Класифікація та принципи проведення банківських операцій

Банківські операції — це ряд дій, спрямованих на реалізацію економічних завдань банку як суб'єкта ринкових відносин, предметом яких є рух грошових коштів, цінних паперів, дорогоцінних металів або зобов’язання із їх переміщення, що здійснюється на підставі укладених договорів згідно чинного законодавства.

Основними банківськими операціями є:

• 1. Активні (видача кредитів).
• 2. Пасивні (Залучення коштів на вклади).
• 3. Комісійно-посередницькі операції.

Активні операції пов’язанні з розміщенням коштів та проводяться з метою отримання доходу та для підтримання ліквідності.

Усі активи можна поділити на 4 основні групи:

• 1. Каса і прирівняні до неї кошти.
• 2. Кредитний портфель.
• 3. Інвестиції.
• 4. Інші активи.

Пасивні операції — операції, пов’язанні з формуванням ресурсної бази банку.

Ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовується для виконання певних операцій. Ресурси поділяють на 3 групи:

• 1. Власні ресурси банку, що утворюють його власний капітал, до складу якого належать: статутний, резервний, статутний та інші фонди банку, які створюються з метою забезпечення фінансової стійкості банку.
• 2. Залученні ресурси — це сукупність коштів клієнтів, що акумулюються банком на депозитах (до запитання, строкові).
• 3. Позиченні ресурси банку — це грошові кошти, акумульовані банком шляхом отримання кредитів від інших комерційних банків, центрального банку, а також розміщення позик на грошовому ринку, тобто через випуск власних боргових цінних паперів.

До комісійно-посередницьких операцій відносять:

• 1. Розрахунково-касові операції.
• 2. Валютні операції.
• 3. Трастові операції.
• 4. Інформаційно-консультаційні та інші види операцій.

Операції банків по обслуговуванню платіжного обігу.

Сукупність грошових розрахунків, у яких гроші виступають як засіб платежу, за своєю суттю є грошовим, або платіжним, оборотом.

Платіжний оборот може бути двох форм:

• · готівковий — оборот грошей готівкою (що надходять до банків або ними видаються);
• · безготівковий — відбувається шляхом записів на рахунках у кредитних установах.

Обидві форми можуть трансформуватися. Так, при вкладенні готівки на рахунок, готівка стає безготівковими коштами. Відповідно, при видачі грошей кошти на рахунках перетворюються на готівку. Отже, кошти, які є на рахунках, можна в будь-який момент обміняти на готівку.

Обидва види грошей — складові платіжного обороту. Для банків ці дві форми грошей мають велике значення. У щоденних операціях беруть участь готівкові гроші: при виплатах і внесенні сум, при обмінних операціях з іноземною валютою та ін. Готівкові гроші вимагають витрат, пов’язаних з придбанням, транспортуванням, охороною. Також причиною великих витрат стає зберігання грошей.

Ще більшу частину грошей, з якими працюють банки, становлять кошти на рахунках. При кожній безготівковій операції, при перерахуванні в інші банки, при внутрішньобанківських бухгалтерських операціях використовують кошти на рахунках. Витрати щодо збереження цих коштів, транспортування тощо відпадають. Також і оперувати з ними простіше. Але все-таки і тут треба вжити заходів безпеки для уникнення зловживань та крадіжок.