Умови незалежності аудиторів та аудиторських фірм
Незалежність можлива лише в умовах свободи від впливу (контролю) з будь-якого боку. Тобто, коли мова йдеться про професійну аудиторську діяльність, то контроль за нею не може бути ані з боку користувачів (можливих замовників на аудит), ані з боку відповідальної сторони. Розподіл відповідальності за думку про звітність та за фінансову звітність між аудитором і замовником ґрунтується на Законі… Читати ще >
Умови незалежності аудиторів та аудиторських фірм (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Умови незалежності аудиторів та аудиторських фірм
Визначення професійної аудиторської діяльності пов’язана напряму з поняттям незалежності. У цьому контексті термін «незалежність» розуміється лише як професійна незалежність.
Незалежність можлива лише в умовах свободи від впливу (контролю) з будь-якого боку. Тобто, коли мова йдеться про професійну аудиторську діяльність, то контроль за нею не може бути ані з боку користувачів (можливих замовників на аудит), ані з боку відповідальної сторони.
Разом з тим реально існує лише певний рівень незалежності, тобто аудитори не можуть бути абсолютно незалежними.
Кодекс етики професійних бухгалтерів визначає, що незалежність вимагає:
- — незалежності думки, — тобто такої спрямованості думок, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, та дозволяє діяти чесно з об'єктивністю та професійним скептицизмом;
- — незалежності поведінки, тобто уникнення фактів та обставин настільки значущих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скептицизм фірми або члена групи з виконання завдання знаходяться під загрозою. аудитор незалежність професійний фінансовий
Втрата незалежності думки може відбутися, наприклад, в таких ситуаціях, коли:
- — аудитор підпорядковує власне судження судженню керівництва підприємства, звітність якого перевіряється;
- — висновки або текст звіту аудитора носять звинувачувальний характер, в їх тексті робиться персоніфікація помилок, визначається майнова або кримінальна відповідальність працівників замовника;
- — судження аудитора формується з посиланням на підручники, професійні авторитети, публічні виступи посадових осіб;
- — в тексті висновку прослідковується особиста неприязнь до конкретних працівників замовника.
Незалежність поведінки передбачає відповідні форми взаємовідносин аудитора з:
- — керівництвом замовника,
- — з персоналом замовника,
- — з користувачами аудиторського висновку чи аудиторського звіту,
- — з державними регуляторними чи фіскальними органами. Може існувати багато різних обставин, які створюють загрози для незалежності аудитора. Тому дуже важливо кожному практикуючому аудитору та аудиторській фірмі здійснювати контроль за дотриманням незалежності у стосунках із замовниками.
Історія розвитку аудиторської діяльності дає підстави виділити три аспекти незалежності: правові, етичні та економічні (див. табл. 1).
Основною умовою незалежності є саморегулювання аудиторської професії. Воно полягає у делегуванні державою прав професійним організаціям самостійно встановлювати правила поведінки, методологію, методику і техніку, вимоги до професійної компетентності, контролювати їх дотримання.
Саморегулювання аудиторської професії також включає і такі аспекти:
- — аудитор самостійно приймає рішення методів та прийомів проведення аудиторської перевірки залежно від конкретних обставин та його професійного досвіду,
- — аудитор самостійно визначає рівень суттєвості щодо інформації у фінансових звітах замовника та оцінює ризик суттєвих викривлень у ній,
- — аудитор самостійно приймає рішення щодо виконавців робіт та необхідності залучення експертів,
- — аудитор приймає самостійне рішення щодо використання технічних стандартів та етичних принципів,
- — аудитор не змінює суті висновку під впливом (тиском) третіх осіб.
Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено, що аудит проводиться на підставі договору між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником. Незалежність на цьому етапі виявляється у самостійному виборі замовника. Проте міжнародні стандарти обов’язково вказують на необхідність оцінки усіх аспектів незалежності під час укладання такого договору. У протилежному випадку аудиторська фірма буде нести відповідальність за порушення вимог до незалежності і результати аудиту можуть бути визнані недійсними. Це також означає, що повинні бути відсутніми будь-які майнові чи фінансові інтереси в об'єкті перевірки як з боку аудитора, так і з боку пов’язаних з ним осіб (родичів, близьких людей).
Таблиця 1. Аспекти незалежності аудиторської професії
Професійна незалежність аудиторів. | |||
Правова. | Етична. | Економічна. | |
Саморегулювання професії. | Чесність, об'єктивність, професійна компетентність, належна ретельність. | Обмеження видів діяльності (аудит — виключний вид діяльності). | |
Контрактна (договірна) основа взаємовідносин. | |||
Добросовісне виконання професійних обов’язків, збереження репутації фірми. | Обмеження суми винагороди від одного клієнта (25−30% в загальному обсязі). | ||
Частка засновників не аудиторів у статутному фонді аудиторської фірми не може перевищувати 30%. | |||
Дотримання вимог технічних стандартів. | Відсутність фінансового інтересу у справах клієнта. | ||
Розподіл відповідальності за думку про звітність та за фінансову звітність. | |||
Конфіденційність інформації щодо клієнта. | Заборона отримання товарів і послуг від клієнта. | ||
Відповідальність за роботу інших аудиторів, асистентів, експертів. | Обмеження тривалості співпраці з одним клієнтом. | ||
Вимоги до змісту реклами. | |||
Неможливість призначення аудитора органом управління вниз за підлеглістю. | |||
Вимоги до назви фірми. | |||
Вважається, що коли аудитори отримують від замовника будь-які вигоди (купують активи чи послуги навіть за звичайною ціною) під час проведення перевірки, то такі обставини можуть складати загрозу незалежності: необізнані працівники підприємства можуть оцінювати поведінку аудитора як заангажовану і ставитися до нього з недовірою.
Розподіл відповідальності за думку про звітність та за фінансову звітність між аудитором і замовником ґрунтується на Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також статті 9 Закону України «Про аудиторську діяльність» .