Нюховий аналізатор. 
Сенсорні системи мозку

Рецептори нюхового аналізатора закладені в слизовiй носа в ділянці верхньої носової раковини. Вони являють собою чутливі волосковi клітини, якi розмiщуються серед опорних клітин, включених в епітелій. Нервовi волокна, що відходять від чутливих клітин, складають нюхові нерви, що закінчуються нюховими цибулинами. Останні мають дуже складну будову — складаються із шести шарів спеціалізованих нейронів, в яких відбувається первинна переробка інформації. Аксони цих клітин направляються в підкоркові центри, нейрони яких дають аксони, що надходять у корковi центри — в ділянці ункус гiппокампа. Різноманітні нейрони нюхових цибулин, як показали электрофiзiологiчнi дослідження, по-різному реагують на пахучі речовини різного виду (в певній мірі спеціалізовані). Класифікацію запахів не вважають вичерпною. Запахи дiляться на квітковий, кислий, горілий, гнильний. Кожний із них має величезне число різноманітних відтінків, сприйманих не тільки нюховими закінченнями, але також смаковими, тактильними й іншими рецепторами. Мінімальний тиск струменя повітря з пахучою речовиною, що проходить через носові ходи і викликає відчуття запаху, називається порогом нюхової чутливості. Його можна визначити за допомогою приладу — ольфактометра. Однією з найбільш поширених теорій сприйняття запаху є стереохiмiчна. Передбачається, що на мембрані нюхових клітин є ділянки визначеної конфігурації, що адсорбують молекули відповідної форми. При взаємодії молекули з рецептором у нервовому закінченні генерується потенціал, що передається по волокнах в центри. Застосовуючи запахи різного типу, дослідники одержували різні електрофiзiологiчнi паттерни на запахи: камфорний, мускусний, квітковий, м’ятний, ефірний і т.д. Роль нюхового аналізатора в людини в порівнянні з тваринами незначна.