Порівняльні студії. 
Європейський атлас історичних міст: концепція, реалізація й український контекст

Як уже зазначалося, однією з основних вимог та цілей на початку формування концепції європейського атласу історичних міст було уможливлення порівняльних досліджень. У 1969 р. на щорічних зборах Міжнародної комісії з історії міст в Оксфорді її голова Ф. Вольф запропонував у рамках майбутнього історичного з'їзду в Москві провести спеціальне засідання «для розробки порівняльного вивчення європейських планів міст». Ф. Вольф закликав членів комісії надсилати йому інформацію про основні міста у своїх країнах зі включенням відомостей про надані статути з метою виробити тематичні карти з конкретних питань, наприклад міські повстання й міські свободиДив.: Cahiers Bruxellois. — № 14/2. — Bruxell, 1969. — P.104. Див. також протокол засідання комісії: Simms A. The European Historic Towns Atlas Project (у друку). Ця пропозиція корелювала з ідеєю французької дослідниці Е. Еннен, яка запропонувала збирати інформацію щодо двох типів міст: великих (понад 20 тис. жителів) і малих (від 3 тис. до 20 тис. мешканців). Міста у цих вибірках мали бути репрезентативними, відібраними з різних реґіонів у кожній країні. У протоколі комісії нічого не сказано про остаточний результат цієї ініціативи, котрий, як видається, не був успішним.

Після початку реалізації концепції Г. Штооба (з кінця 1960;х рр.) за узгодженими правилами, очевидно, уважалося, що публікація атласів прямо сприятиме історико-порівняльним студіям. Представляючи німецькі атласи, дослідник зазначав (1985 р.): «Ми приєднуємося до наших сусідів […] з усіх аспектів порівняльних міських досліджень"Stoob H. The historic town atlas: problems and working methods. — P.614. На думку історика картографії В. Ебрехта, порівняльні студії повинні включати огляд топографії, зростання міста, економіку, соціальну структуру, закони, управління, адміністрування, навколишнє середовище, позицію центральності та функціональністьДокл. див.: Stдdteatlanten: vier Jahrzehnte Atlasarbeit in Europe / Ed. W.Ehbrecht. — Kцln; Weimar; Wien, 2013. — S.VIII. Інший методолог-урбаніст, Д. Денеке, виклав ряд питань, що виникають під час порівняльний студій: локація (відношення до річки), неперервність сітки доріг від ранньосередньовічних часів (римський період, доба вікінґів), топографія урядування (духовна та світська), захист (фортифікації), економічне життя (площі), церкви й культові будівлі, публічні споруди (ратуші), єврейські квартали. Усі ці критерії складають мозаїку зовнішніх і внутрішніх процесівDenecke D. Methodological approaches to the comparative studies of historic towns // Simms A., Clarke H.B. Medieval Urban Form in Comparative Perspective in the context of the European Historic Towns Atlas (у друку).

Отже, у процесі реалізації ідеї національних атласів міст існували узгоджені основні принципи. Утім, виникла певна методологічна розбалансованість. Американський історик М. Концен, оцінюючи науковий доробок європейських колеґ, писав про «неоднорідність методології», що застосовувалася в різних країнах. Він виявив, що тільки в 15 з усіх 27 схем національних атласів дотримувалися основного стандарту з включення кадастрової карти, а 12 схем узагалі не передбачали мапи розвитку території містаConzen M.P. Retrieving the preindustrial built environments of Europe… — P.151−153.

Можна помітити чимало неузгодженостей на національних рівнях підготовки атласів, на що впливали різні фактори, у тому числі як наукові, так і політичні. Так, британський атлас не містить реконструкції міста початку ХІХ ст., зате для Лондона, наприклад, було розроблено детальну карту реконструкції близько 1520 р., з якої усунуто передмістя. Хорватський атлас непропорційно багато місця відводить змінам у містах, що сталися у ХХ ст., особливо після розпаду Югославії та балканських воєн. Скандинавські атласи пропонують численні мапи з соціальних питань, але не містять інформації щодо будівель на головних картах, хоч вона присутня на репродукціях старих карт. Ірландський історик Г. Кларк піддав критиці відхилення від первісних наукових стандартів, що впливає на якість порівняльних дослідженьClarke H.B. Joining the club: a Spanish historic towns atlas? // Imago Temporis. Medium Aevum. — 2008. — № 2. — P.27−43.

До недавнього часу прикладів конкретних компаративістських студій було небагато. Так, Г. Кларк представив урбаністичне порівняння між Лондоном і Дубліном у середньовічний період. Незважаючи на відмінності в походженні двох міст (римський час та епоха вікінґів), їх розмірах і чисельності населення, Г. Кларк дійшов висновку, що на 1200 р. топографія Лондона й Дубліна була подібною. В обох містах вулична сітка вибудовувалася за віссю схід — захід, вони мали по одному мосту й потужному замку на південно-східному розі оборонних мурів, належали до однієї правової традиції. Визначальним фактором для їх урбаністичної еволюції стало розташування в гирлі великої річки та функція значного торговельного центруClarke H.B. London and Dublin // Medieval Metropolises: Proceedings of the Congress of the Atlas Working Group, International Commission for the History of Towns, Bologna 8−10 maggio 1997 / Ed. F.Bocchi. — Bologna, 1999. — P.103−125.

