Пропріативи у полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів

Процеси глобалізації й локалізації в багатомовному інформаційному суспільстві сприяють широкому використанню у медичному професійному та науковому спілкуванні форматів різного типу медичних словників, електронних баз та засобів масової інформації. Фахові наукові видання містять терміни з різних напрямів медицини, в яких поряд з загальними назвами зафіксовані епоніми, пов’язані з власними іменами (від лат. nomina propria, англ. proper name). У нашій роботі під пропріативами розуміємо власне ім'я прізвище (від латинського proprius власний).

Проблеми функціонування слів або словосполук у комунікації фахівців, поєднаних медичною спеціалізованою діяльністю у різних медичних підсистемах, висвітлені у багатьох наукових публікаціях. Однак назви хірургічних інструментів з власними іменами не ставали об'єктом лінгвістичного аналізу мовознавців.

Метою статті є вирішення таких основних завдань: описати терміни з компонентами-пропріативами як об'єкт лінгвістичного аналізу; окреслити основні словотворчі моделі медичних епонімічних термінів; визначити склад тематичних груп пропріативів у полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів. пропріатив словосполука епонім хірургічний Об'єктом дослідження є українські термінінологічні одиниці, утворені на основі пропріативів і функціонують у субмові медицини у галузі хірургії.

Предметом розвідки є формальна та семантична структура українських епонімічних термінів з пропріативами у полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів загального і спеціального призначення, їхній пізнавальний потенціал.

Матеріалом опису стали епонімічні терміни хірургічних інструментів, зібрані з Великого медичного енциклопедичного словника, Україномовної медичної енциклопедії, Ілюстрованого медичного словника Дорланда (гол ред. П. Джуль, Б. Зіменковський), Каталогу медичних інструментів, науково-навчальної літератури.

Назви з власними іменами або словосполучення, до складу яких уходять власні імена, утворюють у окремих галузях медичних знань досить значний шар. За ствердженням В. М. Лейчика, більша частина епонімів являє собою терміни (Лейчик, 2013)¹, функціонування яких виявлено у всіх мікросистемах медичних термінів, зокрема, в анатомії вони складають близько чотирьох відсотків, у неврології менше третини від загальної кількості.

Сьогодні в україністиці епонім розглядають, як «власну назву будь-якого класу на позначення конкретного носія імені, від якої утворено термін⁵. На думку Г. В. Сингаївської, «терміниепоніми це асоціативні терміни, у яких мотивування виражається побічно, за допомогою різного роду асоціацій. Адже будь-який медик розуміє різницю між хворобою Паркінсона і хворобою Крона; при цьому правильний висновок їм допомагає зробити саме ономастичний компонент»⁶. Позначення спеціальних назв, утворених від епонімів, або у складі яких вони є компонентами, уважають епонімічними термінами .

Цієї думки притримуємося у дослідженні пропріативів у полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів.

Явище поширення епонімічних найменувань, за спостереженнями мовознавців, почалося ще з античної епохи. З часом з являлися нові пропріативи, «відображаючи як етапи розвиткунових галузей медичної науки, так і пріоритет вченого, країни у відкритті нових фактів»⁹.

Мовознавці, вчені-медики тратили помітні зусилля на вивчення епонімічних термінів у медичних терміносистемах, на встановлення лінгвокультурологічних особливостей, національної специфіки, перекладу, помічаючи невпорядкованість, варіантність у словосполученнях, правопис, різницю обсягів значень.

Статус і функціонування епонімів, особливості термінів-епонімів у медичній термінології іспанської мови досліджували О. В. Варнавська, Г. В. Сингаївська; структурносемантичні характеристики термінів-епонімів у англійській кардіологічній термінології Л.І Запоточна; варіативність транскодування та трансформацій англійських медичних термінівепонімів мовою-реципієнтом Л.В. Стегніцька; О. О. Маковська ономастичний простір англійських термінів пластичної хірургії; культурологічний аспект вивчення медичних термінів-епонімів французької мови В.Г. Кулікова; Р.-Ю. Т. Перхач особливості перекладу німецькомовних власних назв на українську мову на прикладі медичних термінів (із компонентом синдром); В. Г. Синиця епонімічні утворення в латинській стоматологі чній термінології. Є.М. Какзанова, вивчаючи лінгвокогнітивні і культурологічні особливості наукового дискурсу (на матеріалі математичних і медичних термінів-епонімів) увела у дослідження пропріативів гендерний фактор. За спостереженнями досліднииці, авторами термінівепонімів є троє жінок-медиків (із загальної кількості вчених 363), що свідчить про андроцентричність медичних термінів, а також про перевагу чоловічої картини світу у медичній науці¹⁰.

