Финансово-инвестиционная діяльність й її доходы

| | | | |Українська фінансово-банківська школа | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Курсова робота | |за курсом «Фінанси підприємств» | | | |на задану тему «Фінансово-інвестиційна діяльність й її доходи» | | | | | | | | | | | | | | | |Виконавець: | |студент 1 курсу | |спеціальності фінанси | |Тимофєєв А.В. | | | | | | | | | | | | | | | | | |Київ — 1999 |.

Стр.

1.Вступление. Актуальність проведення фінансово-інвестиційній діяльності предприятия.

3 2. Инвестиционно-финансовая діяльність підприємства. 2.1. Суть і форми здійснення інвестиційної діяльності предприятия.

2.2.1. Придбання і продаж акцій, облігацій та інших цінних бумаг.

2.2. Фінансова діяльність предприятия.

2.2.1. Цільові грошові вклады.

2.2.2. Валютні операції, і роботу з деривативами.

2.2.3. Видача кредитів і лізингові операции.

10 3. Аналіз нвестиционно-финансовой діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпатье».

13 4.Вывод. Напрями розвитку інвестиційною-фінансовою діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпаття». 16 5.

Список литературы

.

1. Актуальність проведення фінансово-інвестиційній діяльності предприятия.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансовоінвестиційної діяльності підприємства. При командно-адміністративної системі, коли не було реального ринку, прибутки від позареалізаційних операцій, переважно, формувалися з допомогою штрафів та пені, прибутку минулих років, виявленої у звітній періоді, списаної раніше дебіторську заборгованість, яка вважалася безнадійної, але її була погашена у звітній періоді. Тоді майже або не мали доходів від цінних паперів, окрім державних облігацій, які мали зовсім незначний вагу у загальних грошових надходженнях. Але у ринкової економіці, коли функціонує розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, з’явився новий розподіл грошових надходжень підприємства — «Доходи від фінансово-інвестиційній деятельности».

Фінансова діяльність — це система форм і методів, які йдуть на фінансового забезпечення функціонування підприємства міста і досягнення ним поставленої мети. Фінансовий механізм підприємства — це систему управління фінансами, призначена в організацію взаємодії фінансових відносин також фондів грошових оборотів з метою їхнього впливу кінцеві результати виробництва. Значення управління фінансами підприємств у такій роботи фінансових служб підприємства, що дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси найбільш вигідні умови, інвестувати його з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції у фінансовому рынке.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства у напрямі найбільш ефективного інвестування фінансових ресурсів, які давали додатковий прибуток, операції із цінними паперами, кредитування — важливі напрями роботи фінансових служб підприємства. Основних напрямів фінансово-інвестиційній діяльності підприємства та прибутками від нього є: — придбання й продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів, — цільові грошові вклади, — валютні операції, — пайові внески, — видача кредитів, — лізингові операции.

2.Инвестиционно-финансовая діяльність предприятия.

2.1. Суть і форми здійснення інвестиційної діяльності предприятия.

Україна має діє закон «Про інвестиційної діяльності», який визначає правові, економічні та соціальні умови для цього процесу, забезпечує рівну захист прав, інтересів і розбазарювання майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності. Інвестиції - фінансові, майнові чи інтелектуальні цінності, вкладених (направляються, передаються) об'єктах підприємницької діяльності, зі метою придбання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Залежно від напрямів використання інвестиційної діяльності виділяють такі форми інвестицій: — реальні (прямі економічні інвестиції) — капітальні вкладення основні фонди. Їх використовують збільшення обсягів виробничих активів предприятия-инвестора. — фінансові інвестиції - купівля різних фінансових активів (акцій, облігацій, сертифікатів, відкриття депозитних рахунків, доля у спільній діяльності). Метою у разі є переміщення капіталу підприємства у найприбутковіші сфери фінансового бізнесу або його накопичення й інших целей.

— інноваційні - придбання ліцензій, патентів, програмних продуктов.

Здійснення інвестиційної діяльності проводиться з допомогою інвестиційних ресурсів — сукупності грошових і тих матеріальних цінностей, які можна вилучити з господарського обороту підприємства на період інвестування. Розрізняють власні (внутрішні) і його зовнішні інвестиційні ресурси. Власні інвестиційні ресурси, своєю чергою, поділяються на: — частина балансового фонду, яка використовують у господарському обігу, — частина чистий прибуток від господарську діяльність підприємства, — гроші амортизаційного фонду, — чистий прибуток від раніше здійснених інвестицій, — прибуток від реалізації майна, яке звільняється з обороту (за мінусом затрат).

