Висновки. 
Донбас на "чорній дошці": 1932-1933 роки

репресивний радянський більшовик донбас Закономірне питання — чи є інформація про «чорнодощечні» колгоспи, села, сільради, оприлюднена в цій брошурі, вичерпною? Очевидно — ні, адже з наведеного в додатку списку видно, що у переліку фігурують далеко не всі райони Донбасу. З тих територій 12 міськрад і 23 районів, які в 1932 р. складали Донецьку область, занесення на «чорну дошку» зафіксовано для 6 міськрад та 12 районів, тобто половини з усіх адміністративних одиниць області. Репрезентація окремих об'єктів «чорної дошки» за адміністративними одиницями є неспівмірною. Якщо в Троїцькому районі такими було визначено 14 об'єктів, у Біловодськом — 12, у Кадіївській міськраді — 10, то в інших адміністративних одиницях — від одного до чотирьох. Справа полягає в елементарній відсутності потрібних архівних документів чи матеріалів тогочасної преси. Вони або не збереглися в силу різних обставин, або ще не виявлені в існуючих архівосховищах. Тому відновлення повного списку об'єктів режиму «чорної дошки» на Донбасі — справа майбутнього, кропіткої й наполегливої праці дослідників.

Усі наведені факти свідчать про те, що режим «чорної дошки» став трагічною реалією й невід'ємною складовою Голодомору-геноциду 1932;1933 років в Україні. Не існувало жодної області, яку б оминуло це рукотворне лихо. І сільські мешканці Донбасу на цьому тлі не стали винятком. Можна хіба говорити про відносно менший відсоток «чорнодощечних» сільрад, сіл, колгоспів, але їхня кількість все рівно була значною.

Масштаби і жорстокість упровадження в життя компартійних настанов із застосування такого режиму, попри ще неповну джерельну базу, дозволяють говорити, що метою запровадження режиму «чорної дошки» на території УСРР ставало не просто «підстьобування» селян до виконання нереальних планів. Наслідки таких репресій свідчать, що найголовнішим завданням такого режиму насправді було остаточне упокорення мешканців українського села шляхом реквізиції всього продовольства, заборони торгівлі, накладання штрафів, вивезення й ліквідації активної їх частини тощо.

Велика увага приділялася також заходам морального нищення селян, розірвання традиційних родинних, сусідських зв’язків, засобів взаємодопомоги, що існували здавна. Поступово розширюючи сферу дій режиму «чорної дошки», комуністично-радянська влада у 1933 р. перейшла до його використання проти працівників радгоспів, МТС, а також інших загонів населення, іноді напряму не пов’язаних з сільським господарством.