З середини минулого століття підсумки досліджень епонімічних термінів, якими послуговуються в галузях анатомії й фізіології, гістології, ембріології, фізіологічної хімії, неврології й психіатрії, дерматології, ангіології та флебології, а також клінічні епонімічні назви синдромів хвороб людини зарубіжні вчені видрукували в епонімічних словниках, наукових працях¹¹, атласах. Близько 2 500 одиниць, що використовуються у вітчизняній і зарубіжній морфології містить «Ілюстрований словник епонімів у морфології» М.І. Гончарова (2009).

Також плідними стали розвідки епонімних одиниць у кінці ХХ-поч. ХХІ ст. вітчизняних українських вчених мовознавців та медиків.

Найперше увага дослідників була сконцентрована на функціонуванні в українській мові термінів з власними іменами в анатомічних утвореннях. Так, В.І. Лисенко у своїх спостереженнях дійшла висновків, що «прізвищеві компоненти присутні в найменуваннях різних анатомічних структур»¹². Т. В. Король підмічає в анатомічних термінах невідповідність імен, які традиційно вживаються у вітчизняній та іноземних літературах, як-от: капсула Боумена капсула Шумлянського-Боумена¹³.

Р.І. Стецюк в українській кардіологічній термінології вирізняє структурно-семантичні характеристики епонімічних найменувань та торкається, зокрема, назв апаратів та інструментів.

Авторка комплексного дослідження клінічної терміносистеми української мови Н.В. Місник зазначає, що епонімічні терміни широко представленні в сучасній клінічній термінології. Вони мають «рухому, гнучку, динамічну в заміні структуру» й «посідають значне місце в термінотворчому арсеналі підмови клінічної медицини»¹⁵

Певний внесок у розвиток теорії номінації зробила М. М. Дзюба. У комплексному дослідженні епонімів в українській науковій термінології, зокрема епонімічних термінів у медицині, дослідниця здійснила спробу уточнити термін епонімізація, з’ясувала специфіку процесу апелятивації у сфері наукової термінології, ввела до наукового обігу терміни епонімічна синонімія, епонімічна омонімія, епонімічне словотвірне гніздо¹⁶.

М.В. Дмитрук, вивчаючи проблеми унормування термінологічної системи, торкається у своїх працях епонімічних термінів назв хірургічних інструментів, які застосовують у ветеринарній термінології .

В останні десятиріччя тою чи тою мірою пропріативи відображені українськими вченими у наукових працях, приміром у монографії «806 клінічних епонімічних синдромів із симптомним та авторським покажчиками» (О.Г. Яворський, 2008;2009), багатьох словниках, як-от: в Українсько-російсько-латинсько-англійському тлумачному словнику з неврології та нейрохірургії (В.І. Цимбалюк, 2001), англо-українському Ілюстрованому медичному словнику Дорланда (2002, 2003), словниках з клінічної анатомії людини (Г.М. Топоров, М. С. Скрипніков, О. М. Проніна, 2008) та клінічної анатомії голови та шиї (Ахтемійчук Ю. Т., Т. В. Хмара, Д. В. Проняєв, 2013), Тлумачному словнику медичних термінів (Н. Місник, 2010), Українсько-російськолатинсько-англійському медичному енциклопедичному словнику (Л.І. Петрух, І.М. Головко, 2015) та ін. Для навчальних цілей створений навчально-методичний посібник «Епоніми судовомедичних ознак, проб, методів, класифікацій» (В.Д. Мішалов, Г. Б. Алексін, К.М. Сулоєв, О.В. Дунаєв, В. В. Войченко, 2008). Однак укладачами словників дуже мало уваги приділено пропріативам в епонімічних термінах медичного інструментарію.

Хірургічні інструменти сукупність пристосувань, пристроїв, які призначені для хірургічних операцій¹⁸. Пристрої, якими користуються практики під час хірургічних втручань чи маніпуляцій з метою видалення патологічного вогнища і відновлення функції органа, відомі ще з XVIXVIII ст.¹⁹.

Для діагностування чи вирізання будь-якої найменшої частини органа потрібно знаряддя (лат. instrumentum)², якого почасти не було, і лікар змушений був конструювати його сам. Згодом пристрій використовують інші, тоді «ім'я дослідника переходить на результат його діяльності»²¹. Специфіка оперативного втручання передбачає точне виконання рухів хірурга (лат. chirurgus ^ cheir рука, ergon робота²², грец. ХЄіроируод той, що діє рукою) і лаконічне спілкування з учасниками дійства. Тому назва інструмента нерідко замінює багатослівний опис пристрою, як-от: ретрактор замість інструмент для відтягування м 'яких тканин при перепилюванні кістки (при ампутації кінцівки)²²¹.

