Висновки. 
Центральний банк в системі валютного регулювання

Дослідження діяльності центрального банку у системі валютного регулювання та валютного контролю дозволили обґрунтувати такі положення і висновки.

• 1. Зростаюча інтернаціоналізація та глобалізація господарського життя суспільства ставить усе в більшу взаємозалежність національні економіки від факторів зростання ролі валютної політики як складової економічної політики держави, позаяк порядок формування і динаміка валютного курсу безпосередньо впливають не лише на зовнішньоекономічну діяльність, але й на національну економіку загалом, оскільки вартість національної валюти позначається на розвитку усіх галузей і секторів економіки.
• 2. Ефективність валютної політики в умовах перехідної економіки значною мірою залежить від її узгодженості з іншими напрямами державної економічної політики: грошово-кредитної, зовнішньоекономічної, бюджетної, податкової, інвестиційної. Неадекватна політика обмінного курсу спроможна лише посилити економічні труднощі, притаманні перехідному періодові, а відтак вибір її стратегії є необхідною умовою ефективної реалізації регулятивних функцій держави у валютній сфері.
• 3. Валютне регулювання є складовою валютної політики та способом державного регулювання валютних відносин з метою підтримання економічної стабільності та забезпечення економічної безпеки держави. Вітчизняна економічна наука не розглядає систему валютного регулювання та контролю як цілісний елемент економічного механізму. Однак валютне регулювання у широкому розумінні має всі ознаки самостійної системи, яка має мету, завдання, механізм реалізації, що включає як інституціональний, так і інструментарний аспекти, й уособлює елементи контролю за процесом досягнення поставленої цілі.
• 4. В економіці відкритого ринку центральний банк є найдієвішим органом валютного регулювання в країні. У зв’язку з наявністю потужного інструментарію регулювання валютних відносин центральний банк здатний сформувати ефективну систему валютного регулювання та забезпечити досягнення кінцевих цілей економічної політики: стабільного рівня цін або стабільності грошової одиниці. Сучасні центральні банки володіють не лише важелями прямого, але й опосередкованого впливу на валютну сферу в країні, серед яких: дисконтна політика, політика обов’язкового резервування, за допомогою яких вони здатні комплексно та системно впливати на валютні відносини відповідно до кон’юнктури валютного ринку.
• 5. Політика центрального банку повинна бути незалежною, чіткою та передбачуваною, спрямованою на реалізацію цілей валютної політики. Центральні банки повинні бути активними провідниками реформ у фінансовому секторі, повинні мати конституційну і законодавчу основу незалежності та самостійності, а також забезпечувати фінансову стабільність та національну фінансову безпеку.
• 6. У країнах з перехідною економікою, які схильні до девальвації та короткострокових коливань валютного курсу, ключова роль центрального банку полягає в активізації застосування адміністративних важелів регулювання під час кризових явищ в економіці. Разом з тим, лібералізація валютних відносин спонукає до розробки й вдосконалення ринкових інструментів валютної політики та зменшення частки адміністративного регулювання валютної сфери.
• 7. Сучасна парадигма глобалізації ґрунтується на пріоритетності лібералізації валютних відносин як однієї з базових її характеристик. Водночас, за недостатнього рівня розвитку вітчизняної грошово-кредитної системи та вразливого валютного ринку, НБУ повинен концентрувати свої зусилля на розвитку та вдосконаленні системи валютного регулювання, а не на цілковитому скасуванні регулятивного впливу та контролю за валютними операціями. Доцільно розвивати саме економічні інструменти валютного регулювання в Україні на перспективу, однак Національний банк повинен залишати за собою право на застосування певних адміністративних методів та інструментів управління валютними відносинами з метою запобігання валютних криз.
• 8. Одним із найперспективніших напрямків валютної лібералізації є комплексна лібералізація внутрішнього валютного середовища, що дало б змогу сформувати сприятливі економічні та регулятивно-правові умови для здійснення валютних операцій, посилити ринкові засади курсоутворення, зокрема, підвищення прозорості функціонування валютного ринку, удосконалення механізмів втручання НБУ у його діяльність; подальший розвиток системи інструментів страхування від валютних ризиків, удосконалення регулятивного та інституційного аспектів функціонування строкового ринку з метою створення прозорих умов для здійснення валютних операцій з капіталом.
• 9. Вибір режиму валютного курсу та ступінь мобільності капіталів визначають характер механізмів забезпечення економічної безпеки держави. Вільний рух капіталу сприяє більш ефективному розподілу фінансових ресурсів та прискоренню темпів економічного розвитку за рахунок залучення іноземного капіталу в період інтенсивного росту. Адже з припливом капіталу у формі прямих інвестицій пов’язані інновації та ноу-хау у технологічних процесах у виробництві національного продукту. Проте, в умовах недосконалості ринкових механізмів та слабкості ринкових інститутів зростаюча мобільність капіталу може багатократно посилити існуючі в національній економіці диспропорції. Тому ефективний контроль за рухом капіталу є необхідним, що перешкоджатиме проникненню спекулятивного іноземного капіталу на внутрішній ринок, дозволить змінити його структуру на користь довгострокових інвестицій та знизить обсяги відпливу національного капіталу з країни.
• 10. Важливим кроком на шляху лібералізації валютного регулювання є підвищення гнучкості обмінного курсу, що передбачає посилення ринкових засад у процесі його формування та сприятиме запровадженню стратегії таргетування інфляції у сучасних умовах розвитку економіки країни. Враховуючи світовий досвід, теоретичні та практичні переваги й недоліки лібералізації валютного регулювання, для України однією з фундаментальних запобіжних дій проти можливих валютних та фінансових криз є дотримання чіткого порядку — перехід до більшої гнучкості обмінного курсу та поступової лібералізації контролю за рухом капіталу.

Таким чином, теоретичне обґрунтування сутності та механізму валютного регулювання, а також визначення ключових практичних засад оптимізації системи регулювання валютної сфери дало змогу сформулювати у дисертації цілісну, ґрунтовну концепцію удосконалення функціонування системи валютного регулювання та валютного контролю в Україні, а також гармонізації її розвитку із завданнями щодо інтеграції України у світову економіку.