Дистанційна освіта для професійного росту лікарів в питаннях медичної етики і психології хворих та людей з інвалідністю

Особливості життя, свідомості, сприйняття, функціонування в умовах обмежених можливостей формують у хворих та людей з інвалідністю дуже вразливу психіку, яка потребує особливої тактики, запровадження етичних норм та норм деонтології під час спілкування з ними, лікування та проведення медико-соціальної експертизи (МСЕ). У зв’язку з цим лікарі-експерти, реабілітологи, практичні психологи та сімейні лікарі потребують поповнення та вдосконалення знань та вмінь вибирати і ефективно використовувати найбільш раціональний спосіб взаємодії з кожним хворим, людиною з інвалідністю та/або учасником АТО. Високий рівень професійної компетентності лікарів, удосконалення знань морально-етичних і деонтологічних основ спілкування з хворими та особливостей психологічного стану людей з обмеженими можливостями сприятимуть тому, що психологічним підсумком спілкування з лікарем для хворого стане відчуття емоційної зацікавленості, компетентності та моральної задоволеності.

Мета дослідження: продемонструвати можливості запровадження елементів дистанційного навчання щодо вирішення питань етики і деонтології при спілкуванні з хворими та людьми з інвалідністю на досвіді кафедр медико-соціальної експертизи і реабілітації ФПО ДЗ «Дніпропетровської медичної академії МОЗ України» та кафедри загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Досвід використання елементів дистанційної освіти доводить перевагу дистанційних технологій післядипломного навчання. За даними опитування лікарів-експертів, що були залученні до проведення даної форми навчання, перевагами дистанційної форми освіти є: гарантія якості навчання і доступність для всіх; можливість навчання за місцем проживання, що дозволяє залучати лікарів з сільської місцевості, де брак кадрів не дозволяє на тривалий час виїжджати на навчання з відривом від роботи; економія фінансових витрат медичних установ та власних коштів лікарів; можливість швидкого реагування щодо запитів практичної медицини через зворотній зв’язок з представниками вищих навчальних закладів.

Педагогічний процес післядипломної освіти лікарів направлений на виховання конкурентоспроможного фахівця. А це неможливо без залучення інноваційних технологій дистанційної освіти, що наближає лікаря до швидкого отримання нової професійної інформації. Отже, на післядипломному етапі освіти лікаря-фахівця дистанційне навчання повинно стати частиною навчального процесу. Запроваджений метод дистанційного навчання кафедрами МСЕ і реабілітації ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» та загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара дозволив ефективно реагувати на нагальні потреби лікарів щодо психологічних особливостей спілкування з хворими, людьми з інвалідністю та учасниками АТО. Спілкування з хворими, і особливо людьми з інвалідністю, накладає особливі вимоги на сімейного лікаря, фахівців медико-соціальної експертизи, реабілітологів щодо їхньої професійної підготовки в питаннях дотримання правил етики і деонтології. Удосконалення знань морально-етичних і деонтологічних основ спілкування з хворими та особливостей психологічного стану людей з інвалідністю будуть сприяти безконфліктній атмосфері процесів лікування та відновлення. Ключові слова: сімейний лікар, дистанційна освіта, етика, психологія Виконуючи Наказ МОЗ України № 1088 від 10.12.2010 року «Про удосконалення післядипломної освіти лікарів», ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» вже протягом декількох років впроваджує у навчальний процес на післядипломному етапі різні форми дистанційної освіти. Закон України «Про вищу освіту» 2014 року вимагає від післядипломної ланки підвищення кваліфікації лікарів підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях [4]. Реалізація цих задач неможлива лише за умов використання традиційних форм та підходів до освіти [1, 2, 5]. У зв’язку з цим в країні, як і у всьому світі, виникає значний інтерес до можливостей удосконалення підходів та освітніх інноваційних заходів — дистанційної освіти, яка стає все більш актуальною.

Наказ МОЗ «Про внесення змін до Положення про порядок проведення атестації лікарів» від 02.10.2015 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 року за № 176/28 306 скеровує лікарів усіх напрямків медицини до своєчасного та якісного підвищення свого професійного рівня, яке може стати доступнішим саме при використанні, у тому числі, дистанційної освіти (ДО) [3].