Финансовый результат використання інвестиційного проекту дорівнює розміру додаткового грошового потоку, який підприємство одержує у результаті инвестирования:

ДП = ДВ — ДВ где: ДП — грошові потоки від инвестирования,.

ДВ — додаткові прибутки від инвестирования,.

ДВ — додаткові потокові витрати, зумовлені інвестуванням. Додаткові доходи складаються з:. приросту обсягів роботи і доходу нього,. економії на потокових витратах,. виручки від продажу основних фондів, які звільняються,. приросту амортизаційного фонду у зв’язку з поповненням основних фондів. Додаткові витрати складаються з:. приросту потокових витрат,. зменшення амортизаційного фонду у зв’язку з зменшенням основних фондів,. збільшення обсягів оплати податків у зв’язку зі збільшенням доходів (ПДВ) і прибутку,. сплати податку з фонду від продажу основних фондів, які звільняються. Показники оцінки ефективності інвестиційного проекту. 1. Чиста поточна вартість проекта:

ЧТС = ТДП = ТИ.

2. Прибутковість проекта:

Рпр = ТДП / ТІ *100.

3. Термін окупності проекта:

СОП = ТІ * До / ТДП.

4. Внутрішня норма прибыльности:

q, коли він І = (ТДП / (1+q).

де: ТДП — поточна вартість грошового потоку проекта,.

ТІ - поточна вартість інвестиційних затрат,.

До — період циклу експлуатації проекту, q — чинник дисконту доведення майбутніх потоків до поточної стоимости.

Для визначення необхідність виконання інвестиційних проектів розробляється бізнес-план проекту (або його техніко-економічне обгрунтування). Типова структура бізнес-плану проекту фінансових инвестиций:

1. Характеристика об'єкта інвестування і його виконання: — суть інвестування, — мета інвестування, — спосіб виконання інвестицій, — термін інвестицій, — очікувані результаты.

2. Моніторинг ринку. — загальна коньюктура ринку, основні тенденції і, — аналіз ринкового курсу об'єкта інвестування (цінних паперів) й його развития,.

3. Аналіз емітента цінних паперів. — комплексна експертиза ефективності господарськимфінансової складової діяльності підприємства-емітента, — розробка прогнозу рівня життя та обсягів дивідендних выплат.

4. Інвестиційні ризики. — визначення переліку інвестиційних ризиків і - оцінка рівня, — визначення форм страхування рисков.

5. Оцінка дохідності цінних паперів. — розрахунок прогнозованого доходу придбання (продажу) цінних паперів і оцінка їхньої поточної стоимости.

6. Необхідність інвестицій. — визначення обсягу інвестиційних витрат у певних напрямах, і в цілому в проекту з розподілу за періодами їх осуществления.

7. Оцінка ефективності проекту. — оцінка додаткових доходів підприємства від його запровадження, — оцінка додаткових витрат у зв’язки й з реалізацією проекту, — оцінка грошового потоку від проекта.

2.1.1. Придбання і продаж акцій, облігацій та інших цінних бумаг.

Головним напрямом інвестиційної діяльності підприємства є інвестування засобів у цінних паперів. Основними цінними паперами в відповідно до закону України «Про цінні папери та фондової біржі» є акції та облігації, інші похідні від них.

Сукупність цінних паперів, придбаних підприємством під час активних операцій, становить його інвестиційний портфель. У цю сукупність входять зобов’язання, які звертаються на фінансовому ринку вигляді акцій, облігацій і векселів. Дохідність інвестицій вимірюється ставленням величини річного прибутку інвесторів до ринкову вартість інвестицій і полягає у відсотках. Для акцій дохід вимірюється розміром річних дивідендів плюс збільшення (чи мінус падіння) цін акцій у протягом інвестиційного періоду. Для облігацій джерелом доходів інвесторів є відсоткові виплати з сумою погашения.

Моделі оцінки дохідності цінних бумаг.

1. Для акций:

1.1. З постійним розміром дивідендів й очікуваної продажем акций.

n Див (1 — Снр) КС (1 — Снп) — ЗР.