Словосполучення з компонентом-прізвищем ставали єдиним чітким об'єктом позначення пристроїв, якими хірурги здійснювали оперативне втручання. Вони набували властивостей терміна, ставали частиною термінологічної системи, використання яких протягом століть залишається не тільки цариною субмови медицини, але й висвічує складний розвиток медичного пізнання у галузі хірургії. Індивідуальне власне ім'я, функціонуючи в термінологічній одиниці, надає їй неповторності, урізноманітнює професійну мовну картину світу²⁴.

Морфолого-синтаксична структура в епонімах хірургічних інструментів подібна до значної частини епонімічних найменувань: поєднання іменника з загальною назвою у називному відмінку з пропріативом у родовому відмінку, як-от: голкотримач Мейо, дзеркало Куско, пінцет Швейгера, долото Гохта, гачок Єгорова-Фрейдина. Прикладом частого поєднання пропріатива з окремими компонентами епонімічних термінів можуть слугувати назви затискачів. Такий список налічує 54 найменування з апелятивом «затискач», з них 24 пропріальні назви²⁵, в яких є «…стрижневе (родове) слово назва загального характеру та власна (прізвище або прізвища) вчених, яка семантично детермінує та специфікує це слово»²⁶, як-от: з. Лінартца, з. Біттера, з. Федорова, з. Поппера, з. Лонго, з. Холдена. У цих мовних конструкціях «епонім виконує роль конкретизатора загальних понять» .

Менш продуктивними є конструкції: прикметник у називному відмінку + іменник у називному відмінку + пропріатив у родовому відмінку, як от: кишковий жом Пайра, судинні ножиці Келлі; гостра кісткова голка Брунса та конструкція: іменник у називному відмінку + прикметник у називному відмінку + пропріатив у родовому відмінку, як-от: зонд матковий Сімпсона, щипці двозубі Мюзо, щипці кульові однозубі Брауна.

Зрідка трапляються конструкції, що поєднують прикметник у називному відмінку + іменник у називному відмінку + пропріатив у родовому відмінку + описова частина (прикметник з іменником в орудному відмінку), як-от: зубчасто-лапчастий пінцет Отто з овальними краями. У найменуваннях інструментів подекуди використовують описову конструкцію + пропріатив у родовому відмінку: голка для спинномозкової пункції Біра. Такі багатокомпонентні епонімічні терміни виникають наоснові двокомпонентних словосполучень унаслідок подальшої конкретизації їхнього значення, віддзеркалюючи процес розвитку й ускладнення наукових понять"²⁸.

Отже, пропріативи у полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів віддзеркалюють основні вимоги до терміна. Вони мають виразну тенденцію до однозначного трактування поняття, як-от: трахеорозширювач Труссо, кістковий фіксатор Ольє.

Епонімічна форма пропріатива лаконічно заступає умотивовану описову частину терміна, як-от: Малеко катетер = двоабо чотирикрилий жіночий катетер. Умотивованість епонімічного терміна зумовлена «дефініцією, місцем у терміносистемі, прямим відношенням до об'єкта позначення»²⁹ й може бути наявною, як-от: гудзиковатий зонд Стойка і прихованою, як-от: лопатка Буяльського ^ інструмент для відтиснення тканин без їхнього пошкодження.

Пропріативні найменування хірургічних інструментів терміни, аналіз яких уможливлює отримання інформації про розвиток медицини і медичного інструментарію протягом століть та науковий потенціал окремої епохи. Вони фіксують і одночасно зберігають знання про піднесення та досягнення хірургії, як-от: голкотримач Кастров'єхо тримач для фіксації голок при зашиванні тканин. Окрім цього інструмента, Рамону Кастров'єхо належать відкриття в офтальмології (Катоп Castroviejo Briones, 1904;1987). Іспанський та американський офтальмологмікрохірург удосконалив операцію з пересадки рогівки. Хірургічна процедура дозволяє відновити і зберегти зір³⁰.

Назви хірургічних інструментів висвічують багатовіковий професійний досвід, який примножується наступними поколіннями. Екстралінгвальні чинники, що сприяють утворенню епонімічного терміна з пропріативом можуть бути різними: авторство вченого або вчених, які одночасно винайшли пристрій, визнання особистих заслуг³¹, приорітетність в удосконаленні методів, інструментів, як-от: термін пила Джильі з ручками і провідником Полєнова. Пила Джильі названа прізвищем винахідника лікаря-гінеколога Леонардо Джильі (L. Gigli, 1863−1908, італ.), який у 1894 році радив застосовувати її для розсікання лобкової кістки при дистоції під час пологів. Згодом Джильі послуговувався пилою для розтинання кісток при проведенні інших операцій. Для проведення специфічних операцій російський нейрохірург Андрій Львович Полєнов (А.Л. Полєнов, 1871−1947) покращив конструкцію пили, додавши ручки та провідник. Також шведський нейрохірург Олівекрона (H.A. Olivecrona, н. 1891 р.), користаючись досвідом автора пили, змінив її, внаслідок чого інструмент почали називати пилою Олівекрона. З прізвищем цього лікаря функціонує термін дротяна пилка Олівекрона з тримачем Джильі.

В епонімічних назвах трапляються кілька пропріативів осіб, які одночасно або в різний час брали участь у розробці, поліпшенні та впровадженні інструментів, що позначать різні поняття. Таким епонімічним термінам притаманні інтернаціональні риси, як-от: ножиці Сіболда-Сімса (Е. К. J. Siebold, 1801−1861, нім. акушер., J. М. Sims, 1813−1883, амер. гінеколог), ножиці Шмідена-Тейлора: (Віктор Шміден, Viktor Schmieden, нім. хірург, 1874−1946; Чарлз Файєтт Тейлор, Charles Fayette Taylor, амер. хірург-ортопед, 1827−1899). Першим, переважно, після апелятива зазначають прізвище вченого, якому надають перевагу у винаході пристрою, напр.: затискач хірургічний Дольотті-Вишневського (А. М. Dogliotti, 1897−1966, італ. хірург; О. О. Вишневський, 1906;1975, рад.). їхнє функціонування у різних мовах уможливлює міжнаціональне спілкування фахівців.

Перелік інструментів з епонімічними назвами містить незначну кількість пропріативів з подвійними прізвищами, як-от: 1) трьохлопатковий цвях Сміт-Петерсена (M.N. Smith-Petersen, 18 861 953, норв. псхіатр і ортопед); 2) дзеркало Мікулича-Радецького (Johann Mikulicz Radecki, 18 501 905, польсько-австр. хірург, який народився на Буковині). Якщо у першому прикладі у російській та українській мовах подвійне прізвище термін зберігає, то пріопріатив Мікулич-Радецький у терміні дзеркало Мікулича-Радецького або використовують подвійне, або тільки першу частину прізвища: дзеркало Мікулича, а в терміні з апелятивом «затискач» функціонує в українській, російській та англійській мовах тільки з перша частина прізвища: затискач Мікулича³², зажим Микулича³³ та Mikulicz’s clamp³⁴

У найменуваннях хірургічних інструментів спостерігається явище синонімії, основним критерієм якого є семантична подібність позначуваних понять. Низка пропріативів, об'єднаних навколо апелятива однієї тематичної групи, виконує функцію, що класифікує видове поняття і спрямована на пошук оптимального позначення наукового поняття³⁵, як-от: ножиці Міміношвілі (для перерізання зорового нерва, з виїмкою на кінцях робочих лез), ножиці Ландольта (для пересікання зорового нерва при енуклеації (спосіб видалення пухлин і органів) ока, з довгими, дещо зігнутими браншами із заокругленими кінцями), ножиці Есмарха (для розрізання пов 'язок, зігнуті під кутом леза, обушок одного з лез потовщений і розплющений на кінці).

До синонімічного ряду, який висвічує терміни, об'єднані одним пропріативом, можуть увіходити назви хірургічних інструментів, що належать до різних тематичних груп: распаратор Дуайєна, щипці Дуайєна, дзеркало Дуайєна, жом Дуайєна, затискач Дуайєна, ножиці Дуайєна, гачок Дуайєна. Прізвище свідчить про внесок вченого у хірургію, багатогранність наукового мислення і діяльності, як-от: гачок Фарабефа, щипці Фарабефа, распаратор Фарабефа, кісткотримач Фарабефа, ретрактор Фарабефа. Подібний перелік епонімічних термінів можна розглядати як епонімічне гніздо.

Поряд з описовою формою, у складі якої є загальна назва, функціонують варіантні епонімічні терміни. Вони володіють єдиним значенням, є повними синонімами, але різні за структурою³⁶, як-от: ножиці вигнуті по ребру = ножиці Ріхтера, леза вигнуті по ребру Ріхтера, ножиці зігнуті по осі Ріхтера. Серед епонімічних термінів можна виокремити паронімічні, в яких прізвищеві найменування подібні за морфологічною будовою і близькі за фонетичним складом, як-от: Лістон і Лістер, напр.: 1) щипці кісткові Лістона інструмент для розтинання кісткової тканини, 2) щипці Лістера ножиці для розрізу гіпсових пов’язок. До складу обох термінів увійшли прізвища англійських хірургів: 1) Рамона Лістена (Ramon Listen, 1794−1847) та 2) засноника антисептики та асептики Джозефа Лістера (Joseph Lister, 1827−1912).

За призначенням хірургічні інструменти поділяють на загальні і спеціальні. З розвитком медицини, науково-технічного прогресу, акумулюванням медико-біологічних знань та поліпшенням способів лікування хірурги удосконалювали пристосування для проведення операцій, унаслідок яких пристрої діставали імена винахідників.

