Класифікація юридичних термінів (на матеріалі сучасної арабської літературної мови)

У статті розглядаються варіанти класифікації юридичної термінології загалом і термінів юриспруденції в сучасній арабській літературній мові зокрема; визначається низка ознак, за якими можна класифікувати юридичну термінологію сучасної арабської літературної мови.

Ключові слова: сучасна арабська літературна мова, юридична термінологія, класифікація, ознаки диференціації.

Постановка проблеми. Як відомо, будь-яка галузь знань має свою термінологію, чим специфічнішою вона є, тим гостріше постає питання про проблеми її термінології. Актуальними є проблеми термінології й у юриспруденції, зокрема, арабських країн.

Дослідження особливостей юриспруденції країн Арабського Світу давно привертає увагу науковців Європи та США. Це пояснюється насамперед геополітичними інтересами цих країн. Серед дослідників, які вивчали цю проблему, Норман Андерсон, Ніколас Ділан Рей, Дауд Ель-Алямі, Шиблі Маллат, Ахмед Аль-Сувайді, Уїльям Беллентайн, М.Дж. Холл, Н. Карам, Самір Салех та ін. На території колишнього Радянського Союзу юридичним наукам Арабського Сходу приділяли увагу Г Керімов, М. Садагдар, Р. Сюкіяйнен та ін. Щодо безпосередньо юридичної термінології сучасної арабської літературної мови і її класифікації, то досліджень у цій сфері значно менше. Тож актуальність статті зумовлена необхідністю класифікації й систематизації термінів арабської правової мови.

Метою статті є визначення основних видів юридичних термінів на матеріалі сучасної арабської літературної мови.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття юридичної термінології достатньо розмите й неоднозначне. У правовій науці запропоновано кілька визначень поняття «юридичний термін», а саме:

• 1. Юридичний термін — елемент юридичної техніки, словесне визначення державно-правового поняття, за допомогою якого висловлюється та закріплюється зміст нормативно-правових приписів держави [5].
• 2. Юридичним терміном варто вважати «будь-яке слово чи словосполучення, яке виступає в номінативній функції й визначає ключове поняття елемента правової системи (гіпотези, диспозиції, санкції)» [9, с. 24].
• 3. Юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття із правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у юридичній літературі (законодавчих актах, юридичних словниках, науково-правових працях) [1].

Найбільш удалим уважаємо визначення поняття «юридичний термін», наведене Л. Кураковим, оскільки об'єктом вивчення права є такі важливі та комплексні компоненти суспільства, як держава й право, державно-правові явища суспільного життя. арабський літературний мова термінологія Особливості юридичних термінів не можна охарактеризувати без диференційованого підходу до них. Відповідно до положень Енциклопедичного юридичного словника, за ознакою «зрозумілості» тій чи іншій частині населення розрізняють юридичні терміни загального значення, спеціально-технічні терміни, а також спеціально-юридичні терміни.

Терміни загального значення, або загальновживані терміни — юридичні терміни, зрозумілі більшості людей, уживані в тексті нормативно-правового акта в тому самому значенні, що й у повсякденній лексиці. Загальновживані терміни діляться на терміни, які використовуються в тексті нормативно-правового акта в загальноприйнятому значенні, і терміни, що використовуються в тексті нормативно-правового акта у вузькому значенні. Основною характеристикою загальновживаних термінів є їхній вжиток у звичному значенні. До цієї групи термінів належать, наприклад, такі: — біженець,¹⁴ — свідок, Л- — працівник, 40″ - співучасник, «Цу — доказ, *>¦ - частина. Деякі вчені вважають, що повсякденна лексика не завжди задовольняє вимоги точності й стислості законодавчого акта [3, с. 62]. Тим не менше, без них не можуть існувати ані юридична наука, ані законодавство, оскільки без загальновживаних слів не можна висловити думки, зробити законодавство та юриспруденцію доступними для розуміння.

Спеціально-технічні терміни — юридичні терміни, що відображають сферу спеціальних знань: техніки, економіки, медицини; або ж терміни-складові інших (неюридичних) наук і галузей, які використовуються в законодавстві і юридичній науці, а саме: ддд^І - правила дорожнього руху, дІЛ7І^д — патентний збір, Ч^І ^ - виборче право, ЈУІІ «Црд - недоброякісний товар, $ІдЛ ^ ІЛЛ — пожежна безпека, Мд^І ^ЛІ ^ - кібернетика, М>^- бюджет. Для визначення їхнього змісту необхідно звертатися до тих галузей знань, до яких вони належать.

Технічних термінів найчастіше неможливо уникнути, оскільки чим спеціальнішим є закон, тим вужчу галузь суспільних відносин він регулює, тим більше в ньому технічних термінів [7, с. 12].