ТАК = (————————————- + ——————————————- - n=1 (1 + q) (1 + q).

1.2. З постійним розміром дивідендів і безстроковим характером инвестирования:

Див (1 — Снр).

ТАК = ————————————— q.

1. З постійним збільшенням обсягів дивідендів :

ДВ (1 — Снр).

ТАК = ——————————-;

q — m.

2. Для боргових зобов’язань (облігацій, дивідендів, сертификатов).

n Проц (1 — Снп) НДО.

Ддо = (—————————————- + ——————- n=1 (1 + q) (1 + q).

где: ДВ — розмір дивідендних виплат в n — ый период,.

Снр — ставки податку по дивидендам,.

Снп — ставки податку на прибыль,.

КС — приріст курсової вартості акцій у момент їх продажи,.

ЗР — витрати з реалізації акций,.

Проц — розмір відсотків з борговим зобов’язанням в n — ом периоде,.

НДО — номінальна вартість боргового зобов’язання, q — чинник дисконту для цього виду фінансових активів з урахуванням ступеня ризику, m — темпи зростання розмірів дивідендних виплат, n — період инвестирования.

Облігація — цінний папір середньочи підписання довгострокового характеру, через яку випустив їх емітент зобов’язується повернути покупцям установлений термін номінальну вартість даної цінних паперів і додатково виплатити фіксований дохід. Розмір цього доходу заздалегідь встановлено у формі певного фіксованого відсотка (якщо умовами випуску не передбачено інше) чи виграшу, разыгрываемого у спеціальних тиражах, чи погасительской премії, що її виплачують при погашенні облігації. Погашення може здійснюватися частинами у найкоротші терміни, встановлені облігаційним графіком, чи одноразово шляхом викупу облігаційного тиража.

Ціна облігації - це сума, через яку інвесторам пропонують підписатися на випуск (для початкового випуску) чи з якому вони бажають продавати або купувати облігації на вторинному ринку. Ціни облігацій залежить від відсоткового доходу, якої завдають до закінчення терміну ходіння. Требующийся дохід залежить від можливого ризику й очікуваної ліквідності вторинного ринку. Ринкові ціни постійно змінюються. Існує багато чинників, які визначають, скільки покупці готові заплатити чи продавці хочуть отримати за цінних паперів. Ключовими чинниками є: — очікувана віддача (відсотковий дохід інвесторів); - можливий ризик; - ліквідність вторинного ринку. Зазвичай інвестори платять більше за облігації з ліквідним ринком, як ті, які важко перепродати по нормальної цене.

По цінних паперів — інструментам позики — очікуваний прибуток інвесторів складається з регулярних виплат відсотків і основний цифру день погашення боргового зобов’язання. Без обліку ризику і ліквідності інвестори платитимуть більше за більший дохід, тобто. за вищий відсоток. У високо розвинених країн державні облігації внутрішньої позики є безрисковыми оскільки вони забезпечуються державою. Так, за історію існування цієї виду цінних паперів США було і не одного випадку неплатежу. Хоча слід відзначити, що у Україні інвесторів ОВДП виявилися високо ризикованими, у зв’язку із загальною кризової ситуацією у мирі та недовірою інвесторів до держави з неразвивающимся господарським комплексом. З іншими облігаціями пов’язаний кредитний ризик. Інвестори мають бути впевнені у отриманні великого доходу як компенсація цього ризику. Різниця доходу корпоративних і зажадав від безризикових облігацій змінюється залежно від кредитного ризику. По відсотковим облігаціях накопичені відсотки — це відсотки, які приєднуються, але ще виплачено власникові облігацій. Накопичені відсотки нараховуються досі купівлі або продажу облігацій. За кожним випуску облігацій є власний день виплати процентов.

Акції - це цінних паперів без за встановлений термін звернення, що свідчить про внесенні відомого паю в капітал акціонерного суспільства, що підтверджує членство у цьому суспільстві право її власника на частини прибутку на вигляді дивіденда, і навіть щодо участі в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Компанії розраховують те що, що вони можуть забезпечити на свої акціонерів прибуток від інвестицій. Доходи визначаються: — дивідендами, — зростанням цін акції та зростанням дивідендів, — прибутком з розрахунку одну акцію. За розміром і загальну стабільність цих доходів, можна очікувати, наскільки успішно працює компанія. Доход акціонерів за певного періоду то, можливо заміряний як величина дивідендів на акцію, виплачених компанією. Дивіденди — це грошова сума, що одержують акціонери, це безпосередня й реальний прибуток від інвестицій. Дивіденди зазвичай виплачуються готівкою чи формі акцій, з вирахуванням чи ні відрахування податків, що залежить від цього, як і регламентується законодательством.