Пропріативи в полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів віддзеркалюють систему різнопланових понять. З урахуванням лексикосемантичних особливостей епонімічні терміни хірургічних інструментів за поняттєво тематичними ознаками «назви інструментів, приладів» можна поділити на 27 груп: загальні хірургічні інструменти 14: ножі, ножиці, голки, троакари, пінцети, гачки, розширювачі, ретрактори, бужі, зонди, жоми, затискачі, утримувачі, клеми; інструменти спеціального призначення 13: долота, распаратори, пили, щипці, фіксатори, катетери, дзеркала, шприци, скоби, ложки, кюрети, щипці, ділататори. Ці групи можна об'єднати за поняттєво-тематичними ознаками «назви функціональних дій та процесів» і поділити на 8 груп:

для розсічення, роз'єднання тканин: ніж Есмарха, дугова пила Шарьєра, кісткові щипці Лістона, кістові ложки Фолькмана;

для проколювання: троакар Абрамса, троакар Ліхтвіца, біопсійні голки Франкліна-Сільвермана;

для розширення, відтиснення, відведення: ранорозширювач Колліна, лопатка Кохера, ділататор Хегара, гачок Фолькмана, буж Діттеля, шпатель Ревердена;

для захоплення, фіксації: затискач Холстеда, голкотримач Хегара, кістковий фіксатор Ольє, гачки Тірелла; кровоспинні: затискач Пеана з овальними губками; судинна клема Карреля, еластичний затискач Сатинського, затискач Шварца для накладання судинних кліпс;

для зондування: жолобкуватий зонд Нелатона, гудзиковий зонд Стейка, троакар Нельсона, зонд Мойніхена; для розчавлювання: кишковий жом Пайра, шлунковий жом Пайра; кишковий жом Мейо-Робсона;

для з'єднання тканин — голкотримач бумеранговий Янга, голкотримач Кодівілли, голкотримач Мейо-Хегара.

До пропріативів хірургічних інструментів належать епонімічні терміни пристроїв, призначених для оперативного втручання на окремих органах. Для таких операцій у практичній хірургії до переліку загального увіходять найменування інструментів спеціального призначення. Зі значного числа операцій перелічимо найпоширеніші. Так, наприклад, список назв інструментів для проведення нейрохірургічних операцій збагачується пропріативами: фрези Кушінга, ножиці Шмідена-Тейлора, распаратор Ламботта, распаратор Віберга, затискач Едсон, розширювач Янсена; для урологічних: катетер Тіманна, шприц Жане для промивання уретри; буж Гюйона; для акушерсько-гінекологічних ложкоподібне піхвове дзеркало Крістеллера, щипці двозубі Мюзо, зонд матковий Сімпсона; кюретки для аспіраційної біопсії Новака; для проктологічних розширювач Рігбі, аноскоп Хіршмана, ректоскоп Пратте, дитячий ректоскоп Кілліана; для ортопедичних і травматологічнихскоба Кіршнера; щипці Янсена, ламіноектом Кушинга, щипці Дальгрена, дугова пила Біра; для стоматологічних кюрета Грейсі, кюрета Янгера-Гуда, кюрета Маккола; для офтальмологічнихгачок Гімлі, ніж Сато, пінцет Грефе; дзеркало Мюллера; для трахеотомії трахеорозширювач Труссо, щипці Лаборда, тупий однолопастковий гачок Кохера; для операцій на серці і магістральних судинах затискач Вебера, затискач Гловера, ділататор аортальний Брокка, клема Де-Бейка.