Спеціально-юридичні терміни — юридичні терміни, уведені до складу мови законодавцем і юридичною доктриною, які містять особливий правовий зміст. Спеціальні юридичні терміни є зрозумілими лише фахівцям у галузі права [4]. Наприклад: ^дд!> - пом’якшувальні обставини, ^І *д ^ ІидЛ — угода між обвинуваченням і захистом, - об'єктивна відповідальність, дідд - контрафікція, підробка.

Із розвитком і популяризацією досягнень науки й техніки, зокрема розвитку юриспруденції, терміни зі сфери спеціального вжитку переходять до категорії загальновживаної та загальнозрозумілої лексики. При цьому термін залишається частиною термінологічної системи мови. Тому юридична термінологія майже повністю спирається на загальновживані слова. А. Черекаєв зазначає, що спеціально-юридичних термінів у мові не так багато [10, с. 26]. Застосовуються вони для позначення особливих понять лише в юриспруденції. Як правило, спеціально-юридичний термін створюється законодавцем, коли в загальнолітературній мові немає терміна для позначення відповідного поняття. Спеціально-юридичні терміни мають особливий правовий зміст і є зрозумілими лише фахівцям у галузі права.

Уживані в мові законодавства терміни можна також класифікувати за сферою застосування. Визначають загальноправові, міжгалузеві та галузеві терміни. Загальноправовими вважаються терміни, поширені й уживані в усіх галузях права та законодавства. До них можна зарахувати загальновживані терміни без уточнення їхнього значення, наприклад: ^ - договір, контракт; АА> - приватна власність; Цо" - визначення; А1А - держава; ^ - право; А1А А1^ - державний орган; Ax.Uk) Ашу" - суспільна організація; - посадова особа; - законодавство; АйА - законність; А - правопорядок тощо.

Міжгалузевими вважаються терміни, притаманні кільком галузям права. Міжгалузева термінологія має змішаний характер. Наприклад, Аи*. — правопорушення, АА АЬ>" - дисциплінарна відповідальність, А^А Ак — значні збитки, — протокол, - майно, Аж - банківська гарантія;

А АІіЈ - застава тощо. Очевидно, що поняття, які охоплюються міжгалузевими термінами, за своїм обсягом значно вужчі, ніж загальноправові.

Особливістю галузевої термінології є те, що вона базується на предметно-логічних зв’язках і відношенні відповідних понять, які відображають специфіку конкретної сфери правових відносин. Відповідно, галузева термінологія обслуговує визначену галузь права, тобто утворює галузеве термінологічне поле, яке не збігається ані із загальноправовим, ані з міжгалузевим термінологічними полями — ширшими в змістовому й функціональному планах. Як правило, це спеціально-технічні та спеціально-юридичні терміни [11]. Наприклад: А — кредитор, АА 6А — цінні папери, А-А — довіреність, — право власності,^1иЛ - майнові збитки, ЦА АУ - скоєння злочину; 6^ - розлучення тощо.

Крім того, серед термінів юриспруденції можна виділити терміни точного значення й терміни, що відображають оцінні поняття. Застосування точних юридичних термінів має об'єктивний характер і не передбачає вибору правозастосувачем дії того чи іншого явища; їхній зміст повністю залежить від закону та визначається ним. Як правило, до точних термінів у тексті нормативно-правового акта подаються дефініції. Фактично обставини застосування юридичних термінів точного значення не мають впливу на їхній зміст, наприклад: ^ - убивство; А"" - пенсія; 6^ - розлучення. Визначаючи те чи інше поняття, вони відображають об'єктивні зв’язки дійсності, а роль органу, який застосовує норми права з такими термінами, зведено до роз’яснення їхнього змісту, констатації відповідності ознак понять, що вони визначають, і певного факту, події [2].

Значення термінів, які позначають оцінні поняття, пов’язане з конкретними обставинами, залежить від них: — суттєва шкода; Ак- значні збитки. За допомогою таких термінів правозастосувальний орган має не просто констатувати, а й надати оцінку відповідності ознак того чи іншого факту, події та ознак відповідного оцінного поняття. У межах, визначених законом, правозастосувач, по суті, самостійно формулює зміст оцінного поняття, при чому конкретні ознаки його змісту кожен раз визначаються залежно від ознак конкретного випадку. У законодавстві існує значна кількість термінів на позначення оцінних понять. Вони допомагають адекватно враховувати соціально-політичний стан, конкретні обставини, а також становлять підґрунтя для правової ініціативи, самостійності, творчого підходу до застосування права [6].

За фактом фіксації в законі юридичні терміни класифікують на закріплені в законодавстві й незакріплені; у свою чергу, перші діляться на визначені (коли в законі вказано істотні ознаки поняття) та невизначені терміни, які, зокрема, виражають оцінні поняття [11].

