Роль природи у творах М. Горького

Роль природи у творах М. Горького

В творах російських письменників природа завжди грає великій ролі. Можливо, причина у цьому, що діти наші предків язичниками, які обожнювали і одухотворяли природу. А може, це особливість сприйняття світу творчо обдарованим людиною — він бачить як темні аспекти життя, але й прекрасне й дивовижне, що є у ней.

Многие твори М. Горького створювались у початку ХІХ століття. Це час багато вважали похмурим, «безгеройным». Тому дивно, що його розповіді, повісті, романи і п'єси сприймалися ніби свіжий подув вітру, як світлий промінь в непроглядною пітьмі. Читаючи сторінки творів М. Горького, звертаєш увагу те що, навіть найбільш важкі драми, зазвичай, зображуються їм у тлі сліпучої, що грає повнотою природи. Ось, наприклад, як починається розповідь «Мальва», що розповідає про важке життя, про конфлікт двох поколінь: «Море — сміялося. Під легким подувом спекотного вітру воно здригалось і, припадаючи дрібної брижами, сліпучо яскраво отражавшей сонце, посміхалося блакитному небу тисячами срібних усмішок… Цей звуку й блиск сонця, тисячоразово відображеного брижами моря, гармонійно зливалися в безупинне рух, повне живої радості. Сонце було щасливо тим, що світило; море — тим, що відбивало його радісний світло». Краса і гармонія, що панують у природі, протипоставлено життя людей яких багато некрасивого, болісного, брудного й навіть страшного. Особливо сильно цей контраст проявляється у епізоді, коли і натомість тиші, принади фарб занепаду раптом чується «п'яний жіночий голос, істерично выкрикивавший безглузді слова». Після цього слова, «бридкі, як мокриці», руйнують диво, ображають музику хвиль. Гадаю, що описів природи було практично неможливо так й вірогідно передати всю непривабливість і гидоту життя робочих на промыслах.

В інших ранніх творах письменника багато сонця, повітря; свободою та травами пахнуть степові простори. І знову неумолчно шумить, сміється, розспівує гімни море.

В початку оповідання «Стара Ізергіль» пейзаж викликає в читача певний емоційний настрій, створює природне тло вільної, вільної життя. Море, блакитна імла ночі, густі тіні виноградних лоз і, який «протікав широкої рівній хвилею. Але часом він чітко стрибав через щось невидиме і, породжуючи сильний порив, розвівав волосся жінок на фантастичні гриви, вздымавшиеся довкола їхнього голів». Здається, що саме має починатися казка. І справді: під впливом настрої, навіяного красою літнього вечора, стара Ізергіль розповідає легенди про Ларре і Данко і історію власної жизни.

Природа не лише прикрашає розповідь, а й стає ланцюгом між реальної життям і романтичним світом казок і легенд. З іншого боку, вона міцно пов’язана з душевним станом героїв. Так, море у своєму оповіданні «Челкаш» —- вільний і вільна стихія, яка визволила душу Челкаша від дрібного користолюбства, від принизливої жадібності і пристрасті грошей. Степ у своєму оповіданні «Дід Архип і Ленька», ліс в легенді про Данко змінюються у процесі розвитку сюжету. Якщо початку твори природа спокійна і повсякденна, то під час основного конфлікту вона відбиває душевне напруга героїв: починається гроза чи буря. Іноді природа має двоїстий характер. Вона або допомагає людям, або протистоїть їм. Ось як описує Горький ліс в легенді про Данко: «Серед них болото і пітьма, оскільки ліс був старий будинок і так густо переплелися його галузі, що крізь них видно було неба, і промені сонця ледь могли пробити собі шлях до боліт крізь густу листя. (…). Ці кам’яні дерева стояли мовчки і нерухомо днем в сепом сутінку і ще щільніше зсувалися навколо людей по вечорам, коли спалахували вогнища. І чи завжди, вдень і вночі, навколо тих осіб було кільце міцної пітьми, воно точно збиралося розчавити їх… А страшніше було, коли вітер бив за вершинами дерев й усе ліс глухо гудів, точно погрожував співав похоронну пісню тим людям».

Когда ж людям вдається перемогти страх завдяки великому подвигу Данко, то ліс відступає. Казково прекрасної постає їх земля: «І раптом ліс розступився проти нього, розступився і знову залишився позаду, щільний і німий, а Данко і ті люди відразу занурилися у морі сонячного світла, і чистого повітря, промитого дощем. Гроза була — там, ззаду них, над лісом, а ви тут сяяло сонце, зітхала степ, блищала трава в брильянтах дощу, і золотом виблискувала ріка…» Люди повинні обов’язково вірити в щось світле й радісне, що них впереди.

С природою зазвичай пов’язане й головним героєм, навколо якого будується розповідь. Челкаш почувається вільним лише у море, умираючий Ларра дивиться на небо. Такі штрихи дозволяють повніше розкрити характер героя, його відчуття провини та переживання, погляди на мир.

Описания радісній, живописної природи посилюють ноту бадьорості, надії, дієвою активності у творчості письменника. Горьківські пейзажі нагадують читачам про безупинному, вічному відновленні життя, звуть належить до неї мужньо, активна, творчески.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.