с англ. А. Баранова. — М.: Едиториал, 2004. — 256 с.
• 11. Панова Л. Пространство в поэтическом мире О. Мандельштама / Л. Панова // Логический анализ языка. Языки пространств. — М.: Школа «Языки русской культуры», 2000. — С. 429−439.
• 12. Пирс Ч. Избранные философские произведения / Ч. Пирс; пер. с англ. — М.: Логос, 2000. — 448 с.
• 13. Топоров В. Пространство / В. Топоров // Мифы народов мира: энциклопедия. — М., 1980. — С. 341−342.
• 14. Яковлева Е. Фрагменты русской языковой картины мира (модели пространства, времени и восприятия) / Е. Яковлева. — М.: Гнозис, 1994. — 343 с.
• 15. Bar-Hillel Y. Indexical expressions / Y. Bar-Hillel // Mind. — 1954. — Vol. 63. — № 251. — P. 359−379.
• 16. Bennett D. Spatial and temporal uses of English prepositions: An essay in stratificational semantics / D. Bennett. — London: Longman, 1975. — 235 p.
• 17. chandler D. Semiotics. The basics / D. Chandler. — N. Y: Taylor&Francis, 2007. — 307 p.
• 18. Clark H. Space, time, semantics, and the child / H. Clark // Cognitive development and the acquisition of language. — New York & London: Academic press, 1973. — P. 27−63.
• 19. Hayduk L. The shape of personal space: An experimental investigation / L. Hayduk // Canadian Journal of Behavioral Science. — 1981. — Vol. 13. — № 1. — P. 87−93.
• 20. Hill С. Up / down, front / back, left / right. A contrastive study of Hausa and English / C. Hill // Here and there: Linguistic Studies on Deixis and Demonstration / [Weissenborn / Klein (eds).]. — Amsterdam: John Benjamins, 1982. — P. 11−42.
• 21. Jackendoff R. Languages of the mind: essays on mental representations / R. Jackendoff. — Oxford: The MIT Press, 1992. — 205 p.
• 22. Jespersen O. Language: its nature, development and origin / O. Jespersen // Language: its nature, development and origin. — L.: George Allen and Unwin Ltd., 1927. — 450 p.
• 23. Lakoff G. Metaphors We Live by / G. Lakoff, M. Johnson. — Chicago: Chicago Univ. Press, 1980. — 242 p.
• 24. Lefebvre M. The Art of Pointing. On Peirce, Indexicality, and Photographic Images / M. Lefebvre. — P. 1−15. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://www.academia.edu/192 769/The_Art_of_Pointing._On_Peirce_Indexicality_and_Photographic_Images.
• 25. Levinson S. Pragmatics / S. Levinson. — Cambridge: Cambridge University Press, 1983. — 106 p.
• 26. Merriam-Webster Dictionary [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.merriam-webster.com/dictionary/now.
• 27. Neisser U. Multiple systems: a new approach to cognitive theory / U. Neisser // The European Journal of Cognitive Psychology. — 1994. — Vol. 6. — Issue 3. — P. 225−241.
• 28. Ramchand G. Indexicals and Indexicality in Grammar / G. Ramchand [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://castl. uit. no/index.php/seminars?id.
• 29. Tomasello M. Language is not an instinct / M. Tomasello // Cognitive Development. — 1995. — Vol. 10. — P. 131−156.
• 30. Weinreich U. Explorations in Semantic Theory / U. Weinreich // Current trends in Linguistics. — 1966. — Vol. 3. — P. 395−477.