2.2. Фінансова діяльність предприятия.

2.2.1. Цільові грошові вклады.

Внесок — це кошти (у грошовій чи безготівковій формі, в національної чи іноземній валюті), які у банк їх власником чи третьою особою за дорученням і завдяки власника для зберігання на певних умов. Доходом по грошовим вкладах є ставка, яку банки платять для залучення коштів. З погляду призначення поділяють вклади до запитання, термінові і ощадні. Вклади до запитання призначені реалізації поточних розрахунків, розміщуються у комерційних банках банках на поточних рахунках і може бути, у будь-який момент частково чи цілком поповнені чи затребувані. При регулярному використанні що зберігаються на поточних рахунках коштів в підприємства однаково залишаються певні невикористані залишки коштів. Але, так як вклади до запитання нестабільні, власникам поточних рахунків виплачується низький депозитний відсоток або виплачується взагалі. Термінові вклади — це кошти, що вміщені у банк на суворо обумовлений термін. Вкладник поміщає з цього приводу вільні кошти, і коли настає термін, може зняти кошти зі термінового депозиту і здійснити намічені витрати, отримавши у своїй додатковий прибуток. Сенс довгострокового вкладення коштів полягає у отриманні вкладником вищих, ніж у вкладах до запитання, відсотків. При дострокове зняття коштів розмір виплачуваного відсотки за терміновому внеску піддається суттєвому зниженню. Однією форму строкових вкладів є депозитні сертифікати. Депозитний сертифікат — це письмове свідчення банку про внесення грошових коштів, що дає право вкладнику отримання по закінченні за встановлений термін депозиту та відсотків у ній. Депозитні сертифікати випускаються банками під певний у договорі відсоток визначений термін чи до запитання, іменні і пред’явника. Ощадні вклади призначені для накопичення чи вкладення грошових заощаджень. Їх властиве повільний, плавний зростання і те, що кошти зазвичай використовуються лише за період времени.

2.2.2. Валютні операції, і роботу з деривативами.

Валютна операція — це контракт для придбання чи продаж певної суми однієї валюти за іншу за певного часу про поставки і розрахунок, і за точно певної ціні (валютному курсі). Валютні курси мають тенденцію змінюватися з часом під впливом різних політико-економічних чинників. Отримана курсова різниця то, можливо віднесена як чи збиток, залежно від цього, у який бік змінився курс валют. Існують можливості, застосовуючи фундаментальний і технічний аналіз ринку, передбачити собі напрямок руху валютного ринку України і з часом відповідно одержання прибутку від курсової різниці. Валютами також торгують та інших формах з допомогою валютних деривативів — свопов, опціонів і ф’ючерсів. З грудня 1997 р. до вересня 1998 р. на Української Міжбанківській валютної Біржі проводилися торги валютними ф’ючерсами USD / UAH (американський долар / українська гривня), DEM / UAH (німецькій марці / українська гривня). Учасниками торгів були фізичні обличчя і юридичних осіб, комерційні банки.

Ф’ючерс — безумовне взаємне зобов’язання двох партнерів, опосередковане біржею, продати чи придбати на узгоджений час певний обсяг певних активів (валютних контрактів, облігацій) по заздалегідь обговореною ціною. Існує три основні напрями використання валютних ф’ючерсів: — вказують хеджирувати (страхувати) ризики, пов’язані зі змінами курсів валют, — курс валюти наступний період, що формується на ф’ючерсних торгах, дає можливість учасникам торгів проводити спекулятивні операции.

(гра на курсі), які характеризуються високої прибутком і високими ризиками, — вони дають можливість проведення арбітражних операцій, що підвищують дохідність використовуваних фінансових инструментов.

2.2.3. Видача кредитів і лізингові операции.

Кредит — є одним із найскладніших економічних категорій. Крім банків, що спеціалізуються з мобілізації тимчасово вільних засобів і наданні їх у тимчасове користування, як кредиторів в час можуть виступати підприємства, акціонерні товариства, приватні фірми, страхові і інвестиційні компанії, пенсійні і інвестиційні фонди, фізичні лица.