Особливості життя, свідомості, сприйняття, функціонування в умовах обмежених можливостей формують у хворих та людей з інвалідністю дуже вразливу психіку, яка потребує особливої тактики, запровадження етичних норм та норм деонтології під час спілкування з ними, лікування та проведення медико-соціальної експертизи. У зв’язку з цим лікарі-експерти, реабілітологи, практичні психологи та сімейні лікарі потребують поповнення та вдосконалення знань щодо вміння вибрати і ефективно використовувати найбільш раціональний спосіб взаємодії з кожним хворим, людиною з інвалідністю та/або учасником АТО.

Під медичною деонтологією (грец. deon — належне) розуміють принципи поведінки медичних працівників, спрямовані на максимальне підвищення користі лікування та усунення наслідків неповноцінної медичної роботи. Деонтологія є частиною медичної етики, медичної моралі.

На сьогодні характер взаємовідносин медичного персоналу та пацієнтів, догляд за хворими все більше набувають значення потужних терапевтичних і профілактичних чинників. Принципи, правила етики і деонтології у роботі медика повинні стати предметом постійної уваги.

Високий рівень професійної компетентності лікарів, удосконалення знань морально-етичних і деонтологічних основ спілкування з хворими та особливостей психологічного стану людей з обмеженими можливостями сприятимуть тому, що психологічним підсумком спілкування з лікарем для хворого стане відчуття емоційної зацікавленості, компетентності та моральної задоволеності.

Мета дослідження: продемонструвати можливості запровадження елементів дистанційного навчання щодо вирішення питань етики і деонтології при спілкуванні з хворими та людьми з інвалідністю на досвіді кафедр медико-соціальної експертизи і реабілітації ФПО ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» та кафедри загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Кафедра медико-соціальної експертизи і реабілітації ФПО ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» започаткувала у 2015;2016 навчальному році та продовжила у 2016;2017 році втілення в учбовий процес тематичних циклів підвищення кваліфікації лікарів-експертів медико-соціальної експертизи, сімейних лікарів елементи ДО. Перший позитивний досвід втілення елементів ДО відбувся наприкінці листопада 2015 року, коли викладачі кафедри медико-санітарної експертизи (МСЕ) ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» провели для лікарів-експертів та голів лікарсько-консультативних комісій Черкаської та Дніпропетровської області семінар on-line «Особливості проведення медико-соціальної експертизи учасників АТО».

На виїзних циклах та в м. Дніпро було проведено опитування лікарів-експертів щодо найбільш важливих тем, які сьогодні потребують висвітлення. Важливими питаннями, які б лікарі хотіли бачити висвітленими на курсах тематичного професійного вдосконалення були названі особливості документального супроводження учасників АТО при визначення груп інвалідності та встановлення відсотків втрати працездатності. Про це заявили 72,5% опитаних лікарів і ще 56,5% опитаних зазначили важливість питань щодо психологічних особливостей спілкування з хворими та людьми з інвалідністю, у тому числі учасників АТО.

У зв’язку з цим, за ініціативою представників КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР» (м. Черкаси) колектив кафедри МСЕ і реабілітації ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» разом з фахівцями кафедри загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара розробили, підготували та провели цикл тематичного удосконалення для лікарів МСЕ та сімейних лікарів, психологів та реабілітологів на тему «Етика, деонтологія та особливості психології хворих та людей з інвалідністю».

Питання щодо технічного забезпечення процесу дистанційних елементів циклу — комп’ютерна техніка, відповідні мережі Internet — кафедра МСЕ і реабілітації ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» забезпечена в повному обсязі завдяки допомозі КЗ «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи ЧОР» (м. Черкаси) та КЗ «Обласний клінічний центр МСЕ ДОР» (м. Дніпро).

Особливістю даного циклу було залучення для висвітлення заявленої теми фахівців різних спеціальностей. Представники загальної та медичної психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара висвітлили базові знання з психології: «Основні питання, що вивчає психологія», «Етика і психологія в медицині», «Основи конфліктології», «Способи уникання конфліктів», «Основні психологічні типи особистості». Фахівці кафедри МСЕ і реабілітації ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» запропонували більш специфічні медичні повідомлення та практичні «заняття-кейси»: «Психологія інвалідності», «Основи етики, деонтології та особливості спілкування з учасниками АТО», «Особливості психологічного стану дітей з інвалідністю — правила спілкування», «Психологічний стан молодих людей з ампутованими кінцівками», «Посттравматичний стресовий розлад», «Конфлікт і способи його уникнення при проведенні МСЕ хворих та людей з інвалідністю».