Сьогодні продовжують точитися суперечки, пов’язані з правомірністю функціонування епонімічних термінів. Деякі з них пропонують замінити на неепонімічні (С. Д. Носов, 1981)³⁷ або обмежити практику їх накопичення через їхню багатослівність, синонімію, перенасиченість іншомовними елементами, утруднену вимову, утворення з порушенням мовних норм (М.В. Дмитрук, 2004)³⁸. До цих аргументів можна додати ще поліваріантність словосполучень, різний обсяг інформації, як-от: затискач Дуайена затискач з короткими масивними робочими губками і довгими рукоятками для зупинки кровотечі методом роздавлювання судин разом з оточуючими їх тканинами³⁹ і Дуайєна затискач затискач із зігнутими браншами для затискання тканин з метою тимчасового контролю кровотечі під час операції на шлунково-кишковому тракті*⁰; наявність фонографічних (катетер Пеццера (Pezzer франц.) катетер Петцера, пила Джильі (Gigli, італ.) пила Джиглі) та орфографічних помилок (гачки Фарабефа (Farabeuf, франц.) гачки Фарабеха) у навчальній літературі й зрідка в медичних довідниках. Становище ускладнюється ще й тим, що в різних країнах неоднаково використовують епонімічні терміни. Так, залежно від рівня розвитку медицини кожної країни, специфіки проведення операційного втручання, перелік пропріативних найменувань хірургічних інструментів буде несхожим на інший. Через названі причини, за судженнями мовознавців, доцільно ввести описові терміни, що будуть зрозумілі усім фахівцям. Інші дослідники епонімії⁴¹ притримуються думки, що варто замінити на описові⁴², кваліфікативні⁴³ лише частину термінів (ми поділяємо цей погляд). Протягом століть чимало епонімічних термінів використовують у науковій, навчальній і практичній діяльності. Вони є зручними у використанні і не потребують заміни на інформативно більш повні, як-от: пластинка Лейна замість сталева пластинка з отворами для шурупів, що використовуються для фіксації фрагментів переламаної кістки, голка Менгіні замість голка, яка не потребує ротації, щоб звільнити тканинний препарат при біопсії печінки. «Важко собі уявити, розмірковує дослідниця Є.М. Какзанова, що хірург в операційній буде просити подати йому 1×2 -зубний затискний інструмент замість «затискач Кохера»⁴⁴. Варто прислухатись до думки О.О. Маковської, що «прізвищевий компонент відіграє історичну і культурну роль у терміносистемі: належність прізвища до певного етносу говорить не тільки про етимологію ВН-знака чи походження особиавтора, а й про внесок певного народу в розвиток світової науки»⁴⁵ (ВН-власна назва). Замінити усі епоніми означає замінити частину культури, історії розвитку медичної науки, частину мовної картини світу і антропоцентричної сутності людського мислення.

З розвитком медичних наук і технічного прогресу все частіше потрапляють у сферу професійного використання нові епонімічні терміни, в основі яких лежать відкриття, творцями яких є окремі вчені й цілі наукові школи. Виникає потреба у спеціалізованих довідниках, словниках, користування яких значно зменшує час медичного спеціаліста на витлумачення епонімічного терміна. Тому продовжують актуальними залишатись дослідження пропріативів у полікомпонентних епонімах. Слушними є міркування О.В. Варнавської, що «детальна типологізація епонімів, виявлення загальних термінологічних особливостей, при одночасному врахуванні мовної специфіки, сприятиме міжмовному узгодженню і забезпеченню порівнянності медичної термінологічної лексики…»⁴⁶. Такі дослідження дозволять збагатити термінологічну систему, здійснювати обмін науковою інформацією та покращити якість процесу фахової професійної кому нікації.

1. Пропріативи у складі полікомпонентних епонімів є спеціальними назвами, від яких утворені епонімічні терміни. 2. Епонімічні терміни з пропріативами позначають комплекс медичних понять і є складовою частиною підмови хірургічної медицини. Вони є віддзеркаленням розвитку медичного пізнання та відображенням професійної діяльності. 3. З-поміж епонімічних термінів найпродуктивнішою за кількістю компонентів є словотворча модель «іменник у називному відмінку + пропріатив у родовому відмінку». У полікомпонентних епонімах пропріатив є складником терміноодиниці і конкретизує видове поняття. 4. Пропріативи в полікомпонетних епонімах мають синонімічні ряди, виступаючи твірною основою, можуть утворювати синонімічне гніздо. 5. В епонімічних термінах хірургічних інструментів має місце паронімія, яка при використанні призводить до дезорієнтації і плутанини. 6. Пропріативи у полікомпонентних епонімах хірургічних інструментів поділяються за поняттєво тематичними ознаками «назви інструментів, приладів» на 27 груп: хірургічні інструменти загального призначення 14, спеціального призначення 13; за поняттєво-тематичними ознаками «назви функціональних дій та процесів» на 8 груп.

Перспективи подальшого дослідження. Результати дослідження можуть бути використані при виборі оптимальної методики вивчення хірургічної термінології та при викладанні історії медицини, хірургічних дисциплін. Подальші розвідки уможливлять укладання фахового словника пропріативів у епонімічних термінах хірургічних інструментів.

Література.