Однією форму кредиту є комерційний кредит. Комерційний кредит можна охарактеризувати як кредит, наданий у товарній формі продавцями покупцям вигляді відстрочки платежу за продані товари. Він надається під зобов’язання боржника (покупця) погасити в певний строк як сукупність основного боргу, і нараховані проценты.

Застосування комерційного кредиту вимагає того що в продавця достатнього резервного капіталу у разі уповільнення надходжень від должников.

Вирізняють п’ять основних способів надання комерційного кредиту: вексельний спосіб; рахунок; знижка за умови оплати у визначений термін; сезонний кредит; консигнация.

При вексельному способі після поставки товарів продавець виставляє тратту на покупця, який, отримавши комерційні документи, акцептує її, тобто. дасть згоду на оплату у визначений у ньому срок.

Інший спосіб — знижка за умови оплати у визначений термін. Цей спосіб передбачає умова, що й платіж буде зроблено покупцем протягом обумовленого в контракті періоду після виписки рахунки, те з ціни буде віднята знижка. Інакше, всю суму мусить бути виплачена у призначений срок.

За договором про відкритому рахунку, якось прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без звернення за кредитом у кожному окремому разі. Звичайний порядок укладення угоди такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж для неї виробляється у встановлених термінів після отримання счета.

Сезонний кредит зазвичай застосовується у виробництві іграшок, сувенірів і інших виробів масового споживання. Такий спосіб дозволяє роздрібним торговцям купувати товари протягом усього року з організації необхідних запасів перед піком сезонних продажу та дозволяє відстрочити платіж виробнику остаточно розпродажу. Наприклад, виробники іграшок дозволяють торговцям закуповувати іграшки кілька місяців до Різдва, а передплачувати товар — в січні-лютому. Головна перевага у своїй способі - можливість випуску продукції без додаткових витрат на складування, збереження і т.д.

Консигнація — спосіб, у якому роздрібний торговець може просто отримати товарно-матеріальні цінності без зобов’язання. Якщо товари будуть продані, він здійснено і платіж виробнику, і якщо немає, то роздрібний торговець може повернути товар виробнику без виплати неустойки. Консигнація зазвичай застосовується при реалізації нових, нетипових товарів, попит куди важко уявити. Прикладом може бути практика виробництва й продажу нових підручників для інститутів. Книговидавці посилають свої книжки на інститутські магазини з вимогою повернення, якщо вона буде куплены.

Звісно ж, щоб із цих способів то, можливо найбільш ефективним у конкретних ринкових умов. Вибір найефективнішого способу — головним завданням кредитної політики кожного підприємства його фінансового отдела.

Продаж товарів у кредит стала звичайним способом ведення справ для промислових компаній, пропозицію кредитних послуг є знаряддям конкуренції використовувати з залученням клієнтів. Через цієї тенденції до підвищення купівлі кредит дедалі гострішою стає дилема твердої чи вільної кредитної політики. Зайве тверді умови можуть віджахнути покупців, а дуже вільні - сприяти як великому обсягу продажу товару, а й мінімального зворотному припливу капіталу через несплату боргів вчасно і значних коштів, що з «вышибанием «боргу. Головне завдання підприємства у цій галузі - правильне управління своїм залишком дебіторську заборгованість відповідно до розміром очікуваної реалізації товарної продукції. Що швидше обертається залишок дебіторської боргу даному обсягу продажу товарів, тим коротше цикл кругообігу готівкових коштів корпорації і, отже, вище ліквідність фірми (тобто. її здатність своєчасно погашати свої боргові обязательства).

Прибуток від угоди розраховується за формуле:

(Загальна номінальна вартість — Загальна ціна купівлі) x 100 Д = (((((((((((((((((((((((((((((((.

Загальна ціна купівлі x Середньозважений термін погашення векселей.

Или:

R — P N.

Доход = (((((((x ((((((.

P (P.S + G).

Где: R — номінальна вартість векселя,.

Р — покупна вартість векселя,.

P.S — загальна кількість днів із купівлі векселів до їх погашения.

G — число днів отсрочки,.

N — базове кількість днів, у году.

Ціна який обліковується векселі виходить шляхом обліку від номінальної вартості векселі по відсоткової ставці, встановленої для певних умов, використовуючи дисконтний чинник, обчислюваний по формуле:

Z = (((((((((, де d x X.

