Висновок. 
Проведення аудиту наявності та руху основних фондів підприємства та оцінка їх впливу на темпи зростання обсягу виробництва на прикладі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг"

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші. Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.

Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку і звітності. Аудит основних засобів є частиною загального аудиту підприємства.

Таким чином, перед аудитом стоять наступні задачі: зміцнення законності та правопорядку, державної та фінансової дисципліни; забезпечення збереження власності, яка належить підприємству; досягнення цільового, економного та раціонального використання всіх засобів, які знаходяться у розпорядженні підприємства; виявлення та використання резервів росту та підвищення ефективності виробництва; виявлення шляхів удосконалення роботи суб'єктів господарювання, та інші.

Аудит фінансово-господарської діяльності активно впливає на виявлення негативних явищ у діяльності підприємств, встановлення їх причинних взаємозв'язків, сприяють профілактиці збитків, нестач, втрат у господарській діяльності. Аудит основних засобів дозволяє встановити стан основних засобів на підприємстві, їх правильний облік, нарахування амортизації.

Отже, можна зробити висновок, що аудит основних засобів дуже складний процес, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо це ще й дуже важлива частина в загальному аудиті підприємства, так як може значно впливати на його кінцеві результати.

Можливість підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання визначається через коефіцієнти ліквідності:

• 1. Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку платоспроможності підприємства. Він означає кількість гривень поточних активів підприємства, що припадають на одну гривню поточних зобов’язань. Cтаном на 31.12.2010 значення коефіцієнта становить 243,1%, що свідчить про можливість підприємства погасити свої поточні зобов’язання за рахунок поточних активів. Нормативне значення даного коефіцієнту більше 100%.
• 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності станом на 31.12.2010 складає 160,3% та відображує достатні платіжні можливості підприємства по сплаті поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Нормативне значення даного коефіцієнту 60−80%.
• 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2010 рік збільшився на 8,2% (з 10,1% на 01.01.2010 до 18,3% на 31.12.2010) за рахунок росту остатків грошових коштів на рахунках. Нормативне значення даного коефіцієнта має бути більшим за нуль.

Основними показниками фінансової стійкості є:

• 1. Коефіцієнт платоспроможності (автономії) характеризує питому вагу власних джерел фінансування в загальній величині ресурсів підприємства. Значення коефіцієнту автономії повинне перевищувати 0,5 (50%). Частка власних засобів в майні підприємства зменшилась за 12 місяців 2010 року на 2,1% (з 66,5% на 01.01.2010 до 64,4% на 31.12.2010).
• 2. Для оцінки ступеню залежності підприємства від залучених коштів використовується коефіцієнт фінансування, який розраховується як співвідношення загальної суми зобов’язань підприємства і власних коштів. Станом на 31.12.2010 коефіцієнт фінансування складає 55,2%. За 2010 рік коефіцієнт фінансування збільшився на 4,8%. В світовій практиці прийнято вважати, що даний коефіцієнт повинен бути менш ніж одиниця (100%) і мати тенденцію до зменшення.
• 3. Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини поточних активів та показує забезпеченість підприємства власними обіговими коштами. Значення коефіцієнту повинне перевищувати 10%. Станом на 31.12.2010 у складі поточних активів підприємства частка власних обігових коштів становить 58,9%.
• 4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка — капіталізована. Цей коефіцієнт розраховується як відношення розміру чистого обігового капіталу до власного капіталу і повинен бути більш ніж нуль. Станом на 31.12.2010 частка власного капіталу підприємства, вкладеного в обігові кошти, склала 48,1%.

Отже, фінансовий стан — найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності.