Культурно-дозвіллєві пріоритети сучасного селянина та можливості їх задоволення в клубному закладі (за матеріалами соціологічного опитування сільського населення Черкаської області)

Культурно-дозвіллєві пріоритети сучасного селянина та можливості їх задоволення в клубному закладі (за матеріалами соціологічного опитування сільського населення Черкаської області)

У статті, за результатами анкетування, сільського населення Черкаської обл. здійснено спробу оцінити роль клубного закладу в житті селян, вивчити їхні культурно-дозвіллєві запити і пріоритети, проаналізувати показники з основних напрямів роботи клубних закладів протягом 1991—2010 рр.

Клубний заклад вагомий чинник становлення й розвитку особистості сільського жителя, задоволення його культурних потреб та організації дозвілля. Цю думку поділяють ряд дослідників. Так, Р. Береза зазначає, що, пройшовши через становлення перших бібліотек, церковно-приходських шкіл та монастирів, заснованих великими руськими князями Володимиром Великим та Ярославом Мудрим, через братства Єзуїтських та Василіанських духовних орденів ХУІ-ХУІІ ст., осередки просвітніх товариств XIX ст. до закладів, що були епіцентрами утвердження комуністичної ідеології у XX ст., клубна система, без сумніву, залишається однією з важливих ланок духовного впливу на людину, особливо на селі [1, 215].

Дослідники О. Дукачов, В. Ніконенко та інші вважають, що значення клубних закладів у залученні сільських трудівників до багатств духовної культури, а також до процесу їх творення, зумовлене тим, що село не має такої розгалуженої системи спеціалізованих закладів культури, як місто. Саме клуби і будинки культури виконують на селі функції театру і філармонії, лекторію і кінотеатру, картинної галереї і музею [2, 196].

Мета нашого дослідження проаналізувати рівень потреб сільського населення в об'єктах культурної сфери, осмислити культурно-дозвіллєві пріоритети сучасного селянина та на основі цього визначити орієнтири, у напрямі яких повинна розвиватися діяльність закладів культури. Джерельною базою цієї роботи стали, проведені в 2010;2011 рр., власні польові дослідження. Шляхом спостереження, інтерв'ювання й анкетування було обстежено ряд сіл Городищенського, Драбівського, Золотоніського, Корсунь-Шевченківського, Тальнівського, Черкаського та ін. р-нів області. Всього анкетуванням охоплено 376 респондентів, віком від 18 до 56 років.

Важлива роль клубу в житті сільської громади підтверджується оцінкою респондентів потреби в клубах. Показовим є той факт, що більшість опитаних (70,2%) вважають, що клуби на селі потрібні. Цієї думки дотримується ще 26,8%, але за умови, що їхня робота поліпшиться. Отже, лише 3% респондентів переконані, що клуби не потрібні взагалі. Для більшості респондентів (41%) клуб є закладом для задоволення різних культурних потреб, 21,4% вважають його насамперед осередком художньої самодіяльності, 13,7% місцем, де можна поспілкуватися з друзями, знайомими після роботи, 13% приміщенням для кіно і танців.

Результати анкетування дають змогу стверджувати, що українці нині не втратили інтересу до культурномистецької сфери, який завжди був для них властивим.

Ю. Липа, аналізуючи описи збірного образу українця різними дослідниками, виокремив у них такі «подібні окреслення»: потяг до краси і розуміння її через музичну і поетичну творчість, любов до природи, багату поетичну натуру, «мальовничий індивідуалізм» [3, 156].

До 1990;х рр. культурна робота в селах Черкащини характеризувалася так: «Сільські заклади культури ведуть цілеспрямовану науково-атеїстичну пропаганду. В цілому по області помітно знизилася релігійна обрядовість … Широко впроваджуються нові радянські обряди» [4, 76−77]. На етапі відродження української державності та реформування суспільства постало питання про переосмислення ролі культури як специфічного виду людської діяльності, що відтворює творчу природу людини, її здатність конструктивно змінювати світ та впливати на національну самоідентифікацію [5, 4].