100+ (((((().

N.

Z — дисконтний фактор,.

N — число днів на рік, встановлений для цього виду операцій (для угод на євровалютах — 360 днів), d — процент,.

X — дійсне число днів, у году.

Коли враховується тільки п’яту частину року, формула набуває вид:

Z = (((((((((, де d x (P.S + G).

100+ (((((((().

N.

Де: P. S — число днів із моменту купівлі передчасно погашення (коли вексель може бути погашений у суботу або неділя, чи вихідний день, термін погашення продовжується до наступного дня),.

G — число днів цієї отсрочки.

Якщо період між купівлею і строком погашення перевищує 365 днів і відсоток може бути обчислений на річний базі, період треба розбити на 365 днів і додатковий період, і застосувати обидві вищевказані формулы.

На жаль, доводиться додати, що у Україні комерційний кредит не розвинений через загального стану економіки нашої країни, існування великого ризику неповернення кредитов.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, що передбачає передачу права використання майна іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі, і визначений термін. Об'єктом лізингу є матеріальних цінностей, які належать до основних засобів. У лізингової угоді беруть участь три боку: — предприятие-поставщик основних засобів, — лізингова фірма (підприємство — орендодавець), — орендар, який одержав майно й послуговується ним упродовж часу й. Існує дві виду лізингу: фінансовий і оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізингової фірмі) вартості устаткування, яке заборонено орендарем, і передачу їх у оренду. У фінансовий лізинг термін оренди устаткування відповідає терміну його амортизації. Фінансовий лізинг як і має назву лізингу майна з повним окупністю чи повної виплатою. Це означає, що лизингодатель на протязі дії договору повертає собі всю вартість майна, і спромігся на прибуток від лізингової операції. Після закінчення терміну чинності договору орендар може викупити об'єкт лізингу по залишкової вартості, або його лизингодателю, чи відправити новий договір на оренду. Оперативний лізинг полягає, зазвичай, тимчасово, менше, ніж амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лизингодателю чи знову можна здавати у оренду. Важливий аспект лізингового договору є лізингова плата. До складу лізингового платежу входять сума амортизації чи вартість орендованого майна, дохід лізингодавця за надані їм послуги (лізингова маржа), ризикована премія. Лізингова плата залежить від виду основних фондів, терміну лізингу та інших умов договору. Зазвичай, сума лізингової плати зафіксована і платиться однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак через високих темпів інфляції у договорі то, можливо передбачена можливість періодичного збільшення лізингового процента.

За рахунок використання лізингу підприємство нарощує доходи. Лизингополучатель має можливість швидко отримувати й впроваджувати нову сучасну техніку без попереднього накопичення сум власних коштів на її фінансування. Лізинг дає підприємству більші можливості для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, зазвичай, після отримання виручки від реалізації продукції, котру зробили на устаткуванні, взятому в лізинг. Також зменшується ризик морального старіння устаткування, оскільки підприємство бере у найм, а чи не викуповує, й, оскільки лізингове майно не зараховується на підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання та її можливість отримання банківського кредиту. Предприятие-поставщик отримує гарантований збут продукції, її оплату, позбувається необхідності використання комерційного кредита.

3. Аналіз інвестиційною-фінансовою діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпатье».

АКБ «Прикарпаття» — це універсальний банк, який пропонує майже всі види банківських послуг CSFB відповідно до існуючого законодавства України, нормативними документами Національного банку України України та статуту банку. Банк грунтується із єдиною метою позитивного впливу розвиток економіки України, прискоренню оборотності кредитно-фінансових ресурсів, ефективне використання вільних активів щоб одержати максимального прибутку у сфері акціонерів. Основний дохід банк отримує, виконуючи кредитну операції для суб'єктів господарську діяльність, але инвестиционно-финансовая діяльність банку з допомогою вільних власних ресурсів, є одній з развиваемых сторін фінансової активності банку. Порівняльні дані (вибіркові з балансового звіту банку) по основний рахунок і інвестиційно-фінансовій діяльності представлені у таблицях 2.1 і 2.2. У банківській практиці інвестиціями є кошти банків, спрямовані на цінних паперів підприємств, організацій, установ різної форми власності на порівняно тривалий час. Сукупність цінних паперів, придбаних банком під час активних операцій, становить його інвестиційний портфель. У цю сукупність входять зобов’язання, які звертаються над ринком як акцій, облігацій і векселів. З з підвищення доходів, скорочення ризику втрат через зниження курсу цінних паперів за умов банк застосовує сучасні методи лікування й потужну техніку управління інвестиційним портфелем. Зокрема проводить диверсифікацію вкладень, розподіляючи капітал між кількома пакетами цінних паперів різної дохідності і різних термінів погашення. Це дозволило збільшити прибуток за вкладення цінних паперів з 51 до 598 тисяч гривень, відповідно 1997;го і 1998 роках. Частка вкладення капіталу цінні папери інших підприємств збільшилася за 39 до 100 тисяч гривен.