Австрійський історик Ф. Оплль провів подібне компаративістське дослідження для великих міст центру Європи — Відня й Кельна. Вони також знаходилися на важливих водних артеріях, Дунай та Райн. У середні віки Кельн мав численніше населення, його розростання йшло в унісон із будівництвом церков. Натомість Відень не мав такої розгалуженої мережі храмів і не був впливовим осередком округи. Роль цього міста як реґіонального та надреґіонального центру зміцніла, коли 1280 р. воно стало основним осідком династії Габсбурґів. Віднем завжди керувала світська влада, а Кельном до ХІІІ ст. володів місцевий архієпископ, і лише з 1470 р. він став вільним імперським містом. Обидва міських центри мали потужні фортифікації. Подібним було розташування ратуш та єврейських ґетто, торгові площі знаходилися паралельно до річокOpll F. Cologne and Vienna in the Middle Ages: a comparison // Acta Poloniae Historica. — № 9. — Warsaw, 2005. — P.5−30.

На підставі публікації атласів міст ірландська дослідниця А. Сіммс провела компаративістський аналіз для кількох міст центру, сходу й заходу Європи: німецького Венцлара, чеського Будейовіце, ірландського Келлса та польського Ополе. Порівняльні спостереження полегшував той факт, що близько 90% усіх міських поселень реґіону виникли в період великої європейської урбанізації, між 1100 та 1350 рр. Про урбаністичні процеси у середньовічній та ранньомодерній Європі див.: Vries J. de. European Urbanization: 1500−1800. — London, 1984; Hohenberg P., Lynn Hollen L. The making of Urban Europe 1000−1950. — Harvard; Cambridge; London, 1985. Основними містобудівельними домінантами виступили церкви, ратуші, торгові площі, фортифікації, школи, шпиталі, млини, лазні та інші громадські будівлі. До важливих компаративістських маркерів належали також правові документи, що видавалися володарями міста, наприклад при заснуванні, переході влади тощо. Дослідниця дійшла цікавого висновку, що міські поселення, які виникли ще в каролінзький ранньосередньовічний період, відрізнялися від міст, спланованих у пізніший час. Так, у каролінзьких містах церква становила серцевину поселення, навколо якої розвивалася торгова площа. Із ХІІІ ст. в міському ландшафті вже починають домінувати ринкові площі з центрально розміщеною ратушею. Авторка пояснювала таку метаморфозу змінами у соціальній функції міст. Якщо ранньосередньовічні міські поселення часто підпадали під вплив свого феодального сеньйора, то в розвинутому середньовіччі міська купецька верхівка через правову емансипацію зуміла здобути реальну автономію, а подеколи й справжню самостійність (деякі італійські міста, Ганзейський союз та ін.). Зміцнілий правовий статус відразу відобразився на вигляді міста, де ратуша як символ міської влади здобула центральне становищеSimms A. Interlocking spaces: the relative location of medieval parish churches, churchyards, marketplaces and town halls // Ireland, England and the Continent in the Middle Ages and Beyond: Essays in Memory of a Turbulent Friar, F.X. Martin, O.S.A. / Eds. H.B.Clarke, J.R.S.Phillips. — Dublin, 2006. — P.222−234. У подібному ж ключі на підставі опублікованого картографічного матеріалу А. Сіммс побудувала компаративістське дослідження для ірландського міста Кілкенні, німецького Калькара та угорського Шопрона. Окрім згаданих вище урбаністичних та соціальних маркерів, дослідниця взяла до уваги вуличну сітку, містобудівну дільницю (парцелу), розміщення фортифікаційних спорудSimms A. Unity in diversity: a comparative analysis of thirteenth-century Kilkenny, Kalkar and Sopron // Princes, Prelates and Poets in Medieval Ireland. Essays in Honour of Katharine Simms / Ed. S.Duffy. — Dublin, 2013. — P.107−123.

Безумовно, така багатостороння та глибока компаративістика була б неможливою без основної карти європейських атласів — кадастру початку або середини ХІХ ст. Кадастрова мапа, розповсюджена на той час в європейських країнах, якнайдетальніше представляла місто у вигляді сітки нерухомості. Вона показувала, що індивідуальна міська ділянка (парцела), закладена ще під час виникнення міста, була фундаментальною одиницею міського простору та, власне, вторила міський план у доіндустріальний період розвитку міста. Такий методологічний підхід дозволяє фактично встановити ретроспективний план міста від початку його формуванняДив.: Kain R.J.P., Baigent E. The Cadastral Map in the Service of the State: A History of Property Mapping. — Chicago, 1992. Див. також: SzendeK. How far back? Challenges and limitations of cadastral maps for the study of urban form in Hungarian towns // Stдdteatlanten: Vier Jahrzehnte Atlasarbeit in Europa / Ed. W.Ehbrecht. — Kцln; Weimar; Wien, 2013. — P.153−190. Утім, не слід абсолютизувати інформативність кадастрових мап. Недостатність чи відсутність відповідного картографічного матеріалу слід доповнювати результатами археологічних розкопок і дальшими архівними пошуками.