• 1. Лейчик В. М. Обсуждение проблем эпонимии в современной науке [Электронный ресурс]. Режим доступу URL: http://www.lingexpert.ru/conference/ langlawl/leitchikepomyms.html (дата публікації: 25.11.2013).
• 2. Дейниченко Н. П. Епонімічні медичні терміни [Електронний ресурс] / Н. П. Дейниченко. // ХХІ Міжнародна науково-практична інтернет конференція «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку ІІІ тисячоліття у країнах СНД. Переяслав-Хмельницький, 2014. С. 195. Режим доступу: http://conferences. neasmo.org.ua/uk/art/434
• 3. Лисенко В.І. Терміни-епоніми в українській анатомічній термінології [Текст] / Вісник Нац. унту «Львівська політехніка»: Серія «Проблеми української термінології». Львів, 2009. № 648 С. 56.
• 4. Чернявский М. Н. Краткий очерк истории и проблеми упорядочения медицинской терминологии: энциклопедический словарь медицинских терминов [Текст] / М. Н. Чернявский. / гл. ред. Петровский Б. В. М.: Советская энциклопедия, 1984. Т. 3. С. 410−425.
• 5. Дзюба М. Епонімічні найменування в українсь кій науковій термінології [Текст] / Майя Дзюба // Українська мова. 2010. № 3. С. 55.
• 6. Сингаївська Г. В. Епоніми у складі іспаномовних
• 7. медичних термінів // [Електронний ресурс]. / Г. В. Сингаївська // Мовні і концептуальні картини світу. 2014. Вип. 47(2). С. 301. Режим доступу: http ://nbuv.gov.ua/UJRN/Mikks_2014₄₇(2) 3 6
• 8. Дзюба М. М. Епоніми в українській науковій термінології [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук: —
• 9. «Українська мова». / М. М. Дзюба. Луцьк., 2011. С. 16.
• 10. ⁸. Дзюба М. Епонімічні найменування в українській науковій термінології [Текст] / Майя Дзюба // Українська мова. 2010. № 3. С. 56.
• 11. Лисенко В.І. Терміни-епоніми в українській анатомічній термінології [Текст] / Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка»: Серія «Проблеми української термінології». Львів, 2009. № 648 С. 67.
• 12. Какзанова Е. М. Лингвокогнитивные и культурологические особенности научного дискурса (на материале математических и медицинских терминовэпонимов) [Текст]: автореф. дис… д-ра филол. наук [Електронний ресурс]. / Е. М. Какзанова. М., ИЯз РАН, 2011. Режим доступу: http://www. dissercat.com /content/ lingvokognitivnyeikulturologicheskieosobennosti-nauchnogo-diskursa-na-materialematematic
• 13. Какзанова Е. М. Роль терминов в прикладной лингвистике: лексикографическая фиксация терминов эпонимов // [Електронний ресурс]. / Е. М. Какзанова. Ин-т языкознания РАН, г. Москва, Россия. С. 266 267. Режим доступу: //http://www.russcomm.ru/ rca_biblio/k/kakzanova 2. pdf
• 14. Лисенко В.І. Терміни-епоніми в українській анатомічній термінології [Текст] / Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка»: Серія «Проблеми української термінології». Львів, 2009. № 648 С. 70.
• 15. Король Т. Сучасна українська анатомічна термінологія в професійній освіті [Текст] / Тетяна Король, Соломія Бичкова, Володимир Манько // Проблеми української термінології: зб. наук. пр. 2012. С. 79−80.
• 16. Стецюк Р. І. Українська кардіологічна термінологія (структурно-семантична характеристика): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / Р. І. Стецюк. Запоріжжя: ЗДУ, 1998. С. 10−12.
• 17. Місник Н. В. Формування української медичної
• 18. клінічної термінології [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 українська мова
• 19. [Електронний ресурс]. / Н.В. Місник. К.: 2002. С. 12. Режим доступу: http://mydisser.com/ru/catalog/ view/312/862/21 212.html
• 20. Дзюба М. М. Епоніми в українській науковій термінології [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук: —
• 21. «Українська мова». / М. М. Дзюба. Луцьк., 2011. С. 5.
• 22. Дмитрук М. В. Про деякі питання розвитку й удосконалення сучасної української ветеринар —
• 23. ної термінології [Текст] / М. В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. 2004. № 53. С. 25.
• 24. Ахтемійчук Ю. Т. Оперативна хірургія та топографічна анатомія [Текст] / Ю.Т. Ахтемійчук, Ю. М. Вовк, С. В. Дорошенко / За ред. проф. М. П. Ковальського. К.: ВСВ «Медицина», 2010. 504 с. + кольор вкл. 40 с. С. 23.
• 25. Семенов Г. М. Современные хирургические инструменты. 2-е изд. [Текст] / СПб: Питер, 2013. 352 с.: ил. -С.18.
• 26. ^20. Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами [Текст] / С. Нечай. К.: УЛТК ФТТ, 2000. С. 166.
• 27. ²¹ Дзюба М. М. Епоніми в українській науковій термінології [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук: —