Таблица 2.1. Порівняльна характеристика даних із основний рахунок і інвестиційною-фінансовою діяльності АКБ «Прикарпаття» за 1997 і 1998 гг.

| | | | |Статті балансу |На 1 січня |На 1 січня | | |1998 року |1999 року | | |Тис. | |Тис. | | |Активи |гри-в|% |гри-в|% | | |єп | |єп | | |Валюта, монета і банківські метали |290 |17,26|453 |20,11| |Національна валюта |113 |0,67 |153 |0,68 | |Іноземна валюта |177 |1,05 |299 |1,28 | |Цінні паперу на портфелі банку |653 |3,47 |1505 |6,68 | |Цінні паперу на портфелі банку продажу |613 |3,38 |1405 |6,23 | |Резерв від знецінювання цінних паперів для |- |- |- |- | |продажу | | | | | |Цінні паперу на портфелі банку инвестиций|39 |0,21 |100 |0,44 | |Резерв від знецінювання цінних паперів для |- |- |- |- | |інвестицій | | | | | |Кредити і фінансовий лізинг, надані |6836 |36,36|9747 |43,25| |клієнтам | | | | | |Резерв під кредити і фінансовий лізинг |88 |0,46 |89 |0,39 | |клієнтам | | | | | |Інвестиції капіталу асоциированные компанії|- |- |1 | - | |Інвестиції капіталу дочірніми компаніями |- |- |- |- | |Матеріальні активи |867 |5,16 |4330 |19,21| |Нематеріальні активи |4 |0,02 |11 |0,03 | |Інші активи |4145 |24,67|910 |4,04 | |Загальні активи |16 801 |22 530 | |Пасиви | |Депозити і кредити банків |975 |11,87|550 |4,73 | |Гроші до запитання клієнтів |1438 |17,51|180 |1,54 | |Термінові депозити клієнтів |4881 |59,46|7892 |67,88| |Цінні папери власного боргу |- |- |600 |5,16 | |Інші зобов’язання |914 |11,13|704 |6,06 | |Загальні пасиви |8208 |11 626 |.

Таблиця 2.2. Порівняльна характеристика даних із прибутків і збитків від основний рахунок і інвестиційно-фінансовій діяльності АКБ «Прикарпаття» за 1997 і 1998 гг.

| | | | | |Символ |Стаття доходів |На 1 січня |На 1 січня | | | |1998 р. |1999 р. | | | |Тис. | |Тис. | | | |Доходи |гри-в|% |гри-в|% | | | |єп | |єп | | |60 |Відсоткові доходи |3424 |86,39|4966 |83.68| |601 |Відсоткові прибутки від коштів, |60 |1.75 |173 |3,48 | | |розміщених у інших банках | | | | | |602 |Відсоткові прибутки від кредитів | | | | | | |суб'єктам господарської |3305 |96,55|4137 |83,31| | |діяльності | | | | | |605 |Відсоткові прибутки від цінних паперів |51 |1,49 |598 |12,04| | |зокрема. від ОВДП |35 |68,62|467 |78,09| | |зокрема. від вкладення акції інших |14 |27,45|98 |16,38| | |підприємств | | | | | |609 |Інші відсоткові доходи |- |- |16 |0,32 | |62 |Результат від торгових операцій |386 |9,13 |284 |4,78 | |630 |Прибуток від дивідендів |1 |- |21 |0,35 | |639 |Інші банківські операційні |1 |- |59 |0,99 | | |доходи | | | | | |649 |Інші небанківські операційні |6 |0,15 |8 |0,13 | | |доходи | | | | | | |Загальні доходи |3963 |5934 | | | | |Витрати | | | |70 |Витрати за відсотками |1313 |44,64|2096 |43,16| | | | | | | | |701 |Відсоткові витрати засоби, |44 |3,35 |77 |3,67 | | |отримані від інших банків | | | | | |704 |Витрати за відсотками за депозитними вкладами |1040 |79,20|1735 |82,77| | |фізичних осіб | | | | | |705 |Витрати за відсотками від цінних |172 |13,09|133 |6,34 | | |паперів власного випуску | | | | | |709 |Інші відсоткові витрати |13 |0,99 |12 |0,57 | | |Загальні витрати |2941 |4856 |.

