Вимоги, які висуваються до терміна

Як зазначають деякі науковці, «кожний термін є слово, але не кожне слово — термін». До термінів, на відміну від слів загальновживаної мови, науковці висувають низку специфічних вимог, які бажано дотримуватись в межах термінології певної галузі. Найбільш важливими з цих вимог є наступні:

• 1) Термін має відповідати правилам і нормам певної мови.
• 2) Термін має бути систематичним.
• 3) Терміну властива якість дефінітивності, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття. Це означає, що в основі кожного терміна обов’язково лежить визначення реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. Тобто, терміни відрізняється від звичайних слів тим, що вони виражають та формують професійні поняття, зміст яких, відображений в дефініціях, визначається в системі понять відповідної сфери. Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він є членом системи термінів, тобто терміносистеми, а в мові виступає у спеціальному професійному контексті. Тільки в цих умовах він може володіти ознаками, які притаманні термінам. І. В. Арнольд [1, 83] приділяє увагу тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об'єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується в спеціальній літературі та входять в систему професіонального знання в цій галузі. Для того щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення в спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що кожен термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, дають йому дефініцію трохи по іншому. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета.
• 4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення.
• 5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні «хибно орієнтовні» [20, 54] одиниці.
• 6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.
• 7) Термін має прагнути до однозначності. Д. С. Лотте показав, що однозначність не виникає в термінології сама по собі. Він висунув та обґрунтував наступні вимоги: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі [17, 57].
• 8) Для терміна не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню [17, 57].
• 9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразність, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.
• 10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів [25, 56].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, «вибраними» одиницями загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння.

Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом військово — політичних термінів.