Культура найдавніших земних цивілізацій. 
Стародавній Єгипет

Післявивчення матеріалу теми ви повинні вміти:

• — визначати особливості розвитку культури давньосхідних цивілізацій;
• — розкрити сутність давньосхідних культур;
• — називати етапи формування цивілізацій в Єгипті;
• — характеризувати вплив релігії на мистецтво, архітектуру тощо Єгипту;
• — описувати значні досягнення єгиптян у науці та літературі.

Теоретичний мінімум: — природа (релігія, міф, культ, політеїзм, монотеїзм, математика, астрономія),.

• — людина (сфінкс, піраміда, піктографія, ієрогліфи, папірус, храм, архітектура, гробниці, канон);
• — суспільство (сакральність, цивілізація, рабство, фараон, реформи, муміфікація, жерці).

Основна частина.

Найдавніші земні цивілізації зародилися в Центральній Азії та Північній Африці. Це так звані річкові цивілізації, які виникли біля великих річок: Нілу, у Єгипті, Тигру і Євфрату (Шумер, Аккад), Хуанхе (Китай), Інд (Індія).

На зміну міфології, близько 7−6 ст. до н.е. утворюються системи світових релігій: в Індії - Буддизм, у Китаї - філософські школи, в Іранівчення Заратустри; у Палестині з’являються пророки.

Світоглядна система Єгипту мала глибоку історію. її міфологія почала формуватися у 6−4 тис. до н.е. Кожний ном мав свій культ богів, який був пов’язаний її природним середовищем, найшановнішими були: Ізида — богиня мати, Нутбогиня неба, бог землі - Геб, бог Нілу — Хапі. Потойбічний світ належав Осірісу, він же вершив суд над небіжчиками. Довго залишалися прояви тотемізму. Обожнювалися тварини. Богиня Хатор ототожнювалася з образом небесної корови, бог Себек — крокодила, Гор — сокола, Анубіс — шакала, Тот — павіана.

Вічне життя пов’язувалося із збереженням тіла (бальзамування), що стало не лише своєрідним ритуалом, а й уособленням світобачення та мислення. Необмежена влада фараона переносилась на необмеженість влади верховного божества Ра.

Єгипетська цивілізація поділяється на такі періоди: Давнє царство (3200−2400 p.p. до н.е.) — епоха спорудження великих пірамід. Фараон уособлює Сонце на землі і є верховним жерцем. До цього періоду належить найдавніша піраміда Джосера (автор — вчений Імхотеп) та комплек пірамід Хеопса, Хефрена та Мікеріна в Гізі.

Середнє царство (21 ст. — початок 19 ст. до н.е.) — це розпад держави з утворенням дох центрів у Дельфах і Фівах. У цей час популярними стають скульптурне зображення (писець Каї, поховальні фігурки — ушесті), які набирають портретних рис.

Нове царство (16−12 ст. до н.е.) започатковується з 18 династії. Особливо багато уваги приділяє будівництву) цариця Хатшепсут. Найбільшої могутності Єгипет здобуває за Аменхотепа 4-го. Він узяв собі нове ім. яЕхнатон (син Сонця).Цей період завдяки зміненій релігії (культ одного бога Атона) позначився найбільшою людяністю в мистецтві Єгипту (скульптурні портрети цариці Нефертіті).

Пізнє царство (11 ст. — 332р. до н.е.) — останній період розквіту Єгипту. У 525 р. до н.е. державу захопили перси; у 332 р. — греки. Починається доба еллінізму, коли спадщина єгипетської культури зливається з античною.

Питання для роздуму: — У своєрідному зразку давньоєгипетської автобіографічної літератури «Розповідь Сінухета» помітне постійне звертання до інформації такого плану: «Я був супутником, що завжди йшов за своїм господарем, слугою царського гарему в государині, обласканий милістю дружини царя Сенусерта Нефру високоповажної». Що ми дізнаємося про пріоритети життя давнього єгиптянина?

— Знайдіть відповідності між візуальним каноном зображення людини і тим поетичним, яке знаходимо в давньоєгипетських «текстах пірамід»: «Ти (померлий) входиш і виходиш з радісним серцем, проникаєш у місця піднесені …судини твого тіла наповнюються, твоя душа просвітлена й імя твоє живе у вічності. Ти такий завжди, поза загибеллю». У чому смисл давньоєгипетського антропологічного канону?