Важливим аспектом цього циклу тематичного удосконалення стала використана можливість on-line обговорення висвітлених питань. Використання телекомунікацій та мережевих технологій дозволило проводити навчання і в тих випадках, коли вчитель і учень розділені значною географічною відстанню.

Після закінчення даного семінару було проведено опитування лікарів, які були залучені до проведення телеконференцій. Дану дистанційну форму лікарі оцінюють, як найкращу — 98,5% опитаних, тому що дає можливість «…своєчасно реагувати на численні новітні нормативні документи» — 67,7% опитаних; «.не обтяжує» навчання дорослих та досвідчених фахівців — 70,5% опитаних; «.не відволікає від хворих, роботи та сім'ї» — 86,5% опитаних; «дозволило отримати своєчасно нову інформацію» — 95% опитаних; «дозволило отримати безкоштовно потрібну інформацію» — 95% опитаних.

Висновки.

• 1. Педагогічний процес післядипломної освіти лікарів направлений на виховання конкурентоспроможного фахівця неможливий без залучення інноваційних технологій дистанційної освіти, що наближає лікаря до швидкого отримання нової професійної інформації. Отже, на післядипломному етапі освіти лікаря-фахівця дистанційне навчання повинно стати частиною навчального процесу.
• 2. Запроваджений кафедрою медико-санітарної експертизи (МСЕ) і реабілітації ДЗ «Дніпропетровської медичної академії МОЗ України» метод дистанційного навчання дозволив ефективно реагувати на нагальні потреби лікарів щодо психологічних особливостей спілкування з хворими, людьми з інвалідністю та учасниками АТО.
• 3. Спілкування з хворими, і особливо людьми з інвалідністю, накладає особливі вимоги на сімейного лікаря, фахівців МСЕ, реабілітологів щодо їхньої професійної підготовки в питаннях дотримання правил етики і деонтології. Удосконалення знань морально-етичних і деонтологічних основ спілкування з хворими та особливостей психологічного стану людей з інвалідністю сприятимуть безконфліктній атмосфері процесів лікування та відновлення.

Список літератури

• 1. Аміров Н.Х., Альбіцький В.Ю., Нежметдинова Ф. Т. Від медичної етики до медичної біоетики // Проблеми соціальної гігієни, охорони здоров’я та історії медицини. — 1999. — № 2. — С. 40−42.
• 2. Закон України про вищу освіту/ Відомості Верховної Ради, 2014. — № 37−38.
• 3. Лісіцин Ю. П. Медична етика, деонтологія і біоетика // Проблеми соціальної гігієни й історія медицини. — 1998. — № 2. — С. 7−13.
• 4. М’ясніков В. Г. Безперервний проСтатья поступила в редакцию 14.01.17 фесійний розвиток — наступний крок реформування медичної освіти в Україні // Науково-методична конференція з міжнародною участю «Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів»: Зб. праць. — К., 2007. — С. 34−36.
• 5. Местергази Г. М. Врач и больной или по-новому о старом: учебное пособие / Г. М. Местергази. — 2-е изд. — М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2009. — 112с.
• 6. Михаловска-Карлова Е. П. Биоэтический практикум: учебное пособие / Е.П. Михаловска-Карлова, Л. Е. Горелова; ред. Д. А. Балалыкин. — М.: Литтерра, 2012. — С. 614.
• 7. Орлова Е. В. Культура профессионального общения врача: коммуникативно-компетентный подход / Е. В. Орлова. — М.: Форум, 2012. — 288 с.
• 8. Перцева Т. А., Снисар В. И. Проблема беспрерывного медицинского образования в Украине // Науково-методична конференція з міжнародною участю «Проблеми безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів»: Зб. праць. — К., 2007. — С. 30−31.
• 9. Про внесення змін до Положення про порядок проведення атестації лікарів: Наказ МОЗ України від 02.10.2015 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 176/28 306.
• 10. Amadco A. Distance education without high costs // Learning fnd leading with technology. — 1995. — Vol.22, № 8.