Будь-які зміни в культурі виникають тільки завдяки творчій активності особистості. Людина, будучи творінням культури, разом з тим, є і її творцем [6, 69]. Культурне дозвілля лише тоді повноцінне, коли людина бере в ньому участь, наповнює його своїм умінням, талантом. Однак, за результатами нашого опитування, найбільшу частку становлять респонденти, які є прибічниками пасивної дозвіллєвої діяльності: 48,6% опитаних висвітили себе як глядачі, 11,6% взагалі не брали участі в культосвітніх заходах. Це може свідчити про наявність значної частини свідомо неактивних селян, які не готові жити в сучасному полікультурному середовищі, здійснювати творчу діяльність на користь свого села й односельців. Більший ступінь активності тих 14,4% респондентів, які погодилися бути помічником у таких заходах, а найвищим ступенем характеризувалися 25,3% опитаних, які обрали позицію активного учасника. Саме ці дві категорії респондентів є представниками діяльної частини сільських жителів, які є реальними активістами культосвітніх заходів.

Дослідження соціально-культурного потенціалу клубних закладів у незалежній Україні свідчить про зменшення реальних показників у всіх напрямах їхньої роботи. Автором підраховано, що з 1991 до 2001 рр. кількість колективів художньої самодіяльності у районах Черкаської обл. зменшилася в середньому на 24%, клубних формувань для дорослих на 22%, для дітей на 2%, аматорських об'єднань на 39%. Такі негативні результати вплинули і на зменшення кількості учасників художньої самодіяльності у середньому на 40% [7]. У 2001;2010 рр. спостерігалася певна позитивна динаміка збільшення кількості колективів художньої самодіяльності майже на 17%. Однак чисельність учасників у них продовжувала зменшуватися і в цей час (на 14%) [8, 1]. клубний дозвіллєвий заклад сільський Негативні зміни відбувалися в розвитку видів і жанрів художньої самодіяльності. У першу чергу, це стосується хорового мистецтва: через занепад матеріально-технічної бази клубних закладів, зменшення сільського населення, значно скорочувався контингент учасників хорових колективів, велика їх кількість розпадалася. Натомість популярності в музичному середовищі села набували самодіяльні виконавські колективи, зміст роботи яких безпосередньо пов’язаний із народнопісенними національними традиціями, це фольклорні ансамблі. Вони діють у всіх районах області. Приміром, на Драбівщині велику популярність у численних прихильників народного мистецтва здобули колективи Степанківського, Мойсівського, Коломицького, Шрамківського сільських будинків культури. На окрему увагу заслуговує ансамбль «Родовід» с. Білоусівка, який вирізняється самобутнім автентичним співом і досяг значних творчих успіхів. Тексти пісень, що виконує ансамбль, внесено до Золотого фонду архіву державного Музею народної архітектури та побуту України [9, 109].

Погоджуємося з В. Коротя-Ковальською, що перед навалою піратської музики українська пісня затихла в повсякденному житті села і фольклорних ансамблів, які б співали тільки народні пісні і зберігали народну вокальну культуру, не багато [10, 193]. Часто причиною цього є відсутність компетентного керівника, фахівця, який би володів знаннями про звичаєвість, обрядовість, локальні особливості пісенного стилю, народного одягу і зумів би відмежувати глибинно традиційне від псевдокультурних нашарувань радянського періоду. Для науково-обґрунтованої роботи зі збирання, фіксації, обробки фольклорного матеріалу та перенесення його на сучасні цифрові носії в сільському закладі культури не має відповідного матеріально-технічного забезпечення.

Багато проблем упродовж 1991;2010 рр. спостерігалося в розвитку хореографічного, вокального, інструментального, драматичного жанрів народного мистецтва. Так, у розвитку драматичного жанру проблема полягала в підборі репертуару. У драмгуртках сільських клубних закладів ставилися в основному п'єси українських класиків: М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, Т. Шевченка та ін. [12, 27]. Сучасний репертуарний матеріал не надходить до сільських закладів культури, до того ж «п'єс, розрахованих на самодіяльні колективи, зараз практично не існує» [13, 47].

У сільських клубних закладах Черкаської обл. окресленого періоду працювали аматорські об'єднання, клуби за інтересами, гуртки, основним завданням яких було забезпечення умов для самовираження, самореалізації особистості у сфері дозвілля, на основі вільного вибору видів занять та добровільної участі. Аналіз звітів роботи Кам’янського районного будинку культури засвідчив, що, за напрямами роботи у сільських клубних закладах району, переважали художні (в'язання, вишивання, малювання) і спортивні формування [12; 14; 15]. У Черкаському районі їхня тематика була дещо ширшою: у 2009 р. тут працювали такі дитячі гуртки: різьблення по дереву (с. Кумейки, Софіївка), малювання (с. Червона Слобода), виготовлення виробів з бісеру та орігамі (с. Шелепухи), м’якої іграшки (с. Яснозір'я), виготовлення виробів з глини (с. Софіївка). На базі будинків культури в с. Чорнявка і Будище створено об'єднання «Вишиванка» [16, 10]. Участь у клубних формуваннях дає змогу людині розвинути свої здібності, набути майстерності, а, отримавши визнання, здобути новий імпульс для повнішого розкриття творчого потенціалу.

Автор поставила перед собою завдання з’ясувати, які культурні запити сільські жителі хотіли б задовольняти в клубному закладі. Для цього в анкету було введено такі запитання: «Які напрями та форми діяльності закладів культури Ви відвідували останнім часом?» і «Які напрями та форми діяльності закладів культури Ви хотіли б відвідувати?» (табл. 1, 2).

Виявлено, що такі заходи, як масові гуляння, театралізовані свята, концерти, користуються найбільшою популярністю серед сільського населення. Респонденти не лише найчастіше відвідували їх останнім часом, а й вважають пріоритетними напрямами діяльності закладів культури. Прибічниками концертів, масових гулянь і театралізованих свят виступають як жінки, так і чоловіки. Проте, якщо 14,7% жінок хотіли б брати участь у художній самодіяльності, то таких чоловіків лише 4,5%. Натомість свою активність чоловіки більше, ніж жінки, хочуть виявляти у спортивних секціях. Третя позиція дозволяє зробити припущення щодо наявності на селі значної кількості прихильників спорту, а отже, і здорового способу життя. Вважаємо, що підвищення рівня спортивно-оздоровчої діяльності сільських жителів має стати одним із пріоритетних завдань у роботі закладів культури.

Зумовлює позитивні висновки і досить високий рейтинг такої бажаної форми роботи, як екскурсії та походи історичними місцями, що можна пояснити підвищенням інтересу сільського населення до історії та культури. Незважаючи на те що сучасний селянин має змогу переглядати декілька художніх фільмів на добу по телевізору, значна кількість респондентів (11,8%) бажали б це робити в клубі. До того ж чоловіки зацікавлені в демонстрації фільмів більше (11,4%), ніж жінки 9,5%.

Табл.1. Розподіл відповідей на запитання «Які напрями та форми діяльності закладів культури Ви відвідували останнім часом?»

*Респонденти мали змогу обрати декілька варіантів відповідей, тому сума відповідей не дорівнює 100%.

Табл. 2. Розподіл відповідей на запитання «Які напрями та форми діяльності закладів культури Ви хотіли б відвідувати?»

*Респонденти мали змогу обрати декілька варіантів відповідей, тому сума відповідей не дорівнює 100%о.

