Футуризм. 
Український мистецький авангард

Близьким до кубізму був футуризм (лат, futurum — майбутнє) —стилістична течія в мистецтві ряду європейських країн на початку XX ст. започаткована італійським поетом Філіппо Марінетті (італійські живописці У Боччоні, Дж. Северіні, російські К. Малевич, О. Розанова, І. Пуні, українські О. Архипенко, І. Кавалерідзе), яка на початку 20-х рр., водночас із поширенням на інші сфери художньої творчості, зокрема літературу, набрала гострополітичного забарвлення. Футуристична концепція мистецтва зародилася як відповідь на урбанізацію суспільства внаслідок бурхливого розвитку промисловості (чорна та кольорова металургія, хімія), енергетики (перехід на використання рідинних паливних матеріалів, розвиток електромереж), машинобудування (паровози, автомобілі, літаки, дирижаблі), засобів зв’язку (залізниці, телефон, телеграф, радіо, винайдення телебачення) і сформувалася під впливом авангардних шкіл традиційних галузей художньої творчості та вражень від новонародженого мистецтва кіно. Послідовники цього напряму вбачали своє завдання у звільненні від тягаря минулого й уславленні сучасності.

Щодо змісту творчості футуристів, то для них було характерним звернення в уявне, часто-густо фантастичне, майбутнє («Літаючий пролетарій», «Клоп», «Містерія-Буф» В. Маяковського, «Перемога над Сонцем» та «Вселенськая війна» О. Кручених), щодо художніх засобів зображення та вираження, то найулюбленішими були технічні повтори мотивів, «напливи» форм, їхні перетини, зсуви та злами, що мало викликати враження прудкого руху часу, машин, життя; у літературі це набирало форм «зауму» — вигадування нових слів та уживання сполучень і складів, які нічого не означають (т. зв. слова на свободі), що споріднювало Ф. із дадаїзмом.

Футуризм швидко набув популярності в Україні, як у літературі, так і в образотворчому мистецтві (пригадаймо футуристичний період творчості українського поета-футуриста Михайли Семенка та ін.). Футуристи були у захваті від техніки, нових засобів пересування та зв’язку й прагнули передати ілюзію руху та швидкості. Для досягнення ефекту динамічності вони використовували кутасті форми та різкі контури, поєднували зображення одного предмета в різних положеннях. Футуристи вважали, що під впливом світла й руху тіла втрачають свою матеріальність. Тому вони намагалися створити ілюзію одно-моментності дій, які насправді відбуваються послідовно. авангардний живопис кубізм експресіонізм В Україні цей напрям знайшов розвиток у творчості Олександри Екстер («Київ, Фундуклеївська уночі», «Рух кольорів»), Олександра Богомазова («Київ, Львівська вулиця», «Потяг»), Вадима Меллера («Композиція»), Давида Бурлюка («Час») та ін.

У поглядах на завдання мистецтва й творчі методи кубісти й футуристи мали багато спільного. Тому вони швидко об'єдналися, утворивши єдиний напрям — кубофутуризм. Звільняючись від прямого наслідування натури, художники одержали певну свободу по-своєму інтерпретувати світ.

Першу виставку нового мистецтва в Україні, названу «Ланкою», за спогадами художника Д. Бурлюка, громадськість не сприйняла, а критика «зухвало обілляла брудом». 1914 року новоутворена група «Кільце» влаштувала свою (через світову війну першу і останню) виставку, в якій взяв участь 21 художник. У передмові до каталогу виставки, крім маніфестації основних теоретичних положень, було сказано: «Ми доводимо існування в нашому місті творчих сил» .