• 28. «Українська мова». / М. М. Дзюба. Луцьк., 2011. С. 17.
• 29. ^22. Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами [Текст] / С. Нечай. К.: УЛТК ФТТ, 2000. С. 406.
• 30. Україномовна енциклопедія enc.com.ua [Электронный ресурс]. Режим доступу: http:// enc.com.ua/medicina/gol-grib/8518
• 31. Варнавская Е. В. Статус и функционирование эпонимов и медицинской терминологии испанского языка [Текст]: автореф. дис. … канд. филол. наук:
• 32. романские языки. / Е. В. Варнавская. Во
• 33. ронеж, 2009. С. 5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// http://www.aspirant.vsu.ru/ ref. php?
• 34. cand=1558
• 35. Каталог общехирургических инструментов. (Россия) [Электронный ресурс]. Режим доступу: http://www.nworld. spb. ru/cat_sur1.htm-
• 36. Лисенко В.І. Терміни-епоніми в українській анатомічній термінології [Текст] / Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка»: Серія «Проблеми української термінології». Львів, 2009. № 648 С. 70.
• 37. Дзюба М. Епонімічні найменування в українській науковій термінології [Текст] / Майя Дзюба // Українська мова. 2010. № 3. С. 57.
• 38. ²⁸ Дзюба М. М. Епоніми в українській науковій термінології [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук: —
• 39. «Українська мова». / М. М. Дзюба. Луцьк., 2011. С. 12−13.
• 40. ^29. Там само, С. 8.
• 41. ³¹⁰ Вікіпедія [Електронный ресурс] Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/ Ramon _Castroviejo
• 42. Дзюба М. Епонімічні найменування в українській науковій термінології [Текст] / Майя Дзюба // Українська мова. 2010. № 3. С. 61.
• 43. Медична енциклопедія [Електронный ресурс] Режим доступу: http://enc.com.ua/medichna-enciklopediya/ mikr-mozzh/18 092-mikulichazatiskach.html
• 44. Семенов Г. М. Современные хирургические инструменты. 2-е изд. [Текст] / СПб: Питер, 2013. 352 с.: ил. С. 282.
• 45. Ілюстрований медичний словник Дорланда: Англ.укр. іл. слов.: (Більш 2 300 000 сл.) [Текст]: у 2-х т. Т 1.: Пер. з англ. / Гол. ред.: П. Джуль, Б. Зіменковський. 2-е укр. вид. Л.: Наутілус, 2002. С. 472.
• 46. Варнавская Е. В. Статус и функционирование эпонимов и медицинской терминологии испанского языка [Текст]: автореф. дис. … канд. филол. наук:
• 47. романские языки. / Е. В. Варнавская. Воронеж, 2009. С. 17. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// http://www.aspirant.vsu.ru/ ref. php? cand=1558
• 48. Там само, С. 18.
• 49. ^37. Носов С. Д. О рационализации медицинской клинической терминологии [Текст] // Актуальные вопросы упорядочения медицинской терминологии. М.: Советская энциклопедия, 1981. С. 33.
• 50. Дмитрук М. В. Про деякі питання розвитку й удосконалення сучасної української ветеринарної термінології [Текст] / М. В. Дмитрук // Культура народов Причерноморья. 2004. № 53. С. 24−25. -г
• 51. Большая медицинская энциклопедия [Электронный ресурс]. Режим доступу: https:// books.google.com.ua/books?id=Dhn4BQAAQBAJ&pg =PT98& lpg &dq= Ілюстрований медичний словник Дорланда: Англ. -укр. іл. слов.: (Більш 2 300 000 сл.) [Текст]: у 2-х т. Т 1.: Пер. з англ. / Гол. ред.: П. Джуль, Б. Зіменковський. 2-е укр. вид. Л.: Наутілус, 2002. С. 472.
• 52. ⁴¹ Лидов И. П. Состояние, проблемы и задачи упорядочения отечественной медицинской терминологии [Текст] // Актуальные вопросы упорядочения медицинской терминологии. М.: Советская энциклопедия, 1981. С. 10−18.
• 53. ^42. Лидов И. П. Состояние, проблемы и задачи упорядочения отечественной медицинской терминологии [Текст] // Актуальные вопросы упорядочения медицинской терминологии. М.: Советская энциклопедия, 1981. С. 12.
• 54. Дзюба М. Епонімічні найменування в українській науковій термінології [Текст] / Майя Дзюба // Українська мова. 2010. N° 3. С. 61.
• 55. Какзанова Е. М. Роль терминов в прикладной лингвистике: лексикографическая фиксация терминов эпонимов // [Електронний ресурс]. / Е. М. Какзанова.
• 56. Ин-т языкознания РАН, г. Москва, Россия. С. 266. Режим доступу: //http://www.russcomm.ru/ rca_biblio/k/kakzanova 2. pdf
• 57. Маковська О. О. Ономастичний простір англійських термінів пластичної хірургії [Текст] / О. О. Маковська // Науковий вісник Волинського нац. у-ту ім. Л. Українки, 2011. Ч. 2. № 6. С. 166.
• 58. Варнавская Е. В. Статус и функционирование эпонимов и медицинской терминологии испанского языка [Текст]: автореф. дис. … канд. филол. наук: романские языки. / Е. В. Варнавская. Воронеж, 2009. С. 3. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// http://www.aspirant.vsu.ru/ ref. php? cand=1558