Для сільських жителів виявилося важливим набуття і вдосконалення корисних навичок, які допомагають у пошуку роботи, просуванні по службі. Жінкам, як з’ясувалося, важливо добре орієнтуватися у всіх життєвих ситуаціях, мати можливість для саморозвитку, навчитися доглядати за собою, шити і в’язати. Про це свідчить великий попит на курси іноземних мов (11,3%), в’язання і шиття (10,0%), комп’ютерні (10,0%) та курси для жінок (10,6%). Порівнявши показники щодо цих форм роботи в обох таблицях, автор визначила їх як дефіцитні. В закладах культури мало враховуються, виявлені нами, інтереси сільського населення. Наш висновок підтверджують також відповіді респондентів на запитання: «Що нового Ви запровадили б у діяльність сучасних культурно-дозвіллєвих закладів, якби це залежало від Вас?». Серед форм роботи, на їхню думку, повинні передувати святкові концерти, показ кінофільмів, комп’ютерні курси, культурні програми для різного віку, «заходи, спрямовані на спілкування з книгою».

Результати опитування наочно показують, що найбільш затребуваними серед людей старшого покоління є заходи, що реалізують одну з основних функцій закладу культури спілкування людей, а саме вечори відпочинку, літературно-музичні вітальні, родинні свята. Останні, на нашу думку, мають важливе значення в сучасних умовах, коли, через зниження рівня життя сільського населення, першочерговим завданням життєдіяльності сім'ї стає господарчо-економічна функція. Це викликає примітивізацію сімейних потреб і цінностей, зведення функціонування сім'ї до рівня боротьби за елементарне виживання, що призводить до деформації процесу виховання молодого покоління.

Висновки

Робимо висновок, що, незважаючи на високий рівень потреб сільського населення в об'єктах культурної сфери, їхня робота в сучасних умовах не є систематичною. З метою формування національної свідомості і самосвідомості, розвитку соціальної і творчої активності сільських жителів, вважаємо доцільним залучати їх до участі в різних культурно-дозвіллєвих заходах, вивчати і враховувати для цього потреби і запити різних категорій населення.

Література

• 1. Береза Р. П. Культуротворчі проблеми українського села як фактор діяльності клубних установ (на досвіді Львівської області) // Збірник наукових праць Науководослідного інституту українознавства. — К., 2005. — Т. VII.
• 2. Соціокультурний розвиток українського села // Культурне відродження в Україні: історія і сучасність / О. Дукачов та ін. — Тернопіль, 1993.
• 3. Липа Ю. Призначення України. — Львів, 1992.
• 4. Суховершко Г. В. Соціальні горизонти села. — К., 1983.
• 5. Фесенко Н. С. Державне регулювання розвитку культури на регіональному рівні: Дис. … канд. наук з держ. упр. — Х, 2006.
• 6. Степин В. Культура // Вопросы философии. — 1999. — № 8.
• 7. Поточний архів управління культури і туризму Черкаської ОДА. Основні показники діяльності культурнопросвітницьких установ області за 1991—2001 рр.
• 8. Поточний архів управління культури і туризму Черкаської ОДА. Інформація про стан виконання у 2010 р. Програми розвитку сільських територій на 2004—2010рр., станом на 01.01.2011 р.
• 9. Черкащина — духовності скарбниця /А. Чабан та ін. — Черкаси, 2009.
• 10. Коротя-Ковальська В.П. Українська пісня як планетарне явище // Українознавство. — 2009. — № 1.
• 11. Поточний архів Кам 'янського районного будинку культури. Звіт про роботу Кам 'янського районного будинку культури за 1996 р.
• 12. Не змовкає «Срібне веретено», і бабусина пісня живе // Ритм України. — 2009. — № 2.
• 13. Поточний архів Кам 'янського районного будинку культури. Звіт про роботу Кам 'янського районного будинку культури за 1991 р.
• 14. Поточний архів Кам 'янського районного будинку культури. Звіт про роботу Кам 'янського районного будинку культури за 2010 р.
• 15. Поточний архів відділу культури і туризму Черкаської районної державної адміністрації. Інформація про діяльність галузі культури у 2009 р.