Російський музей

ДОКЛАД.

Російський музей перебуває в центрі С-Пб., в чудовому місці, на площі Мистецтв. Якщо звернути зі Невського проспекту, уникнути пам’ятник Пушкіна площею Мистецтв, важкі чавунна брама, двох бронзових левів, котрі охороняють фасад, потрапиш в музейні зали, де правлять закони искусства.

Колекції Російського музею дуже великі і разнообразны.

Піднімаючись другого поверх, можна дістатися розділ іконопису. Зали № 1,2,3,4 повністю віддані цьому різновиду живопису. У Російському Музеї зберігається одне із найбільших у країні зборів ікон. Йдучи цим залах можна зустріти твори різноманітних великих художніх центрів Київської Русі. Тут є ікони з Новгорода, Москви, Пскова, Ярославля, Вологди. У цих залах тебе просочує істинно Російський Православний дух.

Мандруючи далі за залах палацу насолоджуєшся картинами, скульптурами, та й суто оздобленням залів. Незабутнє враження виробляє «Білий зал» (№ 11). Це єдиний в палаці зал, зберіг своє початкове оздоблення. Свого часу це був парадна вітальня Михайлівського палацу. Перебуваючи у ній можна почути велич тієї епохи. Зал хіба що підносить тебе, робить витонченішим, змушує бути галантным.

І тепер, захоплюючись дедалі більш побаченим, можна дістатися зал № 14. І відразу ж потрапляє зупиняєшся як укопаний. Перед твоїми очима постає величезне полотно, з незабутнім сюжетом. Це -«Останній день Помпеи», самое відоме твір художника. Брюлов писав свій шедевр 11 місяців, і відразу ж зробив у світі фурор.

На своєму полотні Брюлов зобразив трагедію занепаду народу. З огляду на гинучих храмів, обійнятого вогнем неба, падаючих мармурових статуй можна бачити людей, котрі за різного проявляються у ситуації - одні їх рвуться до порятунку, інші скоряються долі. У цих людей стихія пробуджує любов, і героїзм, інстинкт і самоотверженность.

Йдучи від цього залу думаєш, може бути більш чудово й велично чому це произведение.

Але, зайшовши у п’ятнадцятий зал, бачиш ще одне полотно, від якої перехоплює подих. «Дев'ятий вал» Айвазовського — це полотно, також що розповідає про боротьбу людей зі стихією. Люди, які пливли на уламку корабля по бушующему океану, здавалося б є жалюгідним видовищем, вони є маленькі, безпорадні і натомість придушуючих своїм величчю величезних беснующихся хвиль, — стихія придушує тебе. Але, вдивляючись у це полотно, уважніше починаєш розуміти, перше враження оманливе. Не досі втрачено для людей, люди й не зламані, вони продовжують боротися вже відстояли своє життя й символом сподівання на полотні є сонце. Стихія, зрозумівши свою поразку, відступає, хвилі вщухають і вони залишають промоклих, знесилених, але гордих і полеглих духом людей покое.

Другий поверх «Російського музею» присвячений іконопису і живопису 18 століття і у першій половині 19 століття. Це велике час у Російському мистецтві. У цілому цей період на Русі було створено одні з найславетніших творів історія России.

У першому поверсі зібрані твори різних тимчасових періодів. Тут перебувають зали з Російським народним мистецтвом, живопис другої половини 19 століття та початок 20 століття, твори мистецтв Радянського периода.

Але найбільше враження виробляють зали № 40−41. Тут представлені картини Куїнджі. У цих залах ходиш як заворожений, насолоджуючись побаченим. Картини «Місячна ніч на Дніпрі», «Ельбрус ввечері», «Вечір в Україні», «Захід» викликають спокій захоплення. Ці картини світяться, світяться як внутрішньо, а й зовні. Куїнджі домігся таких фарб, що можуть призвести людей повне подив, примушуючи їх шукати які то джерела світла, підсвічування. Вражає майстерність з яким художник створює ефект світіння. Картини здаються реальними й іноді хочеться поринути у води «Дніпра», які срібляться під луной.

Змінюється світ, у якому живемо, змінюється від і музей. Але незмінним у ньому залишається головне — те, що створювалося чудовими майстрами нашого батьківщини уже багато століть і сьогодні, і завтра, і завжди буде поставати поперед очі мільйонів та мільйонів зрителей.