Розвиток популярної музики в Європі

У Європі в 16−17 ст. великого поширення набули «балади-листівки», тобто надруковані на папері вірші з нотами у верхній частині аркуша. Це вже були перші кроки шоу-бізнесу, масового поширення музики.

Народна музика поширюється ніби «сама»: хтось чує пісню, запам’ятовує її і співає, потім ще хтось чує співаючого і запам’ятовує і т. д. Це неконтрольований процес. А ось тиражування нот — це вже спроба усвідомленого, контрольованого розповсюдження музики.

Сучасна поп-музика належить до цілої індустрії - безлічі виробничих структур, через які проходить музична ідея, щоб у результаті стати конкретним продуктом і бути проданою мільйонам людей. І «баладилистівки» були початком формування цієї складної системи.

У 1650 році в Лондоні була випущена збірка «Учитель танців», складена Джоном Плейфордом (1623−1686), в якій були зібрані ноти різноманітних сільських танцювальних мелодій Англії, забезпечені поясненнями до танцювальних фігур і рухів. Плейфорд із друзями багато їздив по країні і збирав фольклор. Збірка виявилася дуже популярною, і за нею пішли безліч інших.

Ефектність народних мелодій, століттями вивірена точність баладної форми привернули увагу серйозних композиторів. Так, саме «Учитель танців» ліг в основу «Опери жебрака», одного з ранніх творів т. зв. баладної опери. Композитор Джон Пепуша (1667−1752) і драматург Джон Гей (1685−1732) представили свій твір лондонській публіці в кінці січня 1728 року. Успіх був настільки великий, що поставив під загрозу популярність Г. Ф. Генделя, чиї опери домінували в той час на англійській сцені.

З кінця 18 ст. широко поширюється аматорське музикування і, як один з його головних інструментів, фортепіано. Хороші фортепіано коштували недешево, але продавалися і недорогі невибагливі зразки. Важливо, що саме музикування стало дуже популярним. У моду входять фортепіанні п'єси, прості й сентиментальні, які не важко було вивчити будь-кому. Ці п'єси були густо прикрашені різними нехитрими, але ефектними музичними прийомами, що робило Їх на перший погляд вкрай витонченими. Схожі прийоми використовує і сучасна популярна музика.

Забезпечена публіка Європи розважалася салонним музикуванням. З’явився особливий жанр салонної балади, який був спрощеним наслідуванням оперного мистецтва.

Для бідних же людей однією з нечисленних розваг стала шарманка, винайдена в кінці 18 ст. у Швейцарії.

Шарманка могла відтворити одну або кілька популярних мелодій, і бродячі шарманщики виконували різні пісні: від сатиричних куплетів до сумних балад.

Зростала кількість музичних видавництв, що випускали нотні листівки і книги. До кінця 19 ст. багатомільйонні тиражі нотних аркушів вже не були чимось дивним.

Триває видання збірників народних пісень: збірки пісень менестрелів, і такі великі видання, як Збори національних англійських мелодій і Популярна музика нашої старовини.

Із середини 19 ст. починається активне зростання індустрії популярної музики та індустрії розваг у цілому. Нотні листки та збірки стають все більш доступними за ціною, і швидко росте число місць, де можна було б послухати популярну музику. У Європі та США виникають так звані розважальні парки, в яких постійно даються різного роду подання і грає музика. В Англії перший такий парк, «Воксхолл», був заснований ще в 1660 році. Характер музики, що виконувалася в розважальних парках, наприклад в знаменитому копенгагенському «Тіволі», відкритому в 1840 році, був виключно розважальний. Репертуар парків складався з жартівливих пісень, комічних номерів, фольклорних балад.

Популярна музика (англ.рор music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.

Інструментальні ресурси поп-музики обмежені, як правило, електрогітарами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема екзотичних інструментів. Для сучасної поп-музики велике значення відіграє електронна апаратура. Мелодії, як правило, нескладні, ритмічні, легко запам’ятовуються.

Вокальний стиль поп-музики характеризується мелодійною та емоційною манерою виконання, застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною теситурою, з широким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів.

Сучасні форми поп-музики поширені в усьому світі, проте складність її оцінювання як культурного явища зумовлена неоднозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі.

Сучасна поп-музика формувалася паралельно з іншими жанрами, такими як рок-музика, і не завжди була віддільна від них. У 1970;ті й 1980;ті її найтиповішою формою була т. зв. «традиційна музика» (traditional pop), яку в СРСР було прийнято називати «естрадна музика», «естрада». Традиційний non виконується співаком-солістом під фоновий акомпанемент. У США естрада була тісно пов’язана із джазом (Френк Сінатра), у Франції - з шансоном. Аналогічні виконавці популярні і в СРСР — Михайло Утьосов, Клавдія Шульженко, Марк Бернес, Володимир Трошин. Значну частину поп-музичної сцени США складають чорношкірі виконавці у жанрі соул.

Справжнім проривом у поп-музиці стала поява в 1970;х стилю «диско» (євродиско) і таких груп, як АВВА, Boney М, Dschinghis Khan, Bee Gees. Поп-музика відтепер витісняє рок-н-рол в якості основної танцювальної музики на дискотеках, і з цього часу танцювальна музика (dance music) є одним з основних напрямів у поп-музиці.

Завдяки появі музичного телебачення (зокрема, телеканалу MTV), в 1980;х формується культура відеокліпів. У цей час у США з’являються такі зірки, як Майкл Джексон, Мадонна, Прінс, Вітні Х’юстон. На попмузику в цей період впливають хіп-хоп, соулі ритм-енд-блюз. У 1990;х і 2000;их до цього додається танцювальна електронна музика. Від 2009 року в Італії, з’являються такі зірки, як Noemi.

Критерії популярності поп-музики визначаються двома чинниками.

Один із них — це міжнародні фестивалі і конкурси, що виявляють «найкращих». Найавторитетнішим конкурсом поп-музики вважається премія Греммі. Поп-музика представлена також на щорічному конкурс «Євробачення», дещо політизованому через спосіб підрахунку голосів по країнах.

Інший спосіб пов’язаний зі статистичними даними, зокрема підрахунком кількості проданих компакт-дисків, популярності пісень на радіостанціях і в продажу, здійснюваному через Інтернет. На основі статистичних даних складаються списки, подібні до найбільшого національного музичного списку у світі-Billboard Hot 100 (США). Наприклад, у Великобританії це UK Singles Chart і UK Albums Chart одночасно.

Велике значення у просуванні тієї чи іншої поп-групи відіграє реклама. Вже на початку 1940;х років реклама з’явилась на радіо, потім на телебаченні, зараз використовується в Інтернеті. Як новий носій і інструмент реклами висіупив мобільний телефон.