Неліквідність і непередбачуваність українського ринку не дають можливості активно працювати у цій сфері. Зростають кредитний і відповідний ринковий ризики. Погіршується економічне становище емітентів цінних паперів про таку ступеня, що вони за стані відповідати за своїми фінансовим зобов’язанням. Тому вкладення цінних паперів підприємств ростуть, але незначними темпами. Кожна операція з купівлі цінних паперів підприємства оцінюється та перевіряється кількома відділами Управління рисков.

Однією з статей доходу по цінних паперів були операції з державними облігаціями внутрішньої позики (ОВДП). Частка доходу вкладення засобів у ОВДП зросла з 35 до 467 тисяч гривень (збільшилася на 9,47% від суми доходу банку). Це був найдохідніші і ліквідні цінних паперів, ліквідність яких підтримувалася державою. До жалю, після світової кризи восени 1998 року й кризи у Росії держава змогло забезпечити свої зобов’язання, і ринок ОВДП перестав работать.

Однією з видів доходу стала прибуток за роботи з Української Міжбанківській Валютної Біржі з валютними ф’ючерсами. Керівництво банку було вирішено використовувати частину власні кошти банку купівлі 5 лотів доларів, що становить 50 000 USD за курсом 1,9130 (95 650 гривні). При закритті позиції з березні 1998 року курс закриття становив 2,0420 (102 300 гривні). Торішній чистий прибуток від угоди становила 6650 гривень. (Курси представлені вже з урахуванням комісії УМВБ). Також банк працює із клієнтами із фінансового лізингу, у якому роль банку зводиться до виплати постачальнику вартості обладнання, замовленого орендарем, і передачу його у найм. При фінансовий лізинг термін оренди устаткування відповідає терміну економічного життя устаткування. Повний повернення банку авансованих в лізинг коштів спливає момент закінчення нормативного терміну майна. Обсяги за кредитами і фінансовому лізингу зросли за 6836 до 9747 тисяч гривень (збільшився у 1998 року на 6,89% проти 1997 годом).

4. Висновок. Напрями розвитку інвестиційно-фінансовій діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпатье».

Як очевидно з наведених вище даних акціонерний комерційний банк «Прикарпаття» проводить активну инвестиционно-финансовую політику, прибутковість є основою фінансової складової діяльності банку. Банк працює на всіх напрямах: активні учасники ринку, валютного ринку, фінансового лізингу, зростає прибуток за операцій. Проте, загальне негативне фінансове становище держави й суб'єктів підприємницької діяльності Демшевського не дозволяє активно розвивати інвестиційного розвитку, непрацюючий валютний ринок це не дає можливості давати прибуток. Тому найпривабливішими є лізингові операції, і інвестиції в дочірні підприємства. Це найменш ризиковані операції, і вкладення капіталу. Але треба старанно аналізувати фінансове становище кожного клієнта, його платоспроможність. Однією з засобів залучення фінансових ресурсів для інвестиційнофінансової складової діяльності є емісія власних акцій банку. Тому банк активно працює у цьому напрямі, є учасником Асоціації позабіржового фондовій торгової системы.

1. Закон України «Про цінні папери й фондову біржу» від 18 июля 1991 р. 2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. 3. «Фінанси підприємств» / под ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. 4. «Основі банківської справи» / під ред. проф. О. Н. Мороза. «Фінанси» / під ред. В. М. Родионовой. 5. М. М. Ушакова, Л.О. Лігоненко «Фінанси підприємства». 6. Ю. М. Лысенков «Фондовий ринок». 7. «Фінансові на інвестиції та ризик». «Гроші, кредит, банки» під ред. проф. Г.І. Кравцовой. 10. Газета «Фінансовий ринок» від 1999;04−27.