Із погляду семантики терміни можна поділити на терміни з інтенсіональним типом значення (6А^І - сервітут; АА — покарання), у якому закріплені якості або властивості, що становлять внутрішній зміст слова, тобто його сигніфікація; а також терміни з екстенсіональним типом значення, у якому більш чітким є денотативне значення, тому що в ньому закріплений не зміст поняття, а його обсяг, тобто множина речей, денотатів, із якими співвідноситься поняття.

Екстенціональне значення мають терміни, уживані в широкому та вузькому значеннях. Наприклад, термін — агент у широкому значенні позначає й посередника, і контрагента, і замовника, і клієнта, й агентуру; у вузькому значенні (зокрема в Кримінальному кодексі Катару) цей термін позначає лише клієнта [15, с. 119]. Подібний тип значення притаманний термінам, у семантичній структурі яких закладено альтернативу. Альтернатива міститься в дефініціях низки юридичних термінів: — рана — будь-який поріз або різана рана зовнішніх покривів людського тіла [13, с. 12]; ^ - місце проживання — визначене місце або частина будівлі, призначене для використання як житлового приміщення власником, орендарем, їхніми членами родини, гостями, обслуговуючим персоналом, навіть якщо на момент скоєння злочину воно було не заселеним [13, с. 12]; - особа — фізична особа або компанія, асоціація чи група осіб, юридичних чи тих, що не мають цього статусу [12].

Характер співвіднесеності інтенсіонального та екстенсіонального типів значень у загальнолітературній лексиці й термінології різниться. У термінології інтенція слова збільшується внаслідок уточнення та спеціалізації його значення, тенденції до однозначного вжитку слова. Відповідно, у термінології скорочується екстенція слова — коло предметів, до якого його можна зарахувати. Так, під терміном — обмова в юриспруденції розуміють не будь-яке хибне обвинувачення чи наклеп, а лише хибне повідомлення особою представників судової влади або органів, уповноважених інформувати представників судової влади, про стосунок іншої особи до проступку або правопорушення або фабрикацію речових доказів скоєння злочину [14, с. 96]. Незважаючи на це, терміни з екстенціональним типом значення продовжують існувати в юридичній термінології [8].

Висновки. Під час дослідження ми дійшли висновку про те, що наведені варіанти класифікації є актуальними для юридичної термінології сучасної арабської літературної мови. Ураховуючи викладене, можна класифікувати юридичні терміни сучасної арабської літературної мови за ознакою зрозумілості; за сферою застосування; за точністю поняття, яке позначає термін; за фактом фіксації в законі; за семантикою.

Література

• 1. Артикуца Н. В. Основи вчення про юридичний термін і юридичну термінологію / Н. В. Артикуца // Українська термінологія і сучасність: збірник наукових праць / Інститут української мови НАН України. К., 2005. № 6. С. 35−42.
• 2. Земляная Т. Б. Использование терминологии в правотворчестве / Т. Б. Земляная, О. Н. Павлычева [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://siberia-expert.com/publ/satti/stati/ispolzovanie_terminologii_v_ pravotvorchestve_zemljanaja_t_b_pavlycheva_o_n/4−1-0−207.
• 3. Керимов Д. А. Законодательная техника: [научно-методическое и учебное пособие] / Д. А. Керимов. М., 2000. 127 с.
• 4. Колгина В. Ю. Системные отношения в терминологической лексике (на материале русского и арабского языка): автореф. дисс… канд. фил. наук / В. Ю. Колгина. М., 1996. 19 с.
• 5. Кураков Л. П. Экономика и право: [словарь-справочник] / Л. П. Кураков [Электронный ресурс]. Режим доступа: http:// determiner.ru/dictionary/222/symbol/222.
• 6. Соловьева Н. А. Значение дифференциации оценочного терминологического аппарата для модернизации уголовно-процессуальной деятельности / Н. А. Соловьева // Вестник Волгоградского государственного университета [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://cyberleninka.m/artide/n/znachenie-differentsiatsiiotsenochnogo-terminologicheskogo-apparata-dlya-modernizatsiiugolovno-protsessualnoy-deyatelnosti.
• 7. Хабибулина Н. И. Язык закона и его толкование: [монография] / Н. И. Хабибулина. Уфа: Уфимская высшая школа, 1996. 123 с.
• 8. Хижняк С. П. Семантические свойства юридического термина / С. П. Хижняк // Известия высших учебных заведений. Поволжский регион. Серия «Гуманитарные науки» [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/semanticheskie-svoystva-yuridicheskogo-termina.
• 9. Хижняк С. П. Юридическая терминология: формирование и состав / С. П. Хижняк. Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1997. 136 с.
• 10. Черекаев А. В. Юридическая терминология в российском публичном праве: проблемы применения и совершенствования: дисс… канд. фил. наук / А. В. Черекаев. М., 2004. 175 с.
• 11. Чирков А. П. Грамматическое толкование норм уголовного права / А. П. Чирков [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www. pravo.vuzlib.su/book_